Соціальні та економічні наслідки безробіття

Міністерство  освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

    «Київський  національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана» 

    Кафедра політичної економії обліково-економічних  факультетів 
 
 

    Курсова робота

    на  тему:

     “ Соціальні та економічні наслідки безробіття ”  
 
 

                                                                             
 
 

Студента  І курсу,

                                                                             7 групи, спеціальності 6503

                                                                                                 Факультету МЕiМ

    Iльницька  Христина

                                                                             Науковий керівник

                                                                             доц. Калуга I.В. 
 
 
 
 

Київ  – 2010

Зміст  

1. Вступ……………………………………………………………3
2. Розділ 1.Суть і причини безробіття…………………………..5
3. Розділ 2. Соціально-економічні наслідки безробіття……….13
4. Розділ3. Проблеми безробіття в Україні……………………. 15
5. Висновок……………………………………………………….21
6. Список використаної літератури……………………………..22
7. Додатки ………………………………………………………..23

 
 

 

 

    Вступ 

     Обираючи  тему для написання курсової роботи, перш за все я спиралася на її актуальність та важливість для України, світу загалом чи окремої особи зокрема. Більш підходящого заголовку для поставленого перед мною завданням як соціально-економічні наслідки безробіття годі було і шукати. Адже безробіття є одним із найхарактерніших проявів хворобливого стану економіки в різні часи і в різних державах; воно є прямим проявом порушення макроекономічної рівноваги. За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток (750 млн. чол.). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства. Суть саме цього явища я вирішила розкрити у своїй роботі..

     Що  ж таке безробіття? Сьогодні, в час  великої світової кризи, ми  часто чуємо про це явище на вулиці, слухаємо по телебаченню чи на радіо, а також безпосередньо стикаємося самі у повсякденному житті.  Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні братися до неї. Більш широке пояснення безробітних, за методологією МОП, ─ це особи віком 15-70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

           а) не мали роботи (прибуткового заняття);

           б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

     За  даними  Державного комітету статистики України рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до населення працездатного віку, на 1 квітня  2010р. становив 1,8%, а рівень безробіття (за методологією МОП) економічно активного населення працездатного віку в середньому за 2009 рік становив 9,6%. Кількість зареєстрованих безробітних на 1 березня 2010р. становила 530,3 тис. осіб, або 27,5% всіх безробітних працездатного віку (за методологією МОП).

     Безробіття  зумовлює не лише економічні, але й  величезні соціальні втрати. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації працівником, втрати ним самоповаги, занепаду моральних принципів. На сайті Державного комітету статистики України, в розділі «криміногенна ситуація» я наштовхнулася на таку досить цікаву, а водночас і жахливу,  інформацію: «Питома вага працездатних осіб, підозрюваних у скоєнню злочинів, які на момент учинення злочину не працювали і не навчались,становить 69,1%»! Як на мене, ця цифра є прямим проявом того, що безробіття, незайнятість населення призводять до вкрай негативних наслідків, які повинні бути усуненими.

       Деякі західні й вітчизняні  економісти, особливо політики, не перестають зазначати, що безробіття – це звичайне, рядове явище сучасної економіки, що в ньому нічого страшного немає, а певний його рівень (5-7%) навіть корисний для економічної системи, бо примушує ефективно працювати під страхом її втрати тих, хто має роботу. Чи дійсно це так? Невже вони не бачили статистичних даних?! Як інформують нас західні  експерти, вплив безробіття на демографічні показники характеризується лише від’ємними параметрами. Зокрема, зростання безробіття на 1% збільшує: смертність на 2%; кількість самогубств на 5%; вбивств на 5,7%; психічних захворювань на 6%; розлучень на 7%.%. На мою думку, залежність не відповідна. Якщо ж проаналізувати демографічну ситуацію, що тепер існує в Україні, то можемо з великою достовірністю стверджувати, що катастрофічне зростання злочинності, психічних захворювань, самогубств, зменшення населення за рахунок перевищення померлих над тими, хто народжується, є прямим наслідком втрати роботи, виникнення загрози її втрати та іншими негараздами в сфері працевлаштування.

     Таким чином, виникнення безробіття, а особливо його надмірність, породжує соціальне напруження в суспільстві, здатне дестабілізувати

політичну та економічну системи. Тому прямим обов’язком держави та тих, хто стоїть у руля керування країною, є необхідність впровадження заходів, спрямованих на подолання прояву застійного безробіття, забезпечення незайнятих робочими місцями із гідною заробітною платою.

     Мета  моєї курсової роботи -- визначення  суті ти причин виникнення безробіття, соціально-економічних наслідків цього явища та його  проблеми в Україні з допомогою даних Державного комітету статистики України, додаткової літератури , періодики та інших джерел інформації. 
 
 
 
 
 

 

 

Розділ 1.Суть і причини безробіття

      1.Суть  безробіття.

       
 
 

     Мал.1.1. Суть поняття «безробіття» 

     Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачуваних чинним законодавством доходів і зареєстровані в Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

(закон  України «Про зайнятість  населення») 

     Багато  представників різних напрямів економічної  думки вважають безробіття центральною  проблемою сучасного суспільства. Воно є невід'ємним атрибутом ринкової економіки, соціально-економічним явищем, за якого частина працездатного населення (15-70 років) не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці (МОП) є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків роботи. До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості.    Сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминуче породжує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.

     Економічна  сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних  і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Соціальна сутність безробіття - в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості. Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід'ємною, а з другого, - неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості.

     

       
 
 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       
 
 
 
 

     Мал.1.2. Показники  безробіття 

     Закон Оукена (Окуня)¹ визначає зв'язок між нормою безробіття і величиною зростання валового національног продукту (ВНП): збільшення рівня безробіття на 1% порівняно з природним рівнем веде до недоотримання 2 – 2,5% фактичног ВНП. Норма безробіття є наслідком швидкого або повільного кумулятивного економічного зростання. 

У західній літературі широкого визнання набула концепція А.Філіпса, що пояснює обернену залежність між темпами інфляції та частково безробітними на нетривалому

проміжку  часу. 

       
 

     Мал.1.3. Фактори безпосереднього впливу на безробіття 

     2.Причини  безробіття. 

     Першу спробу пояснити сутність безробіття зробив англійський економіст Т.Мальтус. Він пояснив його надто швидким  зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Причину такого явища  він вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам, - розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість засобів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями  існує й нині. Засобами усунення безробіття Мальтус і неомальтузіанці  вважають війни, епідемії, свідоме обмеження  народжуваності та ін.

     У середині 50-х рр. виникла технологічна теорія безробіття, згідно з якою його причиною є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям на думку  її авторів слід через обмеження  технологічного прогресу, його сповільнення.

     Безробіття  виникає тоді, коли пропозиція праці (трудових ресурсів) перевищує попит. Попит і пропозиція на ринку праці  визначаються різними факторами (мал.1.4).   
 

 

     

       

     

     

     

     

       
 
 
 

     

       
 
 
 

     Мал.1.4.Попит та пропозиція на ринку праці 

     Фактором, що одночасно визначає пропозицію трудових ресурсів і попит на них, є заробітна плата. Підвищення її рівня може спонукати людей,не зайнятих у виробництві, пропонувати свою працю, а підприємців – скорочувати попит на неї. Крім заробітної плати на пропозицію праці впливають ще 4 фактори:

         1. У разі низького  рівня добробуту й обтяжливої  податкової політики зростає   пропозиція праці: тривалішим стає трудовий стаж, чимало людей шукають додаткового заробітку, до праці залучається більше жінок і підлітків.

         2. Із зміною вікової  структури населення змінюється  пропозиція праці:із збільшенням  частки людей працездатного віку  вона збільшується, а із зростанням частки непрацездатних (дітей,пенсіонерів) зменшується.

         3. Із підвищенням  освітнього та культурного рівня  населення збільшується пропозиція  кваліфікованої праці. Національні  традиції також впливають на  професійну структуру зайнятості.

         4.  Професійні  спілки впливають на підвищення  заробітної плати, беручи участь  в укладанні трудових угод. Це  може спричинити зменшення попиту  на робочу силу з боку підприємців.

       Попит на трудові ресурси, окрім  заробітної плати, визначають ще 3 фактори:

         1. Сукупний попит на товари і послуги (у разі зростання попиту на товари і послуги зростає попит на трудові ресурси).