Шпаргалка по предмету "Внешнеэкономическая деятельность"

1. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта. 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.3.Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. 4. Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо додержано вимог законів України. 5. Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України. 6. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визна

чаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, а  місце укладання угоди — законами України. 7. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні договору (контракту), або в результаті подальшого погодження. 8. За відсутності погодження між сторонами стосовно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), використовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:продавцем 9. До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно- монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де одержано передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше. 10. До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється та офіційно реєструється. 11. До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої провадяться аукціон, конкурс або знахо диться біржа. 12. До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка забезпечує виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту. 13. При прийнятті до виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги право місця такого прийняття,оскільки сторони не погодили інше. 14. Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством економіки України у порядку, встановленому Законом про зовнішньоекономічну діяльність.

8.Класифікація  валют. 

 В широкому розумінні означає грошову одиницю будь–якої країни (долар, фунт стерлінгів). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних організацій – готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн (Банківська енциклопедія, с.41). 
Класифікація видів валют в залежності від: 
1) емітента валютних коштів валюта поділяється на: 
- Національна валюта= Грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова). 
- Іноземна валюта= Грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках. 
- Міжнародна (регіональна) валюта 
- Міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу. 
2) ступеню конвертування валют 
-Вільно конвертовані валюти (обмін без обмежень на будь-які іноземні валюти – це долар, ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, німецька марка – використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках). 
- Частково конвертовані валюти (у країнах, де зберігаються валютні обмеження – це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти і мають валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів). Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертована. 
- Неконвертовані валюти (замкнуті валюти, у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют). 
3) матеріально-речової форми 
- Готівкова (банкноти) 
- Безготівкова (форекс) 
4) відношення до курсів інших валют 
- Сильна (тверда) – стабільний валютний курс, рух якого відбувається відповідно фундаментальним макроекономічним закономірностям 
- Слабка (м’яка) 
5) принципу побудови 
- кошикового типу (СДР) складається з декількох валют 
- звичайна 
6) відношення до валютних запасів країни 
- резервна валюта 
- інші валюти 
7) видів валютних операцій 
- Валюта ціни контракту 
- Валюта платежу 
- Валюта кредиту 
- Валюта клірингу 
- Валюта векселя 
Конвертованість валюти – це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами. 
Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів). 
Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти по міжнародним операціям, пов’язаними з рухом капіталу – прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти. 
Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями. 
Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні) 
Зовнішня конвертованість – право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами (існує на Україні).

9.Поняття міжнародних  розрахунків.

Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. 
Суб’єкти: імпортери, експортери, банки. 
“Лоро” – іноземні кореспондентські рахунки в банку. 
“Ностро” рахунки банку в іноземному банку. 
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів. 
Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є: 
1) умови зовнішньоторговельних контрактів; 
2) валютне законодавство; 
3) особливості банківської практики; 
4) міжнародні правила та звичаї тощо. Банківський переказ — просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму на прохання та за рахунок клієнта іноземному партнеру з зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми. У формі банківського переказу здійснюються оплата інкасо, авансові платежі, перерахунки тощо.Векселі, чеки, пластикові картки використовують як самостійні засоби платежу в комбінації з різними формами міжнародних розрахунків.Чеки можуть виписуватися самостійно клієнтом і банком від імені клієнта. Вони переважно використовуються в разі виникнення перерахунків між контрагентами операції, за рекламації та штрафних санкцій, за погашення боргу, за остаточного розрахунку, для видачі готівки. Чек — це письмова безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної суми власнику чека готівкою або в безготівковій формі. Для проведення міжнародних платежів неторгового характеру використовують дорожні чеки, єврочеки. Дорожній чек — платіжний документ (наказ) сплатити зазначену на ньому суму його власнику. Єврочек — чек у євровалюті, що виписується банком та сплачується в будь-якій країні-учасниці угоди «Єврочек».Пластикова картка — це персоніфікований платіжний документ, що надає власнику можливість безготівкової оплати товарів і послуг, отримання готівки в банках і банкоматах.У міжнародних розрахунках використовують прості та переказні векселі. Простий вексель — зобов’язання векселедавця сплатити кредитору певну суму у визначеному місці в зазначений термін. Переказний вексель (тратта) — це письмовий документ законодавчо встановленої форми, безумовний наказ кредитора позичальнику про сплату у вказаний строк визначеної суми названій у векселі третій особі чи пред’явнику.

 
Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод (контрактів). Типи міжнародних розрахунків. 
1. Національною валютою: 
· торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами; 
· напряму. 
2. Міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро): 
· торгові, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн. 
3. Клірингові розрахунки: 
· міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань.. 
4. Золото: 
· використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота. 
Види міжнародних розрахунків залежать від: 
1. Специфіки суб’єкта: 
· між конкретними контрагентами; 
· між банками; 
· між банком і контрагентом; 
· між державою і банком; 
· між державами. 
2. Взаємодії суб’єктів: 
· напряму; 
· через посередників. 
3. Від об’єкту: 
· торговельні операції; 
· інвестиційні операції; 
· некомерційні операції. 
4. Умови розрахунків: 
· готівкові; 
· з наданням кредиту.

10..Реєстрація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Реєстрація суб'єктів  ЗЕД здійснюється у Державній  адміністрації за місцезнаходженням  або місцем проживання с Місцезнаходження суб'єкта (юридичної особи) може визначатися  за місцезнаходженням одного із засновників  або за іншою адресою, яка підтверджується договором, що передбачає передачу у власність або оренду приміщення чи його частки. 
Суб'єкт ЗЕД зобов'язаний, в разі зміни місцезнаходження, у семиденний термін з моменту настання такої зміни подати до органів державної реєстрації реєстраційну картку з внесеними до неї відповідними змінами та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію. Невиконання цієї вимоги у зазначений термін є підставою для звернення органу державної реєстрації до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта ЗЕД. 
Однією з підстав для оформлення експортно-імпортних вантажів у митних органах України є проведення акредитації суб'єкта ЗЕД. Процедура акредитації полягає у представленні до митниці певного пакета документів та отриманні відповідної облікової картки, скріпленої особистою номерною печаткою інспектора митниці, що засвідчує факт акредитації суб'єкта.

Порядок реєстрації:

1.Початок реєстрації  п-ва як суб'єкта ЗЕД

2.Підготовлення підприємством  документів(статут,заповнення реєстраційної  картки відповідного зразка,оплата за реєстрацію,оплата внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності у розмірі передбаченому законом.)

3.Подання документів  в Держ.адмін. за місцем знаходження  або місцем проживання суб'єкта

4.Отримання свідоцтва  про держ.реєстраію та 3 дублікатів з позначками органів держ реєстрації.

5.Реєстрація в податковій  адмін..

6.Реєстрація печаток  і штампів в органах внутрішніх  справ.

7.Відкриття рахунків  у будь-яких банках у встановленому  порядку.

8.Реєстрація у митних  органах України

9.Завершення реєстрації суб'єкта Зед.

Алгоритм реєстрації:

1.Початок акредитації  на митниці

2.Одержання свідоцтва  про держ. Реєстрацію

3.Представлення на  митницю відповідних документів

4.Занесення інформації  до бази данних суб'єктів ЗЕД  митниці,на підставах якої формується центральна база даних суб'єктів ЗЕД Ураїни

5. Присвоєння номера  картці акредитації

6.Завершення акредитації  а митниці

11.Акредитив. 

Акредитив — це договір, за яким банк-емітент за дорученням особи, яка має рахунок у цьому банку (наказодавець акредитиву), чи від свого власного імені бере зобов’язання при наданні особою, на користь якої має виконуватися платіж (бенефіціаром), документів чи виконанні певних умов, визначених договором між наказодавцем акредитиву та банком-емітентом, або виконати платіж, або ж зарахувати чи акцептувати переказні векселі, або ж надати повноваження іншому банку (авізуючому банку) виконати платіж, або ж зарахувати чи акцептувати переказні векселі. 
Акредитиви бувають відкличні і невідкличні. Відкличні акредитиви за дорученням наказодавця змінюються або відкликаються банком-емітентом без попереднього повідомлення про це бенефіціара. Невідкличний акредитив не можна змінювати або відкликати без згоди бенефіціара. 
Підтвердженими називають акредитиви, щодо яких авізуючий банк гарантує виконання за невідкличним акредитивом. Якщо зазначений банк такої гарантії не дає, то відповідний акредитив має статус непідтвердженого. 
Поняття “накритий акредитив” відповідає ситуації, коли банк-емітент перераховує кошти авізуючому банку на весь термін дії акредитива. “Ненакритий акредитив” наявний тоді, коли банк-емітент дозволяє авізуючому банку списувати всю суму відповідного акредитива з рахунка банку-емітента в авізуючому банку. 
Подільні акредитиви мають місце, коли бенефіціару надається право на часткове виконання акредитива при наданні бенефіціаром документів, що засвідчують часткове виконання його зобов’язань перед наказодавцем. 
Переказний акредитив передбачає, що бенефіціар має право давати вказівку авізуючому банку про повний чи частковий переказ акредитива іншій особі. Непереказний акредитив передбачає його виконання лише щодо бенефіціара. 
Револьверний акредитив поновлюється сторонами протягом певного терміну чи обумовлену кількість разів. Невідновлюваний акредитив припиняється у зв’язку з його виконанням. 
Револьверний акредитив поділяється на кумулятивний і некумулятивний. Кумулятивним називають акредитив, коли невикористані суми поточного акредитива додаються до наступного. Некумулятивні акредитиви не передбачають додавання невикористаних сум до нових акредитивів. 
Основні форми акредитивів: 
- платіж під надані бенефіціаром документи; 
- акцепт переказного векселя під надані бенефіціаром документи; 
- облік переказного векселя під надані бенефіціаром документи; 
- платіж у розстрочку. 
Доручення наказодавця про відкриття акредитива має містити вичерпні дані щодо його виконання (зокрема про документи бенефіціара, що відповідають умовам акредитива, термін відкриття акредитива тощо).

12.Документарне  інкасо.

Документарне інкасо призначене для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, але в той же час не має у своєму розпорядженні страхування ризику за допомогою акредитива. У порівнянні з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо дає велику безпеку в тому сенсі, що воно перешкоджає покупцю отримати товар, не оплативши його, або без акцепту векселя.Проте, використання цього інструменту рекомендується у випадках, коли:

• Продавець і покупець є надійними партнерами.
• Немає жодних сумнівів про платоспроможність і бажання покупця купити товар.
• Є впевненість у стійкому стані політичної, економічної та законодавчої систем країни-імпортера.

Документарне  інкасо — це переміщення між банками документів (фінансових та/або комерційних) відповідно до встановлених правил для здійснення платежу та/або оплата документів чи здійснення поставки документів проти платежу та/або оплата документів на інших підставах і умовах.Банки виступають у якості довірених осіб і посередників між продавцем і покупцем, відправляють документи, які підтверджують фактичну поставку товарів або послуг, що надаються, і в обмін отримують платіж за сумою заборгованості та/або здійснюють акцепт векселів.Права і обов’язки сторін інкасо відображені в Уніфікованих правилах для інкасо, публікація Міжнародної торгової палати № 522, редакція 1995 року. Ці правила поширюються на всі документарні інкасо і обов’язкові для всіх сторін, за винятком додатково узгоджених умов або умов, що не суперечать положенням місцевого законодавства та/або правилами, від яких не можна ухилятися.Відповідальність банків у даній операції обмежується відправленням і випуском документів покупцю проти платежу та/або прийняттям покупцем переказного векселя. На відміну від документарного акредитиву, банк не бере ніякої відповідальності у випадку, коли покупець не хоче або не в змозі погасити свої боргові зобов’язання.

13.Зміст зовнішньоекономічного контракту.

Узагальнене поняття  зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність": під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, уважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту). Найпростіший контракт купівлі-продажу містить такі основні умови, як предмет та обсяг поставки (найменування та кількість товару), строк та місце поставки, базисні умови поставки, ціна та загальна вартість поставки, умови платежу, порядок здачі-приймання товару, умови про гарантії та санкції, про арбітраж, форс-мажор, транспортні умови, юридичні адреси сторін, підписи продавця та покупця. Сторони договору купівлі-продажу - продавець та покупець - беруть на себе конкретні обов'язки, які містяться у всіх умовах договору. Основними для продавця є: поставити товар, передати належні до нього документи і передати право власності на товар; для покупця - оплатити вартість товару і прийняти поставку. В контракт, як правило, вносяться також положення, спільні для обов'язків продавця та покупця, зокрема з таких важливих питань, як: