Социальность відповідальність

Загальноприйняті принципи корпоративної соціальної відповідальності. У цьому зв'язку заслуговує на увагу  кодекс поведінки соціально відповідальної компанії — «Загальні принципи Саллівана», запропонований у 1977 р. відомим американським правозахисником і громадським діячем преподобним Леоном Салліваном. Значний внесок у розробку кодексу поведінки міжнародних корпорацій у 1997—1999 pp. зробила недержавна організація «Global reportynh inishyatyv», яка заснована крупними корпораціями, громадськими об'єднаннями, університетами різних країн та ООН. Важливо зазначити, що саме Організація Об'єднаних Націй є головним пропагандистом ідей корпоративної соціальної відповідальності. Цілком закономірним у цьому зв'язку є проект Всесвітньої угоди щодо дотримання провідними міжнародними корпораціями принципів соціальної відповідальності. Цей проект було проголошено генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном на Всесвітньому Економічному Форумі, який проходив у Давосі 31 грудня 1999 р. Він включає такі дев'ять принципів корпоративної соціальної відповідальності [61, с.401]:

1. Підтримувати міжнародні права людини в рамках діяльності корпорації.
2. Суворо стежити за дотриманням цих прав місцевими відділеннями і партнерами корпорації.
3. Визнавати за трудовими колективами право на створення асоціацій та укладання колективного договору.
4. Усувати всі форми примусової праці.
5. Не вдаватись до дитячої праці.
6. Боротись з усіма видами дискримінації у трудовому колективі.
7. Підтримувати заходи із запобігання глобальним екологічним катастрофам.
8. Сприяти більшій екологічній відповідальності.
9. Заохочувати впровадження екологічно безпечних технологій.

Всесвітня угода не є  договором для підписання, а розглядається як базовий документ, прихильники якого можуть взяти на себе зобов'язання щодо виконання зазначених зобов'язань і стати своєрідним членом клубу соціально відповідальних компаній.

Ефективне застосування відносин корпоративної соціальної відповідальності в Україні можливе лише на основі утворення адекватного механізму забезпечення цих відносин. У свою чергу, формування даного механізму повинне ґрунтуватись не лише на досягненнях економічно розвинених держав світу, а і держав з трансформаційною економікою, що сильно наближені за своїми ключовими характеристиками до економіки та суспільних відносин України.

Виділити економічні та соціальні індикатори корпоративної соціальної відповідальності (КСВ). До економічних індикаторів можна віднести: виробництво якісного товару, внесок у розвиток персоналу, добровільне пенсійне забезпечення. До  екологічних індикаторів належать: частка використовуваного вторинної сировини, енергозбереження, зниження викидів парникових газів, контроль викиду забруднюючих речовин в атмосферу, раціональне використання прісної води, ініціативи щодо пом'якшення впливу продукції та послуг на навколишнє середовище і масштаб пом'якшення впливу. Соціальні індикатори це: медичне страхування, рівень травматизму на виробництві, випадки дискримінації, взаємодія з органами влади в області в галузі суспільно значущих завдань (соціально-економічного розвитку території присутності організації) та інше.

Формою реалізації корпоративної  соціальної відповідальності є соціальна  політика підприємства як система заходів, взаємин і взаємодій між суб'єктами виробничого процесу, загальні орієнтири для ухвалення рішень і дій, направлених на використання соціальних чинників економічного розвитку. Основні напрями практичної реалізації соціальної політики підприємства включають [51, с.38]:

• створення сприятливих умов для відтворення і розвитку людського і соціального капіталу та його раціонального використання, підвищення мотивації праці;
• реалізація концепції «якості трудового життя»: забезпечення безпеки і поліпшення умов праці, зниження питомої ваги важких і шкідливих робіт;
• підтримка рівня зайнятості шляхом збереження існуючих і створення нових робочих місць;
• удосконалення соціально-трудових відносин, розвиток соціального партнерства, залучення працівників до участі у прибутках підприємства і управлінні виробництвом;
• створення сприятливого морально-психологічного клімату в колективах підприємств на принципах соціальної справедливості;
• підвищення безпеки й якості продукції;
• природоохоронна діяльність і ресурсозбереження;
• корпоративне громадянство - взаємодія з місцевими органами влади й організаціями громадян,  участь в здійсненні соціальних проектів на відповідних територіях;
• добродійність - програми й акції підтримки соціально незахищених верств населення, надання підтримки молоді, місцевих культурних, освітніх, наукових і спортивних організацій і заходів.

