Споживча поведінка в ринковій економіці та її закономірності

В основі ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіоми уподобань): 
1. порівняність: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір, або вказати на їх еквівалентність з її точки зору; 
2. транзитивність: споживач встановлює певний порядок уподобань. Якщо набір благ привабливіший для суб’єкта, ніж набір , той в свою чергу переважає привабливістю набір, то набір буде привабливішим також і за набір; 
3. ненасичуваність: всі блага бажані для споживача, збільшення благ в наборі робить його привабливішим, споживач завжди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.

Щоб зрозуміти поведінку  споживача у ринковому середовищі, важливо враховувати й інші закономірності. По-перше, треба мати на увазі, що більша частина потреб людини рано чи пізно задовольняється в міру того, як використовується те чи інше економічне благо. По-друге, перехід від часткового до повного задоволення потреб відбувається в межах певного часу. Ці та інші закономірності в поведінці споживача розкривають зміст закону граничної корисності, в міру збільшення кількості споживчого товару його гранична корисність має тенденцію до зниження [13, с. 34].

 

 

3. Рівновага споживача

Якщо споживач переконаний, що корисність пропорційна його ціні, то купівля його першої одиниці дає йому найбільше задоволення. Природно, що споживач може здійснити друге, третє і наступне придбання необхідного йому товару. Оскільки зростатиме сумарний обсяг цієї корисності, споживач можливо продовжуватиме купувати одиниці цього товару[10,442-445].

Рівновага споживача — це оптимальний набір товарів, що максимізус корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач отримує даний набір товарів — у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший[2, ст.279].

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось споживача (рис. 2.7). як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає Криву байдужості, що відповідає корисності в точках А1 і А2

Рис.1.2. Рівновага споживача.

Це означає, що доход споживача при максимальному   використанні   дає   змогу   придбати   як і перший, так і другий набір. Чи буде це означати, що  
в точках А1 і А2 споживач отримає максимальну корисність, яка доступна йому при існуючих бюджетних обмеженнях? Очевидно, що ні. Адже будь-яка точка, що лежить на відрізку   буде доступна споживачеві і матиме корисність більшу,  ніж    оскільки більш віддалена від початку координат. Максимальна корисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості. Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули) замінювати його на інший[8, ст. 56-60].

Рівновазі   споживача   можна   дати   геометричне тлумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень до кривої байдужості  означає, що у точці  нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді

                                                    (1.1)

або

                                                  (1.2)

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю піни були рівні. Цей підхід називається еквімаржи-кальним принципом.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою (рис. 1.3).

 

 
           Рис. 1.3. Кутова рівновага споживача

Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості: замість спадної вона стане зростаючою. Адже споживач ніколи добровільно не придбає антиблаго. Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає

Рис. 1.4. Рівновага споживача для ідеально комплиментарних благ.

розглядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь, називається точкою насичення.   Треба звернути особливу увагу на споживання товарів, що ідеально доповнюють один одного, тобто, коли ефективне споживання одного товару без певної кількості іншого взагалі неможливе (автомобілі та номерні знаки, черевики та шнурки до них тощо). У цьому випадку ні зміна співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення цих товарів у наборі, який обирає споживач (рис. 1.4) [2, ст, 201].

Правило максимізації корисності: корисність максимізується вибором  такого кошика в границях бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ. всіх для однакове цін їхніх до благ

Прийнявши оптимальне рішення, споживач знаходиться у стані  рівноваги. Рівновагу споживача описує другий закон Госсена: для максимального задоволення потреб в умовах обмеженості благ необхідно припинити споживання всіх благ у точках, де інтенсивність задоволення від споживання кожного блага стає однаковою[14, ст.122-125].

