Тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період

Позитивні  зрушення  спостерігались  у  деяких  сферах  високотехнологічних  послуг. Так, за період 2008-2010 рр. значною  мірою зріс експорт комп’ютерних послуг (на 23,9 %), будівельних послуг (5,8 %), роялті та ліцензійних послуг (5 %), а також послуг зв’язку (4,3 %). Разом з тим, суттєве скорочення експорту відбулося у галузях страхових послуг (-68,4 %), послуг приватним особам та у галузі культури і відпочинку(-52,6 %),   державних послуг (-50,1 %),  подорожей  (-22,8 %),  інших  ділових  послуг  (-8,7 %),  ділових професійних та технічних послуг  (-4,4  %),  фінансових  послуг  (-2,3  %).  У цілому,  інформаційно-комунікаційні,  наукомісткі,  фінансові,  ділові  та  інші  високотехнологічні  види  послуг скоротилися за аналізований період більш, ніж на 134 млн дол. США (або на 4,3 %), що обумовило зниження їх сукупної питомої ваги у структурі експорту послуг з 26,7 % до 25,8 % (див. рис. 1.7а). 

Видова структура імпорту  послуг, порівняно зі структурою їхнього  експорту, є значно більш  диверсифікованою  (рис.  1.7б).  За  період  2008-2010  рр.  значно  збільшився  імпорт інших ділових послуг (44,6 %), роялті та ліцензійних послуг (43,5 %), послуг ремонту (36,7 %) та державних послуг (на 34,3 %). Одночасно спостерігалося значне скорочення імпорту страхових  послуг  (-44,4 %),  транспортних  послуг (-30,9 %), фінансових  послуг (-26 %), комп’ютерних послуг (-25,9 %), різних ділових, професійних та технічних послуг (-23,8 %), подорожей (-19 %). 

Загалом  імпорт  послуг  в  Україні  є  значно  більш технологічним, ніж  експорт,  − сукупна  частка  високотехнологічних  послуг,  хоч  і  скоротилася  після  кризи,  проте залишається на досить високому рівні (63,2 % загального обсягу імпорту послуг у 2010 році).

 

 

 

1.3. Інтегральні  характеристики структури експорту  України 

 

Рівень  концентрації  експорту  є  одним  із  важливих  чинників,  що  слугує

індикатором чутливості країни до зовнішніх шоків на товарних ринках. Відтак динаміка змін  цього  показника  дозволяє,  з  одного  боку,  робити  висновки  щодо  якісних  змін  у зовнішньоекономічній позиції  країни під  впливом  зовнішніх  та  внутрішніх  чинників,  а,  з іншого – прогнозувати наслідки таких впливів на перспективу. Аналіз рівня концентрації товарного експорту України, здійснений на рівні трьохзначних кодів класифікації товарів за міжнародною системою SITC (rev. 3), свідчить, що тенденції концентрації національного експорту значно відрізняються від країн з перехідною економікою та розвинутих країн, найбільшою мірою корелюючи при цьому з динамікою країн, що розвиваються  (рис. 1.8). 

Рис. 1.8. Динаміка коефіцієнту  концентрації товарного експорту України  та провідних груп країн світу  за рівнем економічного розвитку, 2000-2009.

 

Як  видно  на  рис.  1.8,  після  вступу  до  СОТ  відбулося  посилення  концентрації вітчизняного експорту, що пояснюється  збільшенням обсягів експорту традиційних для України видів продукції. Загалом, рівень концентрації українського експорту у 2008-2009 рр.  залишається  вдвічі нижчим, порівняно  з показником  транзитивних  країн. Така  значна відмінність пояснюється тим, що найбільший вплив на визначення загального показника для країн цієї групи має структура товарного експорту Російської Федерації, яка є ресурсо- та енергоємною  та  властивою  лише  для  цієї  країни  регіону,  і  характеризується  ще  більш високим та таким, що постійно  зростає рівнем концентрації  (0,38 у 2009 році). Водночас,

низький  рівень  товарної  концентрації  експорту  свідчить  про  його  меншу  залежність  від 16 розвитку  окремих  міжнародних  товарних  ринків  та  вищу  конкурентоспроможність.  Цей висновок  підтверджується  стабільно  низьким  рівнем  концентрації  товарного  експорту розвинених  країн  та  незмінною  тенденцією  до  його  подальшої  деконцентрації.  Високий  рівень товарної концентрації є характерним  для експортних моделей країн  з низьким та середнім рівнем доходу, що також характеризуються наявністю  вагомого сировинно-ресурсного  потенціалу,  і  свідчить  про  переважно  низьку  конкурентоспроможність решти  галузей економіки та вразливість  зовнішньоторговельних стратегій  такого типу.

Якщо рівень сконцентрованості  товарної структури експорту є доволі різнорідним за групами країн  та окремими країнами світу (цей показник, до речі, є важливим індикатором  рівня  міжнародної  конкурентоспроможності  країни  на  світовому  ринку),  то  рівень концентрації  товарної  структури  імпорту  є фактично  однаковим  для  усіх  країн  світу, що свідчить  про  значно  вищий  досягнутий  на  сьогодні  рівень  глобалізації  ринків,  аніж

виробничої сфери (рис. 1.9). 

Рис. 1.9. Динаміка коефіцієнту  концентрації товарного імпорту  України та провідних груп країн  світу за рівнем економічного розвитку, 2000-2009.

Економіка  України  на  початку  2000-х  років  демонструвала  доволі  високий  рівень концентрації  імпорту,  що  різко перевищував світовий показник,  проте  за  період економічного  зростання  відбулася швидка  конвергенція  із  загальними  тенденціями  у  цій сфері: лише за 4 роки – з 2002 по 2006 рік – рівень концентрації товарного імпорту знизився майже вдвічі (з 0,21 до 0,12). Це обумовлено зростанням у структурі імпорту питомої ваги споживчих товарів  за одночасного  скорочення частки мінеральних продуктів  з 42-45 %  у 2000-2001  рр.  до  30-34  %  у  2008-2010  рр.  Очевидно,  що  такі  зрушення  є  наслідком лібералізації  режиму  зовнішньої  торгівлі  України,  а  також  випереджаючого  зростання реальних  доходів  населення  порівняно  з  динамікою  реального  ВВП  України  у  період економічного зростання 2000-2007 рр. 

Структура  товарного  експорту  України  (або  рівень  його  диверсифікації5)  значно відрізняється  від  світової,  як  видно  з  рисунку  1.10,.  Починаючи  з  2003-2004  рр.  рівні диверсифікації  товарного  експорту  розвинутих  країн  і  країн,  що  розвиваються, характеризувалися  відчутною  конвергентною  динамікою,  і  особливо  чітко  ця  тенденція проявилася саме в останні роки (2007-2009 рр.). 

Рис.  1.10.  Динаміка  коефіцієнту  диверсифікації  товарного  експорту  України  та провідних  груп країн світу за рівнем економічного розвитку, 2000-2009.

Водночас  транзитивні  економіки,  включаючи  і  Україну,  продемонстрували  доволі відмінні закономірності у сфері диверсифікації експорту. І хоча, як зазначалося  вище, рівень концентрації  товарного  експорту  України,  а  значить  і  його  залежності  від  зовнішніх  факторів,  є  значно  нижчим,  порівняно  з  транзитивними  економіками,  проте  тенденції формування його структури в даний час суттєво  відрізняються від загальносвітових. Така ситуація  обумовлена  інертним  характером  розвитку  національної  економіки,  яка  не схильна до самооновлення на інноваційній високотехнологічній основі.

Імпортна  товарна  диверсифікація  в  Україні  має  тенденцію  до  зближення  із загальносвітовими  процесами.  Так,  якщо  у  2000-2001  роках  коефіцієнт  диверсифікації структури товарного імпорту  України складав 0,44-0,46, після вступу до СОТ він став майже на 30 % нижчим – лише 0,32-0,35 у 2008-2009 рр. (рис. 1.11). 

Рис.  1.11.  Динаміка  коефіцієнту  диверсифікації  товарного  імпорту  України  та провідних  груп країн світу за рівнем економічного розвитку, 2000-2009

Підсумовуючи зазначимо, що рівень концентрації українського експорту є високим, отже  динаміка  зовнішньої  торгівлі  залежить  та  (у  середньостроковій  перспективі) продовжуватиме  залежати  від  нестабільних  цін  на метал  та  хімічну  продукцію. У  період 2000-2008  рр.  Україна  мала  кращі  показники  концентрації  експорту  та  мала  більш технологічну його структуру. Така ситуація була досить типовою для країн Східної Європи під час трансформаційного періоду. Проте до 2008 року Україна втратила зазначені переваги. До  того ж,  незважаючи  на  певний  прогрес України  у  період між  2001  і  2008  роками,  її випередили у відносному вираженні  інші країни, які були  її найбільшими конкурентами  і

яким вдалося значно швидше здійснити удосконалення своїх експортних кошиків.  З наведеного вище аналізу можна зробити висновок, що вступ України до СОТ не тільки не змінив характеристики зовнішньоекономічного позиціонування країни, але деякою мірою законсервував їх. Станом на кінець 2010 р. в Україні наявний високий рівень концентрації експорту порівняно з іншими країнами,  і на цю проблему також вказують  оцінки  диверсифікації  експорту.  Динаміка  ВВП також показує чітку кореляцію із цінами на основних для українського експорту біржових ринках. Водночас низька частка технологічного експорту вказує на відсутність суттєвого простору для

маневру в умовах кризового  падіння попиту на сировинних ринках.

 

Висновок

Для виходу з кризової ситуації, що склалася у зовнішній торгівлі України на сьогоднішній день, існує  ряд перепон, а саме:  
- неконкурентоздатна на світовому ринку вітчизняна продукція;  
- вивіз національного капіталу за межі України;  
- недостатнє сприяння держави вітчизняним експортерам;  
- відсутність податкового стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі.  
Наявність зазначених негативних факторів формує перед Україною потребу у зміні державної політики у сфері зовнішньоторговельної діяльності. Серед перспективних напрямків розвитку зовнішньої торгівлі, що мають найбільше значення, науковці та практики виділяють наступні:  
- мінімізація від’ємного сальдо в зовнішній торгівлі товарами за рахунок збільшення обсягів експорту, зокрема заохочення експорту високотехнологічної продукції;  
- диверсифікація ринків збуту (перспективною вбачається торговельно-економічна співпраця з Китаєм і країнами АСЕАН у рамках найбільшої у світі за чисельністю населення зони вільної торгівлі «Китай – АСЕАН», купівельна спроможність громадян якої постійно зростає);  
- збільшення частки інвестиційного імпорту.  
Досягнення цих завдань є важливою складовою для подолання депресивних тенденцій національної економіки України та здобуття свого місця на світовій економічній арені [3, с.214].  
На нашу думку, для досягнення вищезазначених пріоритетів розвитку зовнішньої торгівлі України, необхідно:  
- зусилля держави спрямувати на удосконалення нормативної бази, організаційного, технічного та іншого забезпечення експортної діяльності українських продуцентів;  
- підтримувати тісне співробітництво з індустріально розвиненими державами, організувати в країні ефективну систему сертифікації експортної продукції, згідно з міжнародними вимогами;  
- забезпечити стабільне просування на світові ринки конкурентоспроможних товарів і послуг;  
- залучати іноземні інвестиції, які можуть стати додатковим чинником економічного зростання України та підтримки експортного сектору.  
Таким чином, перспективи розвитку зовнішньої торгівлі в Україні є. Пріоритетами в посткризовий період має бути, насамперед, активний розвиток експорту, зокрема збільшення експортних послуг та розвиток транскордонного співробітництва. Реалізація вищезазначених завдань дозволить Україні посісти гідне місце на світових ринках та забезпечити реалізацію своїх інтеграційних намірів до світової економіки.

 

 

Список літертури

1. Пєшков О. Податкові чинники зростання експорту / О.Пєшков // Вісник податкової служби. - 2002, № 42. – С.20-23.
2. Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу // Голос України. – 2010. – №102. – 5 червня.
3. Україна в 2010 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально економічного розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень. Київ – 2010, 220с.
4. Мінекономіки: Розвиток зовнішньої торгівлі України за підсумками січня-лютого 2009 року свідчить про покращення торговельно-економічного сальдо /[Електронний ресурс]/ Режим доступу: http: // news.yurist-online.com/news/kmu/1131/.
5. Державний комітет статистики України/ [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua.