Валютна політика в Україні: підходи, інструменти та результати

Девальвація і ревальвація валют є інструментом валютної політики, сутність якого полягає у діяльності центрального банку країни, офіційно спрямованої на зміну обмінного курсу національної валюти в бік зниження чи підвищення.

Девальвація — це зниження обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. Її об’єктивною основою є завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю національної грошової одиниці. Якщо, скажімо, темпи інфляції в одній країні вищі, ніж в іншій, то купівельна спроможність її валюти буде нижчою, а отже і обмінний курс потребує зниження, позаяк відображає вже меншу кількість товарів і послуг, які можна придбати за цю валюту [3].

Протилежним до девальвації методом реалізації валютної політики є ревальвація. Ревальвація — це підвищення курсу національної валюти відносно іноземної та міжнародних валютних одиниць. Об’єктивною передумовою для ревальвації є нижчі темпи інфляції у даній країні порівняно з іншими. У результаті купівельна спроможність національної грошової одиниці виявляється заниженою порівняно з іноземними, що вимагає підвищення офіційного обмінного курсу національної валюти.

Адміністративні інструменти валютної політики передбачають сукупність заходів з нормативно-правового регулювання різноманітних аспектів функціонування валютного ринку країни та діяльності його учасників. Основним напрямом адміністративного регулювання валютних операцій є політика валютних обмежень.

Валютні обмеження — це сукупність регулятивних заходів, які передбачають установлення законодавчих або нормативних правил щодо заборони, лімітування і регламентації операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями

Валютні обмеження  — один із найважливіших інструментів реалізації валютної політики держави. Його ключовим завданням є формування правового поля реалізації суб’єктами валютного ринку валютних операцій передусім шляхом регламентування порядку їх здійснення через систему законодавчих і нормативних актів.

Важливими завданнями валютних обмежень є: 1) підтримання обмінного курсу національної валюти на заданому рівні; 2) вирівнювання платіжного балансу; 3) збільшення обсягів офіційних золотовалютних резервів. Реалізація цих завдань передбачає посилення адміністративного впливу держави в особі центрального банку на порядок здійснення тих чи інших валютних операцій шляхом лімітування можливостей їх здійснення суб’єктами ринку.

У міжнародній сфері економічних відносин валютні обмеження можуть використовуватися як інструмент структурної валютної політики. У цьому випадку валютні обмеження можуть набувати форми валютної блокади.

Валютна блокада — це система економічних санкцій у формі валютних обмежень, що накладаються однією країною або групою країн на іншу країну, з метою перешкоджання використанню нею своїх валютних цінностей задля реалізації певних економічних чи політичних вимог. Процес реалізації валютної блокади може здійснюватися у таких основних формах: 1) заморожування валютних цінностей даної країни (тобто її іноземних авуарів), що зберігаються в іноземних банках через позбавлення власників рахунків права вільно розпоряджатися коштами на них; 2) припинення іноземних допомог уряду даної країни; 3) запровадження заборони національним компаніям щодо реалізації інвестиційних проектів на території країни, яка є об’єктом валютної блокади; 4) відмова у наданні кредитів, у тому числі й кредитів міжнародних валютно-кредитних організацій [11].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Валютна політика в Україні

Основними показниками, які характеризують валютно-курсову політику, є динаміка валютного курсу національної грошової одиниці та стан валютних резервів центрального банку держави.

2009 рік для валютного ринку України можна вважати роком стабілізації гривні. Завдяки регуляторним заходам Національного банку України офіційний номінальний валютний курс гривні протягом року знизився на 3,46%, хоча в окремі місяці, наприклад, у лютому, девальвація сягала 16,8%. Протягом наступних місяців курс поступово зміцнювався (крім вересня, коли спостерігалося його зниження до 4,0%), а ситуація на валютному ринку набула ознак стабільності та прогнозованості.

Українська гривня – це внутрішня  валюта, яка не користується попитом  за межами країни. Тому для стабілізації курсових коливань Національний банк України у 2009 році досить ефективно використовував певні обмеження на здійснення валютних операцій суб’єктами ринку, зокрема комерційними банками. Ці обмеження не завжди адекватно сприймалься банками, особливо з іноземним капіталом, і на початку призвели до певних суперечностей відомчих та державних інтересів.

 На стабільність курсу гривні істотно впливає рівень фінансової доларизації. Чим він вищий, тим гірше національна валюта виконує функції грошей на внутрішньому ринку. Міжнародна практика доводить, що сфера поширення тієї чи іншої валюти прямо залежить від її спроможності виконувати всі функції грошей. Аналіз інформації, наведеної в таблиці3.1, засвідчує, що у 2009 році гривня мала тенденцію до поступової втрати однієї з чотирьох функцій грошей – нагромадження.

Таблиця 3.1. Динаміка депозитів в банківській системі України у 2007 – 2009 рр. [1], [2]

Період	Усього(млн. грн.)	Депозити				Рівень доларизації  за методикою МВФ
		у національній валюті		в іноземній  валюті
		млн.грн.	%	млн.грн.	%
2007 р.	279738	189906	69,98	89832	30,02	22,96
2008 р.	357800	200256	55,97	157544	44,03	30,73
2009 р.	327107	168172	51,41	158935	48,59	37,24

 

За 9 місяців 2009 р. частка депозитів  в іноземній валюті була меншою порівняно з депозитами у національній валюті всього на 2,82 в. п., тобто практично дорівнювала одна одній. У той же час рівень доларизації в Україні зріс з 30.73% у 2008 році до 37,24% у 2009 р. Це означає, що грошовий обіг у країні суттєво залежить від обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку.

