Сутність та принципи приватизації

товариства при поданні  покупцем документів, передбачених частиною першою ст. 12 Закону «Про приватизацію державного майна»;

• викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.

Неконкурентні способи продажу  майна державних підприємств  застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Можна виділити дві групи способів приватизації:

• конкурентні (конкурс, аукціон)
• неконкурентні (викуп).

Всі інші, так звані способи, про які йдеться в законодавстві, є нічим іншим, як порядком застосування відповідних способів залежно від  тих або інших додаткових умов[4].

 

2. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК.

Починаючи з 1992 р., в Україні приватизовано 66707 об’єктів. Дані наведені з урахуванням вилучення об’єктів, з якими, за інформацією Фонду держмайна за станом на 01.01.2000 р. розірвані договори купівлі-продажу, серед яких 48596 (72.8%) комунальної власності та 18111 (27.2%) — державної. Процес зміни форми власності був динамічнішим, ніж у попередні роки. Починаючи з 1994 р., темпи приватизації підприємств комунальної власності щорічно перевищували темпи приватизації державних підприємств (переважно середні та великі підприємства). Цьому сприяло приватизаційне законодавство, згідно з яким кошти від приватизації комунальних об’єктів поповнювали місцеві бюджети, що давало змогу місцевим органам влади вирішувати соціальні проблеми (рис.1).

Рис.1. Динаміка процесу реформування власності підприємств, установ, організацій, окремих об’єктів.

 

В цілому по Україні за 1992—1999 рр. роздержавлення майна підприємств  відбувалось неконкурентними способами  — шляхом викупу товариством покупців та викупу майна, зданого в оренду з викупом (разом 62.4%). Продаж акцій  відкритих акціонерних товариств (ВАТ) становив найменшу частку — лише 15.2%, а за конкурсом і на аукціонах продано 22.4 % майна. Ця тенденція простежується на протязі останніх п’яти років приватизації.

 

У загальній кількості приватизованих об’єктів переважають підприємства групи А (об’єкти малої приватизації). Їхня питома вага дорівнює 80.4%, середніх і великих підприємств (групи Б, В, Г) — 16.7, незавершеного будівництва (група Д) — 2.5 та об’єктів соціальної сфери — лише 0.4% (група Ж). Лідерами у приватизації серед регіонів виступили такі області: Донецька — 7416 об’єктів (11.1% загальної кількості приватизованих в Україні об’єктів), Львівська — 6439 (9.7%), Дніпропетровська — 4980 (7.5%), Харківська — 3381 (5.1%), Одеська — 3198 (4.8%), Луганська — 2882 (4.3%) та м. Київ — 4938 об’єктів (7.4%). На ці регіони припадає близько половини (49.9%) з 66707 об’єктів, що змінили форму власності. Аутсайдерами, як і в попередні роки, залишаються м. Севастополь, Чернівецька та Херсонська області.

Неконкурентним способом приватизовано близько 2/3 всіх об’єктів. В той же час у Львівській та Харківській областях цим способом приватизовано відповідно 82.8 та 70.5%, а в Києві й Севастополі — 76.8 та 71.5% загальної кількості об’єктів. І лише у Житомирській, Кіровоградській, Тернопільській областях та Автономній республіці Крим домінуючими були конкурентні способи приватизації (аукціони, конкурси, продаж акцій ВАТ).

Після восьми років приватизації колективної форми власності  набули 53512 об’єктів (80.2% загальної  кількості приватизованих), у приватну власність перейшли 13198 об’єктів (19.8%), власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав — 6 об’єктів. Найбільша кількість об’єктів приватної власності у Львівській області — 1423 об’єкти (10.8% загальної кількості об’єктів приватної власності). Далі йдуть Донецька — 1377 об’єктів (10.4%) та Автономна Республіка Крим — 1124 (8.5%).

Процес роздержавлення найактивніше проходив у торгівлі та громадському харчуванні — 29917 об’єктів (44.8% загальної кількості приватизованих підприємств усіх галузей), побутовому обслуговуванні — 11859 (17.8%), промисловості — 6974 (10.5%), будівництві — 3293 (4.9%), житлово-комунальному господарстві — 3072 об’єкта (4.6%). Близько 2/3 приватизованих з 1992 р. об’єктів (62.6%) становлять підприємства таких галузей, як торгівля, громадське харчування та побутове обслуговування населення. Об’єкти цих галузей приватизувались здебільшого неконкурентними способами: викуп товариством покупців, викуп державного майна, зданого в оренду з викупом. Серед об’єктів торгівлі й громадського харчування цими способами приватизовано 72.8% загальної кількості приватизованих об’єктів вказаних галузей, а в побутовому обслуговуванні —74.4% приватизованих об’єктів галузі. Найпоширенішим способом приватизації великих і середніх підприємств промисловості (60.8% загальної кількості підприємств галузі), транспорту (74.4% об’єктів цієї галузі) став продаж акцій ВАТ. Вельми значною була частка цього способу у приватизації об’єктів будівництва (44.6%) та сільського господарства (43.1%). В решті галузей продаж акцій ВАТ застосовувався рідко (табл.1).

Обсяги приватизації середніх та великих підприємствпо основних галузях економіки України за 1992—1999 рр.

Галузь	Загальна кількість підприємств	В тому числі приватизовано(повністю чи частково)
		кількість (одиниць)	питома вага, %
Електроенергетика	37	6	16,2
Паливна	29	8	27,6
Чорна металургія	106	72	67,9
Хімічна та нафтохімічна	148	101	68,2
Машинобудування та металургія	1117	750	67,1
Деревообробна та целюлозно-паперова	218	186	85,3
Будівельних матеріалів	464	355	76,5
Легка	317	265	83,6
Харчова	102	83	81,4
Транспорт	898	596	66,4
Будівництво	907	736	81,1

 

Найвищий рівень приватизації досягнуто в легкій, харчовій та деревообробній промисловості (вище 80%), найменший — в електроенергетиці  та паливній промисловості (менше 30%).

Ці дані свідчать про значний потенціал приватизації промислових підприємств.

В ході приватизації поступово  змінювались її пріоритети: від переважно  безоплатної масової сертифікатної  до грошової індивідуальної, причому  переважав підхід до приватизації як до способу покриття бюджетного дефіциту. Для цього передбачались такі відрахування від продажу майна: 1992—1994 рр. — 50%, 1995—1998 рр. — 80%, 1999 р. — 90%.

 

В цілому за 1992—1999 рр. до Державного бюджету було перераховано 1351.86 млн. грн., в тому числі: за 1992—1994 рр. — 24.12 млн. грн. (або 1.8%), за 1995—1998 рр. — 632 млн. грн. (46.8%). В 1999 р. — першому році переважно грошової приватизації — від продажу майна одержано більше коштів, ніж за сім попередніх років. В 2000 р. передбачалося одержати 2.5 млрд. грн., що майже в 2 рази більше, ніж за всі 8 років.

Досягнуті за ці роки кількісні  показники є результатом політики законодавчої і виконавчої влади  і органів місцевого самоврядування у справі приватизації згідно з метою, яка ставилась на різних етапах реформування власності в Україні[5].

Конвеєр масової приватизації з 2000 року був замінений механізмом індивідуальної приватизації. Він зафіксований у Державній програмі приватизації на 2000-2002 роки. Хоча термін її дії давно закінчився, визначені в ній механізми застосовуються й дотепер. Жоден із множини проектів нової

Програми до цього часу не подолав парламентський бар’єр. Індивідуальні механізми прийшли на заміну способів масової приватизації, оскільки процес

роздержавлення почав  розповсюджуватися на стратегічні  об’єкти, де не могли застосовуватися стандартні підходи. Зафіксовані в Програмі технології індивідуальних продажів містили ряд цілком раціональних ідей, реалізуючи на практиці принцип індивідуального підходу при підготовці об’єкта

до приватизації, аналізі  ринку, виборі способу і часу продажу, при відборі покупця. [6].

