США в світовій економіці

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ІМПЕРІАЛІСТИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ США (19 -20 вв.)

 
               2.1 XIX-XX століття, перш світова війна

 
     На рубежі XIX-XX вв. відбулася корінна зміна парадигми економічного розвитку - у центр економіки стають монополії. Провідні країни світу вступили в нову стадію свого розвитку - монополістичний капіталізм.  
Підсилюється суперництво між провідними країнами, у результаті якого в капіталістичному світі сформувалися три гостро конкуруючі центри світового імперіалізму: Західна Європа, США і Японія.

 
     США стають провідною індустріальною державою світу протягом декількох десятиліть після цивільної війни 1861-1865 рр. вони зробили величезний стрибок в економічному розвитку, який дозволив їм вийти на перше місце у світі за розмірами промислового й сільськогосподарського виробництва. Якщо в 1860 г. по випускові промислової продукції США значно поступалися Англії, то вже до початку XX в. випередили її вдвічі. За 1860-1900 рр. загальний обсяг продукції, що випускається, збільшився в 7 раз, а сума капіталовкладень у промисловість - в 10 раз. ДО 1913 р. Частка  США складала майже 1/2 світової виплавки стали, 45% здобичі кам'яного вугілля, 82% нафти, більш 1/2 виробництва електроенергії - у загальному підсумку 38% промислової продукції всіх країн. 
Інтенсивно відбувався процес нагромадження капіталу, насамперед , за рахунок захоплення земель індіанців. Яскраво проявлялася перевага США як молодої буржуазної країни, яка має можливість ураховувати виробничий досвід інших країн, використовувати останні досягнення науки й техніки, новітнє встаткування, передові форми організації виробництва. 
Революційний вплив на виробництво виявило широке застосування електроенергії. Одночасно стали розвиватися такі галузі, як електротехнічна, приладобудівна, металургійна. Використовувалися нові види двигунів - парові й гідравлічні турбіни, двигуни внутрішнього згоряння. Це відкрило шлях до створення автомобілів і літаків. 
     Виробництво було забезпечено безупинно зростаючим у світі формуванням капіталізму й поглибленнєм суспільного поділу праці ринком. Відбувалися швидке заселення Заходу, зміцнення економічних зв'язків між районами країни, активне будівництво шляхів сполучення, насамперед , залізниць .  
Розширенню внутрішнього ринку сприяло огородження його від іноземних товарів високими протекціоністськими митами. 
Нестача власних засобів компенсувалася ввозом іноземних капіталів, особливо з Англії. Загальна сума іноземних капіталів становила: в 1860 г. - 400 млн. дол., в 1900 р. - 3,3 млрд., в 1914 р. - 5 млрд. дол. Це свідчило про те, що аж до початку Першої світової війни США були боржником Європи. Але капітали використовувалися продуктивно - для розвитку важкої промисловості й транспорту. 
Виникли нові явища в економічнім житті - посилений процес концентрації й централізації виробництва й капіталу, створення усе більших підприємств і на цій основі - монополістичних союзів. Цей процес у США проходив швидше, чим в інших країнах. 
     Головною формою монополій виступали трести. Видобуток нафти здійснювався під контролем рокфеллерівського тресту "Стандаройл" (він акумулював 95% усієї нафтової промисловості, фірми інших галузей, банківські, залізничні, судноплавні компанії). В 1901 р. виник "Сталевий трест", що належить групі банкіра Дж. Моргана. ДО початку Першої світової війни під їхнім контролем була половина запасів залізної руди, 43% виробленого чавуну, 66% виплавлюваної сталі. 
За короткий час стає монополією фірма Форда, а автомобільна промисловість США відразу посідає перше місце у світі. В автомобілебудуванні три корпорації об'єднали не тільки автомобільні заводи, але й суміжні підприємства. В 1913 р. найбільший з них "Дженерал моторс" робив половину всіх автомобілів країни. 
Відбувався посилений процес концентрації банківської справи. Фінансово-промислові групи Моргана й Рокфеллера зосередили в себе приблизно 1/3 усього багатства країни.