Ми вважаємо, що політика соціальної відповідальності є не тільки важливою складовою іміджу компанії у її відносинах із громадськістю, але й вагомим елементом відносин в міжнародній сфері. Соціальна відповідальність також має свій фінансовий аспект, який вимірюється, за допомогою системи спеціальних індексів, які, відображаючи прогрес компанії у сфері впровадження політики соціальної відповідальності, аналізують стан її інвестиційної привабливості та можливостей динамічного розвитку бізнесу.

Такими інструментами  є система фінансових індексів, які  об’єднуються спільною назвою Good Index Series.

Один з найбільш відомих  індексів цієї групи - FTSE – розроблений FTSE Group (спільним проектом британської газети Financial Times та Лондонської фондової біржі (London Stock Exchange) [83, с. 127].

Сьогодні вказаний індекс є вагомим інструментом оцінювання компаній, які ставлять себе відповідальними перед суспільством, готовими до чесної конкурентної боротьби, глобальних викликів світової економіки. Акції компаній, діяльність яких оцінюється за даним індексом, вносяться до пріоритетних списків відповідних екологічних фондів та фондів соціально відповідального інвестування. Сьогодні більше 800 компаній віднесено до групи цього індексу, причому оцінювання відбувається щорічно на основі системи фінансових, екологічних і соціальних індикаторів.

У теперішній час СВ в  Україні розвивається стихійно, проте  існують три рівні СВ: перший стосується взаємин із державою і виявляється у повному та своєчасному виконанні податкових зобов’язань; другий – виконання соціальних зобов’язань перед власним персоналом; третій – взаємодія із суспільством, у т.ч. благодійність.

Головною умовою формування в Україні системи СВ є, по-перше, політична стабільність, по-друге, незмінність законодавства, і, по-третє, розробка простого та прозорого податкового кодексу [44, c.47].

Отже, на нашу думку соціальна  відповідальність – це дотримання суб’єктами суспільних відносин вимог соціальних норм, а у випадках безвідповідальної поведінки, що не відповідає вимогам норм чи порушує суспільний порядок, вони зобов’язані нести доповнюючий обов’язок особистого чи майнового характеру.

1.2 Сучасні підходи до формування системи соціальної відповідальності

В умовах глобалізації і  конкуренції, що загострюються, для  державних підприємств вельми важливо сформувати середовище, яке б стимулювало національні підприємства до постійного самовдосконалення. При цьому, значний ефект може бути досягнутий, якщо держави зуміють залучити до цього процесу провідні професійні громадські організації. Одним з методів стимулювання є активізація суспільного визнання і заохочення колективів соціально орієнтованих підприємств, що беруть на себе підвищені зобов'язання перед суспільством, споживачами і власним персоналом.

У зв'язку з цим запропоновано новий підхід [27, c.19], що передбачає залучення колективів національних товаровиробників в розвиток руху за якість і ділову досконалість на основі Кодексу доброчесного підприємця і Національного реєстру доброчесних виробників, як механізмів стимулювання і просування на ринку кращих вітчизняних промисловців і підприємців. Не передбачається, щоб зобов'язання, що включені до Кодексу, мали офіційний обов'язковий статус. Однак, виробник, який до них приєднується, повинен добровільно брати на себе відповідальність за постійне прагнення задовольняти потреби споживачів і досягати вимог, які визначені в Кодексі. Важливою особливістю запропонованого підходу є те, що підприємства, бажаючі до нього приєднатися, добровільно беруть на себе зобов'язання, з одного боку, перед споживачами і суспільством, а з іншого - в частині власного вдосконалення. При цьому, в основу зобов'язань по самоудосконаленню покладено Модель досконалості Європейського фонду управління якістю (EFQM), що є на сьогодні найефективнішим інструментом оцінювання і постійного вдосконалення підприємств і організацій.