Щоб гривня залишалася повноцінною  національною валютою, необхідно цілеспрямовано підвищувати її ліквідність. Гривня має незалежно виконувати функції  грошей хоча б на внутрішньому ринку. Сьогодні для цього необхідно дві речі: достатня сфера її обігу (всі готівкові та безготівкові операції в країні повинні здійснюватися тільки у гривнях) і стабільний валютний курс. Від обсягів та ступеня розвитку ринку операцій у національній валюті, а також від ємності українського фінансового ринку залежить становище гривні як грошей. Сила національної валюти полягає ще й у тому, що на території України вона є не менш ефективним засобом нагромадження та обігу, ніж іноземна. Для цього потрібно мати стабільний та передбачуваний валютний курс.

Для стабілізації ситуації на ринку внутрішніх валют монетарні органи влади застосовують не тільки певні обмеження, а й інструменти опосередкованого впливу, а саме: валютні інтервенції. У 2009 році НБУ також використовував їх для згладжування великих курсових коливань гривні в моменти її знецінення та підтримував курс під час його зміцнення, особливо наприкінці минулого року.

Інтервенції проводилися за рахунок міжнародних валютних резервів, левова частка яких була сформована протягом 2003—2007 рр. Аналіз інформації, наведеної у таблиці 3.2, свідчить, що саме в цей період приріст міжнародних валютних резервів був найвищим і в середньому за рік становив 51.9% [10].

Таблиця 3.2. Динаміка показників грошової маси, інфляції та валютних резервів НБУ в 2007 – 2009 рр. [12]

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Рівень інфляції, %	16,6	22,3	11,3
Грошова маса, млн. грн.	391273	512559	426752
Темп зростання  грошової маси	150,8	130,99	─
Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій платіжного балансу України, млн. доларів	15776	12281	115
Міжнародні  резерви, млн. доларів США	32462	31543	27291
Темп зростання  міжнародних резервів НБУ	145,2	97,2	─
Сальдо валютних інтервенцій НБУ на міжбанківському  ринку, млн. доларів	7776	7381	10335

  

Високий темп нарощування міжнародних валютних резервів свідчить, що Україна дотримується загальносвітової тенденції накопичення їх обсягів, оскільки резерви центральних банків є запорукою економічної стабільності країни в цілому та курсу національної валюти зокрема. Ця тенденція швидко розвивається в умовах лібералізації руху капіталів між країнами та глобалізації міжнародних і регіональних фінансових ринків. При цьому аналіз даних, наведених у таблиці 3.3, засвідчує, що зростання загальних обсягів валютних резервів у країнах із перехідними та трансформаційними економіками відбувається і переважно за рахунок Азії, зокрема і Китаю. Обсяг валютних резервів у цій країні в 2009 р. перевищив 2.2 трлн. доларів США.

Таблиця 3.3. Абсолютний приріст міжнародних валютних резервів у регіонах за групами країн [15]

Показники	2007 р.	2008 р.
Країни з  перехідною та трансформаційною економіками, всього	4329,4	5179,8
у тому числі:
Африка	289	342,8
Центральна  та Східна Європа	248,9	258,6
Росія	466,7	421,3
Азія	2128,2	2745,6
у тому числі  Китай	1531,3	2134,5
Країни Західної півкулі	445,1	494,9

 

Суттєво різняться обсяги міжнародних валютних резервів центральних банків також і у країнах СНД. Дані таблиці 3.4 свідчать, що перше місце серед країн колишнього Радянського Союзу посідає Росія, котра має високі темпи нарощування резервів, друге — Україна, третє— Казахстан. Решта країн мають дуже низькі обсяги валютних резервів, тому їхні валюти ще нестабільніші, ніж валюти Росії та України, й часто є об'єктом спекулятивних атак.

Таблиця 3.4. Міжнародні резерви центральних банків окремих країн СНД

у 2007–2008 рр. [12], [13]

Країни	2007 р.	2008 р.
Росія	478,8	427,1
Україна	32,5	31,5
Казахстан	19,2	18,3
Білорусь	4,2	3,01
Азербайджан	7,4	6,2
Молдова	1,3	1,7
Грузія	1,2	1,5
Вірменія	1,2	1,5

 

Порівняно з іншими країнами резервів НБУ достатньо для підтримання стабільності курсу гривні та забезпечення плавності поточних змін на внутрішньому валютному ринку після її стрімкої девальвації у лютому 2009 р. А проте в період кризи вони помітно зменшилися: Національний банк практично щодня (за винятком грудня) продавав валюту зі своїх резервів, що призвело до суттєвого зменшення їх обсягів. Так, за 11 місяців 2009 р. він витратив на підтримання курсу гривні понад 10 млрд. доларів (див. таблицю 3.2). Отже, одним із першочергових завдань НБУ є нарощування міжнародних резервів. їх зростання свідчить про оздоровлення країни і низку позитивних зрушень - економічне зростання, позитивне сальдо платіжного балансу, сприятливу зовнішню кон'юнктуру тощо. При цьому особливу увагу слід приділити якісній та прогресивній структурі валютних резервів, за якої вартість їх окремих елементів не зменшується, а постійно зростає.

Зміцненню курсу гривні в кінці  минулого року сприяло зростання  припливу валюти на внутрішній валютний ринок. Воно зумовлювалося кількома чинниками. Насамперед, у третьому кварталі 2009 року зросли темпи експорту української продукції на зовнішні ринки та зменшився імпорт унаслідок девальвації гривні у 2008 р. та на початку 2009 р. Динаміка показників зовнішньої торгівлі України, наведена у таблиці 3.5, свідчить, що негативне сальдо поточного рахунку платіжного балансу знизилося з мінус 12 933 млн. доларів у 2008 році до мінус 1 655 млн. доларів за 9 місяців 2009 року. Це дає українській економіці ще один шанс розвитку за рахунок зростання обсягів внутрішнього виробництва.