Тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період

З країн СНД найбільшим торговельним партнером України  традиційно залишається Російська  Федерація, частка якої у товарному  експорті зросла до 26,1 %, а в імпорті  – до 36,5 %  (Додаток  1,  табл.  І). Другим  найбільшим  партнером  серед  країн  цього  інтеграційного блоку є Білорусь, частка якої у  торгівлі товарами також неухильно  зростала протягом 2008-2010  рр. Характерною  рисою  сучасного  етапу  торгівлі України  з  країнами СНД  є  те, що зростання  ролі  двох  провідних  торговельних  партнерів  супроводжується  великим  і наростаючим  обсягом  від’ємного  сальдо  торгівлі  товарами  з  цими  країнами,  водночас зменшуються  частки  усіх  інших  країн  СНД,  товарна  торгівля  з  якими  переважно характеризується для України активним сальдо.

У  2010  році  позначилися  певні  позитивні  зрушення  у  підвищенні  енергетичної безпеки  національної  економіки  в  аспекті  географічної  диверсифікації  імпортного постачання  сирої  нафти  шляхом  реалізації  контракту  між  компанією  «Укртатнафта»  та Державною нафтовою компанією Азербайджану щодо постачання 3 млн  тонн каспійської нафти.  Це  дозволило  знизити  фактично  монопольну  залежність  від  поставок  російської нафти протягом періоду 2005–2009 рр. до 75,9 % у 2010 р. Разом з тим, провідною статтею товарного  імпорту в Україні залишається  природний газ (15,5 % сукупного обсягу товарного імпорту  у  2010  р.),  практично  монопольне  становище  у  постачанні  якого  на  внутрішній ринок України належить Російській Федерації.

Тенденції торгівлі товарами з країнами ЄС, у цілому, відображають високий рівень залежності внутрішнього ринку України від домінуючих в імпорті з цього регіону  товарів з високим  рівнем  доданої  вартості.  Так,  у  кризовому  2009  році  різко  скоротилися  обсяги товарної  торгівлі  України  з  ЄС,  при  цьому  обсяги  імпорту  товарів  скоротилися  значно більшою  мірою, що  обумовило  зменшення  обсягів  пасивного  сальдо  торгівлі  товарами  з  країнами ЄС  (див. Додаток 1,  табл.  І). Разом  з  тим,  у 2010 році,  з появою перших ознак відновлення  ділової  активності,  від’ємне  сальдо  торгівлі  товарами  з  більшістю  країн  ЄС почало  зростати.  Найбільш  відчутно  воно  зросло  у  торгівлі  з  Німеччиною,  Польщею,

Францією  та  Сполученим  Королівством,  на  які  у  сукупності  припадає  33  %  товарного експорту  та  49 %  імпорту України  з  ЄС. Водночас  зберігалося  активне  сальдо  торгівлі  з Італією  та  Кіпром,  торгівля  з  Румунією  вийшла  на  позитивний  результат  у  2010  році,  а від’ємне сальдо торгівлі з Австрією зменшилось. Разом з тим, незначні країнові позитивні зрушення не змінили в цілому значне від’ємне сальдо торгівлі товарами з ЄС.

Загалом,  варто  також  зазначити,  що  з-поміж  усіх  інших  торговельних  партнерів  України  важливими  географічними  напрямками  торгівлі  залишалися  також  азійський  та північноамериканський  вектори. Торгівлі товарами з країнами Азії були притаманні доволі різні  тенденції, навіть враховуючи, що йдеться  про п’ять найбільших партнерів  України з 

цього регіону. Так, експорт  вітчизняних товарів зріс за період 2008-2010 рр. до Китаю, Індії та  Ірану,  водночас  він  суттєво  скоротився  до  Туреччини  та,  дещо  меншою  мірою,  до Республіки Корея (див. Додаток 1, табл.  І). Тенденції товарного  імпорту з цього регіону в  цілому  відображали  загальносвітові  кризові  явища:  у  2009  році  спостерігалося  падіння імпорту  походженням з усіх основних азійських  партнерів, а у 2010 році – його незначне відновлення,  проте,  на  нижчому,  порівняно  з  докризовим,  рівні.  Торгівля  з  Туреччиною, Індією  та  Іраном  характеризувалася  активним  сальдо  протягом  усього  періоду,  пасивне сальдо зберігалося  у торгівлі товарами з Китаєм та Кореєю. Так, зокрема, зростання попиту на  побутові  товари  китайського  виробництва  внаслідок  підвищення  купівельної спроможності  громадян  та  відновлення  банківською  системою  кредитування  населення  обумовило  збільшення  імпорту  товарів  з  цієї  країни  у  2010  році  на  71,9 %  порівняно  з минулим роком. Проте у підсумку азійський напрямок торгівлі в умовах кризи виявився доволі  сприятливим  для  України,  оскільки  у  2009-2010  рр.  було  отримано  значне активне торговельне сальдо на рівні 5,5 та 3,6 млрд дол. США. 

Торгівля  товарами  з  країнами  Америки,  зокрема,  з  США,  в  цілому,  відображала  загальні  тенденції.  Разом  з  тим,  скорочення  обсягів  товарообороту  у  кризові  роки супроводжувалося значним зростанням від’ємного торговельного  сальдо України зі США та іншими країнами регіону. Аналогічні  зміни  відбувалися  і  у  сфері  торгівлі послугами,  зокрема,  частка СНД  в структурі експорту послуг різко  збільшилася, – на 11,8 в.п., – досягши  рівня 48 % у 2010 році, що супроводжувалось значним скороченням питомої  ваги ЄС (з 34,6 % у 2008 р. до 26,8 %  у  2010  р.)  та  інших  країн  світу  (з  29,2 %  у  2008  р.  до  25,2 %  у  2010  р.)  (рис.  1.4а).

Трансформація  географічної  структури  імпорту  послуг мала  аналогічні  тенденції,  лише  з тією різницею, що на фоні зростання  часток країн СНД та всіх інших  країн світу питома вага країн  ЄС, хоча й залишалася домінуючою, проте  за вказаний період суттєво знизилася (з 59,3 % до 54 %) (рис. 1.4б).

Тенденції розвитку торгівлі послугами з країнами СНД у 2008 – 2010 рр. фактично визначалися відносинами  з Російською Федерацією, на яку  припадало 44,2 % експорту та 14,5 % імпорту  послуг з України (Додаток 1, табл. ІІ). Динаміка торгівлі послугами з іншими країнами СНД характеризувалася незначними різноспрямованими змінами, які, в цілому, не

вплинули на загальні показники  цього регіону.

Доволі незначним виявився вплив кризи на  торгівлю послугами  з країнами Азії та Америки,  обсяги  якої майже не  змінилися протягом  аналізованого періоду. Проте ці  дані свідчать скоріше про нерозвиненість торгівлі послугами України з  країнами цих регіонів та не відображають глобальні тенденції та стратегічні  зміни у сфері послуг цих країн.

Торгівля  послугами  з  країнами  ЄС  характеризувалася  тенденцією  до  зниження протягом  усього  досліджуваного  періоду.  При  цьому  винятками  стали  відносини  з Угорщиною  та Кіпром,  де  відзначалося  зростання показників  експорту  та  імпорту послуг (див. Додаток 1, табл. ІІ). Найбільша частка імпортованих з ЄС послуг припадає на країни з розвиненими  ринками  фінансових  послуг  –  Кіпром  та  Сполученим  Королівством. Превалювання імпорту фінансових послуг з зазначених країн відображає доволі специфічний  попит  національного  бізнесу  протягом  аналізованого  періоду:  по-перше,  у  оптимізації економічної  діяльності в Україні через включення  до операційних схем локальних компаній з країн, що мають ліберальніше фінансове  регулювання; по-друге, потребу у  фінансування через  залучення ресурсів  з міжнародних ринків капіталів. У цьому контексті  також варто  наголосити, що під час світової фінансової кризи дещо активізувались відносини з іншими офшорними  фінансовими центрами – Британськими Віргінськими островами та Панамою.

Трансформація товарної структури зовнішньої торгівлі України

Кризові  явища  у  світовій  економіці  відчутно  позначились  на  товарній  структурі зовнішньої торгівлі, довівши недосконалість сформованої  в Україні низькодиверсифікованої моделі експортно-імпортних операцій, що робить економічну систему критично залежною від кон’юнктурних коливань на світових ринках продукції,. Товарна  структура зовнішньої торгівлі України  у 2008 – 2010 рр. різко змінювалася під  впливом глобальних тенденцій, при 

цьому  найбільш  відчутні  зміни  були  характерні  для  провідних  товарних  статей  як  в експортній, так і у імпортній  діяльності (рис. 1.5, 1.6).

У  2010  році  товарний  експорт України  склав  52,2 млрд  дол. США, що  на  29,2 % більше порівняно  з попереднім роком. У розрізі  ключових товарних груп найбільший внесок у  зростання  експорту  забезпечено  продукцією  чорної  металургії,  обсяги  закордонного постачання якої зросли на 42,7 % переважно за рахунок  зростання рівня цін. Варто також  відзначити  зростання  обсягів  експорту  продукції  машинобудування  на  33,3  %,  що

обумовлено в першу  чергу збільшенням постачання залізничних  локомотивів у 3,1 разу, тоді як експорт  сільськогосподарської продукції  збільшився лише на 4,4 %.

Криза  сприяла  поглибленню  рівня  залежності  економіки  України  від  зовнішніх факторів, про що свідчить зростання питомої  ваги позитивного сальдо товарної торгівлі за традиційними  сировинними  статтями  експорту  (недорогоцінні  метали  та  вироби  з  них, продукти  рослинного  походження, жири  та  олії  тваринного  або  рослинного  походження, деревина  і вироби з  деревини) та збільшення питомої ваги від’ємного сальдо мінеральних продуктів, хімічної продукції, полімерних матеріалів, виробів з текстилю. 

Аргументом  на  підтвердження  вагомості  зовнішніх  факторів  посткризового відновлення  економіки  України  слугує  також  той  факт,  що  темпи  зростання  експорту перевищували динаміку внутрішнього споживання аналогічної продукції  у більшості галузей економіки, що  спричинило  збільшення  частки  експорту  у  загальному  обсязі  реалізованої

продукції  промисловості  до  39,3 %  у  2010  р.  порівняно  з  37,6 %  у  2009  році. Лідерами експортоорієнтованої  моделі  розвитку  стали  підгалузі  вітчизняної  обробної промисловості, а саме: металургія, де частка експорту у реалізованій продукції склала 72,6 %, машинобудування (72,3 %), хімічна та нафтохімічна промисловість (59 %). В цілому по обробній промисловості, за даними Державної служби статистики України, значення цього показника перевищило 50 %. 

Рис. 1.6. Товарна структура  імпорту України за період 2008-2010 рр., % 

Парадоксально  з економічної  точки зору виглядає той факт, що  значне скорочення протягом 2008-2010 рр. питомої  ваги  у  вартісному  обсязі  експорту найбільш  енергетично  містких товарів, − продукції  чорної металургії (на 7,5 в. п.) та хімічної галузі (на 0,8 в. п.), − а в  імпорті,  −  транспортних  засобів  (8,1  в.  п.)  (переважно  за  рахунок  автомобілів),  − 

супроводжувалося  значним  збільшенням  питомої  ваги  енергетичних ресурсів  у  структурі вартості товарного імпорту (на 5 в. п.) (див. рис. 1.5, 1.6). У 2010 році обсяг енергетичного імпорту  склав  19,6 млрд  дол. США, що  на  33,9 %  більше,  ніж  у  попередньому  році. Це зумовлено зростанням цін на газ – на 23 %, нафту – на 29 %. При цьому, фізичні обсяги поставок  нафти  та  нафтопродуктів  також  зросли  порівняно  з  2009  р.  Питома  вага

енергоносіїв у структурі  товарного імпорту зросла з 26,7 % у 2008 році до 32,3 % у 2010 році. Обсяги  неенергетичного  імпорту  у  2010  р.  зросли  аналогічним  чином  –  на  33,4 %. При цьому, на 22,5 % це пов’язано  саме із зростанням фізичних обсягів  поставок, що свідчить про швидке відновлення  внутрішнього попиту після різкого  падіння у кризовому 2009 році. 

Зниження  у  2010  році  порівняно  з  2008  роком  обсягу  пасивного  сальдо  за 13 високотехнологічними  статтями  торгівлі  (механічне  обладнання;  машини  та  механізми, електрообладнання та  їх частини; пристрої для записування або  відтворення зображення  і звуку,  транспортні  засоби  та  шляхове  обладнання  тощо)  було  наслідком  скорочення внутрішнього  попиту  на  іноземні  товари  виробничого  призначення,  що  обумовлене зменшенням обсягів внутрішнього виробництва  під час кризи. При цьому зазначимо, що у 2010 році порівняно з 2009 роком  відбулося скорочення питомої ваги вітчизняної продукції інноваційного  спрямування  на  внутрішньому  ринку.  Доволі  високими  темпами  відновлювався імпорт інвестиційних  товарів – продукції машинобудування (40 %), зокрема наземних  транспортних  засобів  (у  1,7  разу)  та  електричних  машин  (у  1,6  разу).  Обсяги поставок легкових автомобілів  у 2010 році зросли в 1,9 разу, а їх частка в імпорті продукції машинобудування  сягнула  14 %.  В  результаті  цього  у  секторі  машинобудування  частка продукції  українського  виробництва  у  внутрішньому  споживанні  зменшилася  на  4,9  в.  п. Найбільш  відчутним  було  витіснення  іноземними  виробниками  продукції  вітчизняних підприємств у галузі електричного та електронного устаткування (зменшення на 10,2 в. п.). Відновлення  попиту  з  боку  населення  на  легкові  автомобілі,  а  також  зростання  обсягів ввезення  обладнання  для  транспортної  сфери,  промисловості,  сільського  господарства сформували сприятливі умови для стрибкоподібного зростання (на 69,3 %, порівняно з 2009 роком)  імпорту  транспортних  засобів  та  шляхового  обладнання.  Приріст  імпорту  інших промислових  товарів  на  рівні  25  -  40  %  засвідчив  витіснення  вітчизняної  продукції  у хімічному, металургійному та машинобудівному сегментах внутрішнього ринку.

Вигідне  транзитне  положення  нашої  держави  традиційно  забезпечує  переважання транспортних послуг у  торгівлі послугами. На транспортні  послуги України припадає понад 65 % експорту послуг, а за період з 2008-2010 рр. їхня частка зросла найбільше (+2 в.п.) і досягла  67,1  %  (рис.  1.7а).  У  структурі  експорту  транспортних  послуг  провідне  місце належить  трубопровідному  транспорту,  зростання  якого  було  найбільш  динамічним  (за період з 2008 по 2010 рр. обсяг експорту відповідних послуг зріс на 31,1 %, а  питома вага у загальному  обсязі  експорту послуг  збільшилась  з  21,8 %  до  28,9 %  за  рахунок  зниження часток  усіх  інших  видів  транспорту).  Таке  зростання  відбулось  в  основному  через  збільшення  надходжень  за  транспортування  газу  (в  1,7  разу) майже  повністю  за  рахунок підвищення тарифів.