Соціальні та економічні наслідки безробіття

     * Зміна структури зайнятості, тобто  співвідношення між людьми, що  працюють у різних сферах (галузях)  економіки.

     Завданням сучасного етапу в сфері регулювання  зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має  бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні  регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова  мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу  роль у процесі управління.

     Кількість зареєстрованих безробітних на 1 березня 2010р. становила 530,3 тис. осіб, або 27,5% всіх безробітних працездатного віку (за методологією МОП). Серед них  майже кожний дев’ятий втратив роботу з економічних причин. Допомогу по безробіттю отримували 77,5% осіб, які  мали статус безробітного. Кожний другий безробітний раніше займав місце  робітника, майже кожний третій –  посаду службовця, а решта безробітних  не мали професійної підготовки.

     Рівень  зареєстрованого безробіття в цілому по країні за лютий 2010р. не змінився та на 1 березня 2010р. становив 1,9% населення  працездатного віку. У сільській  місцевості цей показник зріс на 0,1 відсоткового пункту і становив 2,7% населення працездатного віку, водночас у міських поселеннях він залишився на тому ж рівні та становив 1,6% населення працездатного віку.

     Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно - кваліфікаційному та територіальному розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Полтавській області (3,5%), а найнижчий – у м. Києві (0,3%).

     Кількість вільних робочих місць (вакантних  посад), заявлених підприємствами, установами й організаціями до служби зайнятості, у лютому 2010р. збільшилася на 0,5 тис., або на 0,8%, і на кінець місяця становила   65,9 тис.

     Як  і в січні 2010р., на 10 вільних робочих  місць (вакантних посад) припадало 83 особи, які перебували на обліку державної  служби зайнятості. За регіонами зазначений показник коливався від 3 осіб у м. Києві до 743 осіб у Хмельницькій області. Зменшення цього показника порівняно з лютим 2009р. спостерігалося у більшості регіонів.

     За  сприяння державної служби зайнятості у лютому 2010р. було працевлаштовано 41,6 тис. осіб проти 29,5 тис. у січні  (у лютому 2009р. –  46,7 тис. осіб). Серед  працевлаштованих незайнятих осіб жінки  становили 47,9%, а молодь у віці до 35 років – 55,9%. Рівень працевлаштування незайнятих громадян порівняно з  січнем 2010р. зріс на 1,8 відсоткового пункту і становив 6,5%. Зростання зазначеного показника за вказаний період спостерігалося в усіх регіонах.

 

Ринок праці у 2009 році²:

(див. таблиця 3.3)

 

     Основні тенденції, що були притаманні ринку  праці порівняно з 2008 роком:

•    щодо економічної активності населення працездатного віку:

         §  зменшення рівня економічної активності з 72,3% до 71,6%;

         §  зменшення рівня зайнятості  з 67,3% до 64,7%;

         § збільшення рівня безробіття (за методологією МОП) з 6,9% до 9,6%;

         §  збільшення рівня зареєстрованого безробіття з 2,9% до 3,4%;

         § зростання серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених з економічних причин з 28,1% до 45,5%;

         § збільшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 30,9%;

• скорочення кількості вільних робочих місць на 27,7%;
• зниження рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 43,3% до 32,8%;
• зниження рівня прийому робочої сили з 28,3% до 22,5% середньооблікової кількості штатних працівників;
• зростання середньомісячної допомоги по безробіттю на 14,8%;

 

Таблиця 3.1

Зареєстроване безробіття у 2010 році:

 

(на  кінець звітного періоду)

© Держкомстат  України, 1998-2010

Дата останньої  модифікації: 15/04/2010

 

Таблиця 3.2

Попит та пропозиція робочої  сили у 2010 році:

 

(на  кінець звітного періоду)

© Держкомстат  України, 1998-2010

Дата останньої  модифікації: 15/04/2010

 
 

     Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з 2008р., збільшилася на 16,3% та становила у 2009р. 693,1 тис. осіб, що складає понад третину (35,4%) кількості  безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Динаміку зареєстрованого безробіття ілюструють нижче наведені дані.

     Мал. 3.1. Кількість зареєстрованих безробітних у 2008-2009рр.

     на  кінець місяця

 

     Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) зріс на 2,7 в.п. та становив 9,6%. Більш суттєве  збільшення цього показника спостерігалося  серед чоловіків, на відміну від  жінок, та серед жителів міських  поселень, порівняно з мешканцями сільської місцевості.

     Мал. 3.2  Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2008 – 2009рр. у % до економічно активного населення відповідної вікової групи

 

     Слід  відмітити, що рівень безробіття населення  працездатного віку (за методологією МОП) в 2,8 раза перевищував рівень зареєстрованого  безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення  працездатного віку (у жінок –  у 2,1 раза, чоловіків – у 3,7 раза, міських  поселеннях – у 3,5 раза, сільській  місцевості – у 1,7 раза більше)(див. таблиця 3.4,мал. 3.3)

 

     Мал. 3.3 Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання у 2008–2009рр. у % до економічно активного населення працездатного віку

 

     Рівень  зареєстрованого безробіття в середньому за 2009р. склав 3,4% від економічно активного  населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,0%), порівняно з чоловіками (2,9%) та у населення сільської місцевості (4,7%), порівняно з міськими жителями (2,9%). Слід зазначити, що на кінець 2009р. рівень зареєстрованого безробіття становив 2,6% економічно активного населення  працездатного віку.

