Управління проектами

 

		ЗМІСТ
	1	Теоретичні питання.
	1.1	Перечисліть основні  функції управління проектом.	3
	1.2	Накреслить  модель управління ризиками проектів.	9
	2	Практична частина.
	2.1	Метод розрахунку чистої теперішньої вартості проекту (NPV).	15
	2.2	Внутрішня норма  дохідності (IRR).	16
	2.3	Рентабельність  інвестицій (PI) і коефіцієнт ефективності інвестицій               (ARR)	18
	2.4	Строк окупності  вкладень (PP)	19
	2.5	Розрахунок  ризику за проектом	20
		Висновок	22
		Література	23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1	Теоретичні питання.

1.1 Перечисліть основні функції управління проектом.

           На сьогодні управління проектами – це визнана у всьому світі методологія вирішення організаційно-технічних проблем, це філософія керівництва проектами. Умови ринку стають більш вибагливими, підвищуються темпи змін, що відбуваються тощо. Специфіка методології управління проектами викликає необхідність виокремлення основних функцій, тобто тих задач, які розв’язуються проект-менеджерами в процесі реалізації проекту, а саме:

-   прогнозування та планування проектної діяльності;

-   організацію роботи;

-   координацію й регулювання процесів розробки і реалізації проекту;

-   активізацію і стимулювання праці виконавців;

-   облік, контроль і аналіз ходу розробки і реалізації проекту.

           Основними функціями проектного менеджменту, які визначені Американським Інститутом управління проектами та спрямовані на управління цілями є: управління обсягом робіт, якістю, витратами, часом. Це такі функції:

           Управління обсягом проекту — контролює проект за допомогою встановлення його мети, завдань і цілей.

           Методика освоєного обсягу в руках керівника проекту є інструментом, за допомогою якого можна вчасно дізнатися про небезпеку зриву проекту вже на ранній стадії його реалізації, коли виконано всього лише 15% від загального обсягу запланованих робіт. Попередження про можливий зрив дозволить керівнику проекту максимально точно визначити потребу у фінансуванні для завершення робіт. При отриманні несприятливого прогнозу, можуть бути прийняті своєчасні кроки для коригування кінцевих результатів проекту. Якщо учасники проекту будуть контролювати фактичну собівартість проекту від самого початку, то реалізований проект зможе відповідати більшого набору спочатку запланованих споживчих властивостей.

           Ця методика може бути особливо цікава керівникам, що здійснюють проекти в галузі розробок програмного забезпечення. Немає більше необхідності переживати неприємні хвилини, коли всі ресурси виділені для реалізації проекту вичерпані, в той час як робота ще не закінчена, і намагатися урізати програму, щоб не вийти за рамки затвердженого керівництвом бюджету. Методика освоєного обсягу може бути найбільш корисною для керівника проекту, що має твердий намір завершити всі заплановані етапи проекту в рамках спочатку певних графіка і бюджету.

           Управління затратами — передбачає фінансовий контроль проекту завдяки накопиченню, аналізу та складанню звітів по затратах.         Фінансові відносини охоплюють усі фази процесу відтворення, тобто виробництво, розподіл, обмін, споживання. Природно, що друга фаза суспільного відтворення найбільш насичена відносинами розподілу. В процесі розподілу сукупного суспільного продукту він має бути розподілений на засоби виробництва (основні та оборотні) і предмети споживання. Від того, наскільки правильно будуть вибрані пропорції цього розподілу, залежать темпи економічного зростання, ефективність суспільного виробництва. Національний дохід розподіляється на фонд споживання і фонд нагромадження, і від цього розподілу залежать темпи зростання економіки й народного добробуту, становище окремих класів і соціальних груп у суспільстві. Фінансова робота на підприємстві дуже різноманітна й багатогранна, але умовно її можна згрупувати за напрямами таким чином: фінансове планування; оперативна фінансова робота; контрольно-аналітична робота. Зміст і форми фінансової діяльності функціонування підприємства супроводжується     безперервним кругообігом     коштів,      який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування,    оптимізується    структура    капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами по сплаті податків, персоналом підприємства тощо. Всі ці грошові відносини складають зміст фінансової діяльності підприємства.

