Світовий досвід і досвід України у розробці і використанні стратегій розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання

SWOT-аналіз — аналіз в стратегічному плануванні, що полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії:

• сильних (Strengths)
• і слабких (Weaknesses) сторін проекту;
• можливостей (Opportunities), що відкриваються при його реалізації
• та небезпек (Threats), пов'язаних з його здійсненням.

SWOT – аналіз дає  змогу оцінити поточний стан  підприємства та його зовнішнього середовища. Тоді як стратегічний аналіз спрямований на оцінку перспективного стану ресурсів підприємства і сегментів ринку. На думку французьких спеціалістів, предметом стратегічного аналізу ( відповідно до ресурсного стратегічного підходу) є « стратегічні компетенції підприємства , які стосуються усієї сукупності продуктів і послуг організації та потребують особливого підходу з точки зору управління».

Порівняльна характеристика SWOT – аналізу і стратегічного аналізу за аспектами розходжень подана у табл.2.1.1.[17].

 

Таблиця.2.1.1.

Порівняльна характеристика SWOT-аналізу і стратегічного аналізу

 

Аспекти	SWOT-аналіз		Стратегічний аналіз
Мета	оцінка поточного стану підприємства і зовнішнього середовища з метою виявлення конкурентних переваг і можливостей розвитку		оцінка перспективного стану потенціалу підприємства і ринкових сегментів із метою виявлення стратегічної позиції і відповідного використання ресурсів для найкращого освоєння перспективних сегментів
Предмет аналізу	внутрішнє середовище підприємства зовнішні умови (чинники  макросередовища та безпосереднього  оточення)		ресурси і компетенції  підприємства характеристики привабливості  ринкових сегментів
Основа	для формування набору альтернативних стратегій		для вибору напрямку майбутніх  інвестицій підприємства
Результати	сильні, слабкі сторони, КФУ можливості та загрози ринкова позиція, конкурентоспроможність		стратегічний потенціал, стратегічні чинники успіху стратегічна позиція привабливість ринкових сегментів
Інструменти	PEST-аналіз метод експертних оцінок конкурентний аналіз метод порівняння «дерево цілей» Модель PIMS	статистичний і дескриптивний  аналіз конвент-аналіз матриця БКГ   матриця Мак-Кінзі   модель Портера	статистичний аналіз   екстраполяція   концепція СЗХ   експертні оцінки   матриця Мак-Кінзі моделювання
Періодичність проведення	За потребою: - виявлення відхилень у реалізації стратегій у процесі контролю   - протягом періоду  реалізації стратегії		зміна вищого керівництва підприємства   виникнення серйозної стратегічної проблеми у підприємств із ринковим спрямуванням

 

 

2.2. Етапи стратегічного аналізу

 

Узагальнюючи позиції  закордонних і вітчизняних вчених стосовно процесу здійснення стратегічного аналізу, на мій погляд, доцільно виділити три етапи цього процесу [17].

Так, на першому етапі стратегічного аналізу, використовуючи результати портфельного аналізу, здійснюється ідентифікація стратегічного потенціалу. До стратегічних ресурсів слід віднести ті, що забезпечують підприємству стійку довгострокову конкурентну перевагу і зміцнюють його конкурентні позиції. Так на даному етапі вирішується питання визначення потенціалу стратегічного успіху. З урахуванням специфіки стратегічних ресурсів можна використовувати такі критерії їхньої ідентифікації:

• іммобільність;
• неможливість імітації;
• неможливість заміщення.

Виходячи з даних  критеріїв до стратегічних ресурсів слід відносити такі, як імідж і  репутація підприємства, організаційна  культура, комунікаційна система, рівень компетенції персоналу тощо.

Наступний етап стратегічного аналізу  допускає оцінку привабливості ринків та вибір перспективних сфер діяльності підприємства. Завданням цього етапу є розробка економічних прогнозів розвитку привабливих ринків (економічних, соціальних, політичних, технологічних умов) із метою виявлення можливих змін зовнішнього середовища, які можуть істотно вплинути на розвиток підприємства.

Привабливість ринку оцінюється за допомогою таких індикаторів, як зростання ринку (ступінь насичення, темп зростання); якість ринку (рентабельність, ЖЦР, число потенціальних споживачів); конкурентна ситуація (інтенсивність конкуренції, діапазон цінових змін); стан умов (рівень інфляції, ступінь державного регулювання, сутність нестабільності). Для оцінки чинників привабливості ринку використовується, як правильна шкала і метод експертних оцінок.

Завершується стратегічний аналіз оцінкою стратегічної позиції  підприємства. Оцінка стратегічної позиції підприємства здійснюється на кожному привабливому сегменті ринку з метою виявлення відповідності можливостей підприємства його конкурентному середовищу. З урахуванням стратегічної позиції приймається рішення про використання ресурсів підприємства на тому чи іншому сегменті ринку.

 

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

 

3.1. Необхідність стратегічного планування на підприємстві

 

Незважаючи на досягнення закордонних та вітчизняних вчених актуальними залишаються дослідження, пов'язані із уточненням сутності стратегічного управління, інформаційним забезпеченням системи стратегічного планування, а також вдосконалення планування у стратегічному управлінні розвитком підприємства.

До основних проблем  побудови ефективної системи стратегічного планування на підприємстві належать:

• орієнтація на короткострокові  результати діяльності, нерозвиненість стратегічного управління, відсутність системного контролю за відповідністю результатів поточної діяльності підприємства його стратегічним цілям;

• фрагментарність і відсутність комплексності поточних планів, зниження рівня координації у системі;

• практично повна  відсутність роботи на ринку, нерозробленість  методично-аналітичної бази для  аналізу ринку;

• нерозвиненість корпоративного управління, розбіжності в інтересах власни-ків, управлінського персоналу та коллективу [13].

Необхідність стратегічного  планування на підприємстві зумовлена такими умовами:

• заохочує керівництво  підприємства мислити перспективно, що сприяє підвищенню ефективності стратегічного управління розвитком підприємства;

• забезпечує більш чітку  координацію дій організації, що покращує організаційно-економічний механізм діяльності підприємства;

• веде до встановлення показників для подальшого контролю, що значно покращує основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства;

• змушує підприємства чіткіше  визначати свої завдання та основні  установки діяльності;

• більш наочно демонструє взаємозв'язки керування й обов'язки всіх посадових осіб, налагоджуючи при цьому ефективну систему управління трудовим потенціалом підприємства;

• робить організацію  більш підготовленою до ринкових змін, що значно зменшує ризики діяльності та дає змогу сформулювати стратегії розвитку підприємства з врахуванням як і внутрішніх, так і зовнішніх чинників впливу.

Необхідною умовою здійснення ефективного планування на підприємстві є проведення попереднього прогнозування, зокрема довгострокового прогнозування основних тенденцій в економіці та основних напрямів розвитку галузі, прогнозування основних результатів фундаментальних науково-дослідних робіт, прогнозування потреби у продукції підприємства, прогнозування доступності ресурсів, прогнозування розвитку діяльності підприємства. Таким чином, ефективне прогнозування зміни зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства сприяє підвищенню ефективності стратегічного планування розвитку його діяльності [16].

Формування стратегії  розвитку підприємства дає змогу  визначити напрямок поведінки підприємства на ринку з врахуванням умов зовнішнього середовища та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підприємства; сформулювати глобальну мету його діяльності та цілі нею визначені; визначити ресурси, які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне використання.

 

 

3.2. Шляхи вдосконалення  стратегічного планування

 

Розроблення стратегії  розвитку підприємства повинна опиратися  на такі принципи стратегічного управління:

• орієнтація на довгострокові  глобальні цілі підприємства як господарчої системи та економічні інтереси його власників;

• багатоваріантність можливих напрямків розвитку, яка обумовлена динамічністю зовнішнього середовища діяльності підприємства;

• безперервність розроблення  стратегії, постійна адаптація змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі;

• комплексність розроблення  стратегії, узгодженість стратегічних рішень за окремими напрямками діяльності підприємства, видами ресурсів, функциями тощо [18].

Таким чином, з метою вдосконалення та підвищення ефективності стратегічного управління, формування стратегії розвитком підприємства (у динаміці з урахуванням впливу чинників внутрішнього та зовнішнього середовища) має охоплювати такі основні складові:

1. Усвідомлення місії  підприємства, яка є глобальною  метою діяльності підприємства та визначає основний напрям стратегічного розвитку підприємства. Оцінка загального періоду формування стратегії, головною умовою якого є передбачуваність розвитку економіки в цілому та кон'юнктури споживчого ринку в тому числі.

2. Визначення стану зовнішнього середовища та ступеня його впливу на діяльність підприємства. Формування ефективних форм взаємодії із зовнішнім середовищем та взаємозв'язків у внутрішньому середовищі підприємства. Оцінка сильних і слабких аспектів діяльності підприємства, що визначає можливості реалізації внутрішнього потенціалу підприємства і спрямована, насамперед, на виявлення рівня його конкурентоспроможності.

3. Вибір визначаючої стратегічної моделі розвитку підприємства з урахуванням стадії його життєвого циклу.

Розроблення найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей  і політики стратегічного управління розвитком підприємства, впровадження заходів, що спрямовані на реалізацію обраного варіанта стратегічної альтернативи:

• розроблення заходів  забезпечувальних (функціональних) стратегій, які визначають стратегічні цілі та основи управління окремими видами та напрямками діяльності підприємств у рамках всього періоду розроблення загальної стратегії його розвитку;

• формування політики підприємства за окремими напрямками діяльності, які відображають загальну стратегію розвитку підприємства в розрізі окремих цілей та аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства;

• розроблення системи  тактичних планів ведення господарсько-фінансової діяльності;

• розроблення системи  заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування, які передбачають впровадження нових форм, методів, технологій в управлінській і трансформаційній підсистемах, що, своєю чергою, потребує здійснення постійних перетворень у підприємстві, тобто її адаптації до змін у зовнішньому середовищі;

• розроблення системи  заходів, спрямованих на зростання масштабів і прибутковості діяльності за рахунок переходу до нових форм бізнесу, тобто диверсифікацію або спеціалізацію на окремих бізнес-процесах, що може бути пов'язано як з екстенсивним, так і інтенсивним розвитком.

Таким чином, стратегічне  планування є важливим елементом економічної роботи під час розроблення стратегії розвитку підприємства і становить собою набір дій та рішень, які приводять до розроблення стратегій, призначених для досягнення поставлених цілей організацій. Формування стратегії розвитку підприємства є запорукою його успішного функціонування, дає змогу забезпечити високоефективну господарську діяльність та конкурентоспроможність підприємства.

3.3. Світовий досвід та досвід України у розробці та використанні стратегічного планування розвитку підприємства в ринкових умовах

 

На сьогодні, основні  засади і підходи до стратегічного планування на українських підприємствах запозичені переважно з розробок зарубіжних учених і практики американських, японських і європейських корпорацій з огляду на те, що досвід України у цій сфері невеликий. Безперечними лідерами у цій галузі є США і Японія.

Особливо цікавим є  досвід американських компаній, які протягом більше як 30 років застосовують стратегічне управління. У великих компаніях для розроблення і реалізації стратегії створюється особлива структура управління, яка не була тотожна їх організаційній структурі. Базовим елементом цієї структури, через яку власне і реалізується стратегічний менеджмент на підприємстві щодо конкретного бізнесу, є СГЦ (стратегічні центри господарювання), які охоплюють виробничі відділення за такими ознаками: спільність ринку збуту; однотипність і взаємозамінність продукції; забезпеченість ресурсами для її розробки, виробництва і реалізації; наявність профільних конкурентів. Стратегії американських компаній націлені в основному на прискорення віддачі інвестицій і на підвищення вартості акцій.