Якщо умова рівноваги  не виконується, наприклад, споживач має  стимул до зміни структури споживання. Він почне перерозподіляти бюджет на користь товару , при збільшенні споживання якого гранична корисність буде спадати, а гранична корисність товару , кількість якого зменшиться, буде зростати до відновлення рівноваги. При цьому сукупна корисність нового набору товарів в межах того ж самого бюджету зросте. Отже, рівновага у споживанні максимізує добробут споживача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз особливостей  економічної поведінки споживача

2.1. Чинники економічної  поведінки споживача

Споживча рівновага, я  к уже зазначалося, досягається  в точці дотику бюджетної лінії  до кривої байдужості. У цьому розділі  ми розглядаємо дві причини, які  призводять до переходу від однієї рівноваги споживача до іншої[12, ст.380-381].

     Перша причина  – це зміна грошового доходу  за незмінних цін на товари X і Y . Друга причина – це  зміна ціни одного з товарів  за незмінного грошового доходу  і незмінної ціни іншого товару.

     Розглянемо  тепер зміну оптимуму споживача  із зміною його доходу (ціни  і переваги залишаються незмінними). Із збільшенням(зменшенням) грошового доходу споживач може купити більшу (меншу) кількість як товару Х, так і товару Y. Оскільки нахил бюджетної лінії, що виражає співвідношення цін вказаних товарів, не змінюється, то графічно бюджетна лінія зміщується  праворуч (ліворуч) паралельно початковій бюджетній лінії[4, ст. 112].

      Тепер розглянемо, як впливає зміна грошового  доходу на криву байдужості.

       Слід  зазначити, що цей вплив безпосередньо  залежить від впливу грошового  доходу на бюджетну лінію. Так,  за інших рівних умов збільшення  грошового доходу, дозволяючи споживачу відчувати себе багатшим, ніж раніше, розширює його можливості в придбанні товарів. Водночас за інших різних умов, якщо грошовий доход зменшується, то весь механізм поведінки споживача буде спрямований у протилежний бік. Відчуваючи себе біднішим, споживач в змозі придбати тепер меншу кількість товарів, ніж раніше. 

  Із зростанням доходу бюджетна лінія KL зміщується в положення K₁L₁ і

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.1. Крива доход-споживання

споживач переходить на більш високу криву байдужості IC₂. Вочевидь, набір Е₂ містить більшу кількість товарів Х і У, ніж набір E₁. З’єднуючи всі подібні точки, отримаємо криву GG, яку називають крива доход-споживання.

     Вона  є множиною всіх оптимальних  наборів або комбінацій товарів  при зміні доходу споживача  і незмінному співвідношенні  цін.

Як видно з графіка  2, крива доход-споживання  має позитивний нахил, із зростанням доходу споживання обох товарів X і Y збільшується. Подібні товари мають назву нормальних товарів [4, ст. 123].

У свою чергу, залежно  від  швидкості реакції споживчих  закупівель на зміну грошового доходу нормальні товари поділяються на такі дві категорії: предмети повсякденного вжитку, першої необхідності – це ті нормальні товари, споживання яких змінюється повільнішими темпами, ніж зміна величини грошового доходу; предмети розкоші – ті нормальні товари, споживання яких змінюється швидшими темпами, ніж зміна величини грошового доходу споживача.

Товар, споживання якого  із зростанням доходу знижується, називають неякісним;товар, споживання якого із зростанням доходу зростає -якісним.

Для їх розрізнення використовують поняття високоякісний товар. Оскільки із зростанням доходу споживання неякісного товару знижується, можна визначити високоякісний товар як такий, приріст витрат на який забирає понад 100% приросту доходу[4, с.145-148].

Крива доход-споживання дає  змогу побудувати індивідуальну криву Енгеля, що характеризує зв’язок між обсягом споживання товару і доходом споживача за незмінних цін і уподобань. Для нормальних товарів крива Енгеля має позитивних характер. Отримати для деякого товару криву Енгеля з кривої доход-споживання досить просто (рис.2.2).

 

Рис.2.2. Крива Енгеля з кривої доход-споживання

Необхідно відкласти  доход на вертикальній осі і, рівноважну кількість проданого товару, яка  відповідає цьому доходу – на горизонтальній осі . На графіку 3 крива Енгеля ілюструє поведінку споживача, який купує непропорційну кількість додаткових  одиниць товару Х з кожним однаковим приростом доходу.

Нахил кривої  Енгеля може бути як  ∆M ∕∆O_x . На практиці ми частіше цікавимося витратами на агреговані групи товарів – продовольчі, непродовольчі, послуги і т.д. В цьому випадку крива Енгеля модифікується у криву витрат Енгеля, яка характеризує залежність витрат на ту чи іншу групу товарів від рівня доходу покупця[11, ст.520-522].

Крива витрат Енгеля показує відмінність між нормальними, неякісними і високоякісними товарами

Слід зауважити, що існує  ще клас товарів, які називають нейтральними. Це такі товари, споживання яких не залежить від рівня доходу споживача. В цьому випадку крива Енгеля мала б форму вертикальної прямої[10, ст.201-203].

Закони Енгеля зводяться до наступних положень:

1) бідні родини витрачають відносно більше на необхідне для життя — їжу і житло;

2) частка витрат на харчування знижується в міру зростання доходів, а частка витрат на житло стабілізується;

3) витрати на дорогі предмети підвищуються в більшому ступені, ніж дохід. При зростанні доходу споживача споживання їм вторинних благ зростає в більшому ступені, ніж споживання благ першої необхідності;

4) при зниженні ціни одного з благ і сталості ціни на інше благо збільшується попит на благо, ціна якого знижується, причому здійснюється відносна заміна ним іншого блага.

Тепер розглянемо, як буде поводитися споживач за зміни цін.

Зниження ціни на товар  Х зумовлює поворот бюджетної  лінії до нової точки перетину з віссю Х, більш віддаленою від  початку координат. Якщо прийнято, що грошовий доход і ціни інших благ незмінні, перетин з віссю Y залишається без змін[9, ст. 93].

Крива ціна - споживання - це лінія, що ілюструє зміну оптимального рівня споживання індивідуальних двох товарів при зміні цін одного товару, при постійному доході і незмінних цінах на інший товар.

На рисунку 2.3. показана зміна оптимуму споживача за зміни ціни товару Х, незмінній структурі переваг і попередньому доході.

 

 

Рис. 2.3. Крива ціна –споживання

За зниження Р_х до Р^∕_х бюджетна лінія KL повертається навколо точки K  проти годинникової стрілки і займає положення  KL₁. Покупець зможе тепер придбати більше товару Х, якщо він витратить на нього весь свій доход. Оптимум споживача переміщається з точки Е₁ в точку Е₂. Дана крива є множиною всіх точок рівноваги споживача за зміни цін[12,ст.153-155].

Властивості кривої ціна –споживання:

1) Крива має U-подібну конфігурацію.За зменшення ціни товару X (починаючи від максимально високого рівня), споживання товару У спочатку знижується від максимального обсягу, але потім починає поступово збільшуватися.

2) Крива може відхилитися назад до вертикальної лінії ординат,  тобто споживання блага X може понизитися, незважаючи на падіння його ціни. Це випадок відомого виключення із закону попиту тобто Парадокс Гіффена.

 

 

2.2. Ефект від доходу та ефект заміщення. Парадокс Гіффена

Припустимо, що ціна товару де знижується. Це приводить до переміщення бюджетної лінії (І) і, відповідно, до зміни стану рівноваги споживача, що відображають точки P₁, P₂. P₃, P₄ Якщо їх об'єднати, отримаємо криву «ціна-споживання», яка може бути перетворена в криву попиту. Першим з економістів, хто виводив криву попиту з функції корисності, був А-Маршалл. У математичному додатку II до “Принципів політичної економії” він характеризує умови рівноваги при споживанні товару.Припустимо, що ціна на товар х знижується, а на товар у не змінюється. В такому випадку відбувається одночасно два процеси: по-перше, зростає реальний доход споживача; по-друге, відбувається відносна заміна товару у товаром х.Рівновага споживача замінюється в напрямку від точки А до точки В внаслідок зниження ціни на товар х[7, ст. 303].