Сучасний стан розвитку бурякоцукрового підкмплексу

Першим пріоритетним напрямом розвитку в бурякоцукровому виробництві, є вирішення проблеми подолання збитковості виробництва і виведення його, як мінімум, на рівень простого відтворення. Другий напрям, який повинен розпочатися одночасно з першим, - виведення підкомплексу на світовий рівень господарювання: технічне і організаційне переозброєння виробництва, запровадження нових технологій тощо.

Отже, якщо не змінити суті підходу до роботи в буряківництві, то воно не  зможе покращити та підвищити результати своєї діяльності.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Отже, завдяки вищезгаданому, можна зробити такі висновки та певні  узагальнення. Проте однозначно охарактеризувати стан бурякоцукрового підкомплексу неможливо. Безперечно, ця галузь є перспективною, як і більшість інших, яким у попередні роки не приділялося достатньо уваги. 

Проведені дослідження  і зроблені розрахунки показують, що Україна має великі перспективи  щодо розвитку бурякоцукрового виробництва – добре розвинуті традиційні технології у сферах вирощування цукрових буряків і виробництва цукру, достатню кількість наявних виробничих потужностей та трудових ресурсів, вигідне, з точки зору міжнародного поділу праці, територіальне розташування виробництва тощо. Вони зумовлюються також сприятливими природно-кліматичними умовами для вирощування цукрових буряків і їх переробки на цукор. Це єдина країна колишнього Союзу, яка може виробляти цукор не лише для задоволення потреб свого населення, а й для поставок його на експорт.

А вирішення проблеми розвитку бурякоцукрового виробництва  та вдосконалення його ринку вимагає  здійснення комплексу заходів з  перебудови сировинної бази, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, проведення маркетингових досліджень внутрішнього та зовнішнього ринків цього продукту. Суттєва роль в цьому плані належить розробці довгострокової програми реструктуризації бурякоцукрового підкомплексу з тим, щоб, змінивши його форму власності, визначити перспективні цукрові заводи, оптимізувати їх сировинні зони, а неперспективні, технічно спрацьовані підприємства перепрофілювати чи вивести з експлуатації. 

Досвід показує, що реструктуризацію підприємств галузі треба проводити  з урахуванням розвитку буряківництва, реальних обсягів виробництва цукросировини і кінцевої продукції, встановлення відповідних нормативів, надання підприємствам довгострокових кредитів для вдосконалення технології виробництва і підвищення якості продукції. Це є одним із основних чинників утримання позиції нашої держави на традиційних ринках збуту кінцевої продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Власенко Н. С. Державна служба статистики України : [статистичний збірник] / Н. С. Власенко. - К.,2012. – 108 с.
2. Журналу буряківників і цукровиків України:Електронний ресурс/ - Режим доступу: http://sugarbeet.org.ua
3. Поплавський В. Г. Бурякоцукровий підкомплекс України: стан, проблеми, перспективи / В. Г. Поплавський, Г. В. Сиротюк. – Львів : ЛДАУ, 2001. – 164 с.
4. Саблук П.Т., Цукробурякове виробництво України: проблеми відродження, перспективи розвитку/ П. Т. Саблук, М.Ю. Коденська. - К.:ННЦ ІАЕ, 2007. - 390 с.
5. Українські цукрозаводи виробили  536,6 тис. тонн  бурякового цукру: Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків : [Електронний ресурс] / - Режим доступу: http://sugarbeet.gov.ua/news/ukra-nsk-tsukrozavodi-virobili-5366-tis-tonn-buryakovogo-tsukru