Трудовий потенціал України

Створення нових робочих  місць через чітко спрямовані інвестиції має стати рушійною силою розвитку визначених галузей нашого міста. Пріоритети створення нових робочих місць обумовлюють основні напрями розвитку національного та регіональних економічних комплексів, спеціалізацію окремих регіональних структур і, через попит на робочу силу, розвиток ринку освітніх послуг.

Реформування оплати праці  має не лише забезпечити належний рівень життя, але й стимулювати  населення до активної поведінки  на ринку праці, до ефективної трудової діяльності.

 

 

5.  Шляхи формування  ефективної зайнятості в Україні

Ринок праці в сфері  зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна  зайнятість досягається завдяки  її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної  системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Проаналізувавши ситуацію на ринку праці України та м. Київ, можна визначити принципи державної політики зайнятості в Україні. Державна політика зайнятості базується на принципах:

- відповідальності держави  за формування та реалізацію  політики у сфері зайнятості  населення;

- пріоритетності забезпечення  повної, продуктивної і вільно  обраної зайнятості в процесі  реалізації активної соціально-економічної  політики держави;

- забезпечення рівних  можливостей громадянам, які проживають  на території України, у реалізації  їх конституційного права на  працю;

- ефективного використання  робочої сили та забезпечення  соціального захисту громадян  від безробіття.

Основними напрямами державної  політики зайнятості є:

- сприяння зайнятості  населення шляхом збереження  ефективно функціонуючих та створення  нових робочих місць на підприємствах,  в установах та організаціях  усіх форм власності;

- сприяння підготовці  робочої сили, професійний склад  і кваліфікаційний рівень якої  відповідає потребам ринку праці;

- підтримка самостійної  зайнятості населення, розвитку  підприємництва;

- сприяння підвищенню  якості робочої сили, розвитку  системи професійного навчання  кадрів упродовж усього життя  з урахуванням потреб ринку  праці;

- посилення мотивації  до легальної продуктивної зайнятості;

- підтримка громадян, які  не здатні на рівних умовах  конкурувати на ринку праці;

- соціальна підтримка  безробітних, зареєстрованих у  державній службі зайнятості, з  метою повернення їх до продуктивної  зайнятості;

- забезпечення соціального  захисту громадян України, які  працюють за кордоном;

- сприяння розвитку системи  колективно-договірного забезпечення  повної, продуктивної і вільно  обраної зайнятості [11, c.4].

Пріоритети державної  політики будуть націлені на розв’язання  регіональних та галузевих проблем  зайнятості населення на депресивних  територіях, у малих монофункціональних містах, вугільних регіонах та у сільській місцевості, соціальною та професійною адаптацією військовослужбовців, звільнених внаслідок реформування збройних сил.

Заходи щодо сприяння зайнятості сільського населення здійснюватимуться  у процесі реформування аграрного  сектора економіки і будуть спрямовані, зокрема, на розширення можливостей  для створення у сільській  місцевості додаткових робочих місць, сприяння самостійній зайнятості сільського населення, залучення безробітних  до підприємницької діяльності. Створення  нових робочих місць для незайнятого  сільського населення [6, c.89].

Виходячи із результатів  дослідження можна запропонувати  наступні шляхи формування ефективної зайнятості в Україні:

З одного боку, необхідно  зосередити зусилля на підвищенні шансів працевлаштування працівників зі старших  вікових груп, а з іншого боку - стимулювати вихід з робочої  сили всіх тих, хто має право на будь-який вид пенсії. Друга мета може бути досягнута через підвищення розміру пенсій до прожиткового мінімуму й обмеження можливості одержання пенсії і повної зарплати одночасно. Перший напрямок може включати програми перепідготовки і підвищення кваліфікації для безробітних із застарілими навичками; міри, що б стимулювали роботодавців вкладати інвестиції в навчання співробітників за місцем роботи; більш інтенсивна допомога в пошуках роботи для безробітних і заходи для стимулювання наймання працівників зі старшої вікової групи для роботодавців (наприклад, субсидії на працевлаштування, податкові пільги, часткове відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою по лікарняних аркушах, т.п.); перехід від існуючої практики ведення записів про вислугу років у трудовій книжці до системи нагромадження інформації відповідно до індивідуального коду соціального страхування.

Більше уваги потрібно приділяти якості освіти і програм  професійної підготовки, а не кількості  студентів. Політика в області освіти повинна надавати особливого значення підготовці конкурентноздатних фахівців необхідних професій по універсальних  програмах навчання, щоб збільшити  можливості плавного переходу з навчання на роботу. Ризик повної витрати  вкладених ресурсів можна було б  мінімізувати шляхом досягнення угод з роботодавцями, що обіцяли б  наймати згодом  студентів чи учасників програм профнавчання.

Варто направити зусилля  на усунення бар'єрів до добровільної міграції, поширення інформації про  вакансії і рівень життя по всій країні, поліпшення інфраструктури, транспортної системи і ринку житла (включаючи  розвиток системи кредитування житла). Також уряду варто було б стимулювати  створення нових робочих місць  і відкриття нових фірм на проблемних територіях за допомогою пільгових  кредитів і податкових пільг, навчання керівних кадрів і консультацій з  питань ведення бізнесу, субсидій на дослідження і розробки, надання  доступу до нових технологій, субсидій на підвищення кваліфікації чи перепідготовку постійних працівників, у яких є  великий ризик утрати цієї роботи, підтримки в пошуках клієнтів і організації збуту. Особливу увагу необхідно також приділити заходам для боротьбі із сільським хронічним безробіттям. Використання сучасних комунікаційних технологій могло б мінімізувати витрати в часі, пов'язані з переписуванням між місцевими центрами зайнятості і безробітними, проживаючими у віддалених населених пунктах.

Необхідно проводити соціально-економічну політику, що стимулювала б перехід  людей з неефективних робочих  місць на більш ефективні, з неформальної діяльності у формальний сектор, з  безробіття в регулярну зайнятість. У той же час необхідно підсилити  моніторинг пошуків роботи серед  зареєстрованих безробітних і застосовувати  міри до тих з них, хто одержує  доход від нерегулярних заробітків. Такі міри можуть приймати форму позбавлення  права на допомогу по безробіттю й  участь у будь-якій програмі сприяння зайнятості, що надається й оплачується  державою, а також повне зняття з обліку зареєстрованих безробітних.

 Спростити процедуру  реєстрації, скоротити транзакційні  витрати, пов'язані з перебуванням  на обліку в центрі зайнятості, підвищити допомогу по безробіттю  до прийнятного рівня і зробити  програми, надані центрами зайнятості, більш привабливими, для того  щоб стимулювати безробітних  реєструватися в центрах зайнятості. Іншим мотивом для реєстрації  безробітних може бути перехід  системи охорони здоров'я на  страхову основу: обов'язкові внески  медичного страхування покривалися  би державою тільки в тому  випадку, якби  індивіди працездатного  віку були студентами стаціонарної  форми навчання, непрацездатними  чи зареєстрованими безробітними.

 

 

Висновки

Аналізуючи дані курсової роботи, я оглянула та відповіла  на всі поставлені питання та завдання, і дійшла наступних висновків:

1. Формування ринкового  механізму господарювання неминуче  веде і до необхідності формування  ринково обґрунтованої системи  розподілу робочої сили. Український  ринок праці та зайнятість  мають свої особливості. В даний  час український ринок праці  не збалансований, про що свідчать  серйозний дисбаланс у першу  чергу з боку попиту. Криза  в економіці,  закриття великих  промислових підприємств ведуть  до безробіття й одночасно  до необхідності широкомасштабної  перекваліфікації значної частини  робочої сили. Особливо важко  йдуть ці процеси через слабку  мобільність робочої сили –  переїзд із міста в місто  залишається великою проблемою. 

2. Спостерігається збільшення  частки зайнятості в тих галузях,  ділова активність у який виросла  в зв'язку з ринковими перетвореннями. За результатами статистичного дослідження зайнятості населення за економічними районами сформульовано рекомендації та пропозиції, реалізація яких дозволить органам державного регулювання і статистики спрямувати зусилля на стабілізацію ситуації на регіональних ринках праці.

3. Відбулося скорочення  зайнятості і зростання рівня  безробіття, починається з середини 90-х років. Основною причиною  звільнень працівників є розпочата  структурна перебудова економіки:  припинення діяльності підприємств,  продукція яких не знаходить  збуту або виявляється не конкурентоздатною, перехід до інших форм власності. Такі процеси переживали всі країни перехідної економіки і скрізь, де вони розпочинались, зростала кількість безробітних, але в умовах, коли перехід до ринку відбувається послідовно, працездатні, звільнені з державних установ та підприємств, знаходять роботу на нових підприємствах недержавної форми власності, розпочинають власну справу тощо.

4. Головною задачею сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.

5. Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

6. Ситуація на ринку праці є ключем до формування належного рівня життя широких верств населення, забезпечення соціальної злагоди, створення громадянського суспільства і середнього класу.

7. Одним з найважливіших напрямків діяльності ринку праці є регулювання зайнятості і стимулювання висококваліфікованої і продуктивної праці і, як наслідок, збільшення національного доходу. Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють еволюцію суспільства. Проте найважливішим є встановлення позитивного відношення до тієї ролі, яку грає робоча сила, разом з природним і технологічним капіталом, в забезпеченні зростання і процвітання нашої держави.

 

Список використаних джерел

1. Акіліна О. Аналітичний огляд ринку праці в Україні //Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. -№10. – C. 152-159.

2. Бараник З.П. Регіональний аналіз функціонування ринку праці / З. П. Бараник // Наук. вісник ВДУ ім. Л.Українки: Зб. наук. праць. – Луцьк: ВДУ ім. Л. Українки, 2004. - № 5. – С.76–81.

3. Бараник З.П. Статистика ринку праці: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 167 с.

4. Богиня Д.П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навчальний  посібник. - Київ: Знання-Прес. - 2002. - 313 С.

5. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка / За ред. С. Будаговської. – Київ: Основи, 2001. – 517 С.

6. Гаркавенко А. Напрями вдосконалення політики зайнятості населення у ринкових умовах // Україна: аспекти праці – 2008.- №6

7. Гаркавенко Н.О. Проблема зайнятості та безробіття на національному ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. №4. – С. 168-172.

8. Державна політика зайнятості: найближчі плани // Соціальний захист. - 2007. - № 4. - С.4

9. Державний комітет статистики України // http://www.ukrstat.gov.ua/

10. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 784 C.

11. Економічна теорія: Політекономія: підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – Київ: Знання прес. – 2004. – 615 С.

12. Євсєєнко О. Деякі аспекти статистичного аналізу зайнятості та безробіття на ринку праці України //  Економіст.- 2006.- № 9.- С.37-40.

13. Запара С.І. Шляхи забезпечення продуктивної зайнятості в Україні // Право України. – 2005. – №11. – С.72-76.

14. Кравчук К., Турпак А. Платити треба більше// Український дiловий тижневик "Контракти". – 2008. - № 27. – С.16-20

15. Закон України „Про зайнятість населення”// Відомості Верховної Ради. – 1991.-  № 14. -  C.170 – 175