Світовий ринок золота

Прагнучи створити ринок  дорогоцінних металів, Україна повинна  врахувати існуючий досвід і традиції. Слід підкреслити, що всі ринки золота та інших дорогоцінних металів, незалежно  від їх місцезнаходження та типу операцій – це виключно приватні підприємства для яких характерно:

- В операціях на сучасних  ринках дорогоцінних металів  (у тому числі золота) бере участь  лише приватна клієнтура, приватні  особи, банки, установи через  які здійснюють операції і  державні органи, коли у них  виникає потреба в поповненні  чи зменшенні своїх запасів  або здійсненні інтервенцій. Мається  на увазі що не тільки міністерство  фінансів, а й центральні банк  інколи проводять операції не  безпосередньо, а як клієнти  уповноважених банків. Це дає  змогу уникнути розголосу щодо  напрямку та обсягів таких  операцій, а відтак – і негативної  реклами ринку (це, наприклад вдалося  Резервному банку Австралії, який  недавно продав на ринку значну  частину своїх золотих запасів).

- Запроваджуючи відповідний  режим функціонування ринку дорогоцінних  металів державні органи (міністерства  фінансів, центральні банки, а  в окремих випадках – спеціальні  державні органи) потім уже не  втручаються в їх діяльність, хоча і здійснюють нагляд відповідно  до цих правил. Ідеться про  те, що офіційні органи не втручаються  у процес ціноутворення поставок  металу чи розрахунків. Але  вони можуть встановлювати норми  ліквідності або мінімальні вимоги  щодо достатності капіталу для  учасників ринку. В деяких країнах  існує також “право першої  руки” офіційних органів щодо  придбання нововидобутого металу, а в країнах із контрольованими  ринками офіційні органи стежать  за дотриманням обмежень, які  діють стосовно нерезидентів[6, c. 17].

Як свідчить світовий досвід організації операцій із дорогоцінними  металами, є різноманітні приклади і жорсткої державної регламентації, і повної лібералізації та дерегуляції  таких операцій. Вибір принципів  їх організації залежить від багатьох чинників політичного та економічного характеру. Але саме вони визначають передусім механізм проведення операцій та організаційну структуру ринків дорогоцінних металів.

Зависокі податки та інші обмеження є “запрошенням” для  громадян порушувати закон. Наприклад, високі внутрішні податки, тарифи або  заборона імпорту взагалі призводять до контрабанди і, таким чином, підривають повагу до закону. Висока ставка податку  є дискримінацією золота у порівнянні з акціями, облігаціями тощо. Потреба  та заходи по страхуванню (хеджуванню) від інфляції або конфіскації є відповіддю на дії щодо отримання інвестицій у вигляді золота, що передують вивезенню грошей за кордон.

Організація ринкового механізму  первісного розподілу видобутих  дорогоцінних металів та здійснення операцій купівлі продажу їх на вторинному ринку повинні базуватися на таких основних принципах[1, c.6]:

1. Наявність державного  регулювання та контролю за  дотриманням встановлених правил, здійснення операцій купівлі-продажу  дорогоцінних металів, які проводяться  Міністерством фінансів України  та Національним банком України.

2. Першочергове право  уряду на придбання нововидобутого  або просто металу, що пропонується  на ринку, за рахунок коштів  державного бюджету, але за  єдиною для всіх ринковою ціною.

3. Обіг на ринку дорогоцінного  металу лише у стандартизованій  формі, тобто у зливках стандартної  форми та якості. Це забезпечить  гарантовану якість поставок  металу, порівнянність цін та  сумність ринку України зі  світовими центрами торгівлі дорогоцінними металами.

4. Ринковий механізм визначення  цін на дорогоцінні метали. Вони  визначаються на основі співвідношення  попиту та пропозиції без прямого  адміністративного втручання органів державної влади.

5. Право Національного  банку України на здійснення  інтервенцій на ринку дорогоцінних  металів з метою підтримки  цін на бажаному рівні у  випадках, коли відбувається їх  спекулятивне коливання з внутрішніх причин.

6. Надання Національним  банком України ліцензії торговцям  монетарними металами (виходячи  з критеріїв їх ліквідності  та професійної придатності) та  нагляд за торговцями дорогоцінними  металами з метою забезпечення  стабільності ринку.

7. Недержавний статус  організаційної структури ринку  дорогоцінних металів (що не  включає певних прав Національного  банку України щодо організаційних  чи кадрових рішень такої структури).

8. Стимулювання надходження  до країни дорогоцінних металів  шляхом ліберальної податкової, митної та ліцензійної політики  уряду та Національного банку  України.

9. Забезпечення регіонального  статусу ринку щодо країн Чорноморського  економічного співробітництва чого  слід досягти й успішним розвитком  операційної діяльності ринку,  й відповідними дипломатичними  та зовнішньоекономічними кроками  української влади.

Створення в Україні національного  та міжнародного регіонального ринку  золота на вищезазначених принципах  вимагає нового ліберального законодавства  щодо операцій із золотом. У ньому  повинно бути передбачено право  на здійснення операцій і резидентами, і нерезидентами за вільними ринковими  цінами, які не обкладаються податком на додану вартість або іншим спеціальним  податком. Експорт та імпорт дорогоцінних металів (принаймні придбаних на ринку або таких, що ввозяться  для продажу на цьому ринку) не повинні обмежуватися.

Сьогодні золото набуває  статусу інструмента інвестиційної  привабливості. Це є процес вкладання  тимчасово вільних коштів у золото відповідно до так званих правил, за якими працюють «гравці» на фінансових ринках і за якими аналізується діяльність ринку золота в цілому. Золоте правило  інвесторів в світі полягає в  наступному: 10-15% своїх вкладень необхідно  здійснювати в золото. Разом з  тим і деякі аналітики фінансових ринків вважають за потрібне 35-50% свого  інвестиційного портфеля конвертувати в золото. Відповідно аналітичним  прогнозам, у найближчі п’ять  років дохідність золота може перевищити позначку в 500%. Враховуючи нестабільність світової фінансової системи, а також  той факт, що світові запаси золота вичерпуються майже з кожним днем, ці прогнози в найближчому майбутньому  можуть виправдатися. 
Багато українських дослідників аналізують ситуацію щодо процесів становлення та розвитку ринку золота в Україні. Ці питання фігурують у дослідженнях таких вчених, як С. Варфоломєєв, В. Мельник, М. Луців, А. Святненко та ін[1, c. 8-9].

Саме теоретична і практична  важливість проблеми, її недостатня вивченість і обґрунтованість в Україні  обумовили вибір даної теми та її актуальність на сьогодні.

Сьогодні в Україні  розвивати ринок золота необхідно  для того, щоб забезпечити потреби  інвесторів, запаси тезаврацій яких відігріватимуть  роль реальних заощаджень і, таким чином, сприятимуть стабілізації грошової системи. Об’єктом тезаврації можуть стати насамперед міні-зливки (від 1 до 100 грамів) та монети з монетарних металів (у тому числі українські) [8]. 
Нарешті у ринкових відносинах зацікавлені й афінажні виробництва, оскільки саме ринок зможе забезпечити їм безперебійне фінансування за рахунок продажу афінованого металу за ринковими цінами.

Наявність природних ресурсів золота в Україні сприятиме ринку  жовтого металу. На сьогодні виявлено і класифіковано 236 родовищ в деяких регіонах країни, в тому числі такі перспективні, як Мужіївське (Закарпаття), Травневе (Одеська область) та ін. Але  сама наявність (а тим більше кількість) природних запасів металу не є  обов’язковою умовою розвитку: наприклад, ні Великобританія, ні Швейцарія, де розташовані  головні ринки золота, не є золотодобувними  країнами. Те ж стосується і найбільших регіональних ринків. 
Враховуючи географічне розташування, Київ може розраховувати на те, щоб стати регіональним центром торгівлі золотом для країн Південно-Східної Європи (Україна, Молдова, Болгарія, Румунія, Греція, країни колишньої Югославії, Албанія, Словаччина, Чехія, Угорщина) та Близького Сходу. Цьому може сприяти проміжне розташування Києва між Гонконгом та Цюріхом і Лондоном, а також відсутність достатньо розвинутого ринку дорогоцінних металів у країнах Чорноморської економічної інтеграції.

За умови досить швидкого розвитку ринку та встановлення ліберальних  правил торгівлі можна розраховувати  на те, що головними постачальниками  металу стануть Росія, Вірменія та Узбекистан. В Україні поставки можуть забезпечувати  підприємства, які займаються видобутком золота та афінажем: АТ “Українські  поліметали”, “Південмаш” (м. Дніпропетровськ), “Свема” (м. Шостка) та Придніпровський хімічний завод (м.Дніпродзержинськ). Крім того, певну частину металу можуть постачати уповноважені українські та деякі іноземні банки, які мають комерційний інтерес на території колишнього СРСР. Завдяки останнім значно полегшилося б вирішення проблеми інвестицій у золотодобувну галузь України.

На думку світових та вітчизняних  експертів, основними факторами, які  впливатимуть на ринок дорогоцінних металів у майбутньому, будуть економічні , а саме (грошово-кредитна політика найбільших держав, темпи інфляції, обсяги видобутку, високий попит  з боку найбільшої та найчисленнішої держави світу Китаю, та інших  міжнародних інвесторів, ціна на енергоресурси) та політичні фактори [9].

Отже, ринок золота в Україні  знаходиться в стадії формування.

Золото в Україні: Закарпатська область

У межах Берегівського  рудного поля розпочата експлуатація Мужіївського золото-поліметалічного  родовища. Воно відноситься до вулканогенно-гідротермального типу. Рудні тіла представлені крутопадаючими кварцовими жилами з домішкою халцедону, каолініту, гідрослюд. Вміст золота тут варіює в межах 4,5-15 г/тонну, а  запаси золота оцінюються в 25-30 тонн. Родовище підготовлене до експлуатації ще в 1990 році і в даний час його руда добувається Мужіївським рудником ЗАТ "Поліметали Україна". У межах  Берегівського рудного поля, крім Мужіївського, відомі ще Берегівське  і Куклянське золото-поліметалічні  родовища, що мають подібну геологічну будову.

У межах Рахівського рудного  району, розвідано і частково експлуатується золоторудне родовище Сауляк. Золотоносними  тут є кварцові та кварц-карбонатні жили і прожилкові зони. Рудна мінералізація  представлена ??вільним високопробним  золотом, середній вміст якого в  рудних тілах становить 5-10 г/тонну, а срібла - до 30 г/тонну. 

Золото в Україні: Луганська область

У Бобриківському родовищі вміст золота в рудних тілах вкрай  нерівномірний. Вкраплені руди містять  мало золота, а більш високі концентрації його характерні для жил і прожилок. У цілому, вміст золота в рудах  складає 2-9 г/тонну (в окремих пробах 40-106 г/тонну), срібла до 320 г/тонну. 

Золото в Україні: Дніпропетровська область

Сурський золоторудний район, що включає родовища Сергіївське  та Балка Золота, розташований в  південній частині однойменної  архейської зеленокам'яної структури  Українського щита. Вік золотоносних порід оцінюється в 3,0-3,2 млрд. років. Середній вміст золота в рудах по родовищу Сергієвському становить 7-8 г/тонну при відношенні Au: Ag = 1: 2. У родовищі Балка Золота, розташованому в 4 км на північний схід, середній вміст металу в рудах складає 6,2 г/тонну. В родовищі Балка Широка Чортомлицького рудного району середній вміст золота в рудних покладах знаходиться в межах 4-7 г/тонну. Родовище розглядається як аналог родовища Маунт-Магнат (Західна Австралія), де видобуто понад 40 тонн золота. 

Золото в Україні: Запорізька область

Сурозське родовище знаходиться  в Західному Приазов'ї в 30 км на північ від м. Бердянськ. Вміст золота тут дуже нерівномірний і коливається  від 4 до 66 г/тонну. Проба самородного  золота висока - 926-983. 

Золото в Україні: Кіровоградська область

У Клинцівському родовищі золото має безліч домішок. З золото-вісмутовою асоціацією тут пов'язані ураганні вмісти золота, що досягають 200 г/тонну  при домішках вісмуту 35 г/тонну. Юр'ївське родовище розташоване на відстані 17 км на південь від м. Кіровоград. Вміст золота в рудах родовища нерівномірний - від десятих часток до 34,5 г/тонну, а в окремих пробах - до 153,8 г/тонну. Майське золоторудне  родовище оцінюється і розглядається  як найбільш перспективний золотоносний об'єкт Українського щита. При бортовому вмісті золота 0,5 г/тонну в зонах виділяються рудні тіла потужністю від 1 до 18 м, що вміщають дорогоцінного металу від 1 до 70 г/тонну.

Золотоносні розсипи  України

Розсипи представляють один з найважливіших геолого-промислових  типів родовищ золота. На їх частку припадає трохи більше 4% запасів, але  більше 10% світового видобутку золота. Вміст золота змінюється в широких  межах і в поєднанні з гірничо-технічними умовами визначає спосіб відпрацювання. При видобутку золота драгою промисловий  вміст коливається в межах 0,15-0,25 г/м³, при гідравлічному видобутку 0,2-0,3 г/м³ і вище, при відкритому роздільному відпрацюванні - 0,5-1,0 і вище , а при підземному - 2-6 г/м³ і вище. Золото в Україні знаходиться переважно в середніх (0,5-1 тонн) і дрібних (менше 0,5 тонни) родовищах, хоча є перспективи виявлення великих (1-5 тонн) родовищ переважно в Карпатах, Донбасі і у прибережних зонах Чорного і Азовського морів.

Розсипні концентрації золота відмічаються у відкладах ріфея-венда  Середнього Придністров'я і в  сучасному алювію річки Дністер, в базальних конгломератах тріасу Добруджі, в палеодолинах, заповнених теригенними відкладами нижньої  крейди та середнього еоцену на Українському щиті.