Сутність оплати праці

Зміст

Вступ…...…………………………………………………………………………… 3

Сутність оплати праці……………………………………………………………… 4

Форми та системи оплати праці в Україні……………………………………….. 8

Проблеми оплати праці в Україні…………………………………………………11

Висновки...……………………………………………………………… …………16

Список використаних джерел...…………………………………………………...18

 

 

Вступ

З переходом до ринкових відносин принципово змінюється сутність такої найважливішої економічної  та юридичної категорії та процесу  як оплата праці та формування доходів.

Заробітна плата  є однією із найважливіших і водночас суперечливих економічних категорій. Для більшості населення країни зарплата є основним джерелом формування родинного бюджету. Кожна працездатна людина, яка виконує певний масив робіт, може отримувати зарплату за використання своїх фізичних чи інтелектуальних здібностей. Отже, заробітна плата – це певна сума грошей, яку виплачують робітнику за використання його здібностей.

Для українців  заробітна плата втратила свою відтворювальну та стимулюючу функції і фактично перетворилася на різновид соціальних виплат, не пов'язаних з кількістю, якістю та кінцевими трудовими результатами. При цьому, її рівень у нашій країні значно нижчий порівняно з розвиненими державами світу та країнами СНД. Праця та її оплата як ціннісні орієнтири втрачають своє соціально-економічне призначення, що руйнує основи економічного й соціального розвитку суспільства. Це потребує всебічного моніторингу, аналізу і контролю за цим процесом в Україні.

Проблема організації  оплати праці на підприємстві є однією з найбільш гострих. Актуальність проблеми зростає на фоні соціально-економічної кризи в країні. В умовах спаду продажів (укладання договорів страхування), скорочення чисельності працівників відбуваються зміни в організації праці та її оплаті. Така ситуація спостерігається на підприємствах різних галузях економіки.

На сьогодні однією з найбільших соціально-економічних  проблем України є низький  рівень заробітної плати. Вона втратила свою компенсаційну та стимулюючу функції. Низький рівень заробітної плати та несвоєчасна її виплата призводять до зниження продуктивності праці, руйнують трудовий потенціал, сприяють розвитку тіньових процесів і відтоку кваліфікованих молодих людей за кордон.

 

 

 

Сутність  оплати праці

Оплата праці  − це обов'язок роботодавця щодо виплати найманому працівникові зароблених ним коштів за виконану ним роботу (або надані послуги) відповідно до умов трудового договору.

В реальній практиці заробітна платня − це не тільки виплати за виконану роботу. До складу заробітної платні згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час (наприклад, за час виконання державних обов'язків, за час простою не з вини робітника та ін.). Крім того, термін виконання робітником окремих завдань можуть не збігатися зі строками виплати заробітної плати, робітник може отримати аванс, або оплату за відпрацьований час [1].

Згідно із Законом України “Про оплату праці” держава здійснює регулювання зарплати працівників підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, керівників державних підприємств, а також через оподаткування доходів працівників. Держава також має забезпечувати науково-методичне обґрунтування заробітної плати, тарифних умов, розроблення нормативів трудових затрат на масові технологічні процеси, дослідження і вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду з проблеми організації заробітної плати тощо. Державне регулювання оплати праці полягає передусім у визначенні і перегляді розміру мінімальної заробітної плати й умов, які впливають на її величину. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Законодавством  передбачено два методи регулювання  оплати праці. Першим методом є державне регулювання оплати праці, а другим − локальне. Регулювання і організація заробітної плати під впливом змін в економіці та виробництві піддаються безперервним змінам та уточненням. На сьогодні, у відповідності із законодавством, правове регулювання оплати праці здійснюється державним (як правило, імперативним) і договірним методами.

Заробітна плата  як одна з найважливіших економічних  категорій повинна виконувати низку  функцій, що тісно пов'язані з  принципами її організації.

У ринковій економіці  заробітна плата як соціально-економічна категорія повинна виконувати такі функції:

– відтворювальну - передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує відтворення робочої сили відповідної  кваліфікації;

– стимулюючу - стимулювання кількості, якості та результатів праці;

– регулюючу - як засіб регулювання ринку праці, розподілу і перерозподілу по регіонах країни, галузях економіки  з урахуванням ринкової кон'юнктури;

– соціальну - забезпечення соціальної справедливості, однакової  винагороди за однакову працю.

Проте в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в  Україні заробітна плата не виконує  в повному обсязі всі вказані  функції.

Заробітна плата  складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна  плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців [3].

Додаткова зарплата - це винагорода за працю понад встановлені  норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає  доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні  виплати, передбачені чинним законодавством.

Інші компенсаційні  та заохочувальні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.

Особливе місце  в системі оплати праці посідає  мінімальна заробітна плата, яка  є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України  для підприємств всіх форм власності  і господарювання.

Мінімальна заробітна  плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата праці за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної  заробітної плати встановлюється з  урахуванням:

– вартісної  величини мінімального споживчого бюджету  з поступовим зближенням рівнів цих показників зі стабілізацією і розвитком економіки країни;

– загального рівня  середньої заробітної плати;

– продуктивності праці, рівня зайнятості та інших  економічних умов.

Мінімальна заробітна  плата є основою для визначення державних тарифів у сфері  оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Розмір мінімальної  заробітної плати наведено у Таблиці 1 [2].

Таблиця 1

Розмір мінімальної  з/п в Україні до 2013 року

Період	Мінімальна з/п
	Місячна	Погодинна
з 01.04.2000 по 30.06.2000	90,00 грн.
з 01.07.2000 по 31.12.2001	118,00 грн.
з 01.01.2002 по 30.06.2002	140,00 грн.
з 01.07.2002 по 31.12.2002	165,00 грн.
з 01.01.2003 по 30.11.2003	185,00 грн.
з 01.12.2003 по 31.08.2004	205,00 грн.
з 01.09.2004 по 31.12.2004	237,00 грн.
з 01.01.2005 по 31.03.2005	262,00 грн.
з 01.04.2005 по 30.06.2005	290,00 грн.
з 01.07.2005 по 31.08.2005	310,00 грн.
з 01.09.2005 по 31.12.2005	332,00 грн.
з 01.01.2006 по 30.06.2006	350,00 грн.
з 01.07.2006 по 30.11.2006	375,00 грн.
з 01.12.2006 по 31.03.2007	400,00 грн.
з 01.04.2007 по 30.06.2007	420,00 грн.
з 01.07.2007 по 30.09.2007	440,00 грн.
з 01.10.2007 по 31.12.2007	460,00 грн.
з 01.01.2008 по 31.03.2008	515,00 грн.
з 01.04.2008 по 30.09.2008	525,00 грн.
з 01.10.2008 по 30.11.2008	545,00 грн.
з 01.12.2008 по 31.03.2009	605,00 грн.
з 01.04.2009 по 30.06.2009	625,00 грн.
з 01.07.2009 по 30.09.2009	630,00 грн.
з 01.10.2009 по 31.10.2009	650,00 грн.
з 01.11.2009 по 31.12.2009	744,00 грн.
з 01.01.2010 по 31.03.2010	869,00 грн.	5,20 грн.
з 01.04.2010 по 30.06.2010	884,00 грн.	5,29 грн.

 

Продовження таб. 1

з 01.07.2010 по 30.09.2010	888,00 грн.	5,32 грн.
з 01.10.2010 по 30.11.2010	907,00 грн.	5,43 грн.
з 01.12.2010 по 31.12.2010	922,00 грн.	5,52 грн.
з 01.01.2011 по 31.03.2011	941,00 грн.	5,66 грн.
з 01.04.2011 по 30.09.2011	960,00 грн.	5,77 грн.
з 01.10.2011 по 30.11.2011	985,00 грн.	5,92 грн.
з 01.12.2011 по 31.12.2011	1004,00 грн.	6,04 грн.
з 01.01.2012 по 31.03.2012	1073,00 грн.	6,43 грн.
з 01.04.2012 по 30.06.2012	1094,00 грн.	6,56 грн.
з 01.07.2012 по 30.09.2012	1102,00 грн.	6,61 грн.
з 01.10.2012 по 30.11.2012	1118,00 грн.	6,70 грн.
з 01.12.2012 по 31.12.2012	1134,00 грн.	6,80 грн.
з 01.01.2013 по 30.11.2013	1147,00 грн.	6,88 грн.
з 01.12.2013	1218,00 грн.	7,30 грн.

З даних таблиці  видно, що розмір мінімальної заробітної плати як місячної,так і погодинної постійно рівномірно зростає. В середньому місячна заробітна платня збільшується на 25 грн. кожного періоду, а погодинна заробітна плата зростає в середньому на 0,10 грн. за період. Найбільша зміна рівня місячної заробітної плати спостерігалась з 01.01.2010 по 31.03.2010 і приблизно зросла на 125 грн. Найбільша зміна рівня почасової оплати праці спостерігається з 01.12.2013 та буде збільшена у планах на 0,42 грн. порівняно з попереднім періодом. Якщо казати про пройдені роки, то найбільша зміна рівня почасової оплати праці спостерігалася з 01.04.2012 по 30.06.2012 та зросла на 0,39 грн. у порівнянні з попереднім періодом.

Рис.1. Динаміка реальної заробітної плати у 2010–2011 роках

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. В усіх інших випадках правове регулювання повинно здійснюватись у договірному порядку включаючи генеральні тарифні угоди, колективні договори, трудові договори та контракти. 

Форми та системи  оплати праці в Україні

У практиці роботи підприємств найбільш поширеними формами  оплати праці є відрядна і погодинна, які відображені в різновидах систем оплати праці.

Форми і системи  оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими угодами [4].

Відрядна форма  оплати праці передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу [5].

Умови застосування відрядної  оплати праці:

— існують кількісні показники  роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника;

— є можливість точного  обліку обсягів виконуваних робіт;

— існують можливості у  робітників конкретної ділянки збільшити  вироблення чи обсяг виконуваних  робіт;

— існує необхідність на конкретній виробничій ділянці стимулювати  робітників на подальше збільшення вироблення продукції чи обсягів виконуваних  робіт;

— є можливість технічно нормувати працю.

Відрядну оплату праці  не рекомендується застосовувати в  тому випадку, якщо її застосування веде до:

— погіршення якості продукції;

— порушення технологічних  режимів;

— порушення вимог техніки  безпеки;

— погіршення обслуговування устаткування;

— перевитрати сировини і матеріалів.

Погодинна оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними окладами. Погодинна оплата праці керівників, спеціалістів і службовців проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками) [9].

Умови застосування почасової  оплати праці:

— відсутня можливість збільшення випуску продукції;

— виробничий процес суворо регламентований;

— функції робітника  зводяться до спостереження за ходом  технологічного процесу;

— функціонують потокові і конвеєрні типи виробництва  із суворо заданим ритмом;

— збільшення випуску  продукції може привести до браку  чи погіршення її якості.

Щодо статистичних даних щодо погодинної оплати праці, то у Таблиці 2 показана середня заробітна плата за оплачену годину за регіонами у січні–грудні 2011 року.

Таблиця 2

Середня заробітна  плата за оплачену годину за регіонами у січні–грудні 2011 року