Сучасні проблеми оцінки вартості виробничих запасів підприємства

Потреба в матеріалах і комплектуючих виробах для забезпечення виробничої програми визначається за формулою:

Мкв = åПві ´Ні ,

де Пві – річна норма випуску кожного виду продукції;

Ні – норма витрачення матеріалів на одиницю продукції;

n – кількість позицій  в номенклатурі виробів.

Крім цього, визначають потреби  в матеріальних ресурсах на зміну  залишків незавершеного виробництва, на кооперовані поставки, ремонтно-експлуатаційні потреби, виготовлення інструментів і  технологічної оснастки, дослідні роботи, освоєння випуску нових видів продукції, капітальне будівництво, утворення планових залишків матеріалів на кінець періоду, інші потреби.

Розрахуємо потребу ТОВ „Гурмак” в окремих видах матеріалів, зокрема, огірки, помідори, капуста (табл.3.1.). В якості вихідних даних використаємо дані кількісно-сумових карток обліку овочів (за 2005 рік), які ведуться у бухгалтерії підприємства і дані відділу матеріально-технічного постачання ТОВ "Гурмак".

Потребу в матеріалах на випуск окремих виробів знаходимо множенням плану випуску виробів на норму витрачання на 1 туб (1000 умовних банок) і діленням на 1000. Потребу в матеріалах в цілому за маркою матеріалу розраховуємо додаванням їх потреби на випуск окремих виробів.

Дані табл. 3.1 свідчать, що для виконання плану випуску продукції у 2006 р. ТОВ “Гурмак” потрібно буде 18,37 т огірків та 5,44 т капусти.

Під час аналізу виконання плану матеріально-технічного постачання визначають забезпеченість матеріальними ресурсами планових потреб. Аналіз забезпеченості підприємства укладеними договорами проведемо, користуючись наступними даними (табл. 3.2).

Як видно з табл. 3.2, підприємство, що аналізується уклало договорів на постачання овочів на 2,59 т більше від планової потреби (тобто було забезпечене договорами на 115,56 %); у тому числі забезпеченість укладеними договорами за огірками становила 108,9 % (на 1,63 т більше від потреби), а за капустою – 123,8 % (на 0,96 т більше від потреби). Усі укладені договори на постачання матеріалів були виконані на 100%.

У випадку, коли у підприємства є декілька постачальників одного і того ж виду матеріалів, доцільно провести аналіз виконання договорів окремими постачальниками. Такий аналіз проводиться аналогічно до аналізу виконання договорів за асортиментом і в цілому по підприємству. Оскільки єдиним постачальником на ТОВ „Гурмак”овочів є ТОВ «БСГП «Зарічанське», то дані, отримані в результаті проведення такого аналізу будуть ідентичні даним таблиць 3.2. і 3.3.

Основними причинами невиконання  плану матеріально-технічного постачання можуть бути несвоєчасне укладення  господарських договорів з вини працівників відділу матеріально-технічного постачання, а також їх невиконання окремими постачальниками.

Для реалізації виробничої програми важливо виконати план постачання матеріалів не тільки за обсягом, а й за асортиментом та структурою (табл. 3.3). Коефіцієнт асортиментності визначається відношенням суми, зарахованої у виконання плану за асортиментом до планової потреби підприємства. Аналіз виконання плану постачання за структурою виконують порівнянням запланованої питомої ваги окремих видів матеріалів.

Для ефективної роботи підприємств важливе значення має аналіз ритмічності надходження матеріалів. Аналіз ритмічності проводять за основними видами матеріальних ресурсів за рік, квартал, місяць, декаду. Коефіцієнт ритмічності визначають відношенням суми, зарахованої у виконання плану ритмічності постачання матеріальних ресурсів, до плану постачання ( табл. 3.4.).Дані табл. 3.3. свідчать, що на ТОВ „Гурмак” у 2006 р. план матеріально-технічного постачання по овочах за асортиментом виконано на 100 %, а у структурі постачання були незначні відхилення (зокрема, частка огірків була меншою від запланованої, а капусти відповідно, більшою на 1,97 %).

