США в світовій економіці

Замічене, що в міру освоєння світовою промисловістю тих або  інших проведень, нехай навіть порівняно  нових і високоприбуткових, американські виготовлювачі як би втрачають до них інтерес і не ведуть конкурентну  боротьбу, що знекровлює, з виробниками  з менш розвинених країн за домінування  у відповідних секторах світового  ринку. Так, компанії США майже повністю віддали переважно країнам Південно-Східної  Азії проведення побутової домашньої  техніки, Латинській Америці - текстильне й швейне проведення, європейцям - свій внутрішній ринок дорогих представницьких  автомобілів і парфумерії (хоча й  те й інше здатне високоякісно проводитися  в самих Сполучених Штатах) [13].

У той же час США відповідають у світі майже за 42% ринку високотехнологічних  видів сучасного озброєння, за створення  унікальних приладів різноманітного призначення, за випуск усіх нових програм, що модифікуються, для комп'ютерів, майже за 30% ринку літальних апаратів, за більшість номенклатури використовуваних у світовій промисловості композиційних матеріалів і інших матеріалів із заданими властивостями. Список цей можна продовжувати, але зовсім очевидна закономірність: США націлена на те, щоб перебувати на вістря науково-технічного прогресу й зберігати, будь-що-будь ініціативу в НІОКР (науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах), а також у випуску нових раніше промислових виробів, що не існували, є результатом даних НІОКР.

Для забезпечення стійкого зростання виробництва наукоємної продукції в США створена й  функціонує найбільша у світі, а  часом і сама передова науково-дослідна й конструкторська база. Практично  на американську фундаментальну науку  й прикладні промислові дослідження  працює більша частина всього світового  потенціалу, оскільки в США вдалося  створити найбільш сприятливі умови  для дослідницької діяльності вчених, добитися найбільшого в порівнянні з іншими країнами фінансування їх діяльності, оплати праці і його фондоозброєності. Державна підтримка  наукових досліджень стала в США  пріоритетом номер один усіх післявоєнних адміністрацій. У цілому по питомій  вазі витрат на НІОКР у ВВП Сполучені  Штати безумовно лідирують у  світі, насамперед завдяки гігантським  коштам, що витрачаються на наукові  дослідження в оборонному секторі (див. табл. 3). І лише в необоронних  галузях їм серйозну конкуренцію  становлять Японія й Німеччина. Однак  фактичні обсяги витрат на НІОКР навіть по цивільній тематиці в США й  інших країнах просто непорівнянні. За різними оцінками, на НІОКР цивільного профілю США витрачають стільки  ж коштів, скільки всі інші країни «великої сімки» разом узяті ( у цьому  випадку Росія в економічних  відносинах до «сімки» приєднаною бути не може).

На відміну від переважної більшості промислових галузей  національної економіки, яким ніколи не виділяється бюджетне фінансування з державних джерел (це сфера винятково  приватних інвестицій), у проведення високо наукоємних і най передових  проведень держава вкладає значні кошти: безпосередньо або опосередковано - через фінансування наукових досліджень, надання податкових пільг, уведення ембарго на відповідну продукцію іноземного проведення й інші протекціоністські заходи [2.3].

 

 

 

РОЗДІЛ 4

СТАН СУЧАСНИХ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ КРАЇНИ

 

4.1.Структура експорту  та імпорту США

 

Рецесія в США поглиблюється, і навіть невтішних зусиль уряду, що виділяє величезні кошти на порятунок американської економіки, може виявитися недостатньо для того, щоб запобігти її подальшому скороченню. Як повідомляє "Reuters", у листопаді втрати робочих місць у США досягли небаченого за останні 34 роки розмаху. Опубліковані  дані Мінпраці додали темних фарб у й без того песимістичну картину: Сполучені Штати, останнє десятиліття, що служили локомотивом світової економіки, втрачають свої лідируючі позиції.

Судячи з недавніх спадів в економіці, безробіття в США  може досягти пікового показника  в 2010, а то й в 2011 році. Це означає, що світовій економіці не слід розраховувати  на споживчі видатки американців: підйом тут ще довго не трапиться. Економіка  ввійшла в штопор: зайнятість, доходи населення, споживчі видатки разом  переживають падіння [3.1].

На думку Голта, песимістичний  прогноз подальшого розвитку подій  у Сполучених Штатах може змусити  вибраного президента США Барака Обаму піти на виділення більшого пакета допомоги американській економіці, чим було при його попереднику  Джорджеві Бушеві. "Ми думали виділити $550 мільярдів протягом трьох років. Нам може знадобитися більше", - сказав Обама. Статистика, що очікується, покаже, наскільки сильно постраждали  американські домогосподарства й наскільки  серйозні наслідки триваючої вже  рік рецесії. На думку аналітиків, Федеральна резервна система повідомить, що доходи домогосподарств  скоротилися  . Піде публікація даних міністерства торгівлі про зниження обсягу торгівельного дефіциту США через одночасне зменшення імпорту й експорту. " У цей час національна й світова економіка взаємно становлять один одного в штопор", - сказав Білл Чейні.

Уповільнення росту споживчих  видатків у США позначилося на обсязі імпорту й стало однієї із причин різкого зниження цін на нафту. Ослаблення світової економіки  б'є по експорту американських товарів, приводить до втрати робочих місць  і прискорює рух по замкненому - порочному - колу.

Кінець цієї пагубної спіралі  настане тоді, коли кредитні ринки  відновлять нормальну роботу. Коли саме це трапиться, не знає ніхто. Одне ясно: зайнятість починає рости через  довгий час після закінчення рецесії. Після закінчення економічного спаду  в США 1990 року треба було 15 місяців, щоб безробіття досягло піка. Після  закінчення рецесії 2001 року рівень безробіття ріс ще 19 місяців [17].

Навіть оптимісти по більшій  частині вважають, що нинішня криза  завершиться не раніше квітня. Якщо економіка буде розвиватися за звичною  схемою, пік безробіття прийде на 2010 рік, а може бути, і на 2011.

Але не тільки у світовому  експорті питома вага країни падає, якщо говорити про традиційні проведення сучасної обробної промисловості. Навіть у структурі зовнішньоторговельного балансу самих США частка імпортованої продукції традиційних промислових  галузей помітно перевершує показники  по експорту із країни за рубіж подібної продукції. Перевищення обсягів  імпорту над експортом спостерігається  з 1983 р. - до цього обсяг увезеної в США продукції традиційних  галузей обробної промисловості  завжди уступав обсягу, що вивозиться на закордонні ринки й зробленої  в Америці. В 2008 р. експорт США  – 1 377 млрд. дол., імпорт – 2 190 млрд. дол. або в 1, 6 рази більше й це в умовах максимально низького курсу дол. [14]. США до євро й іншим валютам. Це пояснюється тим,  що лідирують  позиції на внутрішньому ринку побутової  і професійної аудіо і відеотехніки, точних вимірювальних і спеціальних  приладів, годинних механізмів, у значній  мірі легкової автомобільної й домашньої  техніки в США займають товари, завезені в країну іноземними виробниками. Якщо спеціально говорити про автобудування ( на нього доводиться до 7% ВВП, зробленого в обробній промисловості країни), то торгівельний баланс США вже давно несприятливий - із країни на світові ринки експортуються в основному порівняно недорогі автомобілі, тому що дорогі марки не знаходять достатнього платоспроможного попиту в інших країнах. У той же час США імпортують усе більше дорогих ( насамперед престижних і спортивних) автомобілів з Німеччини, Італії, Японії, Великобританії. Приблизно таке ж положення складається й у верстатному парку, на ринку персональних комп'ютерів і т.д. [12].Однак положення в зазначених проведеннях скоріше є особливістю даних галузей, ніж закономірністю. Закономірність укладається в переважному кількісному й, уже як наслідок, у вартіснім перевищенні імпорту над експортом [3.2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2.Економічні зв’язки  з Україною

 

Протягом тривалого часу українсько-американські економічні відносини  позначались наявністю низки  застарілих проблем, які, власне, і формували  систему пріоритетів діяльності українських дипломатів на американському напрямку, оскільки їхня невирішеність  негативно впливала на загальний  тонус двосторонніх стосунків. Йдеться  насамперед про відновлення пільг  щодо експорту товарів із України  в США згідно з Генералізованою  системою преференцій США (ГСП), надання  Україні Сполученими Штатами  статусу країни із ринковою економікою, підписання двостороннього протоколу  про взаємний доступ на ринки товарів  та послуг, який фактично відкриває  нашій державі двері до СОТ, а  також скасування дії поправки Джексона — Веніка, яка, незважаючи на суто політичний зміст, передбачає економічні по формі  санкції. 

При цьому слід зазначити, що відносно коротка історія відносин України і США показує, що останні  не лише послідовно й прагматично  відстоювали власні економічні і  політичні інтереси, а й завжди гостро реагували на дії колишнього українського керівництва, що в той  або інший спосіб порушували принципи демократії та цивілізованої ринкової економіки. Як свідчить світовий досвід, ці питання взаємопов’язані.

Історичні події 2004 року дали вагомі підстави офіційному Вашингтону та американським діловим колам, а власне, і всім демократичним  країнам розглядати нашу державу  не лише як динамічну демократію, що упевнено входить до простору спільних демократичних цінностей, але й  перспективного економічного партнера, який скидає затісну оболонку «перехідної» економіки. Це стало потужним імпульсом  для позитивного вирішення ряду стратегічно важливих завдань, необхідних для забезпечення рівноправної та активної участі України у системі сучасних міжнародних економічних відносин [15].

Так, екскурс в недалеке минуле свідчить, що лише прямі втрати українських виробників на американському ринку через відсутність сприятливих  умов торгівлі та ведення антидемпінгових  розслідувань складали понад 300 млн. дол. на рік. До цього слід додати шкоду, завдану іміджу України як надійного  торговельно-економічного партнера через  звинувачення у неналежному захисті  прав інтелектуальної власності  та невизнання ринкового характеру  її економіки. Тому останні досягнення в україно-американських відносинах не лише мають конкретну економічну вартість, а й формують, застосовуючи економічну термінологію, колосальні нематеріальні активи, що неможливо  придбати за гроші, але які дають  Україні можливість набагато впевненіше торувати шлях до власного місця у  системі сучасного міжнародного поділу праці та обстоювати свої інтереси. Вони свідчать про наші реальні здобутки у розбудові економіки на ринкових засадах, включно із відповідними інституційними змінами.

Зокрема рішення щодо відновлення  пільг для українського експорту в США згідно з Генералізованою  системою преференцій було прийняте в результаті позачергового перегляду  ситуації в Україні. Таким чином  Білий дім визнав відповідальність та адекватність дій українського уряду  в сфері захисту прав інтелектуальної  власності, а також приведення українського законодавства до світових норм. Як відомо, санкції проти України  були введені у 2001 році. Вони не дозволяли  здійснювати на безмитній основі експорт товарів на суму до 40 млн. дол. США щорічно за 120 позиціями  американської Гармонізованої тарифної системи.

Черговий перегляд оцінки статусу економіки України, який вперше було здійснено Міністерством  торгівлі США у 1997 році в рамках антидемпінгового розслідування щодо імпорту брухту та дроту з вуглецевої та деяких інших видів легованої сталі  з України, був ініційований урядом нашої держави у квітні 2005 року. Процедура розгляду таких питань досить складна і дозволяє всім зацікавленим сторонам, в тому числі американським  компаніям, які є безпосередніми конкурентами українських виробників, надавати будь-які аргументи на користь  своєї позиції. Дуже важливо, що на підтримку  України висловилось багато провідних  фірм США (AES, ADM, Alticor, Cargill, General Еlectric, Motorola, PBN, Procter&Gamble, United Technologies), які мають позитивний досвід роботи в нашій державі.

Рішення Міністерства торгівлі США в лютому 2006 р. про надання  ринкового статусу економіці  України свідчить про визнання урядом Сполучених Штатів зусиль нової української  влади щодо впровадження незворотних  змін в економічній сфері. Воно повинно  стати потужним сигналом для американського бізнесу, який сприятиме припливу інвестицій в Україну, розвитку всебічного торговельно-економічного співробітництва. З іншого боку, українські підприємці отримали важливі засоби, які дозволятимуть їм набагато ефективніше  обстоювати свої ділові інтереси в  США та активніше виходити на міжнародні ринки [18].

Тривалість переговорного  процесу з країнами—членами СОТ, в тому числі із США, свідчить не тільки про складність процесу та чутливість обговорюваних питань, але  й про послідовне відстоювання українською  стороною власних економічних інтересів.

Цілком зрозуміло, що радикального пожвавлення діяльності в Україні  американських та інших іноземних  інвесторів не можна очікувати без  продовження курсу ринкових реформ, завершення створення дієвої інвестиційної  інфраструктури та інших умов, які  б забезпечили довіру до України  з боку потенційних інвесторів. Виключне значення при цьому матиме й набуття  нашою країною членства у Світовій організації торгівлі.