Світовий досвід і досвід України у розробці і використанні стратегій розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання

Зміст

 

ВСТУП……………………………………………………………………..……….3

1. СУТНІСТЬ СТРАТЕГІЇ, ЇЇ РОЛЬ В ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Поняття  стратегії та підходи до її  визначення………………………..……...5

1.2. Класифікація  стратегій та їх суть…………………………………………......7

2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

2.1. Роль SWOT-аналізу  та стратегічного аналізу в  управлінні підприємством…………………………………………………………………….10

2.2. Етапи стратегічного  аналізу………………………………………….........…13

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Необхідність  стратегічного планування на  підприємстві………………….15

3.2. Шляхи вдосконалення  стратегічного планування…………………...……..17

3.3. Світовий  досвід і досвід України у  розробці і використанні стратегій  розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання……………..……..19

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….……22

Список використаної літератури…………………………………….......……...24

 

ВСТУП

 

Найважливіша  проблема будь-якого українського підприємства (фірми), що працює в ринкових умовах, - це проблема його виживання і забезпечення безупинного розвитку. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у створенні й реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті на основі грамотно розробленої й ефективної стратегії розвитку підприємства. Стратегія є об’єктивною засадою для формування відповідей на такі важливі для підприємства питання: в якій галузі або на яких ринках повинне функціонувати підприємство; як розподілити найчастіше обмежені ресурси; як вести конкурентну боротьбу.

На даний час бізнес-середовище діяльності підприємств характеризується підвищенням складності (інфляція, ріст цін на сировину та матеріали, високі процентні ставки за кредит, зниження купівельної спроможності населення і ін.), рухливості (перехід від адміністративно-командної системи господарювання до ринкової) та невизначеності (нові інформаційні технології, індивідуалізація і динамізм поведінки споживачів, посилення міжнародної конкуренції, високі вимоги до якості товарів і обслуговування та ін.). При цьому правильно розроблена, обрана і обґрунтована стратегія є частиною майбутнього успіху, чим пояснюється актуальність обраної мною теми.

Метою роботи є систематизація підходів економістів  щодо трактування поняття «стратегія», аналіз стратегічного управління, виявлення шляхів вдосконалення стратегічного планування, дослідження світового досвіду та досвіду України у використанні стратегічних планів розвитку підприємства в ринкових умовах.

Для досягнення мети курсової роботи необхідно виконати наступні завдання:

- в першому розділі - на основі вивчення спеціальної економічної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, чинного законодавства України, розкрити сутність стратегії розвитку підприємства;

- в другому – проаналізувати систему стратегічного управління на підприємстві, дослідити метод стратегічного аналізу;

- в третьому - на основі теоретичної і аналітичної роботи обґрунтувати програму дій щодо організації та вдосконалення стратегічного управління на підприємстві, розглянути досвід України в порівнянні зі світовим щодо стратегічного планування.

Предметом курсової роботи є сукупність теоретико-методичних питань ефективного стратегічного управління підприємством, а об’єктом дослідження – підприємство, яке функціонує в сучасних ринкових умовах. 
1. СУТНІСТЬ СТРАТЕГІЇ, ЇЇ РОЛЬ В ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

• 1.1 Поняття стратегії та підходи до її визначення

 

Слово «стратегія»  походить  від  грецького strategia (stratos– військо, аgo – веду), тобто за походженням це військовий термін. Він означає військове мистецтво, що вивчає закономірності та характер  війни,  теоретичні  основи  планування,  підготовки  і  проведення  крупних  військових  операцій  із  заздалегідь сформульованими стратегічними завданнями.

Уперше  термін «стратегія»  запозичив  у військових  і використав  у економіці для визначення  одного  із  видів керівництва будь-яким  комерційним підприємством А.Чендлер-молодший  у 1962  році.  Власне  з  того  часу розпочався етап стратегічного планування на  підприємствах в умовах ринкової економіки [20].

Зарубіжна та вітчизняна література виділяє наступні підходи до визначення стратегії підприємства:

• процесний;
• функціональний;
• інституціональний;
• концептуальний.

У відповідності до процесного підходу стратегія підприємства – це сукупність дій і рішень у процесі розв’язання стратегічних проблем підприємства, що дає змогу визначити його технологію.

Функціональний підхід визначає стратегію підприємства як сукупність видів діяльності, спрямованих на забезпечення досягнення визначених орієнтирів підприємства, тобто це діяльність по вибору сфери і способу дій щодо досягнення довгострокових цілей організації в постійно мінливих умовах зовнішнього середовища.

Інституціональний підхід – стратегія підприємства це система з безлічі елементів, що дозволяє уявити його структурну побудову. Прихильник цього підходу Х. Віссєма визначає стратегію підприємства як стиль управління (мотивований споживачами, орієнтований на майбутнє, спрямований на конкуренцію) і методи комунікації, передачі інформації, прийняття рішень і планування, за допомогою яких апарат управління і лінійні керівники вчасно приймають і конкретизують рішення, які стосуються цілей підприємницької діяльності.

Концептуальний підхід з’явився наприкінці 90-х років. У  відповідності до нього стратегія підприємства – це програмний спосіб мислення і управління, що забезпечує узгодження цілей, можливостей підприємства й інтересів працівників і акцентує на підвищення мотивацій, зацікавленості всіх працівників у його реалізації.

Глибинну  суть  цього  поняття можна зрозуміти,  відповівши принаймні на чотири питання: 

1.  У  якому   фінансово-економічному  стані   і  середовищі перебуває підприємство  нині?

2.  Який стан підприємства  очікують у перспективі: бажаний  чи реально можливий?

3. Які альтернативні напрямки розвитку підприємства можливі (з  урахуванням  його  сильних  і  слабких  сторін,  загроз  і можливостей середовища)?

4. Якими  методами  і  засобами  можна  реалізувати   вибрану стратегію? 

Урахування  цього  дозволяє  запропонувати  наступне, найбільш повне визначення стратегії підприємства.

Стратегія підприємства – це систематичний план його  потенційної  поведінки  в  умовах  неповноти інформації  про  майбутній  розвиток  середовища  та підприємництва,  що  включає  формування  місії, довгострокових  цілей,  а  також  шляхів  і  правил прийняття  рішень  для  найбільш  ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від загроз    зовнішнього  середовища задля  майбутньої прибутковості.

 

1.2. Класифікація стратегій та їх суть

 

Майбутнє підприємства в конкурентному середовищі можна описати за допомогою ієрархії стратегій, в якій виділяється три рівні: 1) головна (корпоративна) стратегія; 2) конкурентні стратегії; 3) функціональні стратегії.

 Корпоративна стратегія фокусується на питаннях взаємодії підприємства з факторами макросередовища бізнесу та інтеграції її в єдиний ефективний комплекс. Ця стратегія охоплює рішення щодо вибору сфери бізнесу, взаємодії з групами впливу і є концептуальною основою розвитку підприємства.

Але існує й інша думка щодо конкурентних стратегій, яка базується на розмежуванні корпоративної та конкурентної (ділової) стратегій. Корпоративна стратегія пов'язана головним чином з рішеннями щодо масштабів підприємства, кількості географічних та продуктових ринків, які воно обслуговує. Конкурентна стратегія визначає, як підприємство конкурує на тому чи іншому ринку. Стратегії М. Портера (виробництво продукції з низькими витратами, диверсифікація, тобто спеціалізація у виробництві продукції, орієнтація (фокусування) на певні ринкові ніші і концентрація зусиль фірми в обраному сегменті) доцільно віднести до другого рівня – конкурентних стратегій.

Конкурентні стратегії деталізуються  в функціональних стратегіях, що дозволяє підприємствам вирішувати конкретні задачі свого розвитку в конкретних умовах та досягати певних цілей.

Функціональні  стратегії  розробляються з урахуванням корпоративної стратегії. Вони включають прийняття рішень у галузі фінансів, маркетингу, виробництва, технологічних інвестицій, а також управління персоналом. Спеціалісти використовують різні підходи до виділення конкретних функцій та залежно від них пропонують набір функціональних стратегій. Але усі пропозиції можна звести до логістичного підходу управління підприємством, що відбиває фізичний аспект ланцюга «забезпечення – виробництво – розподіл – збут».

Для узгодження параметрів функціональних стратегій пропонується розробляти стратегії четвертого рівня, які мають назву «конкретні стратегії».

Конкретна стратегія – це тип забезпечуючої стратегії, яка визначається ключовими  параметрами  об'єкту  управління,  що  на  певному  стратегічному етапі (поточний період реалізації функціональної стратегії) є пріоритетними. Ці стратегії виникають у результаті пристосування процесу поточної реалізації свідомих стратегій до реальних умов, створених зовнішнім середовищем.

Отже, для концентрації зусиль і ресурсів керівництву підприємства необхідно визначати одну головну стратегію (корпоративну). Оскільки підприємство здійснює свою діяльність в конкурентному середовищі, то воно повинно визначати свої конкурентні стратегії. Конкурентні стратегії уточнюють за рахунок яких заходів підприємство може створити свої конкурентні переваги, та бути лідером на ринку або постійно триматися на конкурентному ринку. Конкурентні стратегії за своєю сутністю та змістом залежать від сфери (галузі), де підприємство має наміри конкурувати з іншими суб'єктами ринкових відносин.

Досягнення цілей та реалізація конкурентних стратегій відбувається за рахунок функціональної діяльності працівників підприємства, які виконують певні функції. Тому така діяльність повинна бути скоординована на реалізацію конкурентних стратегій. Така координація може бути ефективно здійснена за рахунок розробки функціональних стратегій. Функціональні стратегії спрямовані на розвиток внутрішнього стратегічного потенціалу підприємства, тому такі стратегії виконують забезпечуючу роль.

Усі вони разом функціонують для реалізації стратегій та досягнення поставлених цілей. Отже, кожен об'єкт має свою власну конкретну стратегію, яка забезпечує цілеспрямованість функціональної сфери діяльності.

Таким чином, підприємство, яке орієнтується на стратегічне  управління, має формувати чотири рівні стратегій, які є певним «стратегічним набором» (рис. 1.2.1)[12].

 

Рис. 1.2.1. Стратегічний набір підприємства

 

 

2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

2.1. Роль SWOT-аналізу та стратегічного аналізу в управлінні підприємством

 

Зарубіжна практика показує, що в умовах нестабільності зовнішнього оточення та невизначеності в ефективному функціонуванні підприємства необхідне бачення не тільки найближчої перспективи, а й передбачення майбутнього розвитку, набагато віддаленого у часі. Отож доцільно, аби система планування вітчизняних підприємств включала підсистему як поточного, так і перспективного планування.

Можна виділити такі підходи до трактування стратегічного аналізу:

– спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію (стратегічний план) підприємства;

– виконання функції управління, яка спрямована на перспективу;

–  аналіз  внутрішнього  та  зовнішнього  середовищ  з  метою  визначення  напряму  розвитку підприємства;

–  метод,  що  забезпечує  процес  стратегічного  планування  та  контролінгу  інформаційно-аналітичними даними;

– оцінка стратегічного потенціалу підприємства;

– етап стратегічного управління.

Деякі автори, фахівці зі стратегічного  менеджменту, ототожнюють стратегічний аналіз із SWOT – аналізом, інші подають стратегічний аналіз тільки як портфельний, треті, виокремлюючи стратегічний аналіз як вид, не окреслюють повністю його особливостей та призначення в системі стратегічного менеджменту. В іншому навчальному посібнику, розглядаючи стратегічний аналіз як окремий елемент стратегічного управління і наголошуючи на його прогнозній функції, автори, по суті, зводять його до SWOT – аналізу. Не можна погодитись і з твердженням, що «перші два етапи стратегічного аналізу – виявлення місії і цілей, а наступні три – вивчення середовища фірми», оскільки формування місії і встановлення цілей підприємства є окремим етапом «цілеутворення» процесу стратегічного планування. Що ж до наступних трьох етапів вивчення середовища фірми, то автор підтримує позицію, що стратегічний аналіз охоплює аналіз внутрішнього середовища (оцінка стратегічного потенціалу), зовнішнього середовища (оцінка стратегічного клімату/умов) і оцінку стратегічної позиції, конкурентної переваги підприємства.