Трудовий потенціал України

Рис. 3.1 – Зайнятість населення у різних сферах економіки [14, c.40]

Як видно з рис.3.1. продовжується перерозподіл зайнятих між різними формами власності: порівняно з 9 місяцями 2009 р. чисельність працівників підприємств та установ державної власності зменшилася на 627,7 тис. осіб (на 7,2%), тоді як працівників приватних структур - зросла на 22,5%. Більш інтенсивним був цей перерозподіл у містах.

Але за декілька останніх років  в Україні попит на робочу силу має тенденцію до зниження, ідентична  тенденція стосується і пропозиції. 2005 рік був своєрідним піком попиту на робітників, і з того часу, за останніх сім років, попит на робочу силу знизився на 73,9%. Пропозиція робочої сили у 2012 році зменшилася на 41,8% відносно 2005р. Відповідно, попит на робочу силу за останні роки знижується швидшими темпами, що також свідчить про збільшення навантаження на одне робоче місце з 5 осіб на одну вакансію у 2005 році, до 11 осіб на кінець 2012 року.

У 2012 році спостерігається  зниження попиту робочої сили на 18,11% та збільшення незайнятих майже на п’ять відсотків, що свідчить про  негативні тенденції на ринку  праці України. (Рис. 3.2). 

 

Рис. 3.2 Динаміка попиту та пропозиції робочої сили в Україні за 2001—2012 рр.  

 

Розглядаючи попит робочої  сили за видами економічної діяльності, варто відмітити, що значного спаду  за 2012 рік зазнали усі галузі економіки  крім державного управління, де зниження складало лише 0,4%. Всі інші галузі економіки  зазнали спаду попиту робочої  сили більше ніж 10%. Найбільше зниження попиту на робітників спостерігалося у будівничій галузі – 37%, фінансовій – 34,7% та в галузі діяльності готелів  та ресторанів – 30,7%. Варто відмітити, що у фінансовій сфері спостерігалися найшвидші темпи спаду попиту, а відносно 2005 року потреба у робітниках цієї галузі знизилася на 86,9%. (Рис. 3.3). 

Рис. 3.3 Зміна попиту робочої сили за видами економічної діяльності в Україні

у 2012 році порівняно з 2011 роком (%). 

 

В структурі попиту на робочу силу за видами економічної діяльності можна виділити сільське господарство, промисловість, діяльність транспорту і зв’язку, державне управляння та освіту, як галузі які збільшили свою частку попиту за 2012 рік., в той час як всі інші отримали від’ємні структурні зрушення. Найбільшого підвищення частки отримала галузь державного управління – 2,6 відсоткових пункти, а найбільшого зменшення, будівництво – 1,4 відсоткових пункти. (Рис. 3.4)

Рис. 3.4 Потреба підприємств у працівниках за видами економічної діяльності

в Україні  у 2011—2012 рр.

За професійним складом  найбільш збалансованою групою у 2012 році є професіонали. Навантаження на одне робоче місце в цій групі  складає лише 6 осіб і по відношенню до інших груп така ситуація виглядає досить прийнятною: у технічних службовців — 22 особи на одну вакансію, а у  кваліфікованих робітників сільського господарства – 33 особи на 1 вільне робоче місце. (Рис. 3.5).

Рис. 3.5 Співвідношення попиту та пропозиції робочої сили

за професійним складом в  Україні у 2012 р.  

 

Найбільше незайнятих спостерігалося серед робітників із обслуговування технічного устаткування – 101 332 осіб та найпростіших професій – 83 124 осіб. Найвищими значеннями показників попиту характеризувалися робітники із інструментом та професіонали, відповідно 9 650, 8182 вакансій. Найменше незайнятих у 2012 році було зафіксовано у групі робітники сільського господарства — 20 291 осіб, проте ця група виділяється найменшою кількістю вільних робочих місць, лише 622 вакансії, що і стало причиною такого високого навантаження на 1 робоче місце.

У професійному розрізі варто  виділити професії рівень незайнятості яких найвищий. Це економіст, кухар, бухгалтер, продавець продовольчих товарів, слюсар-ремонтник, водій транспортних засобів, прибиральник службових приміщень, сторож, робітник на низько кваліфікованих ручних роботах  у сільському господарстві та підсобний  робітник. Найбільший дисбаланс між  попитом на робочу силу та її пропозицією  спостерігається у сільському господарстві – 110 осіб на 1 вакансію, трактористів – 64 особи, економістів – 46 осіб, операторів комп’ютерного набору – 43 особи, юристів – 34 осіб, менеджерів з персоналу – 31 особа та адміністраторів – 30 осіб. (Рис. 3.6).

