Світовий ринок золота

До особливостей, що притаманні золоту, можна віднести такі:

· це хімічний елемент за порядковим номером 79 відомої таблиці періодичних  елементів Д.І.Менделєєва;

· це метал жовтого кольору з  блиском;

· пластичність золота настільки велика, що 1г золота можна розкатати в  лист площею 1м2;

· чисте золото відповідає 24 каратам, або 99,999% його наявності в сплаві.

· отримання 100% золота практично є  неможливим;

· золото – це метал, який не іржавіє  і не тмяніє;

· температура плавлення золота становить 1064,18 градуса за Цельсієм;

· золото – це красивий метал з  притаманними йому природними властивостями  бути втіленням вартості, тобто виступати  в якості грошей[7].

До міжнародних ринків золота, з  яких і складається світовий ринок  золота, належать ринки Лондона, Цюріха, Франкфурта-на-Майні, Брюсселя, Гонконгу, Сінгапуру, Токіо, Макао, Дубаю, Бейрута, Нью-Йорка, Торонто, Монтевідео, Буенос-Айреса, Каракаса, Сантьяго.

2. Провідні центри світового ринку золота

Економічне значення золота полягає в його використанні протягом значного історичного періоду як грошового товару поряд з іншими благородними металами, а з кінця XIX ст. — монопольно. Золото служило  основою грошової і валютної систем. Однак з часом, у результаті офіційної  демонетизації, золото вийшло з грошового  і валютного обігу й осіло  в скарбах, а операції з цим  благородним металом відбуваються на особливих ринках.

У світі існують спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна його купівля-продаж. Це ринки  золота.

Золото на ринки поставляється  у вигляді стандартних зливків:

• зливки міжнародного зразка в 400 тройських унцій (12,5 кг) з пробою, не менше 995;
• великі зливки з пробами від 900 до 916,6 і вагою в декілька кілограмів;
• малі зливки від 1005 до 990 г.

Об’єктами операцій на ринках золота виступають також золоті монети як старого карбування, так і сучасні  ювілейні та сувенірні монети.

Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота:

• 11 — у Західній Європі (Цюріх, Париж, Лондон, Женева та ін.);
• 14 — в Америці, 5 — у СІЛА;
• 19 — в Азії;
• 8 — в Африці.

Провідне місце належить ринкам золота в Лондоні та Цюріху.

Залежно від режиму, який надає держава, ринки золота поділяються  на:

• світові ринки (Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.);
• внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро);
• місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);
• чорні (Бомбей та ін.)[9].

Лондонський ринок золота

У своїй нинішній формі  цей ринок існує з 1919 року. Основним його учасником залишається той  же, що й раніше, клуб "фірм" - золоті брокери Лондона (London Bullion Brokers). В їх число входять: NMRotshild and Sons, Samuel Montague, Republic Mays London, Standart Chartered Bank, Mocatta Group, Deutsche Sharps Picksley.

Саме на Лондонському золотому ринку сформувалася процедура фіксингу, яка проводиться з 1919 року двічі на день.

Ціни Лондонського ринку  вважаються найбільш представницькими і використовуються в якості довідкової бази для різного роду розрахунків, порівнянні, закладаються в довгострокові  контракти. Об'єктом торгівлі на фіксинг є стандартизовані зливки ("good-delivery-bars"). Кожен зливок повинен мати серійний номер, відмітку про пробі (чистоті), штамп виготовлювача.

Досить довгий час Лондонський  золотий ринок був ринком для  нерезидентів, оскільки відповідно до Акту валютного контролю резиденти  Великобританії не мали права купувати золото, а професійні дилери повинні  були отримати ліцензію у Банку Англії.

У жовтні 1979 року уряд, очолюваний М.Тетчер, зняло ці обмеження. Однак  це рішення було дещо запізнілим, оскільки швидко розвивалися ринки в США  та Швейцарії, які давали можливість використовувати в операціях  із золотом сучасні похідні фінансові  інструменти[2, c 22].

Ринок золота в Цюріх

Найбільшим центром торгівлі золотом в 70-х роках став Цюріх. З початку 80-х років Швейцарія  імпортувала в середньому від 1200 до 1400 тонн золота на рік, а експортувала від 100 до 1200 тонн. Звідси видно, що тільки відносно невелика частина дорогоцінного  металу залишається в країні. Золото використовується в національній вартовий і ювелірної промисловості в  скромних обсягах: близько 25 тонн. Про  великої ролі Цюріха як європейського  центру торгівлі свідчить те, що золотий  імпорт Швейцарії становить 70% золота, що добувається в західних країнах, з яких 60% потім реекспортується  в різні регіони світу. З початку 80-х років Цюріх став світовим ринком золота, через який проходить  майже половина світового промислового попиту на золото. Швейцарія імпортує близько 40% загальної пропозиції золота у світі.

Маркет-мейкерами цюріхського  ринку є "велика трійка" банків (UBS + SBC, Credit Swiss), які дуже швидко адаптувалися до нових ринкових умов і змін у  вимогах своїх клієнтів. Цим банкам належить велика брокерська фірма Premex AG, яка здійснює не тільки угоди спот, а й працює на форвардному і опційному ринках.

Банки "великої трійки" ставляться до інноваційних банкам світу, до тих, які здійснюють дуже широке коло найбільш сучасних операцій із золотом.

Прикладом може служити перелік  таких операцій, що надається банком Credit Swiss своїм клієнтам:

• продаж спот на металеві рахунки;
• покупка спот, фізична поставка золота;
• термінові операції (форвардні і опціонні), угоди своп;
• надання позик під заставу золота;
• структуровані на замовлення угоди на короткі і тривалі терміни виконання;
• угоди своп за місцезнаходженням металу;
• рахунку (металеві), з відстрочкою податкових платежів;
• афінаж, плавка, кінцева обробка золота з напівфабрикатів.

Перевагою швейцарських банків перед іншими є їх широка присутність  на світових ринках золота в різних регіонах світу. Вони представлені на ринках драг металів в Європі (Женеві, Цюріху, Лондоні), в США (Нью-Йорк), на Далекому Сході (Токіо, Сінгапур, Гонконг), в Австралії (Мельбурн). Це дозволяє їм здійснювати 24-годинне присутність  на міжнародному ринку золота, здійснюючи операції з фізичним золотом і  з "паперовим" металом. Клієнтам пропонуються різні за розміром золоті злитки і  широкий спектр операцій, включаючи  складні похідні фінансові інструменти[3, c. 10-11].

Інші ринки золота

Центром опціонної торгівлі стала Канадська золота біржа. З  кінця 80-х інтенсивно відбуваються операції із золотом на Гонконгській ринку, де мають представництва великі золоті дилери з Цюріха, Лондона, Нью-Йорка  і Франкфурта. З 1980 року Товарна біржа Гонконгу почала здійснювати торгівлю ф'ючерсними контрактами.

Серед місцевих контрольованих ринків виділяється ринок золота в Саудівській Аравії, який забезпечує сировиною ювелірну промисловість  за рахунок імпорту: наприклад, в 1993 році було закуплено 100 тонн золота.

На місцевий золотий ринок  Індії в 1993 році надійшло 257 тонн знову  видобутого золота, що становить 11% загальносвітового  видобутку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розвиток ринку  золота в Україні

Біловезькі домовленості та інші міждержавні угоди, якими регулювався процес самоліквідації СРСР передбачили розподіл між колишніми республіками СРСР активів Союзу, в тому числі й золотого запасу, обсяги якого становили від 200-300 тонн (за офіційним повідомленням Москви) до більш ніж півтори тисячі тонн. Це дало б змогу Україні додати до своїх новостворюваних резервів від 60 до 260 тонн високоліквідного монетарного металу. На жаль цього так і не сталося, що, теж негативно відбилося на стані українського карбованця в 1992-1993 роках.

Біловезькі домовленості та інші міждержавні угоди, якими  регулювався процес самоліквідації СРСР передбачили розподіл між колишніми  республіками СРСР активів Союзу, в  тому числі й золотого запасу, обсяги якого становили від 200-300 тонн (за офіційним повідомленням Москви) до більш ніж півтори тисячі тонн. Це дало б змогу Україні додати до своїх новостворюваних резервів від 60 до 260 тонн високоліквідного монетарного  металу. На жаль цього так і не сталося, що теж негативно відбилося на стані українського карбованця в 1992-1993 роках.

Таким чином, Україна була змушена створювати свій золотий  запас з нуля. Початок цьому  поклала Постанова Президії Верховної  Ради України “Про створення запасу дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів в Україні” від 2 грудня 1991 р., згідно з якою Національному  банку України доручалося “з 5 грудня 1991 року приступити до формування в  республіці запасу дорогоцінних металів  і дорогоцінних каменів”. Першу  поставку дорогоцінного металу до Державної  скарбниці, створеної при Національному  банку, а саме платини, яку переплавляли в Інституті електрозварювання  ім.. Є.О. Патона – було здійснено  львівським підприємством “Аргентум” у грудні 1991 р. Золото стало надходити  з березня 1992 р. Було відкрито цілу мережу скупок та ломбардів, що дало змогу  накопичити значні запаси металу зважаючи на те, що щорічні надходження сягнули  близько 400 кг золота та 1 тонни срібла.

Із часом були створені потужності по афінажу та виробництву  зливків дорогоцінних металів –  на базі об’єднання “Південний машинобудівний завод” (нині це самостійне підприємство “Дніпро-ВДМ”), що дозволило зберігати  металеві резерви у формі зливків.

Пізніше, у 1996 р., Національний банк придбав певну кількість  золота у формі банківських зливків  London Good Delivery Standard на міжнародному ринку (в Швейцарії та Великій Британії), що підвищило загальну ліквідність золотого резерву та збагатило певним досвідом в операціях із банківськими металами.

Таким чином, на початок 1998 р. золоті запаси Національного банку  України становили близько 32 тонн металу, на суму 34 млн. доларів або 1,4% загальних золотовалютних резервів. Такі абсолютні та відносні обсяги є цілком обґрунтованими і достатніми, хоча й не виключається можливість їх певного збільшення у разі видобутку  Україною власного золота або розвитку ринкових операцій із банківськими металлами[3, c. 2-3 ].

Вихід Національного банку  України на світовий ринок банківських  металів дозволив частково приєднатися  і до іншої світової практики, згідно з якою більшість центральних  банків самостійно не утримують золоті резерви, а користуються послугами  окремих центральних банків (Федеральний  резервний банк Нью-Йорка, Банк Англії) чи комерційних банків, які спеціалізуються  на утриманні золотих запасів.

Сьогодні в Україні  розвивати ринок золота необхідно  для того, щоб забезпечити потреби  інвесторів, тезаврацій запаси яких відігріватимуть  роль реальних заощаджень і, таким чином, сприятимуть стабілізації грошової системи. Об’єктом тезаврації можуть стати насамперед міні-зливки (від 1 до 100 грамів) та монети з монетарних металів (у тому числі українські). 
Нарешті у ринкових відносинах зацікавлені й афінажні виробництва, оскільки саме ринок зможе забезпечити їм безперебійне фінансування за рахунок продажу афінованого металу за ринковими цінами.

Наявність природних ресурсів золота в Україні сприятиме ринку  жовтого металу. На сьогодні виявлено і класифіковано 236 родовищ в деяких регіонах країни, в тому числі такі перспективні, як Мужіївське (Закарпаття), Травневе (Одеська область) та ін.

Але сама наявність (а тим  більше кількість) природних запасів  металу не є обов’язковою умовою розвитку: наприклад, ні Великобританія, ні Швейцарія, де розташовані головні ринки  золота, не є золотодобувними країнами. Те ж стосується і найбільших регіональних ринків.

Враховуючи географічне  розташування, Київ може розраховувати  на те, щоб стати регіональним центром  торгівлі золотом для країн Південно-Східної  Європи (Україна, Молдова, Болгарія, Румунія, Греція, країни колишньої Югославії, Албанія, Словаччина, Чехія, Угорщина) та Близького Сходу. Цьому може сприяти  проміжне розташування Києва між  Гонконгом та Цюріхом і Лондоном, а також відсутність достатньо  розвинутого ринку дорогоцінних металів у країнах Чорноморської економічної інтеграції[6, c. 16].

За умови досить швидкого розвитку ринку та встановлення ліберальних  правил торгівлі можна розраховувати  на те, що головними постачальниками  металу стануть Росія, Вірменія та Узбекистан. В Україні поставки можуть забезпечувати  підприємства, які займаються видобутком золота та афінажем: АТ “Українські  поліметали”, “Південмаш” (м. Дніпропетровськ), “Свема” (м. Шостка) та Придніпровський  хімічний завод (м. Дніпродзержинськ). 
Крім того, певну частину металу можуть постачати уповноважені українські та деякі іноземні банки, які мають комерційний інтерес на території колишнього СРСР. Завдяки останнім значно полегшилося б вирішення проблеми інвестицій у золотодобувну галузь України.