Тіньова економіка

 

2. Структура тіньової економіки

У структурі тіньової економіки  зазвичай виділяють три види діяльності. Неофіційна економіка охоплює легальні види діяльності, пов'язані з виробництвом товарів і послуг, які не фіксуються офіційною статистикою. Така діяльність значного поширення набула в сфері  послуг (ремонт квартир; надання житла  в курортній місцевості; підготовка учнів для вступу у вищі навчальні  заклади, що здійснюється приватно, без  юридичного оформлення договорів та ін.). При цьому одержувачі доходів  приховують їх від оподатковування.

Фіктивна економіка - це діяльність, пов'язана з одержанням обґрунтованих  вигід суб'єктами господарювання. Сюди відносять:

• приписки, що здійснюють керівники підприємств у державному секторі економіки;
• хабарництво;
• шахрайські способи одержання грошей.

Підпільна економіка - це заборонені законом види економічної діяльності. До їхнього числа відносять:

• незаконне виробництво й збут товарів і послуг;
• виробництво зброї, наркотиків, контрабанду;
• діяльність осіб, що не мають юридичного права займатися цим видом діяльності (лікарі, адвокати, які практикують без ліцензії).

Всю тіньову економіку  щодо зв'язку з виробництвом можна  поділити на дві частини: та, що пов'язана  з виробництвом товарів і послуг, і та, що функціонує в сфері перерозподілу  товарів і послуг, створених поза цією сферою.

 Відповідно до видів  тіньової економіки можна виділити  три групи її суб'єктів.

Перша група містить найбільш кримінальні елементи тіньової економіки: торговців наркотиками та зброєю, бандитів, грабіжників, найманих вбивців. Сюди ж можна віднести корумпованих представників органів влади, що беруть хабарі, торгують державними посадами й інтересами. За різними оцінками на частку діяльності цих суб'єктів  припадає від 5 до 25% всієї тіньової економіки.

Друга група складається  в основному з тіньовиків-господарників. До їхнього числа можна віднести підприємців, комерсантів, банкірів, промисловців й аграріїв, дрібних і середніх бізнесменів, включаючи "човників" (організаторів власної справи). "Човники" становлять величезну  армію. За даними МВС України, в 1996 р. вони здійснили 30 млн. рейсів у зарубіжні країни. Якщо припустити, що кожний з них зробив за рік у середньому по три поїздки, то загальна кількість "човників" становить приблизно 10 млн. Після 1998 р. "човниковий" бізнес різко скоротився. Тепер більша частина товарів, які закуповують "човники", надходить в Україну через легальних перевізників і на кордоні проходить стандартні процедури "розмитнення". Ця група суб'єктів змушена йти в "тінь" головним чином тому, що витрати при їхній діяльності з існуючими правилами й законами економічної гри перевищують відповідні вигоди й доходи.

Третя група - це наймані  робітники як фізичної, так і розумової  праці. До них можуть приєднуватися  як дрібні, так і середні державні службовці, доходи яких, за існуючими  даними, до 60% становлять хабарі. У цієї категорії осіб нефіксована діяльність є другорядною (неформальною) зайнятістю.

Слід визначити особливості  поведінки окремих груп суб'єктів  тіньової економіки.

По-перше, кримінальні структури, як правило, діють на відміну від  тіньовиків-господарників у сфері  розподілу й перерозподілу доходів. Основними засобами "присвоєння" ними частки цих доходів є позаекономічні форми, пов'язані з насильством: вимагання, шантаж, забезпечення так званого "даху" дрібним і середнім підприємцям  за певну плату, погрози, замовні  вбивства.

Тіньовики-господарники є  законними власниками створюваних  доходів. Вони лише відводять частку доходів з-під дії законів і  правових норм. Звичайно такі кроки  є змушеною мірою, зумовленою невиконанням прийнятих зобов'язань партнерами; відвертим обманом, який існує на практиці при здійсненні угод; використанням  силових методів ведення справ.

По-друге, поведінку кримінальних груп тіньовиків обумовлено невпорядкованістю  умов господарювання. Чим більше плутанини  в економіці, чим слабкіша влада, тим краще для них. Такі умови  господарювання дозволили кримінальним структурам взяти під свій контроль 90% підприємств й організацій, які  стали основним полем для одержання  кримінальних доходів. Для "консервації" такої ситуації активно використовується підкуп посадових осіб, поширюється  організована злочинність.

Тіньовики-господарники, навпаки, зацікавлені в послабленні впливу кримінальних елементів: тільки плата  за "дах" приводить до подорожчання товарів і послуг приблизно на 30%, що істотно знижує доходи тіньовиків-господарників. Положення тіньовиків-господарників  ускладнюється тим, що на них чиниться тиск з обох боків. З одного боку, на їхні доходи зазіхають кримінальні структури, змушуючи їх для збереження граничного рівня доходів порушувати юридичні норми господарювання; з іншого боку, вони перебувають під наглядом правових органів, покликаних припиняти різного роду порушення.

По-третє, поведінка суб'єктів  цих груп тіньової економіки є  різною. Тіньовики першої кримінальної групи віддають перевагу незаконним (або частково законним) засобам "відмивання" кримінальних грошей, тому що їхня легалізація  неминуче веде до розкриття всієї  злочинної діяльності. Представники другої групи зацікавлені в легалізації  своїх доходів шляхом змінення діючих правових норм і законів.

Відмивання "брудних" грошей і легалізація тіньовиків-господарників - це процеси, що перехрещуються, але  не є тотожними. Якщо перший процес межує зі злочинністю, то другий можна  віднести до незначних відхилень  від закону, що переборюється шляхом змінення певних норм господарювання.

3. Види та експертно-аналітичні оцінки масштабів тіньової економіки

Виділять три види сучасної тіньової економіки :

«Друга» тіньова економіка  — це заборонена законом економічна діяльність працівників «білої» (офіційної) економіки, яка приводить до прихованого  перерозподілу раніше створеного національного  доходу. З точки зору суспільства  у цілому «друга» тіньова економіка  не виробляє ніяких нових товарів  чи послуг: вигодами, які отримуються  від «другої» економіки, користуються одні люди за рахунок втрат, які несуть інші люди.

«Сіра» тіньова економіка  — економічна діяльність по виготовленню та реалізації звичайних товарів  та послуг яка дозволена законом, але не реєструється (переважно дрібний  бізнес). На відміну від «другої» економіки, яка невідривно пов'язана  з «білою» (офіційною) економікою та паразитує за її рахунок, «сіра» економіка  функціонує автономно. У цьому секторі  виробники або свідомо ухиляються від офіційного обліку, не бажаючи  нести витрати (пов'язані з отриманням ліцензій, сплатою податків тощо), або звітування про такий вид діяльності взагалі не передбачено.

«Чорна» тіньова економіка (економіка організованої злочинності) — заборонена законом економічна діяльність, яка пов'язана з виробництвом та реалізацією заборонених та дефіцитних товарів та послуг. «Чорною» економікою у широкому значені можна вважати  всі види діяльності, які повністю виключені з нормального економічного життя, оскільки вони вважаються несумісними  з ним й такими, що його руйнують (наприклад, наркобізнес, грабунки тощо).

Оскільки розміри неформальної та "тіньової" економічної діяльності залежать від інституційного середовища і є різними у різних країнах, то конкретні методи аналізу, а також  специфіка визначення масштабів "тінізації'" безумовно залежать від конкретних особливостей функціонування

економічної системи тої  чи іншої країни.

 Огляд наукових публікацій (особливо останніх років) та  вивчення широкого спектра оцінок, які були зроблені вітчизняними  експертами стосовно стану, масштабів  і наслідків впливу "тіньової"" економіки на розвиток України,  дозволяють зробити загальний  висновок, що як в науковій  літературі, так і у практичній  роботі до цього часу ще  фактично не відпрацьовані конкретні  та достатньо надійні методи  визначення реальних обсягів  "тіньової"" економіки. Висновки, які зроблені авторами тих  чи інших методик, а також  наведені ними кількісні параметри  процесу "тінізації'" здебільше  грунтуються на довільних або  досить приблизних підрахунках,  що побудовані на суб'єктивному  баченні тим чи іншим аналітиком  стану розвитку процесів вітчизняної  "тіньової"" економіки. 

В загальносвітовому масштабі нормальним вважається частка тіньової економіки на рівні 5–10 % від ВВП  країни. На сьогодні, за різними оцінками фахівців, в Україні рівень тіньової економіки становить 40– 60 %, що вже є критичним.

 Сьогодні спеціалісти  не безпідставно заявляють, що  не залишилося ні одного прибуткового  виду господарської діяльності, який в більшій або меншій  мірі не був би кримінальним. Значна частина не декларованих  доходів (по оцінкам спеціалістів  – 40-70 % загальних доходів) витрачається  на придбання нерухомості, вивозиться  за кордон, випадаючи з внутрішнього  обігу. 

 У сьогоднішніх умовах  спостерігається тенденція, коли  економічна 

діяльність суб'єктів, що займаються легітимними її видами абсолютно  свідомо перетікає в тінь, бажаючи  уникнути як сплати податків, так і  досить

обтяжливих бюрократичних  процедур реєстрації.

 Сільськогосподарська  статистика засвідчує, що за  останні п'ять років 

більше ніж втричі збільшились  площі земельних наділів, що передані у 

користування населенню. Це, відповідно, надало поштовх до значного зростання питомої ваги виробництва  основних продуктів харчування (особливо овочів та фруктів) в домашніх господарствах. Сьогодні майже 50 відсотків спожитих харчових продуктів населення або  отримує від власного натурального виробництва, або купує за значно дешевшими цінами на ринку у неформальній ("тіньовій") торгівлі.

 Наступна велика група  "тіньових" товарів споживчого  призначення - це - імпорт, який потрапляє на ринок України завдяки так званим „човниковим поставкам”, що масово здійснює населення.

 За даними Національного  банку, починаючи з 1995 року  до платіжного 

балансу України почали включатись обсяги "човникового" імпорту, причому  оцінка його величини становила 8,8 % від  обсягів загального імпорту, що дорівнює приблизно 10% кінцевих споживчих витрат домашніх господарств. Оскільки у національних рахунках забезпечено досить жорсткий зв'язок з платіжним балансом, то немає підстав сумніватися, що "човниковий" імпорт певним чином не включається  до загальних обсягів споживання населення.

Нижче приведені дані основним напрямкам утворення тіньової діяльності і їх частці в усій сфері тіньової економіки :

 

Таблиця 1- Основні напрямки утворення тіньової  діяльності

Основні напрямки утворення тіньової діяльності	Частка в тіньовій сфері, %
Комерційна діяльність по реалізації паливно-енергетичних ресурсів та металу	25%
Торгівля та сфера послуг	25%
Комерційна діяльність по реалізації нафти та нафтотоварів	20%
Банківська діяльність	10%
Комерційна діяльність по реалізації продукції хімічної промисловості	5%
Комерційна діяльність по реалізації сільськогосподарської  продукції	5%
Інші сфери	10%

 

Принципове значення має  також і вивчення обсягів доданої  вартості, що створюється у неформальній торгівлі, з метою врахування цієї складової "тіньової"" економіки  у розрахунках ВВП.

 За даними Держкомстату, процентна частка торгівлі разом  з заготівлею сільгосппродуктів  у ВВП певний час зростала:

 На перших етапах  ринкової трансформації усунення  товарного дефіциту за рахунок  падіння купівельного попиту  призвело до того, що навіть  немобільна стаціонарна торгівля  за умов, що склалися, стала більш  менш пристойно справлятись із  своїми функціями. Проте надалі  виконання цих функцій все  більше почала перебирати на  себе значно гнучкіша у ціновій  політиці, невитратоємна та оперативна в реагуванні на всі примхи ринкового попиту стихійна масова торгівля.

 Можна сказати, що  навіть на внутрішньому ринку  питома вага торгівлі у структурі  ВВП реально не може бути  нижчою за 10 %. Для цього загальна  величина ВВП, його галузева  і секторна структура мають бути перекомпоновані з урахуванням доданої вартості сектора домашніх господарств. За експертною оцінкою загальна сума розрахункового номінального ВВП по "тіньовій" ринковій торгівлі може досягти приблизно 4,5 - 5,5 %.

 Одне з ключових  місць у механізмі функціонування  тіньової економіки посідають  податкові правопорушення. Надзвичайно  великі масштаби їх розвитку, по суті, є загальновизнаними.  Узагалі податкові правопорушення  дуже численні та різноманітні, здійснюються і юридичними, і  фізичними особами. Як зазначають  фахівці, наприклад, незаконне  відшкодування із державного  бюджету податку на додану  вартість (ПДВ) експортерам стало  різновидом кримінального бізнесу,  масштаби якого загрозливі для  української економіки. Можна навести приклад рівня тіньової економіки України за 2007-2012 роки (рисунок 1).

 

Рисунок 1.1 - . Інтегральний показник рівня тіньової економіки в Україні (у % від обсягу офіційного ВВП), темпи приросту/зниження рівня реального ВВП (у % до попереднього року) та рівень безробіття (за методологією МОП)

 За оцінками фахівців  ДПАУ, борги підприємств в Україні  зі сплати податку на прибуток зросли у 2012 р. більше ніж у 4 рази і становили близько 4,5 млрд грн. Майже половина цієї суми – борги підприємств паливно-енергетичного комплексу. Поряд з цим за минулий рік спостерігається зростання надходжень податку на прибуток підприємств на 14 % (або на 1,1 млрд грн), чого вдалося досягти виключно за рахунок зростання кількості прибуткових підприємств. По суті, штучна збитковість підприємств не такий вже рідкісний прийом бізнесу.