Управління оборотними активами

Ліквідність балансу, або платоспроможність, забезпечується в тому разі, коли менш ліквідні активи покриваються відносно стійкими пасивами, а короткостроковим борговим зобов'язанням відповідає найбільш ліквідна частина активів.

Ліквідність характеризує не лише поточний стан розрахунків, а й їх перспективу.

Важливість ліквідності краще за все можна усвідомити лише тоді, коли оцінюються можливі результати недостатньої спроможності підприємства покрити свої короткострокові зобов'язання.

Розрізняють кілька ступенів ліквідності, зокрема - недостатню ліквідність та високий рівень недостачі ліквідності.

Недостатня ліквідність означає, що підприємство не в змозі ско­ристатися перевагами надання йому знижок і вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що керівництво підприємства не має свободи вибору і це обмежує його дії.

Високий рівень недостачі ліквідності означає, що підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов'язання. Це може спричинити його неплатоспроможність і навіть банкрутство.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю, часткову або повну втрату вкладень капіталу.

Для кредиторів такий стан ліквідності в боржника може означати затримку в сплаті відсотків та основної суми боргу або часткову чи повну втрату позичених коштів. Стан ліквідності підприємства може вплинути на його взаємовідносини з партнерами, оскільки підприємство може бути неспроможним виконувати умови контрактів, а це, у свою чергу, призводить до втрат зв'язків підприємства з постачальниками. Ось чому аналізу ліквідності приділяється така велика увага.

         Можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:

·грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;

·дебіторська заборгованість;

·запаси.

До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.

 Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами.

 Аналіз ліквідності дозволяє відповісти на питання:

• У якій мірі підприємство може покривати свої поточні борги?

• Який рівень надійності цього покриття?

• Чи можливе додаткове залучення короткострокових зобов'язань без критичного погіршення ліквідності?

 Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу.

 Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Далі приведена таблиця ліквідності та платоспроможності дочірнього     підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл», у якій використані наступні показники:
 

      Сума ліквідних активів

      Сума швидколіквідних активів

      Сума готових засобів платежу

      . Коефіцієнт забезпеченості по видах активів

      Загальний коефіцієнт покриття

      Проміжний коефіцієнт покриття

      Коефіцієнт абсолютної ліквідності

      . Коефіцієнт відволікання оборотних активів

      . Коефіцієнт участі матеріальних запасів у покритті поточних зобов’язань

      Частка власного оборотного капіталу у покритті запасів.

Таблиця 4.Показники ліквідності та платоспроможності підприємства.

Ліквідні активи підприємства являють собою суму його оборотних активів. До швидколіквідних активів підприємства відноситься дебіторська заборгованість, грошові активи та поточні фінансові інвестиції. Готовими засобами платежу підприємства є його грошові активи та поточні фінансові інвестиції. Коефіцієнти забезпеченості ліквідними, швидколіквідними активами та готовими засобами платежу характеризують питому вагу, яку посідають зазначені види активів підприємства у загальному обсязі його активів.

Загальний коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства за рахунок ліквідних активів покрити поточні зобов’язання. Рекомендоване значення складає більше 2(ми маємо 1,19-1,03 з 2009 по 2011).

Проміжний коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства за допомогою своїх швидколіквідних активів розрахуватися по поточних зобов’язаннях. Рекомендоване значення складає 0,7-0,8 (ми маємо середнє значення 0,1).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує здатність підприємства за допомогою готових засобів платежу покрити свої поточні зобов’язання. Рекомендоване значення складає 0,2-0,3( підприємство мало у 2009 році 0,2 , а далі цей коефіцієнт опустився до 0.

Коефіцієнти відволікання оборотних активів у запаси та у дебіторську заборгованість характеризують частку, яку посідають відповідні види активів підприємства у обсязі оборотних активів.

Коефіцієнт участі матеріальних запасів у покритті поточних зобов’язань характеризує частину поточних зобов’язань підприємства, що покривається тільки за рахунок матеріальних запасів як найменш ліквідних з оборотних активів підприємства.

Частка власного оборотного капіталу у покритті запасів характеризує питому вагу запасів підприємства, профінансовану за рахунок власного оборотного капіталу.

Коефіцієнт маневрування характеризує частку власного капіталу підприємства, що використовується для фінансування його оборотних активів.

Узагальнюючи проведені розрахунки можемо констатувати, що  на підприємстві спостерігається негативна ситуація із станом ліквідності та платоспроможності.

Активи підприємства на 99% відсотків забезпечені ліквідними активами, хоча відповідно до методичних рекомендацій щодо оцінки фінансового стану підприємств дана величина має наближатися до 40%;  на 1% активи підприємства забезпечені швидколіквідними активами і на 0,02% в 2009 та на 0,00% в 2011 роках - готовими засобами платежу. В динаміці ця ситуація практично не змінюється.

Загальний коефіцієнт покриття є меншим за рекомендоване значення майже вдвічі. При нормативі в 1,8-2 значення даного коефіцієнта на підприємстві становить 1,19-1,03. Інакше кажучи сума оборотних активів практично дорівнює обсягу поточних зобов’язань, тоді як для забезпечення нормального рівня ліквідності підприємства повинна перевищувати їх у два рази. Проміжний коефіцієнт покриття є в середньому в 10 разів меншим за нормативне значення, яке складає 1, що свідчить про неспроможність підприємства за допомогою швидколіквідних активів покрити необхідну суму поточних зобов’язань. При рекомендованому значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,2-0,3 даний коефіцієнт на підприємстві коливається від 0,0193 до 0,0025. Це свідчить про те, що лише 0,19%-0,25% поточних зобов’язань підприємства можуть в певний момент часу бути погашені миттєво за рахунок готівкових коштів. Така ситуація є ознакою неплатоспроможності підприємства.

Більшу частину оборотних активів підприємства складає найменш ліквідна їх частина – запаси (90-91%), значно меншу – дебіторська заборгованість (8-9%). Таким чином доля грошових коштів в складі оборотних активів є зовсім незначною.

Майже вся сума поточних зобов’язань підприємства (до 99%) покриваються за рахунок найменш ліквідної частини оборотних активів – матеріальних запасів, що значно уповільнює процес розрахунків за поточними зобов’язаннями.

Негативним явищем є відсутність на підприємстві власного оборотного капіталу. Це свідчить про те, що оборотні активи фінансуються виключно за рахунок позикового капіталу. Внаслідок цього частка власного оборотного капіталу у покритті запасів та коефіцієнт маневреності є від’ємними величинами, хоча відповідно до нормативів коефіцієнт маневрування має складати 0,4-0,6.

Таким чином є підстави для відмови у наданні даному підприємству банківського кредиту.

РОЗДІЛ 3. Напрями удосконалення  політики управління оборотними активами дочірнього підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл»

3.1   Оцінка потреби в оборотних активах дочірнього підприємства  «Амерікан б’юті інтернешнл» на плановий період.

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції. Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції. Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності. Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обгрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70-80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.