США в світовій економіці

Якщо під час президентства  Рейгана і його спадкоємця Джорджа  Буша ( 1989-1993 рр.) валилися комуністичні режими в Радянському союзі й  Східній Європі, то у вісімдесяті  роки не вдалося повністю позбутися  економічної хвороби, що охопила  США в сімдесяті роки. Протягом семи з десяти років між 1970 і 1980 роками в США був зареєстрований дефіцит  торговельного балансу,  що стрімко  розвивався, Азії, видалося, кинули виклик США як центру економічного впливу [8].

У дев'яності роки був вибраний новий президент - Білл Клінтон ( 1993-2001 рр.). Будучи обережним помірним демократом, Клінтон повторив ряд ідей своїх  попередників[6].

Він сприяв зміцненню ринкових чинностей у ряді областей, прагнучи разом з Конгресом відкрити місцеві  телефонні служби для конкуренції. Він також солідаризувався з  республіканцями, виступаючи за скорочення допомог із соціального забезпечення. І все-таки, хоча при Клінтоні скоротилася  загальна чисельність робітників, уряд продовжував відігравати провідну роль у національній економіці. Більша частина важливих нововведень «Нового курсу» і «Великого суспільства» залишилися в чинності. Загальний хід економічної діяльності як і раніше регулювався Федеральною резервною системою, що стежила за появою найменших слідів поновлення інфляції.

Тим часом у дев'яності роки економіка демонструвала усе  більш здоровішу роботу. США виступають найбільшим експортером сільськогосподарської  продукції, на їхню частку доводиться 35% світового експорту пшениці, 69% –  кукурудзи, соєвих бобів, 25% – бавовни, 18% – рису, 12% –тютюну. На експорт  іде 25% американського сільськогосподарського виробництва [9].

За рахунок імпорту  задовольняється 12% внутрішнього попиту, у тому числі 20% потреб США в текстилі, стали й раді інших видів важливої для господарства продукції, а по деяких товарах – у значно більшому ступені. Наприклад, частка імпорту  становить 30% обсягу щорічних продажів автомобілів США, при цьому 19% становлять поставки з Японії, більш 4% – із країн  Західної Європи й майже 4% – з  Південної Кореї. В останні роки частка імпорту зросла до 50% у продажах верстатів і встаткування, а в  продажах побутової електроніки, взуття й деяких інших товарів перевищила 80%.

 З розвалом Радянського  Союзу й комуністичних режимів  Східної Європи наприкінці вісімдесятих  суттєво розширилися торгівельні  можливості. Найбільшими експортерами  в США виступають промислово  розвинені країни: Японія направляє  27-29%, а Німеччина – 8-10% свого  імпорту. Стійкий дефіцит у  торгівлі із цими країнами  став характерною рисою економіки  США. Доступ на ринок США  був для цих країн однією  з головних умов їх економічного  розвитку.

  Успіхи в області  технології дали життя великій  кількості нових передових електронних  продуктів. Досягнутий в області  телекомунікації і комп'ютерних  мереж прогрес породив величезне  виробництво комп'ютерної техніки  й програмного забезпечення й  революціонізував спосіб функціонування  багатьох галузей. США залишалося  найбільшим експортером наукомісткої  продукції – в 1990 р. їй належало 9% усього ринку наукомісткої продукції  за межами країни. Економіка швидко  розвивалася, і також швидко  росли доходи корпорацій. У комбінації  з низькою інфляцією й низьким рівнем безробіття високі доходи викликали підйом на біржовому ринку:, що тримався в сімдесяті роки на рівні 1000 пунктів індекс промислових акцій Доу-Джонса підскочив до оцінки 11 000 пунктів в 1999 р., суттєво підвищивши добробут багатьох, хоча й не всіх американців.

Досягши рекордно високої  оцінки в 290 мільярдів доларів в 1992 р., федеральний бюджет почав поступово скорочуватися в міру того, як разом з економічним ростом виросли податкові збори. В 1998 р. уперше за останні тридцять років уряд мав позитивне сальдо, незважаючи на наявність величезного боргу в основному у вигляді обіцяних поколінню «буму народжуваності» майбутніх виплат по соціальнім страхуванню. Відзначаючи з подивом ця комбінація швидкого росту й триваючої низької інфляції, економісти сперечалися про те, зможе чи «нова економіка» США зберегти більш інтенсивний темп розвитку, чому це видалося можливим виходячи з досвіду попередніх сорока років.