Рис.3.6 Навантаження на одне робоче місце у професійному розрізів Україні у 2012 р. 

 

Що ж до високої потреби  на професії, то тут виокремлюються наступні спеціальності: спеціаліст державної  служби, медична сестра, електрогазозварник, швачка, водій автотранспортних засобів  та двірник. Рівень навантаження на вільні робочі місця порівняно низький  і коливається в межах 1-4 осіб на одне вільне робоче місце.

Аналіз попиту робочої  сили за економічними районами в Україні  у 2011 р. показав, що найбільшим попитом  користуються працівники у Столичному економічному районі, який включає  в себе Київську, Чернігівську, Житомирську  області та місто Київ. Кількість вільних робочих місць у цьому районі складає більше 17 тис., значну частку яких, а саме 11,4 тисячі вакансій припадає на місто Київ. До економічних районів із високим попитом на робочу силу також можна віднести Причорноморський, Придніпровський та Донецький регіони. Кількість вільних робочих місць в цих районах становить 11 тис., 8,8 тис. та 6,7 тис. відповідно. Найменший попит на робочу силу спостерігався у Центральному економічному районі, На дві області району припадає лише 0,9 тис. вакансій. (Рис. 3.7).

Рис. 3.7 Попит робочої сили за економічними регіонами Україна у 2011 р. (тис. осіб)

 

Аналіз пропозиції робочої  сили за економічними районами в Україні  у 2011 р. засвідчив, що найбільша кількість  незайнятих громадян проживає у Північно-Східному, Столичному, Причорноморському та Карпатському регіонах. На кожен з них припадає більше як 60 тис. незайнятих осіб. Найменше число незайнятих нараховується  у Північно-Західному районі – 28,2 тис. осіб. (Рис. 3.8).

 

Рис. 3.8 Пропозиція робочої сили за економічними регіонами Україна у 2011 р. (тис. осіб)  

 

Аналіз співвідношення попиту та пропозиції робочої сили України  за економічними районами у 2011 році засвідчив, що найвище навантаження на вакантні місця спостерігалися у західних та центральні регіонах країни, лідерами серед яких є (Рис. 3.9):

  

 

Рис. 3.9 Співвідношення робочої сили за економічними регіонами України за 2011р.

 

Черкаська область, навантаження на одне робоче місце (вільну вакансію) в якій 140 осіб, Хмельницька область  – 51 особа та Вінницька область  – 47 осіб. Інша ситуація спостерігається  в Одеській та Дніпропетровській  областях - по 4 особи на вакансію. Варто виділити місто Київ, рівень навантаження в якому є найнижчим лише 1 особа на 1 місце.

Дослідження співвідношення попиту і пропозицію показало, що найпроблемніша ситуація спостерігається у Центральному економічному районі, де на одне вільне робоче місце припадає 51 незайнята  особа. Черкаська область, яка входять  до складу цього економічного району має навантаження 140 осіб. В Кіровоградській  області рівень навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) також має досить високе значення показника – 25 осіб (Рис. 3.10).

Рис. 3.10 Співвідношення попиту та пропозиції робочої сили

за економічними регіонами Україна у 2011 р. (осіб)

Не набагато стабільніша  ситуація з співвідношенням попиту та пропозиції робочої сили спостерігається  у Подільському та Карпатському економічних  районах, які мають навантаження 24 та 14 осіб на 1 вакансію.

Найзбалансованіший ринок  праці спостерігається у 4-ох економічних районах. Найбільшим попитом виділяється Столичний економічний район, де навантаження на 1 вільне робоче місце (вакансію) становить всього 4 особи, Придніпровський та Причорноморський – по 6 осіб на вакансію та Донецький – 7 осіб.

Причинами структурного дисбалансу на регіональних ринках праці у професійно-кваліфікаційному розрізі є:

- невідповідність обсягів  і структури підготовки робочої  сили навчальними закладами за  галузями знань, потребам економіки  за видами економічної діяльності, професійними групами та економічними  районами;

- нездатність ринкового  механізму в короткостроковому  періоді відреагувати на вимоги  щодо підвищення якості робочої  сили;

- відсутність ефективного  механізму державного регулювання  як ринку освітніх послуг, так  і ринку праці.

Для забезпечення збалансованості  попиту та пропозиції робочої сили у професійно-кваліфікаційному розрізі  виникає необхідність в державному регулюванні, яке зможе привести структуру пропозиції робочої сили у відповідність до попиту на ньому.

 

 

 

4.  Стан ринку  праці в м. Київ

Столиця України – місто  Київ – є політичним, адміністративним, духовним, культурним та історичним центром  держави. Новим Генеральним планом Києва на період до 2020 року передбачено  розвиток міста як ділового, інтелектуально-освітнього і туристичного центру України з  потужним високотехнологічним науково-промисловим  комплексом. Майбутнє Києва значною  мірою пов’язано з його ефективним економічним розвитком.

Київ має потужний економічний  потенціал, який характеризується масштабністю та різноманітністю галузей, виробництв і видів діяльності.

• економічний потенціал Києва від загальнодержавного рівня 
  5,5% населення
• близько 11% валової доданої вартості
• понад 7% кількості працюючих на великих і середніх підприємствах
• понад 17% зовнішньоекономічного обороту
• понад 11% об’ємів виробництва споживчих товарів
• понад 6% промислового виробництва

Провідними галузями промисловості  міста є електроенергетика, машинобудування  та металообробка, промисловість будівельних  матеріалів, харчова, медична і легка  промисловість. Загалом у Києві  працює 485 великих і понад 4,5 тис. середніх та малих промислових підприємств. Промислово-виробничий персонал м.Києва  характеризується високим рівнем кваліфікації та високою питомою вагою інженерів  і техніків.

Найбільш вагомими і актуальними  можна назвати розробки Інституту  електрозварювання ім. Є.О. Патона, Інституту  технічної теплофізики, Інституту  проблем металознавства, Інституту  хімії поверхні, Інституту фізики напівпровідників, Інституту проблем  моделювання в енергетиці, Інституту  електродинаміки, Інституту колоїдної  хімії та хімії води, Інституту  надтвердих матеріалів, Інституту органічної хімії, Інституту біоорганічної  хімії та нафтохімії, Інституту передових  технологій, Київського НДІ синтезу  та екології “Синтеко”. Відомий своїми дослідженнями та розробками Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут. Київ є лідером в Україні з розвитку підприємництва. На 10 тис.осіб. наявного населення столиці припадає 130 малих підприємств, або в 2,9 раза більше, ніж по Україні (45). З урахуванням індивідуальних підприємців у малому бізнесу зайнято майже 274 тис.осіб, що становить понад 24% від загальної кількості зайнятих у галузях економіки (в Україні – 16%).

За економічною ефективністю роботи малих підприємств Київ займає провідне місце серед регіонів України: на малих підприємствах міста  виробляється 22% всього продукту малих  підприємств України, при тому, що на них зайнято лише 12% усіх працюючих  на таких підприємствах.

За сприяння міської державної  адміністрації у Києві створено КП “Київський міський бізнес-центр”, який надає консалтингові послуги  з питань юридично-правового забезпечення підприємницької діяльності, бухгалтерського  обліку та звітності, проводить тренінг-семінари для безробітних.

Всього підприємці орендують  більше 1 млн. кв. м. приміщень комунальної  власності міста. За сприяння райдержадміністрацій міста активізують діяльність районні  бізнес-центри та бізнес-інкубатори, які  надають допомогу підприємцям-початківцям  у реєстрації їх як суб’єктів підприємницької  діяльності, отриманні ліцензій та патентів, складанні бухгалтерської звітності, розробці бізнес-планів, надають  консультації з питань застосування нормативно-правових актів, розповсюджують нові інформаційні та довідкові видання  з питань підприємництва, організовують  семінари, курси тощо.

Активно працює Молодіжний бізнес-центр Київського молодіжного  центру праці: проводяться конкурси бізнес-планів підприємницької діяльності серед молоді міста Києва, діє  Молодіжна біржа праці, проводяться  семінари для молодих підприємців  та молоді, яка цікавиться питаннями  організації бізнесу.

З одного боку, при виборі роботи, тепер оцінюється все –  зарплата, навантаження, місце розташування, надійність підприємства, перспективи професійного зростання. З іншого боку, зросли вимоги і у роботодавця, які дуже часто нарікають на відсутність кваліфікованих фахівців. Тому ситуація, яка склалася ринку праці, є неоднозначною.

Дійсно ситуація на ринку  праці м. Київ впродовж останніх років  характеризується збільшенням зайнятості населення і зменшенням безробіття. Рівень зайнятого населення збільшився майже на 8% серед населення віком 15-70 років.

В усіх сферах економічної  діяльності зайнято 78% трудових ресурсів регіону. В їх складі значну питому вагу становлять зайняті в галузях економіки - близько 85%, решта - в інших сферах економічної діяльності. Високими темпами збільшується кількість працездатного населення в працездатному віці, не зайнятого економічною діяльністю.

Безумовною проблемою  ринку праці м. Київ є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері.