Таргетирование инфляции

Отже, можна скласти  порівняльну таблицю, щоб наочно показати деякі характеристики видів  таргетування інфляції (табл. 1.2).

 

Таблиця 1.2 – Порівняльна  характеристика режимів інфляційного таргетування

Характеристика	Режими інфляційного таргетування
	повноцінне таргетування інфляції	еклектичне	експериментальне
Довіра до ЦБ	Середня та висока	Висока	Низька
Чіткість щодо інфляційних  цілей	Висока	Досить висока	Низька
Гнучкість щодо інших  цілей	Низька	Висока	Висока

 

З таблиці можна побачити, що повноцінне таргетування вимагає багато умов для його встановлення, на противагу йому, експериментальне таргетування – не має таких високих вимог і має у більшій мірі ліберальне спрямування.

Ураховуючи особливості  кожного з видів інфляційного таргетування, доцільним є використання:

• повноцінного інфляційного таргетування − в умовах високого або середнього рівня довіри до центрального банку та високого рівня фінансової стабільності в країні, яка не має можливості досягти низького рівня інфляції, не встановивши чітких зобов’язань щодо цього;
• вибіркового інфляційного таргетування – в умовах низького рівня інфляції і фінансової стабільності в країні, яка може впевнено оголошувати цінову стабільність за основну стратегічну мету грошово-кредитної політики;
• спрощеного інфляційного таргетування – в умовах високого рівня вразливості економіки до фінансового та циклічного шоків і низького рівня довіри до центробанку.

Існують інші критерії класифікації інфляційного таргетування [1]:

- залежно від гнучкості:

а) неточне;

б) точне;

- залежно від горизонту встановлення:

а) короткострокове (один рік);

б) середньострокове (два-три роки);

в) довгострокове (більше трьох років);

- залежно від органів державного управління, що приймають рішення про оголошення рівня інфляції:

а) уряд;

б) центральний банк;

в) центральний банк у співпраці з урядом;

- залежно від можливості відхилення від досягнення поставленої цілі:

а) безумовне;

б) з визначеними умовами (у випадку форс-мажорних або шокових для економіки обставинах).

У таблиці 1.3 наведено приклади країн відповідно до органів державного управління, що встановлюють таргет.

 

Таблиця 1.3 – Поділ країн за інституціями, що встановлюють цільовий показник інфляції

Інституція, яка встановлює цільовий показник інфляції	Країна
Уряд	Бразилія, Ісландія, Ізраїль, Норвегія, Великобританія
Центральний банк	Чилі, Колумбія, Фінляндія, Мексика, Польща, Іспанія, Швеція, Таїланд
Центральний банк спільно  з урядом	Австралія, Канада, Чехія, Угорщина, Південна Корея, Нова Зеландія, ПАР

 

Як бачимо, цільовий рівень інфляції в країні встановлює той державний орган, який має  більш вагоме значення у країні, що склалося історично, як, наприклад уряд Великобританії. Там, де існує велика довіра до центрального банку, відповідно ця інституція встановлює рівень інфляції. Консолідуючи дії центрального банку та уряду можна у випадку таргетуванні інфляції на початковому рівні або при невеликій довірі до однієї з установ.

Інфляційне  таргетування має переваги та недоліки. До переваг належать [26, C. 97]:

• прозорість та ясність кінцевої мети для економічних агентів;
• полегшення контролю з боку суспільства за діяльністю монетарної влади стосовно досягнення інфляційних таргетів;
• врахування часових лагів у процесі використання її інструментів;
• збереження в умовах нестабільності функції попиту на гроші стабільнішого взаємозв'язку між інфляцією і короткостроковими відсотковими ставками порівняно із взаємозв'язком між грошовими агрегатами й короткостроковими відсотковими ставками.

Головною перевагою, на нашу думку є те, що таргетування інфляції зрозуміле для суспільства. Встановлення конкретних цифрових орієнтирів темпів інфляції підвищує відповідальність центрального банку за його дії і допомагає вирішити проблему непослідовності в грошово-кредитній політиці.

Недоліками  інфляційного таргетування є те, що воно:

• залишає багато простору для «свавілля» дій з боку центрального банку;
• можливе сприяння нестабільності обсягів виробництва;
• уповільнення економічного зростання при впровадженні стратегії з метою уповільнити інфляцію.

Головним недоліком  інфляційного таргетування вважається те, що цей режим неявно передбачає зосередження центрального банку на одній з макроекономічних цілей (інфляції), не приділяючи більшої уваги  динаміці інших макропоказників (у  першу чергу, зайнятості і темпам зростання виробництва).

 

Висновки  до розділу 1

 

 

Отже, у першому розділі  було розглянуто основні теоретичні аспекти інфляційного таргетування як одного із режимів монетарної політики.

Було зазначено, що грошово-кредитна політика є одним із головних напрямів діяльності держави в грошовій сфері. Методом досягнення основної цілі монетарної політики є монетарний режим. Було з’ясовано, що вперше в обіг цю дефініцію ввів а Лайонгуфвуд, який визначив два режими – дискреційний та конституційний. На сучасному етапі розвитку існує три режими монетарної політики: таргетування грошової маси, таргетування обмінного курсу та таргетування інфляції.

Перший підрозділ присвячується  визначенню поняття таргетування як економічної категорії. Як було з’ясовано, таких визначень в економіці існує багато і вони різняться за точністю від найбільш лаконічних до широких, що найбільше охоплюють сферу дії поняття.

У другому підрозділі висвітлюються питання, пов’язані  з різними режимами монетарної політики. Основними режимами монетарної політики вважають таргетування грошової маси (монетарне таргетування), таргетування валютного курсу та інфляційне таргетування. Тут охарактеризовано кожен з них, показано переваги та недоліки. Визначено, що крім трьох класично використовуваних режимів, визначають і четвертий – дискреційний, який не вимагає встановлення певного таргету, як це відбувається при інших режимах, але і ця альтернатива має свої недоліки. Було складено порівняльну таблицю переваг і недоліків розглянутих режимів грошово-кредитної політики.

Третій підрозділ висвітлює  питання власне інфляційного таргетування. Тут дано визначення цій економічній  категорії. При визначенні, основною проблемою є сфера охоплення  дії цього інструменту. Так, якщо визначати інфляційне таргетування лише як встановлення цільового орієнтира на зростання цін, то це буде неправильно. Найбільш ширше і точне визначення дав Ф. Мішкін.

Також цей підрозділ  присвячується визначення видів  інфляційного таргетування. Особливу увагу було звернуто на поділ на повне, еклектичне та експериментальне таргетування. Для кожного з цих видів дана характеристика та переваги і недоліки. Підсумком є порівняльна таблиця, з якої можна наочно визначити основні характеристики видів. Також було про класифіковано таргетування за іншими видами.

Показано головні переваги та недоліки інфляційного таргетування, з яких виділено найбільш значущі.

Отже, у даному розділі  було виконано такі завдання:

• визначено поняття таргетування як економічної категорії;
• з’ясовано які режими монетарної політики існують у світі та їх переваги та недоліки;
• визначено дефініцію інфляційного таргетування;
• проведена класифікація таргетування інфляції за різними факторами, від яких воно залежить;
• показано основні переваги та недоліки інфляційного таргетування.