Управління потенціалом підприємства

Наприклад, деякі економісти вважають, що інноваційний потенціал - це характеристика потоку нововведень, ефективності корпоративних  НДДКР, швидкості доведення новацій  до ринку, рівня технологічного лідерства, що обумовлює “синергетику” інноваційної діяльності різних структурних підрозділів. На думку інших фахівців, інноваційний потенціал - це сукупність кадрових, матеріально-технічних, інформаційних і фінансових ресурсів, які обслуговуються відповідною інфраструктурою метою реалізації нововведень. Л.Водачек, О.Водочкова інноваційним потенціалом вважають майбутні або вже мобілізовані для досягнення інноваційної цілі ресурси і організаційний механізм. Іванов П.І. доводить, що інноваційний потенціал являє собою стратегію поведінки господарюючого суб’єкта по відношенню до процесу інновацій.

Підсумовуючи, слід зазначити, що ряд  економістів акцентують увагу на ресурсному забезпеченні інноваційних проектів, фінансово-економічних і  організаційно - технічних аспектах діяльності фірми, інші – звертають увагу на корпоративний дух, політику підприємства стосовно нововведень. Але переважна більшість авторів виділяє процес реалізації інноваційних ініціатив і виходу новацій на ринок як найважливішу рису інноваційного потенціалу на відміну, наприклад, від науково - технічного. Цим підкреслюється, що високий рівень інноваційного потенціалу є засобом досягнення прибутку використовуючи інтенсивні методів господарювання.

Таким чином, на нашу думку , слід погодитися з таким визначенням: “Інноваційний потенціал – це характеристика підприємства , яка відображає забезпеченність підприємства науковими кадрами і висококваліфікованими спеціалістами, сприйняття інновацій зовні і можливість реалізації нововведень у виробництві або організаційній структурі, ринковий потенціал, що влаштовує власника виробництва”.

Складний і динамічний характер процесів введення новацій на підприємстві потребує комплексної оцінки його інноваційного потенціалу. Аналіз існуючих підходів до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства показав, що вони мають ті чи інші недоліки, які заважають їхньому використанню на практиці, а саме:

- різні підходи до вибору системи показників для оцінки інноваційного потенціалу дають результати, які протирічать один одному;

- використання для визначення інтегрального показника інноваційного потенціалу підприємства таких методів як додавання або множення індивідуальних показників, що входять в систему, приводять до того, що отриманий показник не має економічного сенсу.

 

У зв’язку з цим для визначення інтегрального показника інноваційного  потенціалу підприємства слід застосовувати  методи багатовимірного аналізу, які  дозволяють за сукупністю індивідуальних показників отримати інтегральний показник.

Для визначення інтегрального показника  інноваційного потенціалу підприємства необхідно використовувати метод відстаней. При цьому умовою застосування даного методу є стандартизація значень економічних показників, які входять до матриці досліджень і розподіляються на дві групи: стимулятори і дестимулятори. До стимуляторів належать показники, зростання яких є бажаним, а до дестимуляторів – показники з протилежною властивістю.

Таким чином, розподіл показників на дві групи дає можливість сконструювати так званий еталонний показник, що характеризується максимальними значеннями показників – стимуляторів і мінімальними значеннями показників – дестимуляторів. Після визначення відстаней cio між показником, що аналізується і еталонним показником визнається інтегральний показник yi за формулою :

                                   ,                                                    (1)

де

      (2)

n – кількість показників;

S_o – відстань між n – ним показником системи та еталонним показником.

Значення інтегрального показника  змінюється в інтервалі від нуля до одиниця. Чим ближче значення y_i до 1 тим вище інноваційний потенціал підприємства.

Система показників, яка пропонується для комплексної оцінку інноваційного потенціалу підприємства повинна відповідати таким вимогам:

- включати показники,  що характеризують інноваційний  потенціал за всіма складовими;

- забезпечувати можливість  порівняння показників, які використовуються  для аналізу на різних підприємствах;

- спрямовуватися на  виконання підприємством поточних  та перспективних задач; 

- має бути узгоджена  з існуючою на підприємстві  звітністю; 

- витрати на збір та обробку  інформації згідно обраної системи  показників повинні бути мінімальними.

 

РОЗДІЛ 3

Практична частина

 

1) Провести  факторний аналіз  прибутку.

1. Визначимо прибуток від реалізації  продукту за кожен рік як  різницю між сумою виручки  і собівартістю реалізованої продукції:

Пр₀ = åЦ₀ × ОР₀ – åПС₀ × ОР₀ = 4868,09 – 5752,92 = – 884,83                    (3)

Пр₁ = åЦ₁ × ОР₁ – åПС₁ × ОР₁ = 10455,81 – 13050,46 = – 2594,65             (4)

Обчислимо зміну прибутку:

а) в абсолютному вираженні 

(Пр₁ – Пр₀): – 2594,65 – (–884,83) = – 3479,48                                             (5)

б) у відносному вираженні

(Пр₁ / Пр₀ ×100%): – 2594,65 / (–884,83) = – 293,24                                      (6)

2. Розкладемо загальний приріст  прибутку за чинниками і встановимо  при цьому вплив на її зміну  обсягу реалізованої продукції,  цін та собівартості реалізованої продукції, цін та собівартості реалізованої продукції.