 

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРИВАТИЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

2.1. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ  ТА РОЗВИТКУ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Під впливом масштабної приватизації економіка країни неухильно зазнавала  змін. Після завершення масової приватизації приватний сектор посів стратегічні  позиції у виробничому секторі  української економіки. Уже в 2000 р. на частку підприємств приватної  і колективної власності (за винятком державних корпоративних прав - 50 і більше відсотків) припадало 86,2%. За розрахунками експертів, в основних фондах виробничого сектора економіки  ці види власності становили 47%[7].

Упродовж цих років успішно  відбулася приватизація банківської  галузі. У власності держави залишилися лише два банки – Укрексімбанк та Ощадбанк.

Успішно й безконфліктно здійснюється приватизація житла. У 2004 р. частка недержавного житла в усьому національному  житловому фонді становила 88%[8].

 

Приватизаційний процес 2005 р. – початку 2006 р. відбувався у складних і несприятливих умовах. Серед них можна назвати такі:

• домінування завдань перегляду результатів приватизації;
• відсутність стратегічних підходів у реалізації приватизаційної політики.

Фактично, за винятком повторного продажу "Криворіжсталі", у другій половині 2005 р. характер приватизації не змінився. Це був все той же повільно плинний процес розпродажу невеликих пакетів акцій та інвестиційно непривабливих об'єктів. За обсягами продажів друга половина 2005 р. навіть трохи поступалася показникам першої половини. За січень-червень було продано 53%, за липень-грудень – 47% усіх приватизованих у 2005 р. об'єктів.

Показники 2005 р. були значно нижчими показників 2004 р. У цілому за 2005 р. було приватизовано 890 об'єктів, що становило від кількості 2004 р. лише 72,0%. Основну частину об’єктів приватизації становили: невеликі об'єкти групи А – 61,7% та об'єкти незавершеного будівництва, що належать до групи Д, – 26,3%. До того ж, порівняно з 2004 р. у 2005 р. їх частка у загальній кількості об'єктів зросла з 84% до 88%. У 2005 р. у приватизацію не потрапив жоден великий об'єкт, тим паче стратегічного значення. Середні підприємства, які належать до групи В, становили у загальній кількості приватизованих об’єктів лише 1,2%.

У першому кварталі 2006 р. було продано 146 об'єктів, це перевищило показники першого кварталу 2005 р. на 14,1%. Але це не може бути ознакою  більшої ефективності приватизаційного процесу, оскільки у 2006 р. продавалися  дрібні об'єкти. Середня вартість об'єкта у 2005 р. перевищила середню вартість об'єкта у 2006 р. в 2,6 рази.

З урахуванням повторного продажу "Криворіжсталі", 2005 р. щодо фінансів є найбільш вдалим за всі  роки української приватизації. У  бюджет надійшло 20,69 млрд. грн., що перевищило планові показники 2005 р. у 2,4 рази і фактичний рівень надходжень від приватизації в 2004 р. у 2,2 рази . Проте ординарний  процес приватизації приніс у бюджет усього близько 930 млн. грн., що становило лише 10,8% річного плану.

За перший квартал 2006 р. від  приватизації у бюджет надійшло 46,31 млн. грн. або 2,2% річного плану (у  першому кварталі 2005 р. – 2,0%). Проте, як і кількісний обсяг приватизації, це ще не свідчить про більш ефективне  виконання фіскального завдання. За абсолютними показниками це становило  лише третину обсягів надходжень 2005 р. [9].

 

 

 

 

Інформація про кількість  і розподіл за групами об'єктів  приватизації, 
що змінили форму державної власності.

Роки	Всього	В тому числі за групами
		А	В, Г	Д	Е	Ж
2004	1236	774	38	264	37	123
2005	890	549	11	234	19	77
Січень	43	24	4	12	2	1
Лютий	7	5	0	2	0	0
Березень	117	71	1	34	1	10
Квітень	85	64	0	13	3	5
Травень	89	47	1	32	2	7
Червень	77	52	0	19	1	5
Липень	94	56	0	21	3	14
Серпень	79	56	1	17	2	3
Вересень	113	65	0	37	2	9
Жовтень	47	29	1	11	1	5
Листопад	60	31	0	22	0	7
Грудень	79	49	3	14	2	11
2006
Січень	38	17	2	16	0	3
Лютий	59	25	2	30	0	2
Березень	49	31	0	15	1	2