Тваринницька галузь України: стан, структурні зміни та основні фактори сучасної модифікації

Перспективною галуззю є рибне господарство. Воно розвивається на основі ставків (200 тис. га); водоймів Дністра, Дніпра, Південного Бугу та ін., а також уздовж багатьох середніх та великих річок. Тут переважно розводять коропа, білого амура, ляща, товстолобика, судака та ін.

У державі організовано кліткове звідництво і практично  у всіх областях розводять нутрій , норок, песця, ондатру.

В Україні є  і бджільництво , яке має тут  давно історично сформовану продукцію. Ця продукція за княжих часів була важливою статтею експорту. Але інтенсивне вирубування лісів, розорювання  земель, конкуренція штучного воску  призвело до занепаду бджільництва в 18 ст. У 19 ст. відомий український пасічник П. Прокопович  вперше в  світі виготовив рамковий валик, в результаті чого бджільництво на Україні почало відновлюватися.

 

 

 

Регіональна структура виробництва  та концентрація підприємств м'ясної промисловості:

Центральний регіон: Київська, Черкаська, Вінницька та Полтавська області, частка на ринку м'ясопереробки — 35%. Основна спеціалізація —  переробка м'яса птиці та свинини (Київська та Черкаська обл.), виробництво  ковбас (Полтавська та Київська обл.). Західний регіон: Львівська, Волинська, Івано-Франківська області, частка на ринку — 10%. Основна спеціалізація — свинина і яловичина, виробництво ковбас (Волинська обл.). Східний регіон: Дніпропетровська, Донецька та Харківська області, частка на ринку — 26%. Основна спеціалізація — м'ясо птиці, свинина, виробництво ковбас. Південний регіон — АР Крим, частка на ринку — 7%. Основна спеціалізація — м'ясо птиці, а також деякі обсяги переробки яловичини та свинини. Необхідно відзначити, що за винятком Донецької області, у всіх інших областях-лідерах їх безпосередня частка в сумарних обсягах виробництва м'яса та м'ясної продукції в Україні за останнє десятиліття зросла.

 

 

6. Перспективи розвитку та фактори сучасної модифікації

 

 

За останні  роки у сільськогосподарському виробництві України значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість ґрунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби досягло критичної межі при значному зниженні його продуктивності.

Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлюваних  робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних потреб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. Поряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.

У перспективі  з метою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі України поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилення державного регулювання щодо фінансового стану підприємств.

Здійснення  аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання сільськогосподарської продукції. З цією метою в програмних документах щодо проведення аграрної реформи передбачається:

- формування  ринку землі та нерухомості,  запровадження системи іпотечного  кредитування сільськогосподарських  товаровиробників;

- фінансування  організаційних заходів щодо  здійснення аграрної реформи  на регіональному рівні, післяприватизаційна  підтримка розвитку реформованих господарств, створення спеціалізованої картингової інфраструктури щодо інформаційного забезпечення;

 

- розвиток мережі  інфраструктури сервісного обслуговування, заготівель, оптової торгівлі.

- формування  ринків матеріальних ресурсів  і капіталу;

- ефективне  використання наявного земельного  фонду;

- реформування  соціальної сфери села та розбудови  її інфраструктури.

 

У найближчій перспективі  будуть здійснені ефективні заходи щодо охорони земель, запровадження  ґрунтозахисних систем землеробства.

Радикальне  вирішення проблеми забезпечення населення  України основними видами продовольства  потребує значного звільнення обсягів  їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. На сьогодні екстенсивний шлях розвитку сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації

Головною задачею  агропромислового комплексу є досягнення стійкого росту виробництва сільськогосподарської продукції, надійне забезпечення країни продуктами харчування і сировиною, об’єднання зусиль усіх галузей для отримання високих кінцевих результатів. Вирішення продовольчої проблеми та підвищення добробуту населення України значною мірою залежить від розвитку сільського господарства, зростання його ефективності.

 

Стратегічною  метою державної аграрної політики України є перетворення агропромислового комплексу на високоефективний, конкурентоспроможній сектор економіки країни, здатний інтегрувати у світовий аграрний ринок. Законом України „Про основні засади державної програмної політики на період до 2015 року ставиться завдання перетворення аграрного сектора на конкурентоспроможній сектор економіки держави. При цьому слід враховувати галузеві особливості, серед яких значну роль відіграє асортимент представленої на ринку продукції, правильний вибір цінової стратегії, маркетингову діяльність,

відповідність представлених на ринку виробів  „ринковій новизні”.

З огляду на це актуальним є критичний аналіз теоретичних  положень ринкових стратегій, концепції управління конкретними перевагами, а також розроблення заходів щодо удосконалення процесів формування конкурентних переваг аграрних підприємств України, обґрунтування основних напрямків поліпшення якості продукції.

На сучасному етапі актуальними  питаннями розвитку аграрного сектора  економіки є аналіз стану соціального  напрямку розвитку трудових ресурсів в Україні, яка входить у новий  період перебудівних процесів, пов’язаних не тільки  з економічною , але й з банківсько-фінансовою сферою.

Насамперед , це стосується заробітної плати та ефективної трудової діяльності і зайнятості  с/г населення . Сьогодні діє деструктивний механізм дальшого руйнування економіки і деградації трудового потенціалу як у промисловості так  і в сільському господарстві.

Поки що не розроблені та не діють  ефективні методи запобігання негативним тенденціям. З різних причин відбуваються скорочення обсягів виробництва  продукції в суспільному секторі та чисельності трудових ресурсів (робочої сили), а також як наслідок зниження продуктивності аграрної праці (є в 4 питанні!!!!!!)

 

 

Висновки

 

Тваринництво  – це один з провідних комплексів продовольчого комплексу України, який має розгалужену структуру. Головними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство, інші галузі мають менше значення.

За роки незалежності спостерігається зменшення обсягів  виробництва продукції тваринництва, що зумовлено низкою факторів:

- зменшення  поголів’я;

- зменшення  продуктивності;

- брак виробничих  потужностей для переробки.

Особливо це стосується м’яса виробництво якого зменшилось за роки незалежності більше ніж у двічі. Виробництво яєць зменшилось майже у півтора рази, а вовни маже в дев’ять. Дуже великі відмінності у розвитку тваринництва за регіонами України.

Проте в останні  три роки почався процес поступового збільшення обсягів продукції тваринництва, що можна пов’язати з загальним економічним ростом країни, підвищенням платоспроможного попиту населення на якісні вітчизняні продукти харчування.

Розвиток тваринництва дуже тісно пов'язаний з іншими галузями агропромислового комплексу, особливо з рослинництвом. Саме розвиток рослинництва забезпечує кормовою базою практично всі галузі тваринництва. Не менш тісний зв'язок існує і з іншими галузями, наприклад, розвиток м'ясопереробки, виробництва шкіряних виробів, створює позитивні умови для розвитку тваринництва.

Таким чином  розвиток тваринництва необхідно розглядати у контексті комплексного розвитку агропромислового комплексу України, де гармонійно розвиваються усі галузі. Незважаючи на велику кількість проблем  в розвитку сільськогосподарського виробництва, необхідно створити умови для ефективного розвитку цієї галузі народного господарства, тому що саме сільськогосподарське виробництво забезпечує економічну безпеку держави.

 

Висновки…

1. Враховуючи  тенденції світового ринку тваринницької продукції, що характеризуються збільшенням попиту, ростом цін, для українського ринку молока та м’яса зберігається потреба у нарощування обсягів виробництва, особливо якісної молочної сировини та м’ясної худоби, вирощеної на органічних кормах.

2. З огляду  на це, підтримка галузі тваринництва  через «жовті програми» залишається актуальною і важливою. Сума такої підтримки обмежується сукупним виміром підтримки (СВП) розміром в 3,0 млрд.грн., що було визначено в рамках вступу України до СОТ.

3. Щодо програм  «зеленої скриньки», то в Україні  вони немають специфічного спрямування на тваринницьку продукцію, окремі зних лише частково розповсюджуються на продукцію тваринництва. Приблизне співвідношення обсягів підтримки «зелених» та «жовтих» програм становить за останніроки 1:3. Стосовно фінансування заходів «зеленої скриньки» то, ця підтримка не обмежуєть сяправилами СОТ, вона може стримуватися лише можливостями державних та місцевих бюджетів країни.

