Специальные расследования несчастных случаев

До матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку  належать:

• копія рішення Кабінету Міністрів України або наказу органів державного нагляду за охороною праці про організацію спеціального розслідування нещасного випадку;
• акт спеціального розслідування нещасного випадку;
• протокол огляду місця, де стався нещасний випадок;
• ескіз місця нещасного випадку, необхідні плани, схеми, фотознімки місця нещасного випадку, пошкодженого об’єкта, обладнання, устаткування тощо;
• протоколи рішень комісії із спеціального розслідування про розподіл функцій між членами цієї комісії, які беруть участь у розслідуванні, призначення експертної комісії;
• припис посадової особи органу державного нагляду за охороною праці за формою Н-9 (якщо він видавався);
• копія акта за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого окремо;
• висновок експертизи, якщо вона проводилася;
• медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого, а також про наявність в його організмі алкоголю чи наркотиків;
• висновок лікувально-профілактичного закладу про розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь), результати вимірів і лабораторних досліджень виробничих факторів трудового процесу;
• протоколи опитувань та пояснювальні записки потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку;
• копії документів про проходження потерпілим навчання та інструктажів з охорони праці;
• копії приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих роботодавцеві державними інспекторами до настання нещасного випадку і під час його розслідування;
• витяги із законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, вимоги яких були порушені;
• довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком, та надання потерпілому чи членам його сім’ї матеріальної допомоги;
• копія наказу роботодавця.

Роботодавець у п’ятиденний  термін після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку  надсилає за рахунок підприємства копії  матеріалів, зазначених вище, органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у розслідуванні, центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування, Держнаглядохоронпраці, виконавчій дирекції Фонду, а у разі розслідування випадків виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) – також відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби.

16. Методи розслідування нещасних випадків.

У разі травмування працівників, професійних захворювань або аварій на виробництві власник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Порядок проведення розслідування регулюється Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Дія даного Положення  поширюється на підприємства, установи й організації усіх форм власності, що діють на території України, усіх громадян (у тому числі іноземців  та осіб без громадянства), які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, а також на громадян, котрі виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором (контрактом), проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств. Розслідування нещасних випадків (професійних захворювань), що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, а також з громадянами іноземних держав, які працюють на підприємствах, провадиться згідно з Положенням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Дія цього Положення не поширюється на осіб, які працюють або проходять службу та з якими не укладаються трудові договори на підвідомчих підприємствах і у військових частинах, підрозділах Міноборони, МВС, Держкомкордону, Національної гвардії, СБУ. У цих випадках порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій встановлюється зазначеними органами за погодженням з Комітетом по нагляду за охороною праці. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями та студентами під час навчально-виховного процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі визначається Міносвіти.

Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок  тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори (далі - нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу, легшу роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві. 
За результатами розслідування складається акт за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

- перебування на робочому  місці, на території підприємства  або в іншому місці роботи  протягом робочого часу (термін "робочий  час" - це час, починаючи з  моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися, і цей порядок встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку), або за дорученням власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

- приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, під час виконання заходів особистої гігієни;

- проїзду на роботу  чи з роботи на транспорті  підприємства або на транспорті  сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження власника;

- використання власного  транспорту в інтересах підприємства  з дозволу або за дорученням  власника;

- провадження дій в  інтересах підприємства, на якому  працює потерпілий (дії в інтересах підприємства - дії працівника, які не входять до кола його виробничих завдань чи прямих обов'язків, наприклад, надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства);

- ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

- надання підприємством  шефської допомоги;

- перебування на транспортному  засобі або його стоянці, на  території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього виробничого фактора чи середовища;

- прямування працівника  до (між) об'єкта (ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням власника.

Про кожний нещасний випадок  свідок, працівник, який його виявив, або  сам потерпілий повинні терміново  повідомити безпосереднього керівника  робіт чи іншу посадову особу і  вжити заходів для надання необхідної допомоги. Цей керівник (посадова особа) в свою чергу зобов'язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому і в разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу, а також повідомити про те, що сталося, власника, а також відповідну профспілкову організацію підприємства; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів з метою недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

Власник підприємства, одержавши  повідомлення про нещасний випадок, організовує його розслідування  комісією, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст санепідемстанції. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом 3 діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути й оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці; установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові; у випадках гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою.

До акта за формою Н-1 додаються  пояснення свідків, потерпілого, а  у разі необхідності - також витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратури тощо), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності - також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Власник підприємства повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - після отримання  необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом 3 діб надсилаються: потерпілому або особі, яка представляє  його інтереси; керівникові цеху або  іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів  щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.

На вимогу потерпілого власник зобов'язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не повідомив безпосереднього  керівника чи власника підприємства або якщо втрата працездатності від нього настала не зразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з вказаним Положенням протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування, а у разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, за рішенням комісії питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюється органами державного управління та органами державного нагляду за охороною праці відповідно до їхньої компетенції та повноважень.

У разі відмови власника скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди власника, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта або з приписом посадової особи органу державного нагляду за охороною праці питання вирішуються вищестоячим органом державного нагляду за охороною праці або в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

23. Засоби індивідуального захисту від іонізуючих випромінювань.

Електромагнітне або  корпускулярне випромінювання (альфа -, бета -, гама -, рентгенівське, нейтронне й ін.), здатне при взаємодії з речовиною прямо або побічно створювати в ньому заряджені атоми і молекули – іони, називається іонізуючим.

Захист від іонізуючих випромінювань  може здійснюватись шляхом використання наступних принципів:

• використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом 
  переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа;
• скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;
• віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;
• екранування джерела іонізуючого випромінювання.

Екрани можуть бути пересувні  або стаціонарні, призначені для  поглинання або послаблення іонізуючого  випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення  радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання. Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання.

З метою захисту  від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною  масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з  боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним – з великою масою.

З метою захисту від  рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою  атомною масою та з високою  щільністю (свинець, вольфрам).