Управління конкурентоспроможністю продукції

 

 

 

+ висновок по 2. 1-2 реч.

 

Розглянувши основні методи оцінювання конкурентоспроможності продукції можна вдзначити, що важливо виявити ступінь охоплення показниками, розрахованими за вказаними методиками: інформація про продукцію та конкурентне середовище, у якому має бути реалізована продукція, а також розробити основу для формування вдосконаленої методики обчислення конкурентоспроможності,  яка б за сучасних умов найбільш повно характеризувала продукцію.

Сучасна економічна наука використовує багато методів  оцінювання конкурентоспроможності, але  процес їх модифікації і створення  нових варіантів має продовжуватися.  Для кожного виду продукції набір  чинників, що визначають конкурентоспроможність, є великим і специфічним, немає єдиної методики оцінювання її конкурентоспроможності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції

 

Розвиток ринкових відносин неможливий без ефективного  та стабільного зростання економіки та виробництва конкурентоспроможної продукції. Визначення можливостей підприємства у конкурентній боротьбі та досягнення ефективних результатів в сучасних умовах стає все складнішим. Тому важливим моменту у діяльності підприємства є вміння вчасно та професійно аналізувати зміни на конкурентному ринку та розробляти і застосовувати заходи щодо підвищення конкурентоздатності своєї продукції.

+ вступ до 3. 1-2 реч.

Г.Р. Сабецька під управлінням конкурентоспроможністю продукції розуміє “сукупність заходів, що здійснюються в процесі розробки, проектування, виробництва, просування, реалізації та післяпродажного обслуговування продукції з метою створення її привабливості для кінцевого споживача та передбачає збалансований вплив на економічні показники діяльності підприємства виходячи з критерію прибуток” [16, с. 29].

Можливі шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції поділяються на:

• виробничо-технічні (вдосконалення проектування, використання найсучасніших техніки і технології, вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комплектуючих, поліпшення стандартизації);

• організаційні (вдосконалення організації виробництва і праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і виробничої дисципліни, забезпечення загальної культури виробництва):

• економічні (система прогнозування і планування якості, встановлення прийнятних для виробника і споживача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції);

• соціальні (правильна кадрова політика, створення належних умов праці і відпочинку, мотивація праці,активізація людського чинника) [2, c.250].

Оцінка конкурентоспроможності продукції базується на вивченні потреб покупців і потреб ринку [8,  с.35].  Щоб товар задовольняв потреби покупця,  він повинен відповідати деяким параметрам:

– технічним (властивість  товару, сфера його застосування і  призначення);

– ергономічним (відповідність  товару властивостям людського організму);

– екологічним (відсутність  впливу шкідливих речовин на організм людини);

– естетичним (зовнішній  вигляд товару);

– нормативним (відповідність  товару діючим нормам і стандартам);

– економічним  (рівень цін на товар,  сервісне обслуговування,  розмір засобів,  що є у споживачів для задоволення даної потреби) [19, с.96].

Важливим напрямком  підвищення конкурентоспроможності продукції є аналіз конкурентоспроможності. Схема оцінки конкурентоспроможності продукції показана на рис. 3.1.

Розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможності спрямована на удосконалення процесу руху товарів,  організацію торгівлі,  сервісне обслуговування покупців,  рекламу продукції, підвищення якості закріплення основних позицій бренду яка є потужним інструментом стимулювання попиту.

 Стратегія підвищення конкурентоспроможності підприємства полягає в розробці системи ефективної системи управління, стратегії реконструкції та підвищення конкурентоспроможності виробництва і продукції, що виготов- ляють. Одним з ефективних засобів забезпечення конкурентоспроможності та стійкості вітчизняних підприємств є гнучкість його виробничих систем, здатність адаптуватись до змін умов функціонування з меншими витратами і

 

Рис. 3.1. Блок-схема аналізу  конкурентоспроможності

 

без втрат. Пошук своїх  споживачів, розроблення нових видів продукції самі не можуть зберегти конкурентні переваги та стійкість підприємства, якщо якість виготовлення продукції не відповідає світовим стандартам [16, с. 37].

Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспро-можності продукції полягає в тому, що заходи спрямування сприяють форму-

ванню ефективнішої системи  господарювання за умов ринкових відносин.

Соціально-економічна ефективність підвищення конкурентоспроможності продукції, що виготовляють підприємствами полягає передовсім у тому, що високоякісна та конкурентоспроможна продукція завжди повніше й ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній; підвищення якості продукції є специфічною формулою виявлення закону економії робочого часу; конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість підприємства та сприяє покращенню кінцевих фінансових-результатів діяльності підприємства [15, с. 354].

Безумовно,  існують  загальні методи підвищення конкурентоспроможності підприємства, проте шляхи підвищення конкурентоспроможності конкретної фірми повинні розглядатися, враховуючи сферу її діяльності, вид підприємства, організаційну структуру і інші чинники.

Чинниками підвищення конкурентоспроможності підприємства з урахуванням особливостей сучасного ринку є:

1) впровадження інноваційної політики підприємства, яка визначає можливість підприємства конкурувати не тільки на внутрішньому,  але і на зовнішніх ринках. Мету інноваційної діяльності визначає її спрямованість на створення виробництва нових або відсутніх на ринку товарів і послуг.