І, нарешті, більшою мірою  чому абиколи американська економіка  була тісно пов'язана зі світовою економікою. Як і його попередники, Клінтон виступав за усунення торговельних бар'єрів. У результаті Північноамериканської  угоди про свободу торгівлі (НАФТА) розширилися економічні зв'язки Сполучених штатів з найбільшими торговельними  партнерами - Канадою й Мексикою. Тариф на американські товари знизився з 10 відсотків до 1,68 відсотка, а середній тариф на мексиканські товари зменшився  з 4 відсотків до 0,46 відсотка. Особливе значення для американців мав  той факт, що в цю угоду включений  ряд заходів захисту патентів, авторських прав, торговельних знаків і комерційних таємниць, власниками яких є американські громадяни. Що розвивалися особливо бурхливо у вісімдесяті роки країни Азії стали, як і Європа, основними постачальниками готової продукції й ринком для американського експорту. Передові міжнародні телекомунікаційні системи зв'язали світові фінансові ринки в такому ступені, як це було важко представити всього лише кілька років тому назад.

І хоча багато американців  продовжували вірити, що всі країни вигравали від глобальної економічної  інтеграції взаємозалежність, що росте, мала й свої негативні наслідки. Якщо зайнятим у високо технологічних  проведеннях, де лідирувала США, робітникам жилося непогано, то в традиційних галузях обробної промисловості впали заробітки в результаті конкуренції з боку багатьох закордонних країн з більш низькими витратами на робочу силу. А коли наприкінці дев'яностих похитнулися економічні системи Японії й інших, недавно індустріалізованих країн Азії, ударна хвиля прокотилася по всій світовій фінансовій системі. Визначальні курс американської економічної політики особи виявили, що при виробленні усередині - економічного курсу необхідно усе більше брати до уваги стан світової економіки.

Все-таки до кінця дев'яностих  років минулого сторіччя майбутній  напрямок торговельної політики США  залишалося невизначеним. Офіційно ця країна зберігала прихильність вільній  торгівлі, оскільки брала участь у  новому раунді багатобічних торговельних переговорів; докладала зусиль до розробки регіональних угод про лібералізацію  торгівлі за участю Європи, Латинської Америки й Азії й прагнула розв'язати  свої двосторонні торговельні спори  з поруч інших країн. Однак  була відсутня впевненість у тому, що вдасться одержати підтримку в  проведенні подібної політики. Проте, це не означало, що Сполучені Штати  збираються піти зі світової економіки. Ряд фінансових криз, особливо криза, яка потрясла Азію наприкінці дев'яностих  років XX століття, наочно продемонстрували взаємозалежність глобальних фінансових ринків. Американці продовжували приділяти  підвищеної увагу бар'єрам, поставленим  Японією на шляху американського імпорту в цю країну, включаючи  товари сільськогосподарського виробництва, автомобілі й запчастини до них. Американці також скаржилися на те, що Японія експортує  сталь у Сполучені Штати за цінами нижче світових (практика, відома як демпінг), і американський уряд продовжує натискати на Японію з  метою проведення нею дерегулювання  різних секторів її економіки, включаючи  телекомунікації, житлове будівництво, фінансові послуги, медичне обслуговування й продукція фармацевтичної промисловості.

Поперед багато випробувань, але, що пережила XX століття й принесені  єю грандіозні зміни, країна перебуває  в гарній формі.

РОЗДІЛ 3

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА  ЕКОНОМІКИ (кінець 20 сторіччя)

3.1.Місце США у світовій  економіці і її галузева структура

Сьогоднішній рівень розвитку економіки США – результат  тривалого розвитку. Країна має надзвичайно  диверсифіковану економіку з  високим ступенем самозабезпеченості сировинними матеріалами. Її надра  містять великі запаси мінеральних  ресурсів: нафти, природного газу, кам'яного  вугілля, кольорових і дорогоцінних металів. Клімат основних сільськогосподарських  районів країни з них плодючими  ґрунтами сприяє веденню високопродуктивного  господарства. Завдяки цьому в  країні проводиться майже весь спектр сільськогосподарської продукції - від жита до цитрусових.

В цей час спеціалізації  різних держав у світо господарських  зв'язках досить показовий досвід США, що значно змінили «зону своєї  відповідальності» за останні 20-25 років  під впливом конкуренції, що стабільно  зростала, з боку інших індустріально  розвинених країн. Очевидно, що США  давно перестали виступати як «світова кузня», що лідирувала у світовім проведенні переважної машино технічної  продукції. Їм не належить винятковий пріоритет у проведенні автомобільної, комп'ютерної, дорожньо-будівної й іншої  спеціалізованої техніки, електронного встаткування, товарів нафтохімічної  й загально хімічної переробки [11]. Перерахована продукція проводиться не менш, а найчастіше більш якісно в інших країнах, причому нерідко з більш низькою собівартістю, що ставить під сумнів конкурентоспроможність розглянутих американських товарів не тільки на світовому, але й на внутрішньому ринку. Не можна не помітити й того, що аж ніяк не всі із загублених позицій у світовім проведенні американські виробники збираються відвойовувати [1].

Найважливішою особливістю  з кінця 1990-х і протягом усіх 2008-х  років став поступовий винос традиційних  промислових виробництв за межі країни. Концепція будівництва так званого  постіндустріального суспільства  припускає переклад ресурсномістких  і досить технологічно освоєних проведень  у країни третього миру, ближче до джерел природних багатств, у держави  з менш строгим природоохоронним законодавством і з відносно дешевою  робочою силою. Саме через відсутність  державної підтримки американські виробники  (у всякому разі на території США) за останнє десятиліття  припинили форсувати випуск автомобілів, комп'ютерів, побутової техніки зв'язки і т. і. . Масове проведення достатнє технічно складної продукції виявилося  більш рентабельним у нових індустріальних країнах Азії й Латинської Америки [4].

Високий ступінь автоматизації  технологічних процесів допоміг  переглянути вимоги до кваліфікації трудових ресурсів, що дозволило, зрештою, випускати поза США продукцію, що нітрохи не уступає американської  по якості. Законодавче скасування в країні спеціальних протекціоністських заходів відносно більшості номенклатури серійної промислової продукції  привела до перенасичення внутрішнього американського ринку імпортними товарами, і, відповідно, згортанню проведення національних аналогів. У таких умовах нерівноправної конкуренції змогли вижити тільки ті американські виробники, які випускали або продукцію  нового, ще не освоєного світового  практикою технічного рівня, або  штучні унікальні товари. Саме на цьому  й сфальцьована державна технологічна політика країни. І закономірно, що у світовому експорті продукції  традиційних масових проведень  питома вага компаній США став неухильно  знижуватися [2.1].

З таблиці видно, що це характерно майже для всіх галузей обробної промисловості країни. Стає усе більш  очевидним, що аж ніяк не розвиток традиційних  галузей обробної промисловості  й не експорт готових виробів  відповідних галузей є стратегічною метою країни. США майже без  опору, а в деяких традиційних  сферах проведення й заохочувально, уступають іншим країнам світова  першість в, що стали вже традиційними, добре технологічно освоєних галузях  обробної промисловості.

3.2.Промислова спеціалізація США (кінець 20 сторіччя)

Традиційні, порівняно старі, добре технологічно освоєні проведення обробки перестають мати для Америки  першорядне значення не тільки у світовому  поділі праці, але навіть і у формуванні структури внутрішнього ринку, природно, виникає питання, з якими ж  проведеннями одна з найбільш розвинених індустріальних країн виходить на світовий ринок. За винятком лише декількох імпортерів ( насамперед Росії) американське продовольство, тобто продукція переробки аграрного  сектору, зараз із труднощами знаходить  ринки оплаченого збуту, і в основному  надходить за рубіж у вигляді  безоплатної гуманітарної допомоги. Іншими словами, дане проведення не може розглядатися як значний сегмент  американського експорту за межі країни. До того ж і в зовнішній торгівлі продовольством баланс США не на їхню користь, тобто країна ввозить більше продуктів харчування й сільгоспсировини (переважно з екваторіальних країн), ніж сама вивозить.

Вивчаючи статистику обробної промисловості США, видно, що в цілому цей сектор економіки перебуває  на підйомі безупинно от уже протягом мінімум 18 років. Тільки за останнє  п'ятиліття реальний ВВП у національній обробній промисловості виріс майже  до 1,4 трлн. дол. Приріст у середньому за рік становить 2,8 [ 2.2].

При незначнім зростанні  виробництва в традиційних галузях  і скороченні експорту відповідної  до продукції із США на світовий ринок повинні існувати інші підрозділи обробної промисловості країни, які  розвиваються випереджальними темпами, для забезпечення в цілому зростаючі тенденції в даному секторі національної економіки й збереження американської гегемонії на світовому ринку промислової продукції, для збереження профіциту державного бюджету, що позначився з 1998 р. І такі галузі існують.

Насамперед, до галузей промисловості, розвиток яких іде випереджальними  темпами і які вже сьогодні домінують у загальному експорті американської промислової продукції, ставляться передові наукомісткі проведення. Саме ступінь технологічної складності й обумовлює доцільність подальшого їхнього розвитку в самих США. Ці проведення американські компанії не можуть розміщати в країнах  третього світу - і з технічних  міркувань, і по вимогах захисту  виробничих секретів, і тільки вони залишаються рентабельними при  використанні висококваліфікованої й  високооплачуваної американської  робочої чинності. Саме в даних  проведеннях США значними зусиллями  намагаються зберегти й зберігають світове лідерство. Саме вони стають, якщо вже не стали, нішею спеціалізації  країни у світовому товарообміні [2]. Якщо вище говорилося про те, що Америка  більш не виступає в якості « світової кузні», то варто було б позначити  її роль на рубежі століть і тисячоріч  як «світової науково-дослідної  лабораторії й іспитового промислового полігона».