Абсолютна зміна прибутку внаслідок  зміни обсягу реалізованої продукції:

DПр_ор = (åЦ₀ × ОР₁ – åЦ₀ × ОР₀) – (åПС₀ × ОР₁ – åПС₀ × ОР₀) = (17224,43 – 4868,09) – (18553,40 – 5755,92) = – 441,14                                                  (7)

Абсолютна зміна прибутку внаслідок  зміни цін реалізації:

DПр_ц = åЦ₁ × ОР₁ – åЦ₀ × ОР₁ = 10455,81 – 17224,43 = – 6768,62              (8)

Абсолютна зміна прибутку внаслідок  зміни собівартості реалізованої продукції:

DПр_пс = åПС₀ × ОР₁ – åПС₁ × ОР₁ = 18553,40 – 13050,46 = 5502,94           (9)

 

 

Таблиця 1

Продукція	Обсяг реалізованої продукції, ц		Собівартість  реалізованої продукції, тис. грн.		Виручка від реалізації, тис. грн.		2008 р.		Умовні  витрати, тис. грн.	Умовна  виручка, тис. грн.
	2008 р.	2009 р.	2008 р.	2009 р.	2008 р.	2009 р.	Собівартість 1 ц, грн.	Ціна  реалізації, грн./ц
	ОРо	ОР1	ОРо*ПСо	ОР1*ПС1	ОРо*Цо	ОР1*Ц1	ПСо	Цо	ПСо*ОР1	ОР1*Цо
Пшениця озима	9812	31451	611,48	2262,27	657,01	2239,94	62,32	66,96	1960,03	2105,96
Гречка	544	0	34,60	0,00	10,29	0,00	63,6	18,92	0,00	0,00
Кукурудза на зерно	4462	0	551,68	0,00	165,54	0,00	123,64	37,1	0,00	0,00
Ячмінь  ярий	222	5076	9,30	305,32	29,70	336,79	41,89	133,78	212,63	679,07
Овес	3659	0	73,51	0,00	372,01	0,00	20,09	101,67	0,00	0,00
Соя	2882	24887	472,10	0,00	549,11	0,00	163,81	190,53	4076,74	4741,72
Картопля	29	0	7,80	0,00	3,00	0,00	268,97	103,45	0,00	0,00
М’ясо ВРХ	905	2521	1533,90	4165,80	765,40	1944,60	1694,92	845,75	4272,89	2132,14
Молоко	11091	36230	2458,54	6317,06	2316,02	5934,47	221,67	208,82	8031,10	7565,55
Всього	х	х	5752,92	13050,46	4868,09	10455,81	х	х	18553,40	17224,43

Вихідна інформація для проведення факторного аналізу приросту суми прибутку у, 2008, 2009 рр.

 

2) Проаналізувати динаміку показників рентабельності сільськогосподарської продукції.

Рентабельність продукції:

                            ,                                                    (10)                   

де Пр_і – прибуток від реалізації і-го виду продукції, грн.;

ПС_і – повна собівартість і-го виду продукції, грн.

Таблиця 2

Динаміка показників рентабельності сільськогосподарської продукції  у 2007 – 2009 рр.%

Продукція	Роки			Абсолютне відхилення (+;-) 2009р. від
	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2007р	2008р
Зернові та зернобобові культури	123,29	3,63	0,36	-122,93	-3,27
Цукрові буряки	-	-	-	-	-
Соняшник	150,59	-	65,09	-85,5	65,09
Соя	67,22	16,31	-	67,22	16,31
Молоко	43,84	-5,80	-6,05	-37,79	0,25
Приріст ВРХ	-54,84	-50,10	- 53,32	-1,52	3,22
Приріст свиней	- 65,60	-	-5,68	-59,92	-
Яйця, тис. шт.	-	-	-	-	-

 

3) Розрахувати резерви  збільшення прибутку підприємства

Щоб постійно забезпечувати  зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації.

Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково  обґрунтованій методиці розроблення  заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний – тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний – коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

• за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);
• за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
• за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;
• за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Розгляньмо деякі з  цих напрямків детальніше.

Резерв зростання прибутку (РЗ_о) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:

                                                                            (11)

де, – планова сума прибутку на одиницю i-ї продукції;

DР – додатково реалізована продукція (тис. грн.).

Якщо прибуток розраховано  на 1 грн. продукції, то сума резерву його зростання в результаті збільшення обсягу реалізації визначатиметься за формулою:

                                                                                 (12)

де  – фактичний прибуток від реалізації продукції;

– фактичний обсяг реалізації;

• DР(рз) – резерв збільшення реалізації продукції.

Визначити резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації (табл. 3).

 

Таблиця 3

Резерви зростання  прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції

Продукція	Резерв збільшення обсягу реалізації, грн	Сума прибутку за планом, грн	Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн
А	150	10	1,5
Б	230	15	3,45
В	210	20	4,2
Г	80	30	2,4
Д	120	45	5,4
Усього	–	–	16,95