           Управління часом — передбачає планування, складання календарних графіків та їх контроль для забезпечення вчасного виконання проекту. Управління часом у проекті включає процеси, необхідні для забезпечення того, щоб проект завершився вчасно за таких основних процесів:

1 Визначення  діяльності - ідентифікація певних  робіт, що мають бути виконані  для отримання результатів і  окремих елементів постачань  по проекту.

2 Задання послідовності  робіт - ідентифікація І документування  взаємозв'язків між роботами.

3 Оцінка тривалості  робіт ~ визначення кількості  робочих періодів, необхідних для  завершення окремих робіт.

4 Розробка календарного  плану - аналіз послідовності  робіт, їх тривалості та вимог  до ресурсів з метою складання  календарного плану проекту.

5 Контроль дотримання календарного плану - контроль за змінами у календарному плані проекту.

           Завдання послідовності робіт включає визначення і документування взаємодій між роботами. Роботи мають бути розташовані в точному порядку для полегшення пізнішого складання реального і здійсненного календарного плану. Задавати послідовність можна з допомогою комп'ютера (наприклад, використовуючи програмне забезпечення управління проектами) або вручну. Останній варіант є більш ефективним у невеликих проектах і на ранніх фазах великих проектів, коли деталізація ще не така значна. Ручну і комп'ютерну технології можна використовувати в поєднанні. 

Управління  якістю — забезпечує виконання стандартів якості, встановлених для проекту. Управління якістю проекту включає "всі роботи, що стосуються загальної функції управління, визначають політику у сфері якості, завдання та відповідальність і реалізовують їх такими засобами, як планування якості, контроль її та удосконалення в рамках системи забезпечення якості".

           Управління якістю проекту має адресуватися до управління як проектом, так і продуктом проекту. Недотримання вимог якості в будь-якій з цих сфер може мати серйозні негативні наслідки для зацікавлених осіб проекту.

           Якість - це "сукупність властивостей об'єкта, які стосуються його здатності задовольняти проголошені та неочікувані вимоги" . Найважливішим аспектом управління якістю проекту є необхідність перетворення на стадії управління проекту неочікуваних вимог на проголошені. Команда менеджерів проекту повинна чітко розмежовувати поняття "якість" і "сорт". Сорт — це "категорія, або ранг, що призначається об'єктам, які мають одне й те саме функціональне використання, але різні вимоги до якості" . Низька якість завжди є проблемою, а низький сорт може і не бути нею. Наприклад, продукт -програмне забезпечення може бути високої якості (немає явних похибок, ретельно підготовлене керівництво для користувача) і низького сорту (обмежена кількість властивостей) або воно може бути низької якості (багато похибок, погано впорядкована призначена для користувача документація) і високого сорту (велика кількість властивостей). Визначення і забезпечення необхідних рівнів якості та сорту є обов'язком менеджера проекту і команди управління проектом.

           Команда менеджерів проекту повинна також розуміти, що сучасне управління якістю має відповідати сучасному управлінню проектом, і пам'ятати про можливість:

• задоволення  споживача - розуміння потреб, управління ними і вплив на них у такий  спосіб, щоб очікування споживача були повністю задоволені або навіть перевищені. Це вимагає поєднання відповідності специфікаціям (у проект необхідно ввести те, що інформуватиме про майбутні створення) і зручності використання продукту (продукт або послуга має задовольняти реальні потреби);

• запобігання  зайвій інспекції - витрати на запобігання  похибкам завжди менші, ніж витрати  на їх виправлення;

• відповідальності служб менеджменту - успішне виконання  проекту вимагає участі всіх членів команди, але відповідальність за виконання несе служба менеджменту, яка надає для успіху необхідні ресурси;

• процесів всередині  фаз - цикл (що повторюється) плану планувати-робити-перевіряти-реалізовувати, описаний Демінгом та іншими, дуже схожий на поєднання фаз і процесів.