     У сільськім господарстві фермерство стало пануючою формою землекористування (крім Півдня). Воно забезпечувало найбільш швидкий розвиток продуктивних сил. Фермери були власниками землі, їх доходи йшли в капіталістичне нагромадження. За рівнем механізації сільського господарства США посіли перше місце у світі.

     Тривала територіальна й економічна експансія, вигнання із земель індійських племен. В 1875 г. почалося захоплення Гавайських островів. Після війни з Іспанією в 1898 г. її володіння (острова Пуерто-Ріко, Гуам, Філіппінські) перейшли до США. Куба, формально республіка, перебувала під контролем США. 
Зміцнювалися позиції на азіатському континенті, що представляє величезний зовнішній ринок. При цьому колоніальна експансія США мала свої особливості. Потенційні колонії - слаборозвинені країни - перебували поруч, не треба було їхати за океан. Крім того, колоніальна експансія США із самого початку здобула риси неоколоніалізму. США не повідомляють країни Латинської Америки своїми колоніями - формально вони залишаються суверенними державами. Але, користуючись економічною слабістю цих країн, капіталісти США ввозять туди свої капітали й експлуатують національні багатства.  
Успішна економічна експансія вела до розвитку зовнішньої торгівлі, активному проникненню на світові ринки. Зовнішньоторговельний обіг за 1870-1914рр. збільшився в п'ять раз. Але головна орієнтація була все  ж таки на внутрішній ринок, не залежний від кон'юнктури світового ринку. У цьому була перевага США. 
У першу світову війну США вступили лише у квітні 1917 р. Використавши переваги нейтралітету, вони одержали сприятливі можливості для швидкого розвитку, задовольняючи посилений попит на озброєння, обмундирування, продовольство. ДО того ж США швидко прибирали до рук джерела сировини й сфери додатка капіталу. 
Формування військового господарства неминуче приводило до збільшення виробничих потужностей і зайнятості. Військові поставки Англії, Франції, Росії й іншим країнам досяглися великих масштабів: в 1914 р. - 1 млрд., в 1916 - 3 млрд. дол. Чистий прибуток американських корпорацій значно збільшився. 
Розвиток військового виробництва вів до росту нагромадження капіталу. За 1914-1919 рр. загальна сума інвестицій у промисловість збільшилася вдвічі, випуск продукції - на 26%. Однак процвітання було характерне лише для військової промисловості, що одержує урядові замовлення. В інших галузях спостерігалися труднощі збуту, забезпеченості сировиною, застій, а в ряді випадків - і змушене закриття підприємств. 
Війна створила сприятливі умови для зовнішньо-економічної експансії. Вступивши у війну, США мали зовнішню заборгованість 7,2 млрд. дол., а вийшли з неї, володіючи закордонними капіталовкладеннями в 7 млрд. дол. Військові борги союзників у рахунок отриманих американських товарів склали 9,5 млрд. дол. У підсумку США з боржника перетворилися в найбільшого міжнародного кредитора. Провідне місце ця країна зайняла й у світовому експорті. 
Національне багатство США за 1914-1918 рр. збільшилося в 2,5 рази. Запаси золота досяглися половини світових запасів.

