Сучасна демографічна ситуація в Україні: проблеми та перспективи розвитку

       Техногенне і радіоактивне забруднення  атмосфери, грунтів, водойомів  у більшості областей спричиняє  мутантні ушкодження генів. Наслідком цього є зниження народжуваності, зростання потворності серед новонароджених, поширення спадкових хвороб тощо.

     Такий стан викликаний перш за все, недостатнім  фінансуванням медичної галузі й  неспроможністю останньої своєчасно  і якісно надавати медичну допомогу населенню. Наприклад, у 2000 р. на охорону  здоров'я одного українця було витрачено 13 доларів, (у США - 3750). Щоб досягти хоча б рівня медичної допомоги 1990 р. потрібне її фінансування не менше 37,5 млрд грн.  

       Статус українців як вимираючої  нації (щорічне зменшення на 350-400 тис. людей) зі зниженням якості  життя є неприйнятним для розвитку  економіки України. Частка працездатного населення є найменшою (смертність серед цієї категорії з 2000 р. по 2005 р. зросла на 30% загалом і на 40% серед чоловіків зокрема).

     У процесі розробки прогнозу смертності населення країни до 2025 р. Інститутом економіки НАН України розглянуто три можливості його сценарію, які умовно названі песимістичним, середнім і оптимістичним. При розробці середнього (стабілізаційного) варіанту прогнозу смертності зроблено припущення, що в межах прогнозованого періоду будуть створені умови, які перешкоджатимуть подальшому погіршенню стану здоров'я населення. З'являться передумови зниження захворюваності та інвалідності, деякого підвищення тривалості життя, які, однак, не ведуть до принципових змін якості здоров'я, до переходу від досить відсталої до більш сучасної моделі здоров'я. Цей варіант можливий при істотному підвищенні життєвого рівня, поліпшення екологічної ситуації, при перегляді ідеології української системи охорони здоров'я та збільшенні її фінансування на 40-50 відсотків.

       У зв'язку з цим необхідно  реформувати систему охорони  здоров'я, на якій негативно  позначилися зміни соціально-економічних  умов, а також збільшити асигнування  на розвиток цієї сфери. Тим  більше, що в умовах стрімкого  старіння населення потреба в  коштах на охорону здоров'я та соціальне забезпечення осіб похилого віку постійно зростає. Найвища мета такої політики - домогтися, щоб якомога менша частина населення залежала від суспільної благодійності. Це у свою чергу передбачає удосконалення умов реалізації трудового та духовного потенціалів населення, його ефективне включення в суспільний поділ праці, нарощування зусиль щодо примноження суспільного добробуту. Цьому можуть слугувати заходи щодо забезпечення зайнятості населення - створення нових робочих місць, навчання та перекваліфікації працездатних, особливо у тих галузях суспільного виробництва, де очікується найбільше безробіття.Необхідно також проводити демографічні та гендерні експертизи всіх законопроектів Верховної Ради, проектів указів Президента України, які заторкують права та інтереси населення.

     Одна  з основних причин зменшення кількості  населення це скорочення народжуваності і перевищення смертності над  народжуваністю. Сучасний рівень народжуваності найнижчий за весь період післявоєнної історії України. До другої світової війни тривалість життя в Україні була значно нижчою, чим у розвинених країнах, але завдяки успіхам медицини вдалося ліквідувати це відставання до середини 60-х років. Позитивні зрушення в динаміці смертності і тривалості життя протягом 50-х першої половини 60-х років пов'язані з докорінними змінами в структурі патології причин смерті, ролі старих і нових патогенних факторів. Це означало, що Україна успішно долає перший етап епідеміологічного переходу, на якому прогрес у боротьбі за людське здоров'я і життя став можливим завдяки стратегії дій, орієнтованій на масові, не дуже дорогі профілактичні заходи, що не потребують значної активності з боку самого населення, на широке використання антибіотиків. Однак з середини 60-х років (в розвинених країнах з середини 50-х років) можливості цієї стратегії вичерпалися, а її зростання в розвинених країнах уповільнилося .В Україні саме в період кризи і повільних перетворень найбільш зменшилась народжуваність.

     За  таких умов, щоб змінити ситуацію, яка склалася, держава, насамперед, повинна звернути головну увагу на сім'ю та молодь. Як свідчить статистика, якщо у всьому світі З млрд. осіб, тобто майже половина населення, становлять люди до 25 років, то за даними всеукраїнського перепису населення 2001 р., в Україні молодь від 14 до 28 років становить лише 11%, тобто близько 5 млн. осіб. Невтішною є ситуація і щодо кількості зареєстрованих шлюбів серед молоді. Якщо у 1991 р. одружилося 493,1 тис. пар, то у 2005 р. лише 332,1 тисячі, що істотно зменшило кількість новонароджених дітей (у 2005 р. це склало 461,1 тис. проти 630,8 тис. у 1991 р.).