           Крім того, ініціативи організації, що виконує проект, з удосконалення якості (наприклад, ТQМ, безперервне удосконалення тощо) можуть поліпшити якість управління проектом і якість продукту проекту.

           Проте, існує важлива ознака, яку має чітко усвідомлювати команда менеджерів проекту - тимчасовість природи проекту, а це означає, що Інвестиції на поліпшення якості продукту, особливо на запобігання дефектам і зайвій оцінці, мають бути відшкодовані виконавчою організацією, оскільки проект може не дожити до "збирання своїх плодів".

           П’ять функцій називають додатковими (спрямовані на управління певними об’єктами):

Управління  людськими ресурсами — включає спрямування і координацію діяльності людей, залучених до проекту.

Управління  комунікаціями — накопичує інформацію, якою обмінюються члени проектної команди, керівництво, і сприяє успішному завершенню проекту.

Управління  контрактами/постачанням — передбачає відбір, переговори і підписання замовлень, контроль за постачанням матеріалів, устаткування і послуг (обслуговування).

Управління  ризиком — залежить від ступеня невизначеності проекту і базується на знаннях та досвіді із зазначенням умов реалізації конкретного проекту.

Управління  проектною інтеграцією — має забезпечити належну координацію всіх функцій проекту.

           Як бачимо, основні функції визначено за цілями, за досягнення яких відповідає проектний менеджер, а додаткові — за об’єктами, на які спрямовується діяльність керівника. Оскільки цілі, завдання, роботи, їх обсяг змінюється, то виникає необхідність управління предметною сферою проекту або його обсягом. Інколи цю функцію називають "управління результатами", "управління роботами або обсягами". Для проекту повинні бути встановлені вимоги та стандарти якості результатів, за якими оцінюється успішність проекту.

           Проте в назві всіх цих функцій наявне спільне слово управління, що, в свою чергу, передбачає виконання в їх межах таких функцій управління, як організація, планування, контроль, мотивація. Інакше кажучи, проектний менеджер повинен здійснювати основні функції управління щодо специфічних цілей та об’єктів очолюваних ним проектів. Під таким кутом зору ми і будемо у подальшому розглядати цю дисципліну. Саме поєднання даних функцій та інструментів їх реалізації забезпечує реалізацію проекту, дозволяє досягнути бажаного результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Накреслить модель управління ризиками проектів.

           У ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарювання. Невизначеність призводить до того, що уникнути ризику неможливо. Але це не значить, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно відомий результат, вони, як правило, неефективні. Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи по його запобіганню та не перевищувати допустимих меж. Планування та реалізація проектів відбувається в умовах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього та зовнішнього середовища. Під невизначеністю розуміють відсутність повної та достовірної інформації про умови реалізації проекту.

           Невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків, називається ризиком. Ризик являє собою складну економічно-управлінську категорію, при визначенні якої має місце ряд протиріч.

           Управління ризиком — це процес реагування на події та зміни ризиків у процесі виконання проекту.

           При цьому важливим є проведення моніторингу ризиків. Моніторинг ризиків включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклу проекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає приймати ефективні рішення до настання ризикових подій.                            Найбільш розповсюдженою характеристикою ризику є загроза або небезпека виникнення невдач у тій чи іншій діяльності, небезпека виникнення несприятливих наслідків, змін зовнішнього середовища, які можуть викликати втрати ресурсів, збитки, а також небезпеку, від якої слід застрахуватися.

           Під господарським ризиком розуміють загрозу, небезпеку виникнення збитків у будь-яких видах діяльності, пов'язаних із виробництвом продукції, товарів, послуг та їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерційною діяльністю, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних програм.