Специальные расследования несчастных случаев

Для захисту від нейтронного  випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів (свинець-поліетилен).

Дієвим захисним засобом  є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.

В залежності від характеру  виконуваних робіт вибирають  засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини  захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратор „Лепесток"), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.

Для захисту очей від  альфа - і бета-випромінювань користуються стеклами звичайних окулярів; для  захисту від твердого бета-випромінювання застосовують плексиглас товщиною 2 – 2,5 мм; для захисту від гамма-променів придатне свинцеве скло з фосфатом вольфраму, від нейтронів – скла з бор-силікатом кадмію або фтористих з’єднань.

 

35. Економічна оцінка народногосподарських соціальних результатів поліпшення умов з питань охорони праці.

 

Стан охорони праці  безпосередньо впливає на показники  господарської діяльності підприємства.

     (1)

де  – коефіцієнт рівня додержання правил  охорони праці;

      (2)

 – кількість працюючих, які  додержуються правил, А – загальна кількість працюючих); 

 – коефіцієнт технічної безпеки  обладнання:

 – кількість технічно справних і  відповідаючих вимогам охорони  праці одиниць обладнання; – загальна кількість одиниць обладнання на підприємстві);

 – коефіцієнт виконання планових робіт з охорони праці:

       (3)

- кількість фактично виконаних  заходів з охорони праці;

m – кількість запланованих на  розглядуваний період часу заходів  з охорони праці).

На основі Єдиної державної  системи показників обліку умов і  безпеки праці визначення цього коефіцієнту виконується комісією в кінці аналізованого періоду часу.

При оцінці ефективності заходів щодо охорони праці необхідно користуватися  сукупністю чотирьох груп показників:

1) показники зміни стану умов  праці;

2) соціальні показники;

3) економічні показники;

4) соціально-економічні показники.

При цьому враховуються наступні фактори  виробничого середовища:

– зміна кількості машин і механізмів, виробничих приміщень, що відповідають вимогам стандартів безпеки праці й інших нормативних актів;

– поліпшення санітарно-гігієнічних показників;

– зниження вмісту шкідливих речовин у повітрі;

– поліпшення метеоумов;

– зниження рівня шуму і вібрації;

– поліпшення освітлення й ін.;

– поліпшення психофізіологічних показників;

– зниження підвищених фізичних навантажень;

– зниження нервово-психічних навантажень;

– поліпшення естетичних показників;

– раціональна організація робочих місць;

– благоустрій приміщень і територій;

– естетичність оформлення інтер'єрів.

Зміна стану умов праці  за факторами оцінюється різницею їхньої абсолютної величин до і після впровадження заходів чи різницею досягнутих або прогнозованих результатів, а також зіставленням відносних показників, що характеризують ступінь, відповідності тих чи інших факторів граничне припустимим концентраціям (ГПК), граничне припустимим рівням (ГПР) чи заданим значенням.

Комплексна оцінка зміни  умов праці виробляється з урахуванням  приросту числа робочих місць, на яких умови праці приведеш у відповідність  з нормативними вимогами.

До соціальних належать наступні показники, що характеризують трудову діяльність:

- фізіологічні, що характеризують зміни функціонального стану організму людини під впливом виробничої діяльності;

- психологічні, що характеризують особливості психічної діяльності й особистості людини в процесі праці;

- генетичні, що характеризують вплив умов праці на відтворення робочої сили;

- трудова активність, що характеризує ступінь віддачі виробництв працівником у процесі його професійної діяльності фізичних, інтелектуальних і психологічних здібностей;

- рівень професійної і загальної захворюваності, пов'язаної з несприятливими умовами праці;

- чисельність зайнятих на робочих місцях, що відповідає нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), і скорочення чисельності працюючих у несприятливих умовах праці;

- плинність кадрів через незадоволеність умовами праці;

- пільги і компенсації по скороченню (ослабленню) результатів впливу на працюючих несприятливих виробничих факторів, підтримці і відновленню нормального функціонування фізіологічних систем організму при особливих навантаженнях на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці;

- ступінь задоволеності працею;

- престижність професії.

До економічних  показників реалізації заходів щодо поліпшення стану охорони праці  належать:

- пільги і компенсації особам, зайнятим на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці;

- витрати на лікування виробничо-обумовлених і професійних захворювань, а також травм, отриманих на виробництві;

- допомога при хворобах, виробничо-обумовлених чи професійних захворюваннях, а також потерпілим у результаті нещасних випадків на виробництві;

- пенсії інвалідам;

- витрати на перепідготовку кадрів через їхню плинність, викликану несприятливими умовами праці;

- зниження випуску продукції, обумовлене тимчасовою непрацездатністю працівників.

Соціально-економічні показники носять економічний характер і виражаються у вигляді економії чи запобігання втрат живої й  упредметненої праці в народному  господарстві, на підприємствах і  в сфері особистого споживання.

Оцінка соціальної ефективності від реалізованих чи планових заходів щодо поліпшення охорони  праці передбачає використання наступних  показників:

1. Відсоток скорочення  числа робочих місць, що не  відповідають вимогам нормативних  актів по безпеці виробництва:

       (4)

де  – число робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм відповідно до і після реалізації заходу, шт.;

К – загальна кількість  робочих місць, шт.

2. Відсоток скорочення  чисельності працівників, що працюють  в умовах, які не відповідають вимогам санітарних норм:

       (5)

де  – чисельність працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарним нормам, відповідно до і після реалізації заходу, чол.;

Ч – середньосписочна чисельність працівників за рік, чол.

3. Відсоток  збільшення числа машин і механізмів приведених у відповідність з вимогами нормативних актів, що регулюють питання охорони праці:

       (6)

де  – число випадків виробничого травматизму до і після реалізації заходу, шт.;

М – загальна кількість  машин і механізмів, шт.

4. Відсоток збільшення  кількості виробничих приміщень,  приведених у відповідність вимогам  актів, що регулюють питання  охорони праці:

      (7)

де  – кількість виробничих приміщень, умови роботи в яких не відповідають нормам по безпеці виробництва відповідно до і після реалізації заходів, шт.;

Б – загальна кількість  виробничих приміщень, шт.

5. Зменшення коефіцієнта  частоти виробничого травматизму:

       (8)

де  – число випадків виробничого травматизму до і після реалізації заходу.

6. Зменшення коефіцієнта  важкості травматизму:

       (9)

де  – загальна кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після реалізації заходів за рік.

7. Зменшення коефіцієнта  частоти професійної захворюваності  через незадовільні умови праці:

      (10)

де  – кількість випадків професійних захворювань через незадовільні умови праці відповідно до і після реалізації заходів.

Витрати на здійснення заходів  щодо охорони праці включають  капітальні інвестиції і поточні  витрати.

До капітальних інвестицій належать одноразові витрати:

– на створення основних фондів для поліпшення охорони праці (склад цих фондів відповідає основним напрямкам проведених чи планованих заходів);

– на удосконалювання техніки і технології виробництва з метою підвищення рівня охорони праці.

Поточні витрати включають  витрати на зміст і обслуговування основного технологічного устаткування, викликані його удосконалюванням з метою поліпшення охорони праці.

При здійсненні багатоцільових заходів визначення суми капітальних  інвестицій і поточних витрат, зв'язаних з поліпшенням охорони праці, робиться розрахунковим шляхом з  використанням даних про вартість відповідних робіт у проектах-аналогах, укрупнених розцінок, нормативів витрат.

При економічному обґрунтуванні  заходів щодо поліпшення охорони  праці витрати на їхнє здійснення визначаються як сукупні поточні  витрати і капітальні інвестиції, приведені до року з урахуванням фактора часу (інфляції).

Варто розрізняти витрати  на здійснення заходів:

– результати від реалізації яких будуть отримані в короткостроковому чи довгостроковому періоді з приблизно рівними значеннями річних поточних витрат і капітальних інвестицій за роками розрахункового періоду;

– результати від реалізації яких будуть отримані через тривалий термін (наприклад, заходи, спрямовані на зниження захворюваності), а величина поточних витрат і капітальних інвестицій змінюються в часі (перемінні за роками).

Фінансування заходів щодо поліпшення охорони праці може здійснюється на багатоцільовій і одноцільовій основі. При багатоцільовому фінансуванні, коли заходу щодо поліпшення умов праці і підвищення рівня безпеки виробничих процесів, технологій, устаткування, машин і механізмів є складовою частиною реконструкції, модернізації, упровадження нових способів виробництва, кошти входять у капітальні інвестиції на відновлення виробництва й окремо на охорону праці не виділяються. Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише трудоохоронних заходів.

У загальному вигляді  короткочасні (до одного року) витрати  на проведення заходів (одноцільове  фінансування) визначаються як сума капітальних  інвестицій і поточних річних витрат:

     (11)

де  – поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці за рік, грн.;

 – капітальні інвестиції на  реалізацію заходів щодо охорони  праці, грн.

Витрати на довгострокові заходи необхідно дисконтувати, що дозволяє врахувати інфляцію і визначити дійсний рівень витрат.

Джерелами фінансування заходів щодо поліпшення охорони  праці на підприємстві можуть бути:

– власні кошти підприємств;

– кредити;

– бюджетів засоби держави;

– благодійні внески і пожертвування.

Власні засоби підприємства на охорону праці формуються за рахунок чистого прибутку. Віднесення витрат до валових витрат виробництва регламентується актами законодавства. Рішення про використання частини прибутку для поліпшення умов і безпеки праці приймає менеджер підприємства.

Кредити як джерело фінансування заходів щодо поліпшення охорони  праці використовується за умови  економічного обґрунтування їх доцільності  з урахуванням терміну погашення, плата за кредит і очікуваний ефект.

Бюджетні засоби держави  у вигляді пільгових кредитів, пільг по оподатковуванню і прямих субсидій для поліпшення стану охорони  праці надаються і використовуються відповідно до нормативних документів держави.

Показники соціальної і  соціально-економічної ефективності витрат на охорону праці розраховуються як відносини величин соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних на їхнє здійснення (або навпаки), і використовуються для визначення і порівняння фактичного рівня питомих витрат, необхідних для зниження частки працюючих у несприятливих умовах праці, рівня травматизму, захворюваності, плинності кадрів на різних підприємствах і в галузях.

Розрахунок економічної  ефективності впровадження заходів  щодо поліпшення охорони праці на підприємстві проводиться з цілями:

– визначення фактичної економічної ефективності здійснених заходів;

– економічного обґрунтування планованих заходів, у тому числі вибору оптимального варіанта проектних рішень;

– розрахунку нормативів витрат на приведення умов праці на робочих місцях у відповідність з вимогами ССБП, БНіП, СЛМ (відповідно, систем стандартів безпеки праці, будівельних норм і правил, системи людина – машина чи виробниче середовище).