Управління оборотними активами

Міністерство освіти та науки, молоді і спорту України

Курсова робота

                                                    на тему

«Управління оборотними активами»

КИЇВ 2012

Управління оборотними активами підприємства

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління оборотними активами торговельного підприємства

1.1. Економічна сутність оборотних активів

1.2. Вихідні положення управління оборотними активами: цілі, задачі,

       принципи, послідовність

1.3. Система показників оцінки ефективності управління оборотними

       активами

РОЗДІЛ 2. Діагностика сучасного стану управління оборотними активами торговельного підприємства.

2.1 Аналіз обсягу та структури оборотних активів дочірнього     підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл»

2.2 Аналіз джерел фінансування оборотних активів дочірнього     підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл»

2.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності «Амерікан б’юті інтернешнл»

РОЗДІЛ.3. Напрями удосконалення  політики управління оборотними активами дочірнього підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл»

3.1 Оцінка потреби в оборотних активах дочірнього підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл» на плановий період

3.2 Обґрунтування джерел фінансування розвитку оборотних активів дочірнього підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл»

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Обігові активи торговельного підприємства – це сукупність матеріальних та грошових цінностей підприємства, що знаходиться в постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство. Чистий оборотний капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними обов’язками і показує, в якому розмірі поточні активи покриваються довгостроковими джерелами засобів. Аналог цього показника в вітчизняній практиці – величина власних оборотних засобів.

Оборотні засоби можуть бути охарактеризовані з різних позицій, однак основними характеристиками являються їх ліквідність, об’єм та структура.

В процесі виробничої діяльності відбувається постійна трансформація окремих елементів оборотних активів. Підприємство закуповує сировину і матеріали, виготовляє продукцію, після чого продає її, як правило, в кредит, в результаті чого утворюється дебіторська заборгованість, яка через деякий проміжок часу перетворюється в грошові засоби.

Для контролю, оцінки та регулювання своєї фінансової діяльності підприємства розробляють і встановлюють нормативи на деякі види оборотних коштів. У ході аналізу необхідно порівняти фактичні залишки кожного виду оборотних коштів з їх нормативами.

У результаті порівняння одержують наднормативний залишок або нестач до нормативу. І перше, і друге заслуговують на негативну оцінку. Так наявність наднормативних залишків товарно – матеріальних цінностей свідчить про спад активності підприємства, нераціональне використання оборотного капіталу, сповільнення його оборотності.

Нестача товарно – матеріальних цінностей до нормативу може негативно вплинути на показники виробничої програми.

Тому підприємство повинно працювати в напрямі оптимального забезпечення виробництва запасами з тим, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі забезпечувалось усіма видами ресурсів і, в той же час, щоб матеріальні цінності не залежувались на складі.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить також і від стану грошових коштів, які є наймобільнішою частиною оборотних засобів.

Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для покриття всіх першочергових платежів. Збільшення коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Але якщо великі залишки коштів тривалий час не використовуються, то це свідчить про неефективне використання оборотного капіталу. Для одержання прибутку кошти необхідно використовувати для розширення власного прибутку, виробництва або вкладати в акції інших підприємств.

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів.

Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки.

Переваги – це зростання обсягу реалізації і прибутку. Недоліки – можливі збільшення суми безнадійних боргів.

Метою даної курсовї роботи було детально розглянути і описати роль обліку, аналізу і контролю оборотних активів в системі управління діяльності підприємства, написати коротку організаційно – економічну характеристику дочірнього підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл», зробити аналіз і контроль оборотних активів, концепцію методики контролю і аудиту оборотних активів. Головною метою даної дипломної є вивчення удосконалення обліку та аналізу оборотних активів на основі

дочірнього підприємства «Амерікан б’юті інтернешнл».
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління оборотними активами торговельного підприємства

1.1. Економічна сутність оборотних активів

Оборотні активи – це активи, що обслуговують господарський процес і забезпечують його неперервність. У бухгалтерському обліку до таких активів відносять активи, які споживаються або реалізуються протягом одного операційного циклу чи протягом року. Оборотними активами підприємства є сировина, матеріали, паливо, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, ліквідні цінні папери, грошові кошти. Такі активи, як дебіторська заборгованість, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, є досить специфічними оборотними активами, які певною мірою відображують недосконалість, незавершеність та неперервність виробничого процесу.

Оборотні активи беруть участь як у процесі виробництва, так і в процесі реалізації продукції. Активи, які використовуються у виробничому процесі протягом одного операційного циклу, повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції і часто змінюють свою початкову форму. Активи, що мають грошову форму, безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. Вони обслуговують кругообіг капіталу підприємства та об’єднують процеси виробництва й реалізації продукції.

Кругообіг оборотного капіталу (рис. 1.1) здійснюється протягом одного операційного циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує неперервність виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.

Рис. 1.1 Кругообіг оборотного капіталу підприємства

Оборотні активи підприємства на відміну від необоротних мають досить рухливу структуру. При змінах на ринку залежно від сезону, роботи постачальників тощо запаси сировини, готової продукції та залишки на розрахунковому рахунку можуть коливатись у значних межах. При цьому завжди можна визначити максимальний і мінімальний рівні оборотних активів. Різницю між максимальним та мінімальним рівнем оборотних активів називають сезонною (змінною) складовою, оскільки при стабільній ситуації в економіці значні коливання рівня оборотних активів переважно пов’язані із сезонним характером діяльності підприємства. Мінімальний рівень оборотних активів визначає постійну (системну) складову оборотного капіталу (рис. 1.2).

Змінна складова оборотного капіталу відображує додаткові оборотні активи, необхідні для забезпечення виробничого циклу в пікові періоди або як страховий запас. Так, при зростанні ділової активності збільшується обсяг продаж, що викликає збільшення товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів.

Системна складова характеризує ту частину оборотного капіталу, потреби в якій залишаються відносно незмінними протягом усього операційного циклу. Іншими словами, це той необхідний мінімальний рівень оборотних активів, який потрібен для здійснення виробничої діяльності.

Рис. 1.2 Структура активів підприємства

Високий рівень страхового запасу та потреби в додатковому оборотному капіталі є необхідними для підприємств, що функціонують у країнах з перехідною економікою, оскільки саме додаткові запаси сировини, матеріалів, готової продукції забезпечують безперебійну роботу підприємства при збоях у постачанні та важко прогнозованому збуті.

Оборотні активи можна поділити на три основні складові: запаси, дебіторську заборгованість, грошові кошти та високоліквідні цінні папери.

Запаси – це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу для управління підприємством, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва. Запаси включають:

     сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, на дання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

     незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою й складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

     готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

     товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

     малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більш як одного року або одного операційного циклу, якщо він триває більше за один рік.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

     суми, що сплачуються згідно з договором поста чальнику (продавцю);

     суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням зал асів;

     суми ввізного мита;

     суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

     затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування;

     інші витрати, які безпосередньо пов’язані з при дбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва. Первісна вартість запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається учасниками підприємства на основі середньоринкових цін на подібні активи. Первісною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, є їх ринкова вартість.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх, як правило, здійснюється за одним із таких методів:

     собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

     собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

     середньозваженої собівартості;

     ціни продажу.

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовують у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.