Сучасна інноваційна  політика є сукупністю науково-технічних,  виробничих,  управлінських, фінансових і інших заходів,  направлених на виробництво і просування нової або покращеної продукції на ринок збуту. Необхідно розуміти, що із зростанням НТП збільшуються і видозмінюються потреби, споживач висуває все складніші вимоги до ринку товарів і послуг. Завдання інноваційної політики – це задоволення цих потреб. Для підприємства важливо заздалегідь передбачати інноваційні можливості, комплексно управляти всім інноваційним циклом, що забезпечує його конкурентоспроможність і довгострокову ефективність;

2)  наявність кваліфікованих  трудових ресурсів,  відповідним  вимогам міжнародного ринку праці.  Трудові ресурси є одним з найважливіших складових діяльності підприємства і найважливішим чинником підвищення конкурентоспроможності в глобальній економіці.  Досвід зарубіжних компаній свідчить про посилення ролі управління трудовими ресурсами в системі чинників,  які забезпечують конкурентоспроможність підприємства;

3)  система управління  якістю на підприємстві.  Сьогодні,  коли споживач може вибирати  з величезної кількості пропонованих товарів і послуг, одній з найважливіших детерминант існування і розвитку підприємства на ринку є якість пропонованих ним виробів або послуг.  Якщо ж підприємство прагне до завоювання міжнародного ринку, тоді його продукція повинна відповідати міжнародним стандартам якості і повинна мати сертифікат відповідності системи якості міжнародному стандарту ISO 9001.  Відповідність системи управління якістю на підприємстві міжнародному стандарту ISO 9001  припускає зміну організаційної структури підприємства, перестроювання всіх етапів виробничого циклу:  від проектування продукції до її збуту.

Підприємство повинне  сертифікувати все виробництво загалом, і провести “сертифікацію системи якості”.  Продукція підприємства повинна також відповідати загальноприйнятому міжнародному стандарту безпеки продуктів;

4)  безперервне вдосконалення  продукції національних виробників,  що реалізовується на внутрішньому ринку, і розширення їх діяльності на міжнародному ринку. Сюди можна зарахувати: забезпечення пріоритетності продукції, зміна якості товару і його технічних параметрів з метою задоволення потреб і конкретних запитів споживача,  визначення переваг товару порівняно із замінниками, визначення недоліків товарів-аналогів, які випускають конкуренти, вивчення методів конкурентів по вдосконаленню аналогічних товарів,  визначення і використання цінових чинників підвищення конкурентоспроможності продукції,  нові пріоритетні сфери використання продукції, диференціацію продукції,  що забезпечує відносно стійкі переваги споживачам,  яким надаються певні види взаємозамінних товарів, вплив безпосередньо на споживача шляхом обмеження появи на ринку нових товарів, проведення реклами, надання грошового або товарного кредиту. [6, с. 122-123]

При виборі шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства нерідко буває дуже   своєчасним рішення не про запуск нового, не про зняття з виробництва морально застарілого, а про модифікацію товару. Рішення про модифікацію товару ухвалюється в цілях задоволення особливих вимог покупців для отримання більшого прибутку.       [14, с . 689–697]

Безперечним є і розвиток такого напряму підвищення конкурентоспроможності товару, як своєчасне надання комплексу послуг пов’язаних із збутом і використанням машин , устаткування та іншої промислової продукції, що забезпечують їх постійну готовність до     високоефективної експлуатації тобто сервісне обслуговування При умілій організації сервіс є вирішальним чинником підвищення конкурентоспроможності товару, а отже і підприємства в  цілому, оскільки ціни на запасні частини в 1,5 – 2,0  раза нижче, ніж ціни на комплектуючі використовувані у виробництві.  [5, с. 152].

У вирішенні завдань  підвищення конкурентоспроможності продукції з кожним роком зростаючого значення набуває проблема вибору й освоєння нових ринків збуту. У зв’язку з цим на будь якому підприємстві дуже важливі аналітико-пошукові зусилля в цій сфері. Нові ринки збуту вирішальним чином можуть змінити конкурентоспроможність товару і рентабельність збутової діяльності. Зрозуміло що упроваджуючи товар на новий ринок можна продовжити життєвий цикл товару. Сезонні коливання в попиті можуть сприяти успішній реалізації одного і того ж товару в різних точках планети. А збільшення об’єму продажів на нових ринках дозволить понизити витрати виробництва на одиницю продукції перш за все за рахунок використання дешевої робочої сили, достатньо низьких рівнів податків і митних зборів і ряду інших чинників на нових ринках збуту.

У           результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті такі шляхи підвищення конкурентоспроможності :

• зміна складу структури вживаних матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів або конструкції продукції ;
• зміна порядку проектування продукції ;
• зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань системи контролю якості, виготовлення, зберігання упаковки, транспортування, монтажу;
• зміна цін на продукцію, послуги, обслуговування і ремонт, запасні частини;
• зміна порядку реалізації продукції на ринку;
• зміна структури і розміру інвестицій у розробку виробництво і збут продукції ;
• структури та об’ємів коопераційних постачань при виробництві продукції цін на  комплектуючі вироби і складу вибраних постачальників ;
• зміна системи стимулювання постачальників ;
• зміна структури імпорту і видів продукції, що імпортується. [18, с. 892]

Таким чином можна  сформулювати чіткий висновок про те що використання всіх вищеперерахованих шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції дозволяє завоювати більшу частку ринку і розвивати свої перспективні можливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Проблема якості та конкурентоспроможності продукції носить в сучасному  світі універсальний характер, її успішне вирішення мас великий вплив на економічне і соціальне життя будь-якої країни, практично на кожного споживача.

Успішність функціонування будь-якої фірми залежить від рівня  конкурентоспроможності продукції, що пропонується нею споживачам..

При аналізі конкурентоспроможності продукції повинні використовуватися ті ж критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар. По кожній із груп параметрів проводиться порівняння, що показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби. Результати оцінки конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для рішення ринкових задач.

Методи оцінки конкурентоспроможності товару класифікуються за певними критеріями.

Найбільш відомі на сьогодні моделі та методи оцінки конкурентоспроможності продукції можна розділити на дві групи: аналітичні і графічні методи.