 
               2.2 Велика депресія

 
     Однак настільки швидкий економічний ріст був перерваний в 1929 р. найглибшою економічною кризою, що не мали рівних в історії. Падіння виробництва в США було більшим, ніж в інших країнах: промислове виробництво в 1933 р. склало 46% від рівня 1929 р., виробничі потужності були завантажені лише на 1/3. Оскільки криза була світовий, то порушилися зовнішньоекономічні зв'язки. Оборот зовнішньої торгівлі США скоротився в 3,1 рази. 
      Наприкінці 1930 року вкладники банків почали масове вилучення внесків, що привело до хвилі банкрутств банків. У результаті почався абсолютний стиск грошової маси. Друга банківська паніка відбувається навесні 1931 року. Усі ці місяці влади ніяк не реагують на економічне цунамі, що набирає обороти. ВВП в 1930-1931 роки падає відповідно на 9,4 і 8,5 %, а рівень безробіття піднімається з 3,2 % на початок 1930−гоего,его,его,иго до 15,9 % до кінця 1931 року. 
     В 1932 році ВВП скоротився на 13,4 %, а всього з 1929 року - на 31 %. Рівень безробіття в 1932 р. збільшився до 23,6 %. За три з невеликим року з початку кризи втратилися роботи більш 13 млн американців. Промислові запаси втратили 80 % їх вартості з 1930 року, а сільськогосподарські ціни впали на 53 % з 1929 року. За три роки збанкрутували два з кожних п'яти банків, їх вкладники втратили 2 млрд доларів депозитів. Грошова маса з 1929 року скоротилася по номіналу на 31 %. Вкладники, щоб зберегти свої гроші, стали спішно забирати з банків внески, що ще більше прискорювало банкрутства. Прагнучи зупинити цей процес, президент США оголосив банки закритими. Пішло розпорядження здати все золото, яке було в людей, у банки. За утайку золота покладалося покарання - 10 років в'язниці. Була проведена девальвація долара: його золотий зміст був знижений на 40%. 
Іншим напрямком курсу Рузвельта було здійснення великих державних робіт - будівництво доріг, аеродромів, шкіл, лікарень і інших споруджень. Для організації цих робіт було побудовано 2,5 тис. наметових таборів, куди збирали безробітних. Такі роботи зменшували безробіття й збільшували ринок збуту, оскільки колишні безробітні тепер одержували заробітну плату й купували товари. Крім того, для самих робіт здобувалися будматеріали, будівельні механізми і т.д. Це в певній мері послабляло кризу. 
     Завдяки проведеній політиці до 1937 р. США досяглися рівня 1929 р. Однак вибухнула чергова криза, і знову сильніше, чим в інших країнах: рівень промислового виробництва впав на 21%. 
30- роки характеризувалися подальшим посиленням концентрації капіталу. Гігантські трести, що становлять менш 1/1000 загального числа корпорацій, володіли майже половиною всіх активів. Наприкінці 30- х років 1% власників володів 59% національного багатства. 
     З початку 30- х років розширюється конкуренція на світових ринках з боку, що відродилися Німеччини, Японії й Італії. 
     Матеріальні втрати країни були мінімальними, а ринок збуту через гігантський попит на озброєння й військові матеріали суттєво розширився. Військові замовлення дали потужний стимул для росту промисловості, і вона здійснила колосальний підйом: з 1939 по 1945 рр. виробництво електроенергії збільшилося на 74%, виплавка сталі - на 50%, видобуток нафти - на 35%. Широкий розвиток одержав будівництво нових підприємств, у значній мірі, що фінансувалося державою (так, з 25,8 млрд. дол., вкладених в обробну промисловість, 17,2 млрд., або близько 70%, становили державні інвестиції).

 
                 2.3. Друга світова війна

     Слід особливо зазначити збільшення ролі держави в роки війни. Їм було побудовано 2,5 тис. нових заводів, оснащених передовий технікою. Після війни вони були продані монополіям, причому за цінами в 3-5 раз дешевше, чим затратило на них держава. 
      Матеріальним внеском США в перемогу над Німеччиною були поставки по лендлизу, тобто передача учасникам війни проти Німеччини різних військових матеріалів вартістю 46 млрд. дол. Такі матеріали закупалися в американських корпорацій, що сприяло економічному пожвавленню в США, новому будівництву, росту зайнятості й доходів. 
Обсяг американського експорту за роки війни збільшився з 3 млрд. до 14 млрд. дол. у рік. Питома вага США у світовому експорті за 1937-1945 рр. виріс із 14,2 до 40%. 
Помітно зросли американські капіталовкладення за кордоном - до 17 млрд. дол. ДО кінця війни в країні було зосереджено 2/3 світових запасів золота. 
Таким чином місце, що веде, США в системі світового капіталізму міцно закріпилося.

3.4 Економіка держави у  70-90 роках

Багато американців побоювалися, що із закінченням Другої світової війни й зниженням військових видатків можуть повернутися лихоліття  Великої депресії. Однак замість  цього, що давно стримувався попит  на споживчі товари викликав у післявоєнний період надзвичайно бурхливий економічний  ріст. Автомобільна промисловість успішно  повернулася до проведення автомашин; стрімко розвивалися нові галузі такі, як авіаційна й електронна промисловості. Підйому сприяв і  домобудівний бум, викликаний почасти  легко доступною іпотекою для  демобілізованих військових. Сукупний національний продукт виріс приблизно  з 200 мільярдів доларів в 1940 рр. до 300 мільярдів доларів в 1950 рр. і 500 мільярдів доларів в 1960 рр. У результаті післявоєнного сплеску народжуваності одночасно виросло число споживачів. Усе більше й більше американців  поповнювало ряди середнього класу.

Необхідність робити військову  продукцію породила величезний військово-промисловий  комплекс (термін зобов'язаний своїм  походженням Дуайту Д. Ейзенхауеру, президентові США з 1953 по 1961 рр.). Комплекс продовжив своє існування й після  закінчення війни. Коли над Європою  нависнула «Залізна завіса», а Сполучені  штати виявилися утягненими в холодну війну з Радянським Союзом, уряд підтримував значну бойову міць і вкладало гроші в новітні види сучасних озброєнь таких, як водяна бомба. Але все-таки Сполучені Штати займали пануюче положення на багатьох експортних ринках. Це з'явилося результатом мощі й стабільності економіки США, того факту, що машина їх індустрії не була порушена війною, і американських успіхів у розвитку технології й технічних методів проведення в обробній промисловості.  За планом Маршалла в знівечені війною країни Європи потекла економічна допомога, що також сприяло збереженню ринків для численних американських товарів. А сам уряд визнав економічні питання своїм головним завданням. Згідно «Закону про зайнятість 1946 рр.» метою урядової політики було «сприяти максимальній зайнятості, проведенню й купівельної спроможності».

Крім того, у післявоєнний період США усвідомили необхідність перебудови міжнародних валютних відносин і очолили створення Міжнародного валютного фонду й Всесвітнього банку з метою сприяння розвитку відкритої міжнародної капіталістичної  економіки.

П'ятдесяті роки в Америці  часто називаються часом самовдоволення. Шістдесяті й сімдесяті напроти  стали періодом великих змін. У  світі складалися нові нації, рухи заколотників намагалися скинути існуючі уряди, що зміцнилися країни росли й знаходили  достатній економічний вплив, щоб  суперничати зі Сполученими штатами, що й усе ясніше усвідомлював, що військова міць не є єдиним способом росту й експансії, мир почав  підпадати під владу економічних  відносин.

У вісімдесяті роки уряд послабив державний контроль над  банківськими процентними ставками, міжнародним і міжміським телефонним зв'язком, а в дев'яності роки й  за місцевою телефонною службою [7].

Країна переживала глибокий спад аж до кінця 1982 р. У порівнянні з попереднім роком число банкрутств серед підприємств виросло на 50 відсотків. Особливо важко постраждали  фермери в результаті скорочення сільськогосподарського експорту, зниження цін на зерно й росту процентних ставок. І хоча різкий спад ділової  активності був малоприємними ліками, він допоміг економіці видертися  з його руйнівного циклу, що підім'яв. ДО 1983 р. інфляція,викликана війною у В’єтнамі, спала, економіка оправилася, і Сполучені штати вступили в тривалий період економічного росту. Річний рівень інфляції залишався в межах 5 відсотків протягом майже всіх вісімдесятих, а в дев'яностих роках був на рівні 2,6-4%.

Економічні потрясіння сімдесятих мали важливі політичні наслідки. Американці виразили своє невдоволення федеральною політикою, відмовивши Картеру в довірі в 1980 р. і обравши  президентом колишнього голлівудського актора й губернатора Каліфорнії Рональда Рейгана.

Рейган розгорнув кампанію по скороченню або ж повному усуненні державного регулювання в тому, що стосується покупців, робочих місць  і охорони навколишнього середовища. У той же саме час він побоювався, що після закінчення в'єтнамської війни  США приділяло мало увагу своїм  збройним силам, і добився більших  збільшень видатків на оборону. [1.1]

У результаті щодо низького рівня інвестицій у США розрив з іншими країнами в обсязі капіталу, що доводиться на одного робітника, знизився. У Японії показники капіталоозброєнності праці в обробній промисловості  підвищилися з 39% від рівня США  в 1970 р. до 69% в 1988 р., у ФРН – з 55 до 82% [5].