Шпаргалка по предмету "Внешнеэкономическая деятельность"

1. Предмет та об’єкти обліку зовнішньоекономічної діяльності.

У сучасних умовах господарювання практично всі підприємства здійснюють операції з іноземними партнерами. Ці різноманітні за складом операції бухгалтерська служба повинна відобразити в бухгалтерському й податковому обліку.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (із змінами), зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності суб’єкти господарської  діяльності та іноземні суб’єкти господарської  діяльності керуються наступними принципами:

• принципом суверенітету народу України в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
• принципом свободи зовнішньоекономічного підприємства;
• принципом юридичної рівності й недискримінації;
• принципом верховенства закону;
• принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

За своїм складом  види зовнішньоекономічної діяльності значно різняться між собою.

Виділяють наступні види зовнішньоекономічної діяльності:

• експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;
• надання послуг, зокрема виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших послуг;
• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання і підготовка фахівців на комерційній основі;
• міжнародні фінансові операції і операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
• кредитні й розрахункові операції, створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності названих установ на території України;
• спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення загальних господарських операцій та загальне володіння майном як на території України, так і за її межами;
• підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності;
• організація і здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів;
• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб’єктами господарської діяльності;
• орендні операції;
• операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
• інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у винятковій формі законами України.

Основними об’єктами  бухгалтерського обліку у сфері  ЗЕД є:

• валютні кошти (іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні метали);
• валютні операції (пов’язані та не пов’язані з переходом права власності; з використанням валютних коштів як засобу платежу; з рухом валютних цінностей);
• товарно-матеріальні цінності, основні засоби, нематеріальні активи та їх рух за експортно-імпортними операціями;
• розрахункові та кредитні операції між суб’єктами ЗЕД, а також між суб’єктами й обслуговуючими їх банками;
• витрати та кінцеві фінансові результати від операцій у сфері ЗЕД;
• лізингові операції та інше.

2.Структура зовнішньоекономічного контракту.

Під зовнішньоекономічним договором (контрактом) розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. труктура контракту: 
1. Преамбула (вступна частина) – визначається певне найменування сторін учасників із зазначенням країни, подається скорочене визначення сторін (покупець, продавець), а також подається найменування документів, якими керуються сторони при укладанні зовнішньоекономічних контрактів. 
2. Предмет контракту – зазначається повне і поточне найменування товару, що купується або продається. Характеристику товару перераховують у специфікації, що додається до контракту, і складає його невід’ємну частину. 
3. Кількість та якість товару – зазначається кількість товару у відповідних одиницях виміру. Якість товару повинна відповідати діючим стандартам країни виробника (документ – сертифікат якості). 
4. Базисні умови поставки товарів – визначають яким чином продавець і покупець розподіляють відповідальність, витрати і ризик при здійсненні контракту. 
5. Ціна та загальна вартість контракту – вказується ціна одиниці товару і загальна вартість контракту (документ – рахунок, фактура). 
6. Умови платежів – вказується термін поставки платежу, спосіб платежу та форми розрахунків. 
7. Умови здачі, приймання товару – визначається термін та місце фактичної передачі товару та перелік супровідних документів. 
8. Упаковка та маркування – вказуються вимоги до упаковки, вона повинна забезпечувати збереження товару під час транспортування, розвантажувально-навантажувальних робіт і протягом строку зберігання продукції. Маркування повинно надавати необхідну мінімальну інформацію про товар та засоби його зберігання. 
9. Форс-мажорні обставини – це надзвичайні непередбачувані обставини, непереборні перешкоди. Ці обставини бувають тривалі (заборона експорту, імпорту, блокада, війна, непередбачені заходи урядових органів); короткочасні форс-мажорні обставини (пожежі, повені, стихійні лиха, страйки). Сторони контракту звільняються від відповідальності на термін дії форс-мажорних обставин, будь-яка із сторін має право розірвати контракт. 
10. Санкції – вказується відповідальність за порушення умов контракту. Винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій стороні весь збиток. Відшкодування може бути у вигляді компенсації чи штрафу. Мають бути визначені розміри штрафних санкцій (%). 
11. Арбітраж – обумовлюється порядок вирішення суперечок арбітражним судом, які можуть виникати між сторонами і не можуть бути врегульованими шляхом переговорів. 
Крім перерахованих пунктів за домовленістю сторін можуть визначатися додаткові пункти.

.

3. Поняття валютних цінностей та операцій з ними.

У ЗЕД розрізняють  близькі за значенням поняття  «операції з валютними цінностями»  та «операції в іноземній валюті».

Операції з  валютними цінностями – це такі операції, об’єктом яких виступає іноземна валюта у вигляді американського долара, німецької марки, японської ієни тощо.

Операції  в іноземній валюті – господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті, або господарські операції, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з Декретом КМУ № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. (ст. 1) до валютних цінностей відносяться:

• валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
• іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;
• банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Кожна країна світу має  національну грошову одиницю, якій присвоєно цифровий та літерний код. Національні банки відповідних країн розробляють і затверджують Класифікатори іноземних валют, що регулюють режим застосування кожної валюти і поділяють її на ступені конвертованості.

Відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів України іноземна валюта поділяється на 3 групи:

1. Вільно конвертовані валюти держав, які ратифікували статтю 8 Статуту МВФ, що без обмежень обмінюються на інші види валют і широко використовуються для здійснення платежів при міжнародних операціях та подаються на головних валютних ринках світу, курси яких розраховуються Національним банком України.

2. Валюти держав обмеженої конвертації, які ратифікували статтю 8 Статуту МВФ, але такі валюти не використовуються широко для здійснення платежів при міжнародних операціях та не продаються на головних валютних ринках світу. Курси ряду валют цієї групи розраховуються Національним банком України.

3. Неконвертовані валюти, курси встановлюються Національним банком України лише за окремими валютами.

4.Суб’єкти  зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Склад суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності наведений на рис. :

Суб’єкти  зовнішньоекономічної діяльності:

- Фізичні особи-громадяни України,іноземні громадяни і особи без громадянства.

-Юридичні особи зареєстровані  в Україні

-Об'єднання фізичних,юридичних і фізичних і юридичних осіб.

-Структурні одиниці  суб'єктів господарської діяльності,іноземних суб'єктів госп.діяльності.

-Спільні підприємства

-Інші суб'єкти госп.діяльності  передбачені законами України.

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати  будь-які її види, прямо не заборонені законами України. Але слід врахувати такі вимоги:

• фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці;
• юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у тому випадку, якщо це передбачено їх статутними документами.

Одне з основних завдань  бухгалтерського обліку ЗЕД –  забезпечення керівництва підприємства та інших зацікавлених осіб достатньою інформацією, необхідною для прийняття виважених управлінських рішень, а також створити систему внутрішнього контролю з метою посилення ефективності діяльності підприємств та запобігання крадіжок та інших зловживань.

5.Поняття та  значення зовнішньоекономічного  контракту.

Під міжнародним договором, як правило, розуміють добровільну угоду  між двома або кількома рівноправними державами чи міжнародними організаціями щодо їхніх взаємних прав і обов’язків у політичних, економічних, культурних та інших відносинах. Міжнародний економічний договір — це, насамперед, різновид міжнародних договорів. Міжнародні економічні договори мають надзвичайно важливе значення як для економіки країн, що беруть у них участь, так і для світового господарства в цілому. В умовах зростаючої взаємозалежності різних країн, цілих регіонів виникає гостра потреба економічного співробітництва. У свою чергу, економічне співробітництво позитивно сприяє вирішенню питання про сумісність національних економік різних країн. Адже саме тут виникають проблеми, пов’язані, приміром, із стандартизацією та уніфікацією в промисловості, сільському господарстві, науці і техніці. Міжнародний економічний договір слід розглядати не лише як правову форму відповідних економічних зв’язків між різними країнами, джерело міжнародного економічного права, а й як основне джерело зобов’язань. Юридичне їх закріплення дає можливість у разі необхідності захистити у відповідний спосіб ті чи інші права й інтереси, якщо вони порушуються у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань, що випливають з міжнародних економічних договорів. Міжнародний економічний договір слід також розглядати і як інструмент виявлення волі сторін, відповідно до чого встановлюються, змінюються або припиняються відносини, пов’язані із зобов’язаннями. Отже, міжнародний економічний договір — це добровільна угода між двома або кількома державами, міжнародними організаціями, відповідно до якої встановлюються, змінюються або припиняються їхні взаємні права та обов’язки. Для більш повного з’ясування суті міжнародного економічного договору (угоди) нижче наводиться (як приклад) текст угоди між Урядами Угорської Республіки та України про торговельно-економічні зв’язки і науково-технічне співробітництво.

6.Види валютних рахунків.

Уповноважені  банки для формування кредитного потенціалу в іноземній валюті відкривають  юридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) такі банківські рахунки:1) поточні;2) розподільчі;3) кредитні;4) депозитні (вкладні). Поточний валютний рахунок призначений для розрахунків клієнтів банку в межах чинного законодавства в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента, та обов'язкового продажу частини цієї інвалюти на міжбанківському валютному ринку України. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученням юридичної особи-резидента.Підприємцям - фізичним особам-резидентам, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, відкривають розподільчий і поточний рахунки за режимом, який призначений для юридичних осіб-резидентів.Кредитні рахунки в інвалюті відкривають особам, що одержують кредит в іноземній валюті.Депозитні валютні рахунки призначені для збереження коштів і одержання доходу.Для обліку операцій на поточних, кредитних і депозитних рахунках використовуються ті ж самі рахунки другого класу Плану бухгалтерського обліку, що й для обліку операцій у національній валюті.

7.Порядок укладання  зовнішньоекономічного договору. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України. Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України. Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється Законом. Термін «право» означає чинне в державі право, за винятком колізійних норм. Угода сторін про вибір права повинна бути явно виявлена або явно випливати з умов договору або поведінки сторін. Основні вимоги щодо форми, змісту та порядку укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) містить також Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (зі змінами відповідно до Закону України від 21 жовтня 1999 p. № 1182-XIV). Такими змінами є: