Історія та причини виникнення ф'ючерсної торгівлі

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Київський національний університет  будівництві і архітектури

 

Кафедра економіки будівництва

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни:

«Основи біржевої і банківської діяльності»

на тему:

«Історія та причини виникнення ф’ючерсної торгівлі»

 

 

 

 

 

Виконав: студ. гр. ПЦБ-51

      Хмельницький С.В.

Перевірила: Беленкова О.Ю.

 

 

 

 

Київ-2011

 Зміст

Вступ 3

1.  Ф’ючерсна торгівля. Загальні характеристики 4

2. Причини виникнення  ф’ючерсної торгівлі 8

3. Історія виникнення  ф’ючерсної торгівлі 11

3.1. Історія виникнення  світових ф'ючерсних бірж 11

3.2 . Шляхи розвитку ф’ючерсної  торгівлі в Україні 13

Висновки 17

Список використаної літератури 20

 

 

 

Вступ

От уже два десятиліття  в країнах Заходу строковий ринок, і зокрема ринок ф’ючерсів, виступає як повноправний елемент фінансового  ринку. В Україні ця сфера діяльності ще відносно молода і знаходиться  лише в стадії розвитку, у той  час як в індустріальних країнах  строкові угоди вже давно є  фінансовим інструментом, який широко застосовується для страхування  від ринкового ризику і не виключає при цьому можливості одержання  прибутку.

Ф'ючерсними називають  угоди, пов'язані з взаємною передачею  прав і обов'язків у відношенні стандартних контрактів на постачання біржового товару. При цьому такі угоди на відміну від угод на реальний товар не передбачають зобов'язання сторін поставити чи прийняти реальний товар (у термін, обумовлений контрактом), а припускають купівлю і продаж прав на товар (паперові угоди).

Нині ф'ючерсні біржі  переважають і діють практично  у всіх країнах Заходу. Вони дозволяють швидше реалізовувати товар, зменшувати ризик втрат від несприятливих  змін цін, прискорювати повернення авансованого капіталу в грошовій формі в кількості, максимально близькому спочатку авансованому капіталу, плюс відповідний  прибуток.

Крім того ф'ючерсна торгівля дозволяє прискорювати повернення авансованого капіталу в грошовій формі в кількості, максимально близькому спочатку авансованому капіталу плюс відповідний  прибуток. При цьому відбувається своєрідний поділ функцій між  банком і біржею: банк кредитує тільки ту частину товарної вартості, що, на його думку, буде відшкодована незалежно  від кон'юнктурних коливань, а  ф'ючерсна біржа покриває різницю  між банківським кредитом і ціною  реалізації товару. Ф'ючерсна торгівля забезпечує економію резервних засобів, які підприємець тримає на випадок  несприятливої кон'юнктури.

 

 

1. Ф’ючерсна торгівля. Загальні характеристики

Ф’ючерс є одним з характерних  представників цілого класу інструментів фондового ринку, відомого як «похідні цінні папери». Ознайомлення з ф’ючерсом  почнемо з визначень, узятих з  різних законодавчих і методичних джерел.

Відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ф’ючерсна операція –  це господарська операція суб’єкта підприємницької  діяльності, що передбачає придбання (продаж) ф’ючерсної угоди, тобто зобов’язання придбати (продати) продукцію сезонного  виробництва, цінні папери або валютні  цінності у домовлений час у майбутньому, за ціною, встановленою у момент домовленості про угоду. При цьому покупець (продавець) ф’ючерсної угоди може відмовитись від її виконання  тільки за згодою іншої сторони.

Розрахунки за ф’ючерсною операцією здійснюються в момент фактичної реалізації продукції  сезонного виробництва, цінних паперів  і валютних операцій. Премія за укладення  ф’ючерсної угоди сплачується під  час такого укладення.

«Ф’ючерс – це контракт, за яким інвестор, що уклав його, бере на себе зобов’язання після закінчення певного терміну продати своєму контрагентові (або купити в нього) певну кількість товару або фінансових інструментів за домовленою ціною».

«Ф’ючерс – це угода, за якою одна сторона зобов’язується продати, а інша – купити цінні  папери певного виду, у певній кількості, за певною ціною і в певний термін у майбутньому».

«Ф’ючерс – цінний папір, щодо постачання певної кількості цінностей  протягом певного періоду за ціною, встановленою на момент укладання угоди».

«Ф’ючерсний контракт –  це угода між двома сторонами  про майбутнє постачання предмета угоди».

«Ф’ючерсний контракт –  це стандартний біржовий договір  купівлі-продажу біржового активу у майбутньому за домовленою ціною».

«Ф’ючерс – безумовне  взаємне зобов’язання двох партнерів, опосередковане біржею».

Ці визначення дають змогу  дати докладнішу характеристику ф’ючерсів, підкресливши такі ознаки, як торговельний характер угоди, її обов’язковість, договірну  форму, біржове опосередкування, конкретизацію  предмета угоди, часовий характер, цілі й результати.

Торговельний  характер угоди. Ф’ючерсна угода – це типова торговельна угода: є предмет торгівлі, є суб’єкти (сторони) угоди, є умови її здійснення, що визначають спосіб передачі власності або права власності від одного суб’єкта до іншого. Проте фактична операція з купівлі-продажу ф’ючерса дещо різниться від звичайних торговельних угод.

Обов’язковість. Ф’ючерсні контракти підлягають обов’язковому виконанню. Узгоджену під час укладення контракту ціну активів не можна змінити (це той самий випадок, коли кажуть, що «купецьке слово дорожче за гроші»). Покупець ф’ючерса, так само як і його продавець, має право відмовитись від його виконання, але тільки з дозволу іншої сторони. Ф’ючерсний контракт передбачає обов’язковий розрахунок після закінчення його терміну, і якщо цю вимогу не виконує одна зі сторін, тоді інша сторона набуває права на відшкодування (компенсацію).

Договірна форма. Особливістю ф’ючерсного контракту є його уніфікованість. Він стандартизований за всіма своїми реквізитами: за вартістю фінансового активу, що лежить в його основі, за кількістю поставок цього активу, за терміном і місцем поставки, передбаченими штрафними санкціями, способом розв’язання суперечок, коли такі виникнуть, та ін. Ф’ючерсний контракт має ту відміну, що він не тільки грунтується на певних цінних паперах (акціях, облігаціях та ін.), а й сам є певним видом цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку нарівні з іншими цінними паперами. Ф’ючерсний контракт можна продати і купити (звичайно із зобов’язанням дотримання його умов). Коли говорять про продаж (купівлю) ф’ючерса, це означає, що продається (купується) ф’ючерсний контракт.

Біржове опосередкування. Ф’ючерси обертаються, як правило, на біржовому ринку. Біржа бере настільки активну участь в обігу ф’ючерсів, що в певному сенсі її можна вважати не тільки посередником, а й учасником цього обороту. Річ не лише в тім, що біржа стежить за виконанням стандартного контракту. Вона бере на себе функцію покупця для всіх продавців ф’ючерсів і продавця для всіх покупців. Для здійснення цих операцій біржа має страховий фонд. Кожний продавець і кожний покупець ф’ючерсного контракту, дякуючи послугам біржі, має можливість ліквідувати свої контрактні зобов’язання через укладення протилежної угоди. Активна участь біржі в купівлі-продажу ф’ючерсів приводить до того, що ф’ючерсний контракт фактично перетворюється на два контракти: контракт між продавцем і біржею та контракт між покупцем і біржею.

Предмет угоди. Це дуже важлива характеристика. Річ у тім, що історично предметом ф’ючерсної угоди були (певною мірою залишаються і сьогодні) матеріальні цінності, а самі угоди здійснювалися (і частково здійснюються) на товарних біржах. Поступово предметом такої угоди стали цінні папери, а посередником – фондова біржа. Характерною рисою нинішнього ф’ючерсного контракту є те, що в ньому вартості товарів остаточно відокремились від реальних товарів, тобто його можна продавати незалежно від того, існують насправді вказані в ньому цінності, чи не існують, має продавець належні активи під час укладання контракту, чи ні. Головне, щоб контракт було оформлено як угоду щодо передачі права власності і визначено в ньому певний вартісний показник, наприклад індекс цін, відсоткову ставку, валютний курс і т.п. Легкий безтоварний характер ф’ючерсів зумовив можливість багаторазового їх перепродажу, особливо на валютних біржах. Популярність ф’ючерсів підтверджує їхню адекватність сучасному ринковому господарству.

Часовий характер. Термін «ф’ючерс» походить від англійського futures (майбутнє). Цим підкреслюється часовий характер ф’ючерсної угоди. Не буде великою помилкою назвати цю ознаку ф’ючерса основною. Коли б не було розриву в часі між укладенням угоди та її виконанням, то не було б і самої ф’ючерсної угоди. Була б лише звичайна торговельна угода, яка передбачала б негайну поставку активу (товару, векселя, валюти і т.п.) і належала б до класу касових (спотових) ринкових угод. Якщо коротко охарактеризувати клас угод, до яких належать ф’ючерсні контракти, то це передовсім угоди про майбутню купівлю. Ф’ючерсний контракт, за правилами, має обмежений термін виконання – не більше трьох місяців, але цього досить, щоб відбулися істотні зміни цін на активи, закладені у ф’ючерсному контракті, і щоб на цій підставі кожний з учасників контракту зумів би «випробувати долю» у небезпечній, але звабливій біржовій грі.

Цілі й результати. Ф’ючерсна торгівля ведеться не заради просування товарів від виробника до споживача. З реальним товаром цей вид торгівлі має нині лише непрямий зв’язок. Рушійні мотиви учасників ф’ючерсної угоди інші: прагнення зменшити втрати у разі різких коливань цін, зменшити розмір страхових фондів, знизити витрати обороту, прискорити повернення у грошовій формі вкладеного капіталу і, звичайно, зіграти на різниці цін, отримавши прибуток. Позичальники прагнуть убезпечити себе від зростання відсотка і зробити ціну одержуваних короткотермінових позичок стабільною, а кредитори намагаються застрахуватися від непередбаченого зниження відсотка з позичок, які вони надають. Саме тому позичальники укладають ф’ючерсні контракти на продаж, а кредитори – на купівлю фінансових інструментів. Ф’ючерси привабливі й тим, що їхня купівля або продаж дають змогу отримати дохід з порівняно невеликих інвестицій, оскільки інвестор оплачує не всю вартість активу, а тільки гарантійний внесок.

 

2. Причинии виникнення  ф’ючерсної торгівлі

Ф'ючерсна торгівля виникла  з біржової торгівлі реальним товаром. Спочатку біржа була просто місцем, де укладалися великооптові товарні  угоди з реальним біржовим товаром, з поставкою покупцеві негайно  або в найближчий термін. Паралельно цьому процесу відбувався розвиток торгівлі товарами або їх зразками, що виставлялися на біржу, з поставкою  їх через певний термін. В останньому випадку товар був або вже  виготовлений, або його ще тільки необхідно  було виготовити. На відміну від  торгівлі товаром з негайною поставкою, торгівля з поставкою через певний термін вимагає, щоб сторони вирішили певні питання щодо якості майбутнього  товару та розміру партії.

Угоди, укладені з терміном поставки на майбутнє, на відміну від  контрактів з негайною поставкою  товарів вимагають більш чіткої стандартизації і гарантування їх виконання. Інакше кажучи, з розвитком великої  промисловості виникла необхідність розробки відповідної стандартизації товарних угод, з одного боку, і гарантування їх виконання - з іншого. Якщо стандартизація угод полегшує їх укладення, а значить, веде до збільшення торгового обороту, то гарантування вимагає наявності  певної організації, яка бере на себе зазначене завдання. Це завдання успішно  виконують біржі, які проводять  велику роботу щодо стандартизації умов угод, що укладаються, і виступають гарантами їх виконання.

Система гарантування виконання  угод розвивалася у двох напрямах. З одного боку, біржі створювали страхові, гарантійні запаси біржових товарів, а з іншого - широкий розвиток отримав механізм перепродажу раніше укладених біржових контрактів, що дозволяв продавцеві або покупцеві  замість відмови від виконання  біржового договору (внаслідок певних економічних умов) продати своє договірне  зобов'язання або купити нове. Остання  обставина шляхом еволюції сприяла  розробці стандартних біржових договорів  з поставкою товару на термін і  їх обігом як самостійних об'єктів  біржової торгівлі. 
Основна причина і необхідність розвитку ф'ючерсної торгівлі полягають у тому, що остання забезпечує зняття тих обмежень, які має торгівля безпосередньо біржовим товаром. Сам товар як матеріальне благо несе в собі обмеження для розвитку біржової торгівлі. Позбутися їх можна шляхом організації торгівлі не самим товаром, а лише правами на товар, тобто ф'ючерсними контрактами. Купівля-продаж товарів на біржі поступається місцем біржовому обороту ф'ючерсних контрактів, зв'язок яких з ринком реального товару носить в основному непрямий характер, оскільки лише декілька процентів від загальної кількості контрактів закінчуються реальною поставкою товару. Непрямий зв'язок полягає в тому, що власники контрактів постійно продають і купують їх відповідно до впливу ринкової кон'юнктури, що постійно змінюється.

Виникнення ф’ючерсної торгівля і розвиток пов'язані з тим, що вона дозволила знизити ризик  несприятливих коливань цін на обіг капіталу, зменшити розмір резервного капіталу, необхідного на випадок  несприятливої кон'юнктури, прискорити повернення в грошовій формі авансованого капіталу, здешевити кредитну торгівлю, знизити витрати обігу. Торгівлю на ф'ючерсній біржі в порівнянні з біржею реального товару відрізняють  переважно:

* фіктивний   характер  угод  (лише   декілька   процентів   операцій завершуються поставкою  товару, а інші -виплатою різниці  в цінах);

* в основному непрямий  зв'язок з ринком реального  товару через хеджування;

*   повна уніфікація  всіх умов контрактів, крім ціни  і терміну поставки;

* знеособленість угод, оскільки  вони реєструються не між окремим  покупцем і продавцем, а між  ними і розрахунковою палатою. 

Угоди на ф'ючерсній біржі  укладаються як на товар, так і  на валюти, індекси акцій, процентні  ставки і т. д. Обсяг операцій на ф'ючерсній біржі, як правило, значно перевищує  розміри торгівлі реальними товарами.

Основними товарами, угоди  з якими укладаються на ф'ючерсних біржах, є зернові, нафта і нафтопродукти, дорогоцінні і кольорові метали, бавовна, цукор, кава, какао, боби, жива худоба.