Сутність та принципи приватизації

• українська економіка відразу одержить потужний інвестиційний ресурс, який не в змозі поки що забезпечити молодий вітчизняний капітал;
• іноземний капітал зможе задовольнити потреби тих видів діяльності, які зараз відчувають інвестиційний дефіцит у зв’язку з великим терміном окупності вкладень, що не приваблює український капітал;
• завдяки іноземним інвесторам буде здійснений швидкий імпорт в українську економіку сучасних технологій і менеджменту, прискориться її структурна перебудова (розвиток постіндустріального сектора);
• прихід іноземного капіталу стимулює процес утвердження стандартів ринкової економіки та соціально відповідальної поведінки бізнесу, особливо якщо це капітал з розвинених країн.

Приєднання України до світових глобальних процесів означає, що країна при формуванні власної інвестиційної політики орієнтуватиметься на міжнародні стандарти побудови економіки відкритого типу.

2) Водночас прихід іноземного капіталу, передусім потужного транснаціонального капіталу, завжди супроводжується проблемами, до яких стають небайдужими влада, національний капітал і громадськість країни. До них можна віднести:

• небезпечне посилення дії зовнішніх чинників на розвиток національної економіки (кон'юнктура світового ринку та корпоративні інтереси іноземних компаній). Не виключено, що через поведінку іноземних інвесторів можуть реалізовуватися й політичні настанови іншої держави;
• появу негативних тенденцій у структуруванні економіки: концентрація виробництва нижчого рівня (екологічно "брудного" циклу, як у металургії, складальному, сировинному виробництві, з використанням дешевої некваліфікованої праці тощо), посилення диференціації у рівні розвитку окремих галузей або регіонів, формування товарної структури, що порушує структуру внутрішнього споживання (виробничого та особистого);
• формування такого напрямку фінансових потоків іноземних інвесторів, що забезпечить їм одержання надприбутків і водночас обмежить відповідний приріст надходжень у державний бюджет країни, яка залучає інвестиції;
• іноземний капітал як більш потужний і конкурентноспроможни здатний витіснити чи блокувати розвиток національного капіталу;
• відчуженість іноземного капіталу від суспільства, він може не сприймати соціальні проблеми країни, у якій розміщається (звільнення працівників, що призведе до зростання безробіття, ліквідація традиційних систем соціального обслуговування працівників і населення, відмова від використання продукції місцевого виробництва, завдання шкоди інтересам масових споживачів тощо).

Це особливо небезпечно для  України, яка поки що не має міцної та ефективної системи державного регулювання підприємницької діяльності, яка могла б гарантувати захист національних інтересів та інтересів масових споживачів. В силу цього, недостатня ефективність державної регуляторної системи має компенсуватися додатковими регуляторами, що діють в

межах інвестиційної сфери.

3) Аналіз показав, що  протекціонізм стосовно вітчизняного  капіталу і корупція в інвестиційній практиці України в значному ступені тримається на існуванні потужної неформальної системи регулювання доступу іноземного капіталу. Тому основним напрямком руху до економіки відкритого типу є послідовне обмеження сфери застосування неформального регулювання, що

досягається за рахунок розробки та прийняття чіткої державної стратегії, дієздатного правового поля, прозорої та публічної технології. В приватизації це, насамперед, прийняття Державної програми на середньострокову перспективу. В Програмі необхідно передбачити спеціальний розділ, в якому визначалися б стратегічні підходи, технологія прийняття рішень і здійснення

продажів стратегічних об’єктів за участю іноземних інвесторів. Законодавчі  та нормативні акти мають жорстко регламентувати процедури, максимально обмежувати поле для прийняття рішень на неформальних підставах. Ефективними засобами контролю дій чиновників у всьому світі є:

а) встановлення відповідальності за порушення при виконанні регламенту (склад процедур, їх термін тощо),

б) забезпечення максимального  громадського контролю за рахунок упровадження публічних та прозорих технологій прийняття рішень.

4) Сучасна українська  економіка потребує широкого  притоку іноземного капіталу. Однак Україна історично вже пройшла той етап, коли залучення іноземного капіталу було життєво важливим для загального відродження економіки. У країні на цей час накопичено власний національний капітал, що починає активно експортуватися. Приток іноземного капіталу – це важливий, але додатковий фактор для підтримки високих темпів економічного зростання. Тому впровадження спеціальних пільг і преференцій для залучення іноземного капіталу не актуально для України. Більш актуальним є створення загальних привабливих умов для іноземних інвесторів, зняття необґрунтованих бар’єрів, поліпшення в цілому інвестиційного клімату в країні. У приватизації – це своєчасне доведення до потенційних інвесторів інформації про склад стратегічних об’єктів, які плануються до продажу, забезпечення доступності та повноти інформації щодо можливих обмежень на участь у приватизації конкретних об’єктів, створення раціональної системи супроводження інвесторів (правові та консультаційні послуги) тощо.

5) Для України при визначенні  сфери регулювання процесу проникнення  іноземного капіталу в економіку великого значення набуває політична компонента:

• Україна має невелику історію постсоціалістичного розвитку. Більшість н<span class="List_0020P