4. Аналіз окремих  програм зеленого блоку, який використовують різні країни світу, свідчить, що основним критерієм віднесення державного заходу підтримки до «зеленої скриньки» є умова, щоб наслідком підтримки не повинне бути надання цінової підтримкивиробникам. Механізми реалізаціїпрограм «зеленої скриньки» не повинні бути пов’язаніз внутрішніми та світовими цінами.

5. Відповідно  до вимог СОТ заходи «зеленої  скриньки» до-зволяють здійснювати  державну фінансову підтримку  сільсь-когосподарському підприємству  на модернізацію виробницт-ва  або зміну спеціалізації господарства, зокрема з молочногота м’ясного скотарства, або вирощування свиней. Право натакі виплати надається на основі чітко визначених критеріївза урядовими програмами, що мають на меті сприяння фі-нансовій та фізичній реструктуризації виробничої діяльностівиробника з метою подолання об'єктивно доведених струк-турних недоліків (через недосконалу структуру самої ферми,невідповідний рівень менеджменту на ній).

6. З огляду  на це, доцільно, починаючи вже  з 2008 року, у Державному бюджеті передбачити окремою захищеною статтею підтримку галузі тваринництва як «Підтримка структурної перебудови у тваринництві, яка надається через інвестиції». За попередніми розрахунками, на ці цілі щорічно протягом трьох наступних років необхідно передбачити 2,5млрд.грн. , у тому числі на: створення культурних пасовищ – 750 млн. грн; допомога молодим виробникам сільськогосподарської

продукції (фермерським  господарствам, іншим організаційним формам ведення сільськогосподарської  діяльності, власниками яких є молоді громадяни віком до 35 років) для будівництва молочної ферми, закупку корів, доїльних установок –885 млн. грн.;

підтримка та стимулювання формування у сільській місцевості та на рівні районів оптових ринків та аукціонів живої худоби – 140 млн. грн.; на зміну спеціалізації виробників тваринницької продукції (реконструкція приміщень, оновлення стада, будівництво

нових будівель-ферм, оснащення ферм новим обладнанням та машинами, будівництво холодильників, закупку худоби (з

урахуванням стандартів ЄС з безпеки та гігієни молочної там’ясної продукції) – 700,0 млн. грн.; на часткову компенсацію страхування живої худоби – 5 млн. грн. 6) розробка та впровадження незалежної системи реєстрації якості продукції кормо-виробництва, тваринництва та племінних (генетичних) матеріалів. Створення Національного Центру ІКАР та Інтербулл – 20 млн. грн.

7. Також під  «зелені програми» відповідно  до вимог СОТ підпадають різні заходи, спрямовані на: розробку стандартів та технічних регламентів, на селекцію тваринництва, виведення нових порід худоби та птиці; ветеринарні та фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування; розробку та впровадження незалежної системи реєстрації якості продукції кормовиробництва, тваринництва та племінних (генетичних) матеріалів; для збору, обробки і розповсюдження ринкової інформації (створення та підтримання функціонування системи цінового моніторингу та аналізу основних продовольчих ринків); розробку державної програми розвитку м’ясного скотарства з використанням сучасних технологій, біо- та органічного землеробства (у тому числі культурних пасовищ); підтримку та стимулювання формування у сільській місцевості та на рівні районів оптових ринків та аукціонів живої худоби, кооперативів по спільному випасанню худоби (насіння, добрива, огородження, поїлки), обслуговуючих кооперативів по збору молока та закупівлі худоби у сільського населення; будівництво доріг та шляхів до ферм, електромережі,

гноєсховища, водогінні  та інші споруду, які стосуються утримання худоби; на часткову компенсацію страхування живої худоби, лізингу племінної худоби; підготовку і перепідготовку кадрів для тваринницької галузі (тренінги, семінари, допомога участі та проведенні виставок, ярмарків); утримання стратегічних продовольчих запасів (мороженого м’яса, консервів, масла тваринного);

створення нових  сортів і гібридів кормових культур  та удосконалення їх насінництва; підвищення ефективності використання меліорованих земель, інтенсифікації лучного кормо виробництва; застосування прогресивних технологій виробництва