     Головними причинами цього сама молодь вважає відсутність житла, соціального  захисту з боку держави, невелика заробітна плата, небажання приватних  структур утримувати у себе на роботі вагітних та жінок з маленькими дітьми, хоча це й заборонено законом. Як наслідок молоді сім'ї мають не більше 1-2-х дітей у кращому випадку. Для відтворення населення молода сім'я має виховати 2-3 дитини, а не одну, як у багатьох сім'ях. 
 
 
 
 

     Висновок

     З огляду на значну важливість демографічної  складової людського капіталу, демографічна політика в Україні має враховувати  наступне.

     1. При формуванні основних напрямків демографічної політики держави слід враховувати як забезпечення матеріального добробуту населення, так і цілеспрямоване сприяння відтворенню населення відповідної кількості та якості.

     2. Потребує нагальної розробки  цільова стратегія забезпечення  підтримки демографічного розвитку  України, яка б передбачала  об’єктивний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку демографічного і трудоресурсного потенціалу країни, визначала пріоритети та інструменти поліпшення ситуації в демографічній сфері.

     3. Необхідне об’єднання зусиль  вже діючих та розроблюваних  національних програм, концепцій та стратегій соціально–демографічного спрямування, налагодження моніторингу їхнього виконання та координації для уникнення дублювання заходів різних програм та розпорошення фондів, що призначені для вирішення проблеми збереження демографічного і трудоресурсного потенціалу країни.

     4. В умовах низького рівня демографічного  відтворення необхідно особливу  увагу звернути на сім’ї з  дітьми, забезпечити молодому поколінню  з сімей різного рівня достатку  доступ до освіти, медичного обслуговування, професійної підготовки, що дозволить сформувати людський капітал, який відповідатиме потребам трансформованої економіки країни.

     5. Щоб підвищити рівень продуктивного  використання людського потенціалу  країни, забезпечити можливість  його розширеного відтворення,  необхідна політика, яка передбачатиме:

     • суттєве зменшення податкового  тиску на фонд заробітної плати;

     • приведення у відповідність рівня  оплати праці з його кількістю  і якістю;

     • стимулювання попиту на робочу силу, насамперед за рахунок розширення малого підприємництва;

     • регулювання пропозиції робочої  сили на ринку праці;

     • державне регулювання процесу вивільнення  працівників при загрозі безробіття, реалізацію принципів соціального  партнерства на ринку праці;

     • стабілізацію фінансового забезпечення політики зайнятості;

     • стимулювання гнучких форм зайнятості;

     • розвиток самозайнятості населення.

     Оскільки  існуючу систему соціального  захисту безробітних не можна  вважати прийнятною (виплати складають  мізерні суми), необхідно запровадити  адресні принципи надання такої допомоги, які повинні передбачати об’єктивну та прискіпливу перевірку реальних доходів її отримувачів з метою максимально ефективного використання наявних обмежених ресурсів.

     Демографічна  ситуація потребує постійного контролю держави. За даними Інституту тдемографії і соціальних досліджень НАН України зменшення українського населення в результаті смертності продовжується катастрофічними темпами (якщо сьогодні чисельність населення України складає 46,7 млн.  осіб,  то за 10  років вона зменшиться на 17  млн.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1.Демографічні виклики і загрози для України // Шлях перемоги. - 2006. - 8 листопада.

2.Демографічні проблеми в Україні: підручник / Д. М. Стеченко. - К. : Вікар, 2007. - 396 с.

3Лугінін О.Є., Білоусова В.Г. «Статистика»: Центр навчальної літератури, 2005. 4.Мерзляк А.В.  «Економіка праці і соціально – трудові відносини».Київ: Центр навчальної літератури, 2005 рік.

5.Москаленко В.Ф., Голубчиков М.В. Соціально-гігієнічний аналіз демографічної ситуації в Україні . —К.: Книга, 2008. – 265 с.

6.Населення дедалі менше //Урядовий кур'єр. - 2007. - 10 липня.

7.Постніков В. Державне регулювання якості життя населення / В. Постніков // Економічний аналіз : зб. наук. пр. каф. екон. аналізу / Тернопільський нац. екон. ун-т. — 2007.

8.Прибиткова І. М. Основи демографії. —К.: Сатсанга, 2008. – 360 с.

9.Сазонець  І.Л., Демографія: навч. пос. / І. Л. Сазонець, В. В. Джинджоян, О. О. Чубар; Мін-во освіти і науки України. - К.: ЦНЛ, 2007. – 320 с.

10.Стеченко, Д.М. Демографічні проблеми в Україні: підручник / Д. М. Стеченко. - К. : Вікар, 2007. - 396 с.

11.Стешенко В.С. Деякі демографічні наслідки соціально-економічної кризи в Україні// Демоекономічне дослідження. - К. : Знання, 2008. - 470 с.

12.Чисельність населення. Статистична інформація  [Електронний ресурс] /  Державний комітет статистики України. Офіційний сайт. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.