Тіньова економіка

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2013 в 21:36, реферат

Описание работы

На думку більшості експертів з проблеми тіньового сектора в економіці України, найвищими темпами тіньова економіка в Україні розвивалася у 1994-1998 роках. На той час тіньовий сектор охопив більшу частину промислового виробництва, особливо паливно-енергетичного комплексу, сільського господарства, приватизації. Характерною ознакою цього періоду був підвищений попит на готівку поза банками, темпи зростання якої майже удвічі перевищували темпи зростання депозитних внесків у банківській системі. Великого поширення набули “неофіційні” готівкові розрахунки за різноманітні “послуги” (за встановлення телефонних ліній, реєстрацію підприємств, перевірку санітарної, пожежної, податкової інспекції тощо).

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………..…..3
1.Тіньова економіка, її суть та види…………………………………………..5
1.1 Суть тіньової економіки України…………………………………..…5
1.2 Структура тіньової економіки……………………………………..…10
1.3 Види та експертно-аналітичні оцінки масштабів тіньової економіки………………………………………………………………………....13
2. Причини виникнення тіньової економіки……………………………….20
2.1 Податкові правопорушення………………………………………….20
Експорт капіталу та інші фінансові операції…………………….…23
3. Механізми впливу та боротьби держави, способи легалізації тіньової економіки……………………………………………………………………......26
3.1 Вдосконалення законодавчої бази……………………………...…..26
3.2 Шляхи детінізації економіки в Україні…………………….………29
Висновок…………………………………………………………………….…32
Список використаної літератури…………………………………………..34

Работа содержит 1 файл

Тіньва економіка.docx

— 595.96 Кб (Скачать)

 Актуальною є також  проблема контролю за обігом  підакцизних товарів. Протягом 2012 р. тільки алкогольних напоїв було вилучено податківцями на суму 175 млн грн. У цілому в результаті перевірок більше 8 тис. об’єктів на кожному другому з них виявлено порушення. Було порушено 660 кримінальних справ. Зібрана за ці два місяці сума акцизного збору різних видів підакцизних товарів становить 780 млн. Однак масовість порушень свідчить про наявність глибинних проблем у сфері обігу підакцизних товарів. Так, “безакцизну” горілку у промислових обсягах випускають цілком легальні виробники, тоді як частка фальсифікатів порівняно незначна.

 Прикладом тіньової  діяльності можуть бути медичні  послуги. Зареєстровані як безкоштовні,  до 40% з них оплачуються готівкою. Уникає оподаткування до 80% обігу  побутових послуг. Не реєструється 70-75% послуг з ремонту квартир  і будівництва будинків, 60% - з  ремонту автомобілів, 40% - ремонту  побутової техніки й меблів. У  державних торговельних підприємствах  50% товарообороту «не показується». За даними Центру економічного  розвитку, «неофіційний обіг» в  машинобудуванні - 5-10% (незареєстровані  замовлення), нафтопереробці - до 10% (більш  глибока переробка сировини), пасажирських  перевезеннях - 15-20% (незареєстровані  пасажири).

Порівняємо розмір тіньової економіки від офіційного ВВП  за 2012 рік по країнам Європи та України.

Рисунок 1.2 – Розмір тіньової економіки, % від офіційного ВВП

 Як бачимо, Україна займає перше місце за розмірами тіньової економіки в Європі. Навіть стислий опис оцінки обсягів тіньової економіки свідчить про те, що параметри "тіньового" сектору економіки України не є меншими за 40 % від офіційно визначених обсягів легальної економіки і не перевищують межу питомої ваги у 50 %. Підсумовуючи "діагноз", який на підставі експертних оцінок поставлений економіці України, можна вважати, що вона уражена вірусом "тіньового" підприємництва (в його найбільш небезпечних формах) і тому є серйозно хворою, і ця „хвороба” вимагає негайного „лікування”.

 

 

  1. Причини виникнення тіньової економіки

2.1 Податкові правопорушення

Одне з ключових місць  у механізмі функціонування тіньової економіки посідають податкові  правопорушення. Надзвичайно великі масштаби їх розвитку, по суті, є загальновизнаними. Наприклад, відповідаючи на запитання  кореспондента щотижневика “Дзеркало  тижня”, Генеральний прокурор С. Пискун висловив думку, що чисельність реальних мільйонерів приблизно у 5 разів  перевищує чисельність мільйонерів  офіційно задекларованих. Минулого року за позовом податкових інспекцій  було порушено 2 тис. кримінальних справ  щодо ухилення від сплати податків, у тому числі більше 1,5 тис. на суму понад 1 млн грн.

Проведення легалізації  неоподаткованих доходів населення, отриманих незлочинним шляхом, у  вигляді їх амністії дасть змогу  вивести з тіньового обігу  від 35 млрд. до 40 млрд. грн.

Узагалі податкові правопорушення дуже численні та різноманітні, здійснюються і юридичними, і фізичними особами. Як зазначають фахівці, наприклад, незаконне  відшкодування із державного бюджету  податку на додану вартість (ПДВ) експортерам  стало різновидом кримінального  бізнесу, масштаби якого загрозливі для української економіки. Можна  навести лише один приклад: за 2012 рік не вдалося запобігти відшкодуванню ПДВ за фіктивними операціями на суму понад 26,9 млрд. грн.

Виявлення фальсифікованих  вимог для відшкодування ПДВ  складна й кропітка процедура. На думку фахівців, головними критеріями при виборі заявок для поглибленого контролю є:

    • чи є повернення податків першим для експортера;
    • чи є дані про дотримання платником податків податкового законодавства. Виділяються платники, що мають прострочену заборгованість зі сплати податків чи скоїли порушення податкового законодавства;
    • чи відрізняються суми, зазначенні в заявах, від визначеного рівня відшкодування.

Якщо на ці запитання дається  відповідь “так”, то заявка повинна  пройти поглиблений контроль з боку податкової служби. Якщо ж податкова  служба все-таки вирішить проводити  перевірку, то основна увага має  приділятися: показникам, що визначають ПДВ, включаючи обсяги операцій із закупівель, продажу й експорту; різниці між  експортними цінами, які відображаються у звітності платником, й експортними  цінами, що розраховуються митною службою; загальному обороту компанії; коефіцієнту  обороту з експорту.

Певною мірою проблема повернення ПДВ – результат недоліків  вітчизняного податкового законодавства. Так, у серпні 2002 р. Генеральна прокуратура  порушила кримінальну справу щодо факту  ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах проти посадових  осіб експортера металобрухту компанії “МАСА інвест груп”. А у березні 2003 р. було затримано генерального директора  цієї компанії С. Троцького. Раніше Вищий  господарський суд України зобов’язав компанію сплатити 80 млн. грн.. боргу з ПДВ.

Не проста ситуація складається  і зі збором інших видів податків. Треба підкреслити, що банківська сфера  – не єдина проблемна ланка  вітчизняної економіки зі сплати податку на прибуток. Поряд з цим за минулий рік спостерігається зростання надходжень податку на прибуток підприємств на 14 % (або на 1,1 млрд грн), чого вдалося досягти виключно за рахунок зростання кількості прибуткових підприємств. По суті, штучна збитковість підприємств не такий вже рідкісний прийом бізнесу. Але чи має місце незаконне ухиляння від оподаткування, чи цілком легальна мінімізація податків, треба з’ясовувати у кожному конкретному випадку. Враховуючи актуальність цього питання, відтепер усі декларації підприємств зі збитками будуть приймати окремо та особисто начальники державних податкових інспекцій, щоб зразу з’ясувати у бухгалтера причину появи збитків.

Показова в цьому плані  і ситуація у нафтопереробній  галузі, де нечіткість вітчизняного законодавства  призвела до того, що нафтопереробні заводи свого часу не платили акциз із нафтопродуктів, вироблених з давальницької  сировини, яку постачали підприємства з іноземними інвестиціями (ПІІ). Ці дії базувались на тлумаченні неоднозначного законодавства, що надавало пільги ПІІ. Спроби ліквідувати пільги робилися, починаючи з 1999 р. Але останню  крапку у затяжному спорі поставив у 2002 р. пленум Верховного господарського суду, який визнав ПІІ рівними у  правах з іншими платниками податків й уповноважив суди переглянути  всі справи за їх участю. У результаті Господарський суд Львівської області  визнав законним рішення податкової адміністрації про донарахування  нафтопереробному комплексу “Галичина” акцизів, несплачених у 2001-2002 рр. Вочевидь подібна доля чекає й інші нафтопереробні заводи (НПЗ). Наслідком сплати акцизу стане не тільки поповнення бюджету, а й зменшення обсягів фінансових ресурсів НПЗ. Власники останніх, як відомо, є активними учасниками та спонсорами передвиборних перегонів. А найбільшу  власність у вітчизняних НПЗ  мають російські компанії та українські компанії, пов’язані з ПриватБанком.