     Серед країн СНД Україна за цим показником посідала четверте-п'яте місце разом  з Киргизстаном (мал. 3.4)

     Мал.3.4 Рівень зареєстрованого безробіття серед країн СНД у 2009 році у % до економічно активного населення, на кінець звітного періоду

 

     Впродовж 2009р. відбулися структурні зміни  серед безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) за причинами  незайнятості. Так, питома вага вивільнених  з економічних причин збільшилась  на 17,4 в.п та становила  45,5% від  загальної кількості безробітних. При цьому, частка звільнених за власним  бажанням зменшилась на 11,6 в.п., непрацевлаштованих після закінчення навчальних закладів на 4,2 в.п., звільнених у зв'язку з закінченням строку контракту на 1,9 в.п. (див. мал. 3.5)

 

     Мал. 3.5 Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2008-2009рр. у % до загальної кількості безробітних

 

     Цікавою є також порівняльна діаграма рівня безробіття в Україні з країнами Європейського Союзу(див. таблиця 3.5,мал. 3.6)

     Мал. 3.6  Рівень безробіття населення (за методологією МОП) в Україні та країнах Європейського Союзу

 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

 

     Проаналізувавши всі дані та опрацювавши матеріал по даній темі можна  зробити висновки. Виділяють такі соціально-економічні наслідки безробіття: знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства; погіршення якості життя безробітних і їх членів родини; підсилення тиску на розмір заробітної плати зайнятих на ринку праці; збільшення витрат суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу й рівня продуктивної праці; формування категорії осіб із девіантною (не відповідає загальноприйнятим нормам) поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать  прийнятим соціальним моралям і цінностям та ін. Варто наголосити на тому, що значний час відсутності роботи, зневіра знайти роботу призводять до того, що деякі люди по суті втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. Висока частка безробітних з вищою освітою в Україні суттєво впливає на можливість знайти відповідно роботу для них, а, отже, й на оцінку ефективності роботи державної служби зайнятості. Разом із тим, оскільки в країні існує велика кількість безробітних з вищою освітою, виникає питання про раціональність державної політики про фінансування навчання такої великої кількості студентів та правильності розподілу кількості місць для різних спеціальностей у системі вищої освіти.

     Тому  політика держави на ринку праці має бути спрямована на розвиток активної політики, що передбачає її спрямованість на скорочення рівня безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активності всім громадянам, а відповідно, забезпечення продуктивності зайнятості всього населення. Таким чином, активна політика повинна складатися із заходів спрямованих на:

     - збільшення попиту на робочу  силу з боку як держави, так  і приватного сектору економіки;

     - підвищення конкурентоспроможності  робочої сили та забезпечення  відповідності робочої сили і  робочих місць;

     - вдосконалення процесу працевлаштування. 

     Поряд із цим пасивна політика на ринку  праці має спрямовуватися на підтримку доходів населення у випадку втрати роботи і фінансування із спеціальних фондів.

     Активні і пасивні заходи сприяння зайнятості населення в Україні повинні реалізуватися державною службою зайнятості.

 
 
 
 

 

Список  використаної літератури

 

1. Сайт Державного комітету статистики України. Статистична інформація, соціально-економічне становище(ринок праці), макроекономічні показники.
2. Радіонова І.Ф. О-75 «Основи економіки». Підручник. – К.:Зодіак-Еко,1995./ст.156-159.
3. Зазимко А.З. З16 «Політична економія»:Структурно-логічний навчальний посібник .─ К.: КНЕУ,2005./ст.319-323.
4. Акіліна О.В. Аналітичний огляд ринку праці в Україні / О.В. Акіліна // Формування ринкових відносин в Україні - 2008. - №10 - С. 152–159.
5. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці / Н.О. Гаркавенко // Формування ринкових відносин України. – 2008. - № 4 –С.168–172.
6. Фагеєнко Н.В. Соціально-економічні наслідки безробіття / Н.В.Фагеєнко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009 - №7–8 (№8) – С. 114–117.
7. Федоренко В.Г. Ринок праці в України та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи / В.Г. Федоренко // Економіка та держава. – 2009. - №1- С. 4-5.
8. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. -
9. Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.
10. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.
11. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи   економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995.
12. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Атіка, 2001.
13. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: 2т. - М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)
14. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України). - К.: Основи, 1996.
15. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка –Центр, 2000. – С.445-473.
16. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.-К.: Вища школа, 1995.
17. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1994, Гл.1.
18. Клімко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1997.
19. Лишиленко В. Проблеми відтворення трудових ресурсів аграрних підприємств// Економіка України.-1998.- №4.
20. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1998.
21. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. – К.: Либідь, 199