Социальность відповідальність

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 

1.1 Соціально – економічна сутність соціальної відповідальності

Соціальна відповідальність виникає одночасно з суспільством. Її формування пов'язане з розвитком людини як соціальної істоти, суспільних відносин, коли поведінка особи набуває суспільної значущості і тому починає регулюватися за допомогою соціальних норм.

Категорія відповідальності як загально соціологічна категорія в науці стала предметом дослідження ще у 60-ті роки XX ст. Однією з перших фундаментальних робіт з даної проблеми є кандидатська дисертація А.П. Черемніної «Проблема відповідальності в етиці», де було дано глибокий аналіз відповідальності як загально соціального явища [82, с.84].

Відповідальність виникає в результаті соціальної необхідності узгодження поведінки людини з системою суспільних відносин як сфера меж, рамок необхідної поведінки людини, вимог суспільства (чи класу) до індивіда, як невідворотність надавати звіт за свою поведінку перед особою чи організацією, які мають право закликати до звіту. Відповідальністю є «соціальне відношення обмеження свободи кожного індивіда чи організації з позиції інтересів суспільства, направлення активності в певні рамки» [8, с.56]

Отже, розрізняють зовнішню форму, так званий негативний аспект відповідальності -підзвітність, необхідність відповідати, ставлення в провину, покарання; і внутрішню форму, тобто позитивний аспект відповідальності як «розуміння людиною свого зв'язку з суспільством», як «готовність прийняти соціальний контроль і виконати пред'явлені суспільством вимоги».

Вивчаючи зміст категорії «відповідальність», ми повинні виходити з того, що соціальну відповідальність не можна зводити до одного з її різновидів: моральної, політичної, юридичної, професійної.

Соціальна відповідальність (СВ) є родовим поняттям стосовно її різновидів. Найбільш суттєві риси та ознаки, які притаманні соціальній відповідальності, властиві і її окремим різновидам.

Тому слід врахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної  відповідальності [44, с.74].

Аргументи на користь  соціальної відповідальності:

• сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;
• зміна потреб і сподівань широкої громадськості;
• залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в 
  розв'язанні соціальних проблем;
• моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності. 
  Аргументи проти соціальної відповідальності:
• порушення принципу максимізації прибутку;
• додаткові витрати на соціальну відповідальність;
• недостатня звітність широкій громадськості;
• недостатня кваліфікація у розв'язанні соціальних проблем. 
  Юридичну відповідальність необхідно вивчати у взаємозв’язку із соціальною. Це пов’язується з тим, що філософи та соціологи, даючи визначення соціальної відповідальності, відображають ті її риси, що пов’язані з моральною, політичною, релігійною відповідальністю, не повністю при цьому відображають ознаки юридичної відповідальності.

Таким чином, соціальна  та правова відповідальність співвідносяться  як загальне та особливе. Для цих  видів відповідальності притаманні наступні спільні риси [42, с.46]:

1. Як будь-яка соціальна, так і юридична відповідальність є засобом гарантування та охорони суспільних відносин.

2.   Є засобами гарантування прав людини та суспільних інтересів.

3. Є елементами надбудови суспільства, що залежать від рівня розвитку економічних, політичних та суспільних відносин.

4. Мають динамічний характер, тобто розвиваються та трансформуються разом із суспільними відносинами.

5.   Переслідують досягнення певної мети та мають функціональну спрямованість.

         6.    Передбачають настання певних наслідків для порушника.

7. Виробляють повагу до прав та свобод людини і є проявами культури суспільства.

Наявність зазначених вище спільних рис не заперечує самостійного характеру юридичної відповідальності як основного різновиду соціальної.                                                    

Таблиця 1.1

Порівняльний  аналіз юридичної та соціальної відповідальностей

Юридична відповідальність	Соціальна відповідальність
Призначається компетентними  органами держави	Призначається недержавними структурами
Передбачається правовими  нормами	Регламентується правовими  нормами
Має примусовий характер	Не є засобом примусу
Застосовується відповідно до нормативно закріпленого процесу	Регламентується у довільному порядку
Має визначений вид і форму	Має довільну форму
Породжує доповнюючий  обовязок	Націлена на реалізацію основного обовязку
Є невіддільною від правопорушення та є його наслідком	Повязується з порушенням соціальних норм

«Продовження табл. 1.1»

Пов’язана з державно-владною діяльністю	Пов’язана із засобами суспільного  впливу
Призначається відповідно до секції правової норми	Соціальні норми, що регламентують  відповідальність, не мають структурних  елементів
Настає незалежно від  розуміння змісту норм суб’єктами та ставлення до них	Настає лише в результаті порушення норм у залежності від розуміння їх змісту і ставлення до них
Має виключно правовий характер	Існує в різних видах

Таким чином, юридичну відповідальність можна охарактеризувати як усвідомлення суб'єктом права своїх дій у процесі реалізації наданих прав і покладених на нього обов'язків, вольове рішення діяти згідно з вимогами закону (позитивна відповідальність) та як можливість зазнання певних обтяжень (обмежень, «покарань») у випадку порушення норм права (ретроспективна відповідальність).

Кожна людина трактує поняття «Соціальної відповідальності» по різному, Л. Білецька визначає соціальну відповідальність як обов’язок особи оцінити власні наміри та здійснювати вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного розвитку, а у випадку порушення їх — обов’язок звітувати перед суспільством і нести покарання [4, с.21].

