Тваринницька галузь України: стан, структурні зміни та основні фактори сучасної модифікації

(станом на  кінець року – всі категорії  господарств), тис. голів

 

Табл. 1

Вид / Рік	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
ВРХ	9423,7	9421,1	9108,4	7712,1	6952,7	6703,5	6667,3
Свині	7652,3	8369,5	9203,7	7321,5	6640,0	6937,8	8049,7
Вівці та кози	1845,0	1965,0	1984,4	1858,8	1769,5	1740,4	1814,0
Птиця	123722,0	136811,0	147445,4	142373,8	152088,0	162940,0	180667,2

 

Джерело: Держкомстат  України

 

 

 

Показники виробництва основних видів продукції тваринництва в 2000-2005 роках .

Вид / Рік	2000	2001	2002	2003	2004	2005
М'ясо усіх видів, тис. тонн	1663,0	1517,0	1648,0	1725,0	1595,4	1597,0
Молоко, тис. тонн	12658,0	13444,0	14142,0	13661,0	13800,0	13714,4
Яйця, млн. шт.	8809,0	9668,0	11309,0	11477,0	11955,0	13045,9
Вовна, тис. тонн	3,0	3,0	3,0	3,0	3,2	3,195

 

 

Джерело: Держкомстат  України

 

Основною причиною занепаду тваринницьких галузей є значне зменшення валового виробництва кормів у господарствах всіх категорій, погіршення структурного складу фуражних фондів, зниження рівня кормо забезпеченості тварин. Значно зменшилась частка концентрованих кормів, особливо комбікормів. Для ефективного розвитку тваринництва в кожному сільськогосподарському підприємстві повинна бути науково обґрунтована стабільна кормова база, основою якої є власне кормо виробництво. Оскільки подальше розширення площ під кормовими культурами є проблематичним, то надзвичайно важливим питанням інтенсифікації кормо виробництва на сучасному етапі є оптимізація структури кормової площі, виробництва і використання кормів.

Планування кормо виробництва має базуватися на використанні методу математичного моделювання, який забезпечує баланс виробництва кормів та їх

потреби на основі наукових вимог щодо годівлі тварин з врахуванням особливостей вмісту інгредієнтів поживності в раціонах різних видів і груп тварин.

Застосування  методу математичного моделювання  і використання

комп'ютерної  техніки забезпечує системний підхід, за якого якнайтісніше

збалансовується не лише виробництво і використання кормів, але й забезпечується раціональне використання земельних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Сучасний стан та подальший розвиток тваринництва вимагає зосередження уваги і зусиль з боку керівників і спеціалістів на всіх рівнях управління галуззю, особливо на місцевому.

Зростання виробництва продукції тваринництва здійснюватиметься поетапно. В основному розрахунків мають бути покладені норми споживання продуктів, рекомендовані Українським науково-дослідним інститутом харчування Міністерства охорони здоров’я України.

Досягнення  цих показників можливе лише за вирішення  ряду конкретних питань, насамперед збільшення кількості поголів’я при одночасному підвищенні продуктивності тварин на основі високого рівня їх повноцінної годівлі та вдосконалення племінних і продуктивних якостей. Підвищення матеріальної зацікавленості товаровиробників різних форм власності і господарювання у збільшенні виробництва, що вимагає державної підтримки.

Позитивну роль у розвитку галузі тваринництва України  відіграють дотації та доплати. За 2000-2004 роки сільськогосподарськими виробниками отримано дотацій на підтримку тваринництва на суму понад 4,3 млрд. грн. та доплат на суму 402,7 млн. грн. за молодняк сільськогосподарських тваринних високих вагових категорій, у т.ч. за 2005 рік отримано понад 724 млн. грн. дотацій та 229 млн. грн. доплат.

Істотно впливає на збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва розвиток зовнішньої торгівлі продуктами переробки продукції тваринництва. Зокрема, більше третини всього молока, що переробляється українською промисловістю, підлягає вивозу з країни у вигляді різних видів молокопродуктів. Вивозиться також багато м’яса та продуктів його переробки.

 

4. Територіальна організація тваринницького господарства в Україні.