Для здійснення тіньових операцій використовуються різноманітні податкові  пільги. Наприклад, організації, що входять  до технопарку, їх дочірні та спільні  підприємства мають право не перераховувати до бюджету суми податку на прибуток, а отримані кошти спрямовувати виключно на розвиток власних дослідницько-експериментальних  баз.

2.2 Експорт капіталу  та інші фінансові операції

За різними оцінками, в  тіньовому секторі обертається  від 40 до 60 % фінансових ресурсів країни. Виключне значення за таких умов має  вивіз капіталів за кордон. Він  не тільки дає змогу краще відмити  гроші, отримані злочинним шляхом, але  й дозволяє власникам напівлегальних чи взагалі нелегальних капіталів  в Україні значною мірою позбутись  контролю за їх активами з боку органів  державної та місцевої влади і  управління. А ціна такої економічної  та політичної свободи набуває особливого значення із наближенням президентських виборів. Адже з одного боку, ці вибори вимагають концентрації фінансових ресурсів, а з іншого – після  них багато і підприємців, і політиків, і різноманітних експертів не виключає переділу власності.

У цьому контексті показово, що вивіз капіталу за кордон останнім часом зростає. Так, за оприлюдненими нещодавно даними НБУ, у 2012 р. Україну залишили капітали на суму в 50 млрд а наприклад у 2002 році сума складала  2,271 млрд дол. При левова частка коштів була виведена з України завдяки використанню елементарної схеми із залученням офшорних компаній, суть якої полягає у наступному. Резидент України купує акції вітчизняного підприємства, як правило, це – неліквідні цінні папери, що дозволяє купувати їх за низькою цінною. Потім ці акції за тією ж низькою ціною продаються нерезиденту України, як правило офшорній компанії. Перший нерезидент передає зазначені акції за тією ж ціною іншому нерезиденту (переважно теж офшорна компанія). А вже цей, другий, залучений до фінансового ланцюжка нерезидент продає акції українському підприємству за ціною, що у десятки разів перевищує початкову ціну продажу акцій. Обсяг вивозу капіталу приблизно (за вирахуванням порівняно невеликих комісійних) дорівнює різниці між останньою угодою між нерезидентом і резидентом України (що здійснювалась за високої ціни акцій) і першою угодою між резидентом України і нерезидентом (що укладалась за низької ціни акції). На думку деяких експертів, для такої схеми вивозу капіталу може здійснюватись спеціальна емісія акцій. При цьому треба підкреслити, що вивіз капіталу з України де-факто здійснювався за допомогою цілком легальних (де-юре) угод з купівлі-продажу цінних паперів.

До речі, використання цінних паперів як інструменту для здійснення фіктивних за своєю метою фінансових операцій (хоча формально і в межах  чинного законодавства) не є суто українським “ноу-хау”, а досить добре відоме у світовій практиці. Одна із схем відмивання “брудних”  грошей, оприлюднених FATF, передбачає використання з цією метою цінних паперів.

Для координації зусиль різних державних структур у боротьбі з  відмиванням “брудних” грошей створена спеціальна міжвідомча група. До неї, крім співробітників ГУБОЗ, входять представники ДПА, НБУ, Мін’юсту, фахівці нещодавно  створеного Державного департаменту фінансового  моніторингу, митної служби. Група займається дослідженням тенденцій, схем і способів відмивання коштів і доходів, отриманих  злочинним шляхом. Джерелами таких  доходів є незаконна міграція, торгівля людьми, наркобізнес.

Оскільки через складність фінансових схем, що застосовуються, встановити факт відмивання “брудних” грошей дуже складно, то на практиці іноді  виникає певна розбіжність у  корпоративних інтересах між  банкірами та працівниками правоохоронних органів насамперед з приводу  розкриття інформації, яка є банківською  таємницею. Банкіри звертають увагу  на те, що розширення доступу працівників  правоохоронних органів до таємниці банківських вкладів послабить  довіру клієнтів до банківських установ, негативно вплине на стан депозитів  у банках.

Також дуже критично налаштований ряд банкірів щодо дій правоохоронців, які, поширюючи інформацію про правопорушення у фінансовій сфері, таким чином формують негативний імідж банківської системи України в цілому. На думку банкірів, це може мати негативні наслідки для всієї вітчизняної економіки. Не виключено, що саме у такому контексті деякі з них розглядають заяву Міністерства внутрішніх справ: “Банківська система перетворилася на центральну ланку технологічного ланцюжка з відмивання капіталів, здобутих злочинним шляхом.

Не дивно, що у такій  атмосфері ряд українських страхових  компаній висловив свою занепокоєність діями ДПАУ, яка, посилаючись на свої внутрішні документи, раптово почала вимагати у них договори перестрахування  із латвійською компанією “EstoraRe”. Оскільки ДПАУ не прокоментувала свої дії, то можна припустити, що податківці аналізують імовірність функціонування якоїсь схеми експорту капіталу з  України або ж ухиляння від  оподаткування.

Водночас, на думку деяких оглядачів, стимулювати розвиток тіньових процесів на вітчизняному фінансовому  ринку може і реалізація намірів  Національного банку заборонити обмінні пункти валюти, що працюють на підставі агентських угод. За даними НБУ, на такі пункти припадає 57 % від  їх загального числа в Україні  і лише 29 % від загальноукраїнського обсягу валютообмінних операцій. Це, на думку деяких експертів, свідчить про  приховування доходів.

Не відкидаючи, в принципі, можливості приховування доходів валютообмінними  пунктами, зазначимо, що на підставі такого простого порівняння не можна робити такі однозначні висновки. Поряд з  цим досить проблематично, чи зможуть  банки оперативно заповнити вакуум у валютообмінній мережі, що виникне  внаслідок закриття пунктів, які  працюють за агентськими угодами. Швидше за все, треба погодитись з деякими  оглядачами, які вважають, що наслідком  зазначеної новації НБУ стане  поява численних стихійних нелегальних  пунктів обміну валюти з усіма  вадами, притаманними тіньовій економіці

3.Механізми впливу та боротьби держави, способи легалізації тіньової економіки

3.1 Вдосконалення  законодавчої бази

В Україні створюється  реальна загроза безпеці держави  з боку економічної злочинності. Криміналізованими й "тінізованими" є буквально всі сфери економіки, а найменш захищеним від злочинних  посягань залишається паливно-енергетичний комплекс. У процесі приватизації непоодинокими є випадки відмивання “брудних” грошей. Пакети акцій привабливих підприємств скуповуються через офшорні компанії. Недоїмка за платежами до бюджету України зросла до 28 млрд. грн., і водночас, взаємозаліки між підприємствами досягають майже чверті доходної частини бюджету. На економічну сферу припадає кожний восьмий з усіх учинених правопорушень, але у жодній із сфер економічної діяльності немає логічно завершеного, системного законодавчого забезпечення.

Першим кроком у здійсненні комплексних заходів щодо обмеження  сфери тіньової економіки (який, між  іншим, відповідає вимогам Європейської Конвенції «Про відмивання, пошук, арешт  і конфіскацію доходів, одержаних  злочинним шляхом» від 17 грудня 1997 року) логічно вважати Указ Президента "Про заходи щодо легалізації  фізичними особами доходів, з  яких не сплачено податки" (від 31 березня 2000 року). Тим часом під цей  Указ не підпадають юридичні особи, хоча, як було зазначено, потужні промислово-фінансові  структури можуть абсолютно легальне здійснювати операції з "тіньовим підтекстом", не привертаючи до себе увагу з боку охоронців закону. Як свідчать соціологічні опитування, підприємці вважають, що повідомляти  владі всі фінансові подробиці  про себе за умов нестабільного законодавства  дуже небезпечно. Отже, в кращому  випадку легалізація прихованих доходів у вигляді податкової амністії принесе бюджетові кілька сотень мільйонів гривень.

Вітчизняні підприємці (як юридичні, так і фізичні особи), виховані в умовах жорсткої командно-адміністративної системи, швидко пристосовуються до мінливості українського законодавства  та завжди мають варіанти відходу "в  тінь". Отже, кампанія легалізації  національних капіталів у вигляді  податкової амністії вимагає здійснення додаткового комплексу заходів, який обов'язково має ґрунтуватися на загальному зниженні фіскального  навантаження на суб'єктів господарювання всіх рівнів. Інакше кажучи, йдеться  про актуальність прийняття нової  редакції Податкового кодексу України. Крім того, остаточно має бути скасована  практика введення поправок і нових  редакцій законів заднім числом (використовувана  як "пожежний" захід щодо поповнення державного бюджету).

Информация о работе Тіньова економіка