При аналізі якості матеріальних ресурсів особливу увагу звертають  на сировину та основні матеріали, що становлять основу продукції, яка випускається.Крім економічного аналізу своєчасності і повноти надходження матеріальних ресурсів на підприємство, працівники відділу матеріально-технічного постачання разом з працівниками відповідних служб здійснюють оперативний аналіз якості матеріалів в момент їх надходження на підприємство. Джерелами такого аналізу є акти приймання матеріалів, рекламації на матеріальні ресурси, претензії до постачальників, акти про повний і частковий виробничий брак готової продукції з вини постачальників матеріальних ресурсів, стандарти, специфікації, паспорти і технічні умови на відповідні матеріальні ресурси, а також результати проведеного аналізу якості матеріальних ресурсів заводськими лабораторіями або бюро експертиз.

У процесі подальшого аналізу  виявляються причини, а також  винуватці відхилень від плану  повного і своєчасного забезпечення підприємства якісними матеріальними, ресурсами. За результатами аналізу оформлюють претензії до винуватців і вживають відповідних заходів до своєчасного забезпечення виробництва необхідними високоякісними матеріальними ресурсами

3.2 Аналіз основних  показників використання матеріалів.

Матеріаломісткість товарної продукції – це відношення матеріальних витрат на її виробництво до її вартості, продукції. Питома матеріаломісткість окремих видів продукції визначається відношенням матеріальних витрат на її виробництво до її вартості. Для  аналізу рівня матеріаломісткості товарної продукції використаємо аналітичну таблицю 3.6.

Для заповнення таблиці 3.6 виконаємо  наступні розрахунки:

1) вплив величини матеріальних  витрат на випуск продукції:

214,2/0,4475= 478,7;

2) вплив рівня використання матеріалів на випуск продукції:

(3354,4/0,4627) – (3354,4/0,4475) = 7248,9 – 7495,8 = –246,9.

Результати розрахунків  у табл. 3.6 свідчать, що за 2004 -2005 рр. на ТОВ „Гурмак” було допущено зростання матеріальних витрат на 231,8 тис. грн. (або на 3,3 %). Водночас обсяг випуску продукції зріс на 214,2 тис. грн. (6,8 %). Внаслідок перевищення темпів росту матеріальних витрат (6,8 %) над темпами росту виробництва продукції (3,3 %) матеріаломісткість 1 грн. продукції зросла на 1,52 коп. (або на 3,4 %) і досягла у 2005 р. 0,4627 коп. на 1 грн. товарної продукції.

Зміна величини матеріальних витрат спричинила збільшення обсягу випуску продукції на 478,7 тис. грн., а зміна рівня використання матеріалів – його зменшення на 246,9 тис. грн.; сукупний вплив цих факторів спричинив збільшення випуску продукції на 231,8 тис. грн.

З метою виявлення негативних причин і забезпечення більшої об'єктивності та дієвості аналізу визначають вплив на рівень загальної матеріаломісткості продукції окремих елементів витрат, тобто, вплив конкретних груп матеріальних ресурсів, а також дають оцінку матеріаломісткості окремих виробів. Для такого аналізу використовують дані звітних калькуляцій. Зміну прямих матеріальних витрат здебільшого зумовлюють такі фактори: зміна кількості використаної сировини і матеріалів (фактор норм); зміна цін на сировину і матеріали, зміна транспортно-заготівельних витрат (фактор цін); зміна рецептури виробу; заміна одного виду сировини і матеріалів іншими. Для аналізу використання матеріальних ресурсів використаємо аналітичну таблицю 3.7.

Для заповнення таблиці 3.7 використаємо дані попередніх таблиць, кількісно-сумових  карток складського обліку овочів за 2006 р, які ведуться у бухгалтерії ТОВ „Гурмак” із застосуванням ЕОМ.

Для обчислення потреби в  матеріалах за планом при фактичному випуску і плановій структурі зробимо наступні розрахунки:

1) випуск видів продукції,  в яких використовуються огірки:

за планом:

(12+8+20+2)+(5+7+2+3)=42+17=59 т.

фактично:

(12,1+8+20,2+2)+(4,5+7+2+2,6)=42,3+16,1=58,4 т.

2) коефіцієнт співвідношення фактичного і планового обсягу випуску:

58,4/59 = 0,9898.

Потребу в матеріалах за планом при фактичному випуску і  плановій структурі знаходимо множенням  їх потреби за планом (табл. 3.7, графа 9) на коефіцієнт співвідношення фактичного і планового обсягу випуску (0,9898).

Фактичне споживання матеріалів знаходимо за даними карток складського  обліку.

Як свідчать дані табл. 3.8, зниження обсягу випуску продукції спричинило зменшення споживання овочів на 242 грн. (в тому числі огірків – на 161 грн., капусти - на 81 грн.). Зміна структури випущеної продукції спричинила збільшення споживання овочів порівняно із планом на 763 грн., що вказує на зростання частки більш матеріаломісткої продукції (особливо щодо споживання огірків, споживання яких внаслідок зміни структури продукції зросло на 819 грн.; водночас зміна структури спричинила зменшення споживання капусти на 55 грн.). Зміна норм споживання овочів спричинила зменшення їх використання порівняно з планом на 1088 грн. (у тому числі огірків на 593 грн., капусти - 497 грн.). Зміна цін на матеріали в цілому спричинила зростання їх споживання на 535 грн. (зростання цін на огірки спричинило збільшення їх використання на 661 грн., водночас відбулося зниження цін на капусту, яке спричинило зменшення їх споживання на 125 грн.).

Отже, основними факторами, що спричинили збільшення споживання овочів на ТОВ „Гурмак” за 9 місяців 2006 р. (порівняно з планом), були структурні зміни та зростання ціни сировини. Зменшило обсяг використання овочів зниження обсягу виробництва та норм їх використання. Сукупний вплив факторів спричинив зменшення фактичного споживання овочів за 9 місяців 2006 р. порівняно із запланованим на 32 грн., як результат збільшення обсягів використання огірків на 726 грн., та зменшення обсягів використання капусти на 758 грн. Негативно впливати на матеріаломісткість продукції можуть надпланові відходи і втрати від браку, які на ряді підприємств мають значну питому вагу. Під час аналізу важливо виявити не тільки зміну питомої ваги відходів, а й причини їх утворення, розробити заходи для їх усунення. Важливим резервом збільшення виробництва продукції є доведення повернених відходів до запланованого рівня.

Важливими показниками, що характеризують ефективність використання матеріальних ресурсів є показники оборотності  матеріалів. Коефіцієнт оборотності  матеріалів розраховується як відношення виручки від реалізації за рік до середньорічної вартості матеріалів. Період обороту матеріалів є оберненим показником до попереднього. Він розраховується як відношення кількості днів у році до коефіцієнту оборотності.

Таблиця показників оборотності  матеріалів підприємства (табл. 3.9).

Коефіцієнт оборотності  матеріалів і активів знаходимо як відношення виручки до середньорічної їх вартості, а період обороту – як відношення кількості днів у році до коефіцієнту оборотності.

Показники оборотності матеріалів для більшої наочності можна відобразити у вигляді діаграми (рис. 3.1).

Як показують результати розрахунків та дані таблиці 3.9 і  рис.3.1, за 2004 -2005 рр. показники оборотності  матеріалів на ТОВ "Гурмак" значно погіршилися: коефіцієнт оборотності матеріалів зменшився з 6,52 до 4,66 разів на рік (на 28,5%); зменшився і коефіцієнт оборотності усіх активів підприємства – з 0,84 до 0,72 (на 14,3%). Період обороту матеріалів зріс з 56 до 78 днів (на 22 дні), а період обороту активів – з 433 до 505 днів (на 72 дні). Це свідчить про зниження ефективності використання активів в цілому і особливо матеріалів.

Для розрахунку впливу факторів на зміну обсягу виручки від реалізації використаємо метод абсолютних різниць:

а) вплив зміни оборотності  матеріалів = (–1,86) × 8475,1 × 0,129 = –2033,5 тис.грн.;

б) вплив зміни частки матеріалів у активах = 4,663 × (+0,026) × 8475,1 = 1027,5 тис.грн.;

в) вплив зміни середньорічної вартості активів = 4,663 × 0,155× (1148,9)= 821,7 тис.грн.;

Зниження оборотності  матеріалів у 2004-2005 р. спричинило зменшення  обсягу виручки від реалізації продукції  на 2033,5 тис. грн. Водночас частка матеріалів у загальній вартості активів підприємства зросла з 12,9 до 15,5 % (тобто на 2,6 %), що спричинило збільшення виручки на 1027,5 тис. грн. Зростання середньорічної вартості активів на 13,6 % (або 1148,9 тис. грн.) спричинило збільшення обсягу виручки від реалізації на 821,7 тис. грн. Сукупний вплив цих факторів спричинив зменшення чистого доходу (виручки) від реалізації на 184,3 тис. грн.

Отже основним фактором, що спричинив зменшення обсягу реалізації продукції у 2004-2005 рр. було зниження оборотності матеріалів.

Розділ 4. Пропозицій щодо удосконалення аналітичного середовища ефективності використання матеріальних ресурсів для забезпечення достовірних  управлінських рішень

Раціональне та економне використання матеріальних ресурсів — одне з  найважливіших завдань підприємств. Чим ефективніше використовуються сировина, матеріали, паливо, енергія, тим менше їх витрачається на виготовлення певної кількості продукції, тобто створюється можливість збільшити обсяги виробництва, що в цілому підвищує його ефективність.

У сучасних умовах господарювання однією з дуже важливих проблем кожного  підприємства є економія матеріальних ресурсів та пошук резервів їх кращого використання.

Розрізняють джерела та шляхи  економії матеріальних ресурсів. Економне використання матеріальних ресурсів полягає  у формуванні такого рівня витрат сировини і матеріалів, за якого на виготовлення продукції високої якості використовується мінімальна кількість сировини та матеріалів. Водночас, створюючи раціональну структуру метало споживання, у виробничому процесі потрібно застосовувати такі матеріали, сировину, котрі дають змогу підвищити споживні якості продукції при порівняно низьких витратах на її виготовлення. З цією метою на підприємстві розробляють комплекс заходів щодо економії матеріальних ресурсів з урахуванням специфіки виробництва продукції на даному підприємстві.

Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута  економія.

Шляхи (напрямки) економії— це способи, заходи з допомогою яких може бути досягнута економія.

Основними джерелами економії сировини та матеріалів є:

зниження ваги виробів;

зменшення питомих витрат матеріалів;

скорочення відходів і  витрат сировини та матеріалів;

використання відходів;

використання вторинної  сировини;

ліквідація браку.

Залежно від характеру  заходів, які розробляються на підприємстві відповідно до конкретних умов виробництва, основні шляхи (напрямки) економії матеріальних ресурсів поділяють на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних  напрямків відносять заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до її виробничого споживання; удосконалення конструкції машин, устаткування і виробів; застосування більш економних видів сировини, палива; комплексне перероблення сировини; застосування мало відхідної та безвідхідної технології.

У плодоовочевій консервній промисловості до виробничо-технічних  напрямків можна віднести наступні:

1) Зниження відносної  металомісткості готової продукції  у результаті запровадження досягнень науково-технічного прогресу. Завдяки науково-технічному прогресу в плодоовочевій консервній промисловості підвищується потужність машин та устаткування, що, безперечно, супроводжується порівняльним зниженням їх чистої і відносної ваги, підвищенням їх якості та зниженням питомих експлуатаційних витрат.