 

Як вже було зазначено, тваринницька галузь має  неабияке значення для господарства України. Наявність кормової бази, її структура визначають спеціалізацію тваринництва. Так, райони розвинутого польового кормо виробництва спеціалізуються на молочному і молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, а наявність природних кормових угідь сприяє розвиткові м'ясного і м'ясо-молочного скотарства, вівчарства. До складу продуктивного тваринництва входять скотарство, свинарство, птахівництво І вівчарство. Менше значення мають конярство, бджільництво, ставкове рибництво, шовківництво тощо.

Розрізняються і виробничі  напрями залежно від того, для  яких цілей використовуються тварини (молочне, м'ясо-молочне скотарство, сальне свинарство тощо). Провідною галуззю тваринництва у всіх природно-економічних зонах України є скотарство, яке має молочно-м'ясну і м'ясо-молочну спеціалізацію переважно в Поліссі і Лісостепу. При молочно-м'ясній спеціалізації частка корів у продуктивному стаді становить 40—50%, а при м'ясо-молочному напрямі — до 40%. В степовій зоні переважає м'ясний і м'ясо-молочний напрям (корів у стаді 35—40%). В приміських АПК, що створюються навколо великих міст, промислових центрів Придніпров'я і Донбасу, рекреаційних районах для задоволення потреб міського населення в цільномолочній продукції — молочна спеціалізація скотарства, де частка корів у стаді становить 60—65%. Тут і найвища удійність корів — 3—4 тис. кг. В середньому на душу населення припадає 34, 7 кг м’яса, а у Донецькій – лише 27,6 кг, Львівській 29,2 кг м’яса.

Найвища концентрація поголів'я  великої рогатої худоби в Правобережному Лісостепу і на заході Поліської  зони. Основні породи корів в Україні  — симентальська (Лісостеп, східне Полісся), лебединська (Чернігівська, Сумська, Харківська обл.), білоголова українська і чорно-ряба (Полісся і частково Лісостеп), сіра українська (Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Луганська обл.), бура карпатська (Карпати), червона степова (Степ).

Свинарство — друга  за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва. Свинарство розміщене в усіх природно-економічних  зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази. Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряка, фуражного зерна, а також в районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва. Найбільша концентрація поголів'я свиней в Поліссі і Лісостепу, особливо в Рівненській, Черкаській, Київській, Хмельницькій, Вінницькій областях. В

Поліській і Лісостеповій зонах галузь має м'ясо-сальний  напрям, у Степу — сальний. У приміських АПК переважає м'ясний напрям. Основні породи свиней — велика біла, що найбільше поширена в Поліссі, Лісостепу і на півночі степової зони; українська біла степова — у Степу, а також степова ряба, миргородська, довговуха біла та ін.

Серед галузей  продуктивного тваринництва виділяється  птахівництво. Важливим фактором його розміщення є орієнтація на споживача. Тому найвища концентрація поголів'я  птиці спостерігається в приміських АПК. Висока концентрація спостерігається також в Лісостепу і в Степу, де птахівництво орієнтується на виробництві зерна (концентрованих кормів). В Україні налічується близько 150 млн. голів птиці, 90% з яких становлять кури.

Вівчарство  має допоміжне значення, за винятком спеціалізованих господарств та господарств у гірських місцевостях. Найбільша концентрація поголів'я овець і кіз в степових та передгірських районах. В степу воно має вовняний напрям, в Лісостепу і Поліссі — м'ясо-вовняний.

Розглянемо  структуру територіального розміщення тваринницької галузі:

1. Скотарство:

- приміські  зони – молочно-м’ясне;

- Полісся –  молочно-м’ясне і м'ясо-сальне;

- південні райони  – м'ясо-молочне.

2. Свинарство:

- Полісся, Лісостеп  – м'ясо-сальне;

- Степ – сальне;

 Основними виробниками м’яса є: Вінницька, Київська, Черкаська, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька, Рівненська області.

3. Птахівництво:

Основні виробники  – Київська, Львівська, Донецька, Дніпропетровська області та Крим.

4. Вівчарство: Степ, Карпати.

5. Кролівництво: Степ, Лісостеп.

6. Шовківництво: Степ.

7. Ставкове рибацтво: Лісостеп, Карпати, Крим.

8. Бджільництво: Полісся, Лісостеп.

9. Конярство:  зосереджено переважно в господарствах  Карпат, Закарпаття, на Поділлі та  Поліссі. 

Молоко переробна  промисловість орієнтована на сировину та на споживача. Промислове виробництво м’яса організоване в усіх областях. Найпотужніші підприємства зосереджені у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Черкаській, Полтавській областях, Криму.  М’ясокомбінати створені практично у всіх великих, більших та найбільших містах України.

 

 

 

 

 

4. Територіальна організація

 

На сучасному етапі актуальними  питаннями розвитку аграрного сектора  економіки є аналіз стану соціального  напрямку розвитку трудових ресурсів в Україні, яка входить у новий період перебудівних процесів, пов’язаних не тільки  з економічною , але й з банківсько-фінансовою сферою.

Насамперед , це стосується заробітної плати та ефективної трудової діяльності і зайнятості  с/г населення . Сьогодні діє деструктивний механізм дальшого руйнування економіки і деградації трудового потенціалу як у промисловості так  і в сільському господарстві.

Поки що не розроблені та не діють ефективні методи запобігання негативним тенденціям. З різних причин відбуваються скорочення обсягів виробництва  продукції в суспільному секторі та чисельності трудових ресурсів (робочої сили), а також як наслідок зниження продуктивності аграрної праці

Залежно від особливостей кормової  бази,  застосовують  різне утримання худоби:   

- стійлове;

- стійлово-пасовищне.

При  стійловому  утриманні  худобу  годують  заздалегідь  заготовленими  кормами, а при  стійлово-пасовищному  худоба  більшу  частину  року  перебуває на  природних  пасовищах, а  взимку –  в стійлах.

Україна має  величезні природні  пасовища і луки, але для кращого розвитку тваринництва треба розширювати кормову базу, збільшувати виробництво концентрованих і сокових кормів, щоб забезпечувати ними худобу цілий рік.

У лісовій і  лісостеповій зонах розводять молочні  породи худоби , тут легше  забезпечувати її соковитими кормами.

Молочно-м’ясну худобу розводять у степовій зоні , де на природних пасовищах мало соковитих кормів, але є можливість забезпечувати худобу силосом та концентрованими кормами при  стійловому утриманні.

Напрям тваринництва визначається також потребами населення і промисловості в його продукції.  Наприклад , велика рогата худоба поширена майже всюди в усіх землеробських районах України. Але використання її продукції не скрізь однакове. Біля великих міст і в промислових районах розвивається молочне тваринництво для забезпечення населення молоком.  Далеко від цих районів молоко переробляють на масло , сир, молочні консерви.

Поблизу міст і  особливо в зерновій зоні створюють  птахофабрики для прискореного одержання  м’яса та яєць.  За останні роки м’ясо птиці зросло із 225 до 364 тис. тонн.  Зросло також виробництво яєць за той же період – з 7,2 до 17,7 млрд штук. У розрахунку на одного жителя їх припадає  320 штук щорічно – близько до науково-обгрунтованої норми споживання цього продукту.

Але завдяки  застосуванню машин та електроенергії почали менше розводити робочої  худоби. Проте в гірських районах  ще потрібні коні. Поголів’я коней  з часів колективізації постійно знижувалося і налічується приблизно 782 тис. голів. Вони зосереджені переважно в районах Карпат , Закарпаття , Поділля та Полісся. На українських заводах розводять племінних коней.

Вівчарство  розвивається в південних степах, гірських районах. Воно може бути додатковою галуззю в районах розведення великої рогатої худоби. У північних районах розводять овець на хутро і м’ясо у південних – тонкорунних. Смужкове та молочне вівчарство переважно склалося в Карпатах.

Товарною галуззю  тваринництва в багатьох районах  є кролівництво. В останні два  десятиріччя виробництво кролячого  м’яса в Україні досягло 69-80 тонн на рік. Чисельність поголів’я кролів коливається в межах 10-15тис.  Основна їх кількість зосереджена в підсобних господарствах.