 Під соціальною  відповідальністю вони розуміють  дотримання суб’єктами суспільних  відносин вимог соціальних норм, а у випадках безвідповідальної поведінки, що не відповідає вимогам норм чи порушує суспільний порядок, вони зобов’язані нести доповнюючий обов’язок особистого чи майнового характеру.

О.Плахотний [51, c.152] вважає, що поняття відповідальності поєднує дві форми, два різних види відповідальності:

1) відповідальність як  реакція суспільства на поведінку  індивіда (суспільна відповідальність);

2) відповідальність як  система відповідей індивіда  на вимоги суспільства (особиста  відповідальність).

Як зазначає О. Ростигаєв [44, c.71], соціальна відповідальність є виразом всієї багатоманітності соціальних відносин та узагальнений вираз всіх форм відповідальності. Специфіка конкретних видів відповідальності обумовлена природою тих суспільних відносин, всередині яких вони виникли та існують у власній якісній визначеності.

Професор О. Поляков [77, c.82] характеризує соціальну відповідальність як зовнішню негативну реакцію з боку суспільства на нормопорушуючі дії суб’єкта, що порушують соціальну комунікацію, і являє собою легітимну соціальну відповідь на неприпустиму поведінку через реалізацію принципу покарання.

Професор І. Семякін [77, c.85] визначає соціальну відповідальність як обов’язок індивіда виконувати відповідні політичні, юридичні та моральні вимоги, які встановлюються суспільством, державою чи колективом.

З врахуванням викладеного вище ми можемо визначити, що соціальна відповідальність це взаємозв’язок між особою та суспільством, яке робить власний  вибір відповідних стимулів і  заходів заради досягнення добробуту  і процвітання свого бізнесу та на користь оточуючого її середовища.

За деякими підрахунками, існує  близько 150 визначень соціальної відповідальності і всі вони, є вірними і відповідають внутрішньому прагненню компанії бути відповідальною за свою політику та діяльність.

Аналіз цього явища дозволяє зробити проміжний висновок, що соціальна відповідальність як системний елемент має власну структуру, яка складається з таких основних елементів: сумлінне виконання компанією своїх обов’язків (по відношенню до держави, працівників, території розташування); соціально активна позиція компанії; благодійність; публічність.

У науковій літературі відсутня єдність  думок про кількість видів  соціальної відповідальності. Так, Н. Фокіна вважає [77, c.86], що соціальна відповідальність складається з моральної та правової. На думку Н. Головко [77, c.87], соціальна відповідальність існує у формі політичної, правової та моральної відповідальності. Л. Гряду [77, c.90] нова до соціальної відповідальності відносить політичну, громадянську, партійну, виробничу, правову, моральну, сімейно-побутову, а О.Плахотний [77, c. 93] пропонує класифікацію, що об’єднує всі ці види відповідальності, приєднуючи до них економічну, національну та державну.

М.Бахтіним виділяються наступні види соціальної відповідальності [77, c.95]: моральна, персональна, політична, соціальна. Р.Хачатуров вважає, що у суспільстві існує стільки різновидів соціальної відповідальності, скільки в ньому діє різновидів соціальних норм.

         Досить обґрунтованою вважаємо класифікацію соціальної відповідальності на не правову та правову. Не правова соціальна відповідальність не має юридичного характеру та виступає у формі моральної, політичної, корпоративної, релігійної, етичної.

Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм. Вона відображається у суспільному осуді та соціальному відмежуванні від суб’єкта, що порушує чи ухиляється від виконання норми поведінки.

Політична відповідальність настає при порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика. Її призначенням є забезпечення упорядкування політичної сфери суспільних відносин шляхом демонстрації недовіри, необрання політика на новий термін до представницького органу, виключення з певної організації.

Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують  порядок відправлення релігійних культів, та на вірі у Бога.

Корпоративна відповідальність настає у випадку порушення корпоративних  правил, які прийняті певною соціальною структурою та не мають правового значення. Відображається у осуді членами корпорації чи виразі недовіри порушнику.

Концепція корпоративної  соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 р. Вона охоплює п'ять ключових положень [24, с.201]:

1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.
2. Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: зодного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості.
3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги.
4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку оплачуються споживачем.
5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв'язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їх діяльності.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна  відповідальність сприяє розвитку компаній і, навпаки, уникнення соціальної відповідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу. Цей закон було підтверджено і в обстеженні Гарвардського та інших американських, а також британських університетів у 1997—2000 pp. Компанії, що втілювали в життя концепцію соціальної відповідальності, мали в 2—4 рази вищі темпи зростання, ніж конкуренти, що обмежують свої цілі вилученням прибутку.

Найголовнішим чинником впливу на імідж компанії є її репутація  як соціально відповідальної (рис.1.1)

Рис.1.1 Діаграма чинників впливу на імідж компанії.

Так, за результатами досліджень громадської думки виявлено, що на імідж компанії найсильніше впливає дотримання нею принципів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) (49% опитаних),  якість і репутація бренду (40 % опитаних), бізнес-показники компанії (32 % опитаних).

Отже, соціальна відповідальність займає перше місце як чинник, що формує думку споживачів щодо іміджу підприємства і визначає рівень його життєздатності в конкурентній боротьбі.

Тому корпоративна соціальна  відповідальність являється найважливішою  серед ряду уявлень про нову систему  управління. Дана концепція поширюється на зовнішню (постачальники, покупці, акціонери, конкуренти, інвестори, місцева спільнота, суспільство в цілому, уряд, навколишнє середовище) та внутрішню (співробітники) аудиторію і базується на вирішенні триєдиної задачі: забезпечення економічної, екологічної та соціальної відповідальності  виробничого процесу.