Світові валютні системи

Зміст 
 
1. Структура сучасної валютної системи: національна, міжнародна (регіональна), світова. 
2. Основні елементи національної і світової валютних систем 
3. Поняття валюти та її класифікація. Конвертованість валюти. 
4. Валютний курс 
5. Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ) 
6. Еволюція світової валютної системи 
7. Валютні операції на світовому валютному ринку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         1. Структура сучасної валютної системи: національна, міжнародна (регіональна), світова.

 
        Міжнародні валютні відносини - сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств. 
        Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система – форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами. 
       В економічній літературі (Рязанова, Мороз) виділяють національну, міжнародні (регіональну) і світову валютні системи. Боринець “Міжнародні фінанси” виділяє тільки національну та світову (с.85). 
       Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. 
      Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (Мороз, с.46). Прикладом такої системи є створена. 
       Валютна система країн ЄС – це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув’язку. 
       Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно–розрахунковий оборот у рамках світового господарства. Це спеціально розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин між всіма чи значною кількістю країн світу. 
       Світова валютна (грошова) система діє як грошова система окремої країни і виконує подібні функції: 
- сприяння розвитку товарообмінних операцій  
- встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами 
- здійснення платежів для покриття угод 
- забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів 
        Головне завдання світової валютної системи: 
- ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності; 
- створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці; 
- забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва. 
        Ключові вимоги, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи: 
- Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору. 
- Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти. 
- Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.  
         Основна відмінність функціонування світової та міжнародної (регіональної) валютної системи від національної - це те, що міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді. 

      2. Основні елементи  національної і  світової валютних  систем 

Таблиця 1

Основні складові світової валютної системи:

§                   світовий грошовий товар;

§                   валютний курс;

§                   валютні ринки;

§                   міжнародна валютна ліквідність;

§                   міжнародні валютно-фінансові організації.    
 

        3. Поняття валюти та її класифікація. Конвертованість валюти.

 
      Світовий грошовий товар – це: 
- носій міжнародних валютних відносин (обслуговує міжнародні економічні, політичні та культурні відносини) 
- приймається кожною країною як еквівалент вивезеного нею багатства(першим було золото; далі кредитні гроші (векселі, чеки, депозити). 
 
        Валюта в широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних організацій – готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн. 
        Класифікація видів валют в залежності від:

1) емітента валютних коштів валюта поділяється на: 
   - Національна валюта – грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова). 
   - Іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках. 
   - Міжнародна (регіональна) валюта. Міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЕКЮ (з 1 січня 1999 року замінена на євро). 
        СДР (SDR- Special Drawing Right) (спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ. ЕКЮ – регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС (сьогодні це ЄВРО). 

2) ступеню конвертування  валют 
   - Вільно конвертовані валюти (обмін без обмежень на будь-які іноземні валюти - це долар, ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, німецька марка – використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках). 
   - Частково конвертовані валюти (у країнах, де зберігаються валютні обмеження – це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти і мають валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів). Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертована. 
   - Неконвертовані валюти (замкнуті валюти, у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют). 

3) матеріально-речової  форми 
   - Готівкова (банкноти) 
   - Безготівкова (форекс) 

4) відношення до курсів інших валют  
   - Сильна (тверда) – стабільний валютний курс, рух якого відбувається відповідно фундаментальним макроекономічним закономірностям 
   - Слабка (м’яка) 

5) принципу побудови  
   - кошикового типу (СДР) складається з декількох валют 
   - звичайна 

6) відношення до валютних запасів країни 
   - резервна валюта 
   - інші валюти  

7) видів валютних  операцій 
   - Валюта ціни контракту 
   - Валюта платежу 
   - Валюта кредиту 
   - Валюта клірингу 
   - Валюта векселя 
        Конвертованість валюти – це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами. 
       Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів). 
       Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти по міжнародним операціям, пов’язаними з рухом капіталу – прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.  
      Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями. 
      Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні) 
      Зовнішня конвертованість – право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами (існує на Україні). 

      4. Валютний курс

 
· Мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. 
· Коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. 

        Функції валютного курсу: 
· Інтернаціоналізація грошових відносин 
· Забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів. 
· Використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах. 
· Використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків. 
· Перерозподіл національного продукту між країнами. 
         Багатофакторність валютного курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих, то інших факторів. 
        Фактори, що впливають на валютний курс: 
· Темп інфляції 
· Стан платіжного балансу 
· Різниця процентних ставок в різних країнах 
· Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції 
· Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках 
· Прискорення чи затримка міжнародних платежів 
· Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках 
· Валютна політика 
· Продуктивність праці 
· Довгострокові темпи зростання національної валюти 
· Місце і роль країни у світовій торгівлі 
 
Види валютних курсів: 
       Фіксований – в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях) 
1) реально фіксований (золотомонетний стандарт) 
2) договірно-фіксований – ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до французького франка до інших валют); кошиковий (прив’язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету. 
        Плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “ кошика” товарів 
1) незалежне плавання (на девізних ринках) 
2) кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків) 
3)змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США) – всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати) 
4)спільне плавання (валютне угрупування ЄС використовують) 
        Номінальний валютний курс – це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки. 
        Реальний валютний курс: 
1) - це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;  
2) - розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів) 
        Спот курс – курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату. 
       Форвардний курс – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.  

       Купівельна спроможність (сила валюти) – виражається як сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом. 
       Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг.  
       Теорія паритету КС валюти – шведський економіст Густав Кассель (1866-1944) - сьогодні відбувається її 2-ге народження – Кассель підготував для Ліги Націй меморандум, в якому запропонував використовувати ПКС у міжнародній валютні й політиці. Цей показник мав розраховуватись на базі середньозважених товарних цін і використовуватись у валютному обміні, зовнішній торгівлі, при наданні кредитів. 
       Сьогодні перерахунок національних показників виробництва продуктів на душу населення, продуктивності праці, рівнів заробітної плати в різних країнах і регіонах світу у долари (долар – загальний еквівалент) здійснюється на базі паритетів купівельної спроможності валют (ПКС). Визначено відносно стабільний набір споживчих благ, їх вага в купівельному кошику (хоча він потребує періодичного перегляду). 
        Цей набір оцінюється спочатку в національних валютах відповідно до внутрішніх цін, потім ці вартості зіставляються і на цій основі вираховується доларова ціна фунта стерлінгів, євро та інших валют. Так складається натуральний, або природний, курс валют. 
        Сьогодні, за даними МВФ і Світового банку, розраховуються на основі натуральних курсів, переведених у долари, валові продукти країн світу. 

          5. Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ) 

· Здатність  країни (чи групи країн) забезпечити  своєчасне погашення своїх міжнародних  зобов’язань прийнятними для  кредитора платіжними засобами 
· Сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу. 
· Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках 
        МВЛ визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн світового співтовариства (BP) до загальної суми річного імпорту товарів та послуг (IP): 
МВЛ=ВР:ІР *100% 
        Основні компоненти МВЛ: 
· Офіційні золоті резерви країни-запаси золота у злитках та монетах  
· Валютні резерви країни - іноземна валюта резервна для міжнародних розрахунків 
· Резервна позиція в МВФ (право країни – члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти ) 
· Розрахунки в СДР та євро 
         Стан МВЛ виражається такими показниками: 
- Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти; 
- Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного , зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів. 
         Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції: 
- виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу; 
- є засобом валютних інтервенцій. 
         Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків.  
         Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти: 
· Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах. 
· Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном. 
· Організований та місткий ринок позичкових капіталів. 
· Лібералізація валютних операцій. 
· Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах 
· Активна зовнішня та валютно-кредитна політика. 
· Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації. 
         Резервні валюти (світові гроші) - це: 
· Національні валюти ведучих промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002р.) 
· Міжнародні валюти (СДР) 
· Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999р. – євро). 
          Міжнародні валютно-фінансові організації - інституціональний елемент валютної системи.  
· Регламентація діяльності національних органів управління та регулювання валютних відносин країни (центральний банк, міністерство економіки, міністерство фінансів; в деяких країнах – органи валютного контролю) 
· Міждержавне валютне регулювання здійснює МВФ (1944р.), а в Європейській валютній системі – Європейський фонд валютного співробітництва (1973-1993рр.), замінений Європейським валютним інститутом (1994-1998рр.), а з 1 червня 1998р. – Європейським Центральним банком.