У частині взаємовідносин виробників із споживачами і суспільством, нарівні із зобов'язаннями загального характеру можуть бути передбачені цілеспрямовані зобов'язання в розрізі наступних аспектів [27, c.23]:

- турбота про здоров'я і безпеку громадян;

- задоволення очікувань  споживачів;

- обґрунтованість ціноутворення;

- відповідальність за  своїх постачальників;

- відповідальність за «реалізаторів» продукції (послуг);

- етичність і порядність  у відносинах із споживачами;

- відкритість інформації про підприємство і продукцію (послугах);

- постійне оцінювання задоволеності споживачів;

- пріоритет інтересів  споживачів при розв'язанні конфліктів;

- сумлінність реклами;

- своєчасність сплати  податків;

- підтримка суспільних рухів за якість і добродійність;

- захист природного  середовища.

Зобов'язання виробників в частині самоудосконалення  можуть грунтуватися на концепціях Загального управління якістю (TQM) і передбачати постійне вдосконалення в розрізі наступних аспектів [84, с.50]:

- розвиток лідерства і формування системи цінностей підприємства;

-   політика і стратегія, орієнтовані на споживачів;

-    планування поліпшення якості;

-     вимірювання  і аналіз діяльності і результатів  підприємства;

-     відношення  до власного персоналу;

-     залучення  споживачів в процеси вдосконалення;

-   відносини з партнерами, в тому числі з постачальниками і посередниками;

-       управління процесами і їх вдосконалення;

-    систематична самооцінка фактичного рівня досконалості;

-   посередники (реалізатори продукції і послуг);

-     екологічний менеджмент;

-   сучасні енергозберігаючі технології;

-    процедура збору і обробки інформації від споживачів (скарг і пропозицій).

Виробник усвідомлює свою відповідальність перед суспільством і споживачами за свою діяльність. Тому він:

1. Всіма доступними йому засобами і методами забезпечує максимальне задоволення потреб споживачів, робить все залежне від нього для постійного підвищення рівня їх задоволеності;

2. Регулярно (не менше ніж один раз на рік) відстежує і оцінює рівень задоволеності його продукцією (послугами) з боку споживачів, а також вивчає і аналізує попит;

3. Постійно виконує взяті на себе зобов'язання перед суспільством;

4. Проявляє доброзичливість у стосунках з персоналом;

5. Забезпечує для суспільства відкритість інформації про свою організацію, а також про продукцію, яку виробляє, і послугах, які надає;

6.  Застосовує в рекламі своєї продукції (послуг) тільки об'єктивні і обгрунтовані дані;

7. Пропагує вітчизняну продукцію (послуги) і сприяє формуванню позитивного іміджу своєї країни у світовій спільноті;

8. Підтримує в своїй країні суспільний рух за якість і досконалість, а також суспільний рух споживачів;

9. Опікується долею слабо захищених верств населення. Для забезпечення їх першочергових потреб своєчасно і чесно сплачує податки;

10. Надає добродійну допомогу для розвитку в країні культури і мистецтва, а також для підтримки інвалідів, сиріт і т.п.;

11. Прагне не завдавати шкоди навколишньому середовищу;

12. Усвідомлює, що він несе відповідальність перед споживачами за своїх постачальників;

13. Не допускає експлуатації неусвідомлених потреб громадян за рахунок їх здоров'я і безпеки;

14. У разі виникнення непорозумінь або конфліктних ситуацій у відносинах із споживачами, виробник в можливо короткий термін робить все від нього залежне для врегулювання конфлікту з пріоритетом інтересів споживачів;

15. Прагне постійно підвищувати рівень власної досконалості і професіоналізму.