Сутність безробіття та система показників, що його вимірює

Державна служба статистики України

Національна академія статистики, обліку та аудиту

 

 

 

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

З ЕКОНОМІКИ  ПРАЦІ

ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

ЗМІСТ

 

 

 ВСТУП………………………………………………………………………………3

1. Сутність безробіття, його види та система показників,

що його вимірює…………………………………………………..4-13

1.1. Сутність безробіття.

1.2. Види безробіття.

1.3. Система  показників, що вимірює рівень безробіття

2. Тестові питання…………………………………………………14-20

3. Задача 5…………………………………………………………...21-22

4. Додатки…………………………………………………………...23-25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..26

  Використна література…..………………...……………………..27-28  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     ВСТУП.

     Однією з соціально - економічних проблем в умовах cучасної ринкової трансформації економіки України є формування національного ринку праці. Перехід від командно - адміністративної системи до ринкової супроваджується зростанням рівня та тривалості безробіття, розвитком вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції тощо.

     Головною умовою формування та ефективного функціонування національного ринку праці є пришвидшення економічних реформ в Україні. Ефективна структурна перебудова національної економіки через реструктуризацію збиткових підприємств, відмову від практики м'яких бюджетних обмежень, реальне застосування інституту банкрутства дала б змогу підвищувати мобільність робочої сили, продуктивність праці та заробітну плату. Ці заходи в поєднанні з розвитком перспективних галузей економіки, малого та середнього бізнесу сприяли б зменшенню прихованого безробіття, працевлаштуванню вивільненої надлишкової робочої сили на новостворених робочих місцях зі стабільною виплатою заробітної плати.

     В  нашій роботі ми розглянемо питання сутності безробіття, хто і згідно яких законів в Україні вважається безробітним, а також ознайомимося з стандартами МОП по визначенню терміна «безробітній». Розглянемо основні фактори виникнення безробіття. В слідуючому пункті нашої роботи ми ознайомимося з формами і видами безробіття, а також детально зупинимося на кожному з них.  І в заключення до нашого питання про безробіття ми ознайомимося з системою показників, які його вимірюють.

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність безробіття, його види та система показників, що його вимірює.

1.1. Сутність безробіття.

     Під безробіттям зазвичай розуміють дисбаланс на ринку праці, коли пропозиція праці перевищує попит на неї. Причому такий дисбаланс між попитом та пропозицією може бути як у кількісному так і у вартісному відношенні. Безробіття можна розглядати з різних позицій, виділяючи найбільш важливі поняття, що його характеризують.¹

      Існує ще й таке визначення безробіття - це соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності працюючого населення, однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

      Важливо  зазначити, що право на працю  і соціальні гарантії на випадок  безробіття гарантуються Конституцією України²

      Безробітні, у визначенні Міжнародної організації праці вважаються особи у віці від 15 до 70 років, які у звітний період:

• не мали роботи (прибуткового заняття);
• активно шукали роботу або намагаються організувати власну справу,

 впродовж останніх  чотирьох тижнів, що передували  опитуванню, тобто    робили конкретні кроки з метою знайти оплачувану роботу за наймом або на своєму підприємстві;

• були готові приступити до роботи протягом найближчих 2 тижнів;
• знайшли роботу, чекають на відповідь;
• зареєстровані в службі зайнятості як ті, хто шукає роботу.
• Навчаються за направленням служби зайнятості.

За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані  в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Як бачимо, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки велика частка безробітних такими не вважаються, тому що вони з різних причин не реєструються в службі зайнятості.

    Статус безробітного  визначений у ст.1 «Закону про зайнятість»: безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.³

• Факторами формування безробіття можуть бути такі: 
  - нестача сукупного ефективного попиту; 
  - негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією; 
  - недостатня мобільність робочої сили; 
  - структурні зрушення в економіці; 
  - дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості; 
  - демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили; 
  - сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.⁴
• Серед чинників виникнення безробіття виділяються ще деякі: 
  - недосконале трудове законодавство як результат компромісу мiж вимогами працiвникiв i профспiлок, з одного боку, i державою — з другого, посилює негнучкiсть ринку працi, призводить до скорочення попиту на живу працю в пiдприємцiв, зменшуючи її питому вагу; 
  - трансфертнi платежi, що впливають як на зниження, так i на пiдвищення безробiття; 
  - недостатнiй розвиток програм зайнятостi; 
  - низький piвeнь i статус системи освiти, професiйної пiдготовки i перепiдготовки; 
  - брак iнформацiї про вiльнi робочi мiсця; 
  - низька економiчна активнiсть рiзних груп населення.⁵

В цьому пункті нам хотілося б згадати відомого американського дослідника у галузі макроекономіки Артура Оукена, який математично виразив співвідношення між рівнем безробіття і відставанням ВНП, відоме в усьому світі як закон Оукена. Згідно з цим законом щорічний приріст ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 % приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на 1 %, і навпаки, кожні 2 % скорочення реального національного обсягу виробництва нижче від досягнутого рівня збільшують рівень безробіття на 1 % порівняно з природним рівнем безробіття.⁶

 

1.2. Види безробіття.

     Безробiття — це складне, багатопланове явище, яке мaє безлiч форм та виявiв. Критеріями визначення видів безробіття є причини його виникнення і тривалість. Безробіття проявляється у двох формах: абсолютне і відносне. У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділяється аналізу його видів. Нам найбільше імпонує схематичне зображення класифікації видів безробіття за Є.П.Качаном.[рис.1.1]

 

Рис.1.1. Класифікація видів безробіття.⁷

     Основними видами безробіття вважаються показники абсолютної форми безробіття: структурне, фрикційне і циклічне.

     Попит на працю є похідним від попиту на товари та послуги, які створюються цією працею. Оскільки з часом структура споживчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на працівників. Певні професії і навіть види робіт застарівають і не знаходять попиту на ринку праці. Представники цих професій часто поповнюють лави безробітних. Це відбувається тому, що люди, як правило, поганіше, ніж робочі місця, реагують на технологічні зміни (хоча б тому, що оновлення робочих місць відбувається швидко, а для підготовки спеціаліста потрібно декілька років). В результаті структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Безробіття, що виникає внаслідок такої невідповідності, називається структурним. До цього виду належить також безробіття, пов'язане з територіальною відірваністю робочого місця і працівника, що міг би на ньому працювати. Структурне безробіття є неминучим, як неминучі зміни в економіці. Це безробіття тривале і небажане⁸. Шляхи вирішення проблем структурного безробіття полягають у розвитку системи перепідготовки працівників, у орієнтації професійної підготовки на майбутні потреби ринку праці, у сприянні професійній та територіальній мобільності робочої сили. Слід зазначити, що від ефективності вирішення зазначених проблем залежатимуть терміни перебування працівників у стані структурного безробіття, але сам цей вид безробіття присутній у динамічній економіці завжди.

      Оскільки одним із принципів соціально орієнтованої ринкової економіки є свобода вибору працівниками роду діяльності й місця роботи, то в кожний певний момент частина працівників знаходяться в стані зміни роботи: вони або

добровільно міняють  роботу на таку, яка краще їм підходить, або вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення, або підшукують роботу в зв'язку з закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. Частина з них працевлаштовується, у цей час інші тимчасово залишають роботу, але в цілому цей вид безробіття залишається. Він називається фрикційним (від латинського frictio - тертя), тому що це відображає "неповороткість" ринку праці у зведенні вакантних робочих місць і здобувачів роботи. Оскільки ініціатива звільнення в цьому випадку іде від працівників, фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним, оскільки більшість

працівників шукають  і знаходять вищеоплачувану і  продуктивнішу роботу, що

і підвищує їхній добробут, і збільшує користь для суспільства⁹. Рівень структурного і фрикційного безробіття разом, за визнанням більшості еко-номістів, складає природний рівень безробіття. Фрикційне безробіття є результатом динамічності ринку праці, структурне виникає з причин територіальної або професійної невідповідності попиту та пропозиції на ринку праці. Таким чином, природний рівень безробіття — це той мінімальний рівень безробіття у суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Його рівень постійно зростає в розвинених країнах, оскільки загальний високий рівень життя дає працівникам більше економічної свободи, включаючи і можливість довше перенавчатися або міняти роботу. На сьогодні цей рівень коливається в різних країнах від 3 до 7%.

      В умовах економічного спаду, а особливо в час кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, похідний від сукупного попит на працю різко скорочується, а пропозиція праці значно збільшується в результаті падіння рівня життя населення. В таких умовах швидко зростає безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх бажаючих працювати. Цей вид безробіття називається кон'юнктурним, або циклічним, оскільки він викликаний зміною економічної кон'юнктури, кризовою фазою економічного циклу. Якщо перші два види безробіття викликані невідповідністю і "незнайденістю" робочих місць і працівників, то циклічне безробіття набагато складніше тому, що воно викликане фактичною відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. У періоди економічних криз рівень циклічного безробіття нерідко перевищує 10%, що перетворює його на найстрашнішу соціально-економічну проблему, яка може спричинити непередбачувані соціально-політичні зміни. Для зменшення негативних наслідків циклічного безробіття необхідне прийняття і виконання спеціальних програм забезпечення зайнятості населення, які фінансуються державою¹⁰.

      Ще один вид безробіття, який ми віднесли до відносної форми безробіття — сезонне —стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер, і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю¹¹. Насамперед це сільськогосподарські роботи, рибальство, будівництво, цукрове виробництво та ін. На цих роботах інтенсивне навантаження в ''сезон" змінюється простоями в інший час. Це безробіття простіше тим, що воно легко прогнозується, працівники до нього готові, і в принципі можливо вирішити ці проблеми, створюючи паралельно "міжсезонні" робочі місця.

      Скажемо  ще кілька слів про відносні види безробіття.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за   власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами   роботи, психологічним кліматом в колективі. 
Вимушене   безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися,  а адміністрація проводить скорочення персоналу. 
Конверсiйне  безробiття    спричиняється  скороченням чисельностi армії  i перепрофiлюванням пiдприємств вiйськово-промислового комплексу на випуск цивiльної продукцiї.

Технологічне — пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механі-

зацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується    вивільненням

робочої сили і  наймом працівників принципово нових спеціальностей та квалі-

фікацій.

Інституційне – це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що вплива-

ють  на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене

введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою  податко-вою   системою  (надмірні соціальні виплати знижують  пропозицію праці.

Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із

сумами виплат за  соціальними програмами. Це також  знижує  пропозицію робочої сили).

Застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної   вимушеної перерви в роботі людина   практично   не може адаптуватися до нормальної

трудової  діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце.  Відповідно,

міжнародна статистика звертає увагу на загальний рівень безробіття понад 12

місяців, так  зване тривале застійне безробіття¹².

      Важливою проблемою зайнятості в Україні (як і в інших постсоціалістичних країнах) є приховане безробіття. Різновидом прихованого безробіття є часткове безробіття, що виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємства і відповідне скорочення виробництва. Якщо при такому скороченні роботодавець намагається зберегти трудовий колектив, сподіваючись на покращення економічної кон'юнктури в недалекому майбутньому, він скорочує тривалість робочого дня (тижня) для всіх працюючих, не звільняючи персонал. Такі рішення вважаються соціально справедливими і економічно доцільними, однак це призводить до виникнення часткового безробіття. Проблеми такого безробіття полягають передусім в тому, що, як правило, неповна робота не дає працівникам достатньо коштів для життя й утримання сім'ї, в результаті чого вони активно шукають іншу роботу або підробітки, збільшуючи пропозицію на ринку праці. Вирішити цю проблему можна, якщо офіційно визнати часткове безробіття, і, відповідно, виплачувати частковим безробітним допомогу в зв'язку із втратою частини заробітку. Але таке рішення вимагає додаткових бюджетних асигнувань, яких завжди недостатньо, а в час кризи — тим більше¹³.