Сучасний стан розвитку бурякоцукрового підкмплексу

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

Кафедра аграрної економіки

Ім. проф. І. Н. Романенка

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з курсу Економіка  продуктового під комплексу на тему:

« Сучасний стан розвитку бурякоцукрового підкмплексу»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: 
студентка 5 курсу 1 групи

Економічнго факультету

Гриценко Сніжана Петрівна

 

 

 

 

Перевірив:

 

к.е.н., доцент

Рогач Світлана Михайлівна

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ-2012

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………3

1. Проблеми сучасного стану бурякоцукрового під комплексу………………………………………………………………………….4
2. Аналіз стану розвитку галузей бурякоцукрового під комплексу………………………………………………………………………….6
3. Перспективи і пріоритетні напрями розвитку бурякоцукрового підкомплексу………………………………………………………………………8

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………….10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Цукровий буряк є  основною сировинною базою вітчизняних  цукрових заводів України. Лише вісім областей України можна віднести до суто бурякосійних: Черкаська, Сумська, Полтавську, Вінницька, Тернопільську, Хмельницьку, Київську і Харківську.

Цукрова галузь - провідна у харчовій промисловості України. Вона характеризується зменшенням обсягів виробництва сировини, а відтак і цукру, незадовільним станом взаєморозрахунків з партнером через нестачу грошових коштів і обігових засобів, високими затратами праці та виробництва. Бурякоцукрова промисловість поєднує в собі виробників елітного та фабричного насіння цукрових буряків, цукрові заводи і обслуговуючі підприємства галузі.

Ринок цукру в Україні  можна зарахувати до особливо важливої складової частини функціонування ринкової економіки загалом, оскільки цукрове виробництво належить до стратегічних галузей в аграрному  комплексі нашої держави і  його успішний розвиток може істотно вплинути на подолання негативних результатів економічної кризи, яка охопила сучасну українську економіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Проблеми сучасного стану бурякоцукрового під комплексу

Сьогодні бурякоцукровий підкомплекс України - це складне  міжгалузеве утворення. Він об'єднує багато підприємств різного типу -сільськогосподарських,  промислових,  транспортних,  чимало  різних допоміжних виробництв.

В бурякоцукровому підкомплексі України нараховується 192 цукрових заводи з обслуговуючою їх інфраструктурою. Вона представлена мережею заготівельних пунктів (як призаводських, так і пристанційних), спеціалізованих господарств з вирощування насіння, заводів з доробки і підготовки насіння до сівби, машинобудівних і ремонтних заводів, кар'єрів з добування вапнякового каменю. Науково-технічне забезпечення підкомплексу здійснюють два науково-дослідних інститути, один проектний інститут, сім дослідно-селекційних станцій, сім дослідно-елітних господарств тощо. В бурякоцукровому виробництві прямо чи посередньо зайнято 2,5 млн. чоловік. Основним завданням досліджуваного підкомплексу України на сучасному етапі є формування такого ринкового механізму, який би був рушієм економічного прогресу, змушував суб'єктів господарської діяльності відновити, а в подальшому нарощувати обсяги сільськогосподарського виробництва, відмовитися від застарілих технологій і освоїти нові, добиватися зниження собівартості виробленої продукції та підвищення рентабельності господарств-виробників.  
Бурякоцукрове виробництво, а тим більше цукрова промисловість - різко виражена сезонна галузь. Це створює певну специфіку виробничого процесу. Тривалість виробничого періоду - одне з корінних питань економіки цукрової промисловості, оскільки від нього залежать необхідні розміри виробничих потужностей заводу, розміщення підприємств, економічна ефективність виробництва.

Цікавим і неоднозначним  є аналіз роботи галузі за останні  роки. Нині бурякоцукровий підкомплекс  України (бурякосійні господарства, цукрові заводи і їх інфраструктура) має як проблеми в питаннях становлення і розвитку, так і певні позитивні моменти. 

З 1991 р. Україна починає  втрачати європейські позиції в  справі бурякоцукрового виробництва. Сьогодні ця важлива галузь аграрної економіки опинилася в критичному стані. За прогнозами споживання цукру в найближчі роки може перевищити його виробництво.

Споживання цукру в  середньому за місяць,наведено на діаграмі (рис.1).

Рис. 1. Споживання цукру 1 особою, за  місяць.

Щорічно, а особливо в  останні роки змінювалися (погіршувалися) умови угод між буряко- і цукровиробниками щодо розрахунків. Так, переробні підприємства підвищили квоту стягнення цукру з постачальників сировини в середньому до 35 % від його виробітку. Крім цього ряд переробних підприємств не можуть розрахуватися з бурякосійними господарствами. Селянам нізащо придбати нафтопродукти та запчастини до бурякозбиральної техніки і навантажувально-транспортних засобів.

В Україні історично  склалася дуже вагома в Європі база виробництва цукру. Цьому сприяли  добрі грунтові та кліматичні умови, висока густота населення, зокрема сільського, особливості економічного розвитку в минулому. Виробництво цукру в Україні почало інтенсивно зростати завдяки наявності великих ринків збуту українського цукру і зокрема в центральних губерніях Росії. Отже, в Україні почала успішно функціонувати потужна цукрова промисловість. Вона була представлена великими підприємствами і за рівнем техніки та концентрації виробництва різко виділялася серед галузей харчової промисловості. 

 

2. Аналіз стану розвитку галузей бурякоцукрового під комплексу

Сільськогосподарські  підприємства України забезпечують значну частку світового виробництва  цукрових буряків та цукру з них. У 90-ті роки ХХ століття на долю України  припадало майже 17% світових посівних площ цукрових буряків і їхніх валових зборів, 14% виробництва цукру з буряків.

На сьогодні значно скоротилися  посівні площі цукрових буряків, як по всіх категорія господарств, так  і по сільськогосподарських підприємствах  в тому числі (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Площа, з якої зібрано врожай цукрових буряків, тис. га.

 

	2000 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Зібрана площа по всіх категоріях господарств, в т. ч.:	747,0	377,2	319,7	492,0	515,8
сільськогосподарські підприємства	677,5	322,2	285,8	449,8	462,3
господарства населення	69,1	55,0	33,9	42,2	53,5

 

За аналізований період 2000-2011 рр., зібрана площа цукрових буряків по всіх категоріях господарств  скоротилася на 30,9%. В сільськогосподарських  підприємствах вона скоротилася  на 31,8 %. Саме зниження посівних площ негативно впливає на завантаженість підприємств сировиною. В зв’язку з цим знижується і виробництво цукру.

Виходячи з того що знизилися посівні площі, але  урожайність цукрових буряків з роками зростала, на що впливає якісний передпосівний та основний обробітки грунту, раціональне внесення добрив, то валові збори при цьому підвищилися (рис. 2.).

 
Рис. 2. Зміна валових зборів цукрових буряків.

Практично у всіх бурякосіючих областях України  забезпеченість сировиною  цурових заводів потребує вирішення проблем їхнього завантаження цукровими буряками. Забезпеченість підприємств сировиною значною мірою впливає на виробничо-технічні та економічні показники їхньої діяльності. Основним принципом розташування підприємств бурякоцукрової промисловості є наближення їх до джерел сировини – цукрових буряків, які не можливо перевезти на великі відстані без значних втрат та погіршення їхньої якості.

До складу основної продукції  цукрової промисловості України  входить цукор-пісок з вітчизняної сировини – цукрових буряків, та з імпортної сировини – тростинного цукру сирцю, цукор рафінад, рідкий цукор. Виробництво цукру, його експорт та імпорт наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Баланс цукру за 2005-2011 р.р. (тис. тонн).

	2005 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Виробництво цукру-піску	2139	1571	1275	1805	2586
Зміна запасів на кінець року	247	-477	-561	32	743
Імпорт	177	91	92	90	48
Усього ресурсів	2069	2139	1928	1863	1891
Експорт	154	103	88	65	51
Витрачено на корм та втрати	120	145	95	94	82
Фонд споживання	1795	1891	1745	1704	1758

 

 
          З даної  таблиці видно, що виробництво  цукру-піску в 2011 році в порівнянні  з 2005 роком, зросло на 20,8%, а  це в свою чергу скоротило  імпорт товару з-за кордону.

Нині буряківництво в Україні перебуває в кризовому стані. Хоч валові збори зросли, але в порівнянні з 90-ми роками, шлях до процвітання галузі досить складний та тривалий. Головною причиною занепаду галузі вважається відсутність ефективної програми з регулювання цукрової промисловості і належної протекціоністської політики держави, що захищала б внутрішнього виробника від конкурентів.

 

3. Перспективи і пріоритетні напрями розвитку бурякоцукрового 

підкомплексу

 Головна причина проблем бурякоцукрової галузі в тому, що на державному рівні до цього часу не визначено стратегію її розвитку. Якщо необхідно зберегти потужності цукрових заводів як експортний потенціал - це один шлях розвитку, якщо виробляти цукор в обсягах лише для внутрішнього споживання – інший.

Одним із основних інструментів забезпечення відродження галузі є встановлення державою мінімальної ціни на цукрові буряки і цукор. Проте, вона так і залишатиметься декларативною доти, поки не буде створений надійний механізм утримання мінімальної ціни, сформовані правила гри на внутрішньому ринку. 

Стосовно захисту внутрішнього ринку цукру необхідно сказати, що необгрунтоване ввезення тростинного цукру-сирцю в Україну в кінці дев'яностих років минулого сторіччя за умов надлишку бурякового цукру на внутрішньому ринку скоротило вітчизняне виробництво до рівня, нижчого від обсягів внутрішнього споживання. На сьогоднішній день головна проблема - неконтрольоване ввезення в Україну цукру і цукровмісних продуктів. Існуючі прогалини у законодавстві та недобросовісні виконавці з контролюючих органів дають можливість обходити закони і дестабілізувати внутрішній ринок.

Бурякоцукрова галузь України  все ще перебуває в полоні затяжної системної кризи. Незважаючи на ряд правових, організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів, здійсненних державними органами за останній період, кардинальних змін в розвитку бурякоцукрової галузі України поки що не відбулось. 

Основними причинами  незадовільного стану бурякоцукрової галузі є поглиблення розладу в роботі підприємств цукрової промисловості, деформація сировинних зон, багаторазова зміна власників, загальна деградація матеріально-технічної бази галузі, виснаження природно-біологічного потенціалу основних зон бурякосіяння, різке зменшення внесення добрив, недосконала інфраструктура ринку.  
В галузі збільшилася кількість посередницьких структур, зросло число трейдерів, а цукровий завод як основний економічний суб'єкт втрачає своє значення і існування. Агробізнес взагалі здійснюється не у виробництві, а у спекулятивно-комерційній сфері навколо цукрового заводу в "тіньовому" режимі.