Шпаргалка по "Економіка"

У 1970-х роках у Великобр уповільнилося зростання виробництва, почастішали кризи, подовжилася депресії, зросли темпи інфляції. Наприкінці 1970-х років критики економічної політики Вел Британії називали її «хворою людиною Європи». Політика виходу британської економіки з кризи за допомогою впровадження неоконсервативної моделі державного регулювання, реалізована урядом консерваторів на чолі із М. Теттчер, увійшла в історію під назвою «тєтчєргізм». М. Тетчер відкинула жорстке державне регулювання економіки й запропонувала нову економ програму, яка ґрунтувалася на концепції економічного лібералізму та його сучасній модифікації— монетаризмі.

У сфері грошового  обігу, фінансів та банківської справи уряд М Тетчер керувався монетаристського концепцією, яка пропонувала жорстке обмеження грошової маси в обігу. Уряд консерваторів здійснював політику переважного стимулювання приватного бізнесу та одночасного обмеження держ підприємництва. Найважливішим напрямом реформ був курс на приватизацію держ сектору.

 Важливого значення уряд М. Тетчер приділяв приватизації житла. Уряд через парламент провів закон, що зобов'язував продавати будинки за пільговими цінами мешканцям-орендаторам, унаслідок чого значно зросла частка громадян країни, які стали власниками свого житла.

Уряд Великої Британії ужив цілу низку заходів, що стимулювали розвиток приватного бізнесу, серед них — збільшення податкових пільг.

Одним із найважливіших  напрямів діяльності уряду М. Тетчер була боротьба з інфляцією. Суворо контролювалися темпи зростання грошової маси в обігу, були скорочені позики, що надавалися державою приватному сектору, відмінено контроль над цінами та заробітною платою, підвищено ставки відсотка.

Реформаторська діяльність уряду М. Тетчер дала плідні результати. Було не лише зупинено спад виробництва у промисловості, але вже у 1982 році було очевидне його зростання, а на середину 1980-х років Велика Британія мала середні темпи екон зростання, характерні для розвинених країн. Різко скорочено рівень інфляції, зміцнено позиції Лондона як одного з фінансових центрів світу. Значно зріс ВВП, швидшими темпами почали розвиватися не лише англійська промисловість, а й такі галузі, як торгівля, зв'язок, транспорт, поліпшилися показники фінансово-банківської сфери економіки.

У середині 1970 р відбулося  перегрупування  основних напрямів економ думки, яке полягло у втраті кенсіанством ролі теорит лідера й актуалізації неокласики  у вигляді економ. Неоконсерватизму, який перетворився  на провідний напрям ек науки.

Від 80-х років XX ст. у розвинених капіталістичних країнах нєоконсереатизм охоплює три основні напрями нової неокласики:

X)'монетаризм, або чиказька школа неолібералізму (М. Фрід-мен) — центральна теорія неоконсерватизму. Монетаризм пов'язаний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредитного обігу. На думку монетаристів, лише послідовна політика забезпечення господарства грошима може створити впевненість економічних агентів у неіінфляційному розвитку економіки й сприяти рівномірному інвестуванню із мінімальним ризиком;

4. теорія економіки пропозиції (А. Лаффер, Дж. Гілдер, 1 і. Робертс, Р. Манделла), згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та призводить, 
   таким чином, до падіння виробництва й підриву фінансової бази оподаткування, а зниження податкових ставок є достатньою умовою для стимулювання підприємницької активності й ініціативи;
5. нова класична м акр о економіка — теорія раціональних очікувань (Дж. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджепт, Н. Воллес), згідно з якою економічні агенти в будь-якому разі не виправдовують надії 
   владних структур, бо заздалегідь враховують наміри влади й нейтралізують своїми заходами (підвищенням  чи зниженням цін)політику уряду.

Важливою складовою неоконсерватизму також є теорія економіки пропозиції, або септш-сайд економіка (економісти Артур Лаффер, П. Робертс, Р. Манделла, журналісти Дж. Гілдер, Дж. Ван-ніскі, конгресмен Дж. Кемп), яка доповнювала монетарні форми та методи регулювання економіки й була створена після кризи 1974—1975 рр.; вона, по суті, стала теоретико-методологічним підґрунтям «рейганоміки». Ця теорія, подібно до монетаризму, виходить із неокласичної рівноважної схеми, а критику кейнсіанства зосереджує на проблемі інвестиційної функції капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

118.Загальна  характеристика господарської системи  періоду непу та її відображення  в україн економічній літературі 20-х років.

Суперечність між ринковим і державним началами, що увиразнилася вже в дореволюційний період, була вирішена в роки воєнного комунізму загальним одержавленням господарства. 
З економіки була усунена категорія ринку зі всіма відповідними йому вартісними категоріями. Ігнорувалися об'єктивні економічні закони, тривав процес натуралізації економічних відносин, ліквідації цін, заміни купівлі-продажу організованим розподілом державних ресурсів. Це стало могутнім гальмом на шляху економічного відродження країни. Перехід до мирного будівництва, який вимагав зміни акцентів в економіці, зумовив появу нової моделі гос- 
подарювання, що ввійшла в історію як нова економічна політика (НЕП)

Неп як система регульованої ринкової економіки складалася» поступово впродовж 1921—1922 рр. В основу її було покладеної концепцію побудови соціалізму через державний капіталі:

Складовою моделі в економіці була адміністр-ринкова система господарювання, що ґрунтувалася на таких принципах:

— державна власність на велику та значну частину середньої промисловості, торгівлі, транспорту;

— державна монополія у зовнішній торгівлі;

— госпрозрахунок у промисловості, що діяв в обмеженому вигляді лише на рівні трестів (об'єднань підприємств), які перебували у власності держави;

— нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку;

— гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі.

X з'їзд партії (березень 1921 р.) ухвалив рішення про заміну продрозкладки натуральним продовольчим податком (продподаток), що поклало початок новій економічній політиці.

НЕП оцінювався сучасниками як перехідний етап. Але принципова відмінність в оцінюванні цього етапу пов'язувалася із трактуванням того, до чого веде цей перехід. Одні вважали, що попри утопічність своїх соціалістичних цілей, більшовики, переходячи до НЕПу, відкрили шлях капіталістичній еволюції господарства країни, а відтак неминучою є й перебудова полі- 
тичної влади в бік демократичної республіки

Один із лідерів меншовизму Л. Мартов за- 
значав, що більшовистська «партійна диктатура меншості та її логічний наслідок — систематичний терор» розглядалися їхніми творцями «як той «натиск», що має подолати історичну інерцію соціального середовища», «зробити соціалістичну країну, в якій 9/10 населення мріє стати дрібним буржуа». Із переходом до НЕПу 
більшовистська диктатура втратила «своє власне виправдання». 
Більшовицькі теоретики (В. Ленін, Є. Преображенський, Д.Троцький та ін.) дотримувалися інших поглядів. Вони розгля- 
дали перехід до НЕПу як тактичний хід, тимчасовий відступ, зумовлений несприятливим співвідношенням сил.

Перехід до НЕПУ передбачав формування ринку і ринкових відносин за трьома напрямами: а) відродження ринкових відносин на основі дрібнотоварного та приватнокапіталістичного гос- 
подарства; б) запровадження ринкових відносин у державному секторі економіки; в) формування інфраструктури ринку. ^:

Із запровадженням НЕПу формувалися ринки товарів, капіталу, цінних паперів, робочої сили, створювалася система інститутів, що забезпечують їх функціонування.

В Україні почали функціонувати банки як загальносоюзноґ" так і республіканського значення

За роки непу набуло розвитку приватне торговельно-промислове підприємництво

Серйозні зміни відбувалися в управлінні державними підприємствами. Перед ВРНГ України було поставлено завдання щодо створення господарських одиниць, пристосованих до умов ринкових відносин. Такими господ одиницями були визнані промислові трести, що працюють на комерційному розрахунку.

У перші роки непу сільське господарство України відбудовувалося дещо швидше, ніж промисловість. Але від початку відбудовні процеси в аграрному секторі стримуються страшним голодомором, що охопив основні зернові регіони краю у 1921-1923 pp. Але надалі відбудовні процеси пришвидшилися. Це можна пояснити тим, що дрібне, примітивне се- 
лянське господарство однозначно не потребувало таких коштів на відбудову, як промисловість

Надзвичайно важливу роль в реалізації нової економічної політики відіграло створення сталої грошової системи й стабілізація грошової одиниці, які були досягнуті в результаті проведення ірошової реформи 1922—1924 рр.

Водночас із грошовою провадиться податкова реформа, завдяки чому вже наприкінці 1923 р. основним джерелом прибуткової частини бюджету стають податки з підприємств, а не з населення

 

127.Основні  напрямки ринкових перетворень  в економіці незалежної України  в першій половині 90-х років  ХХ ст.

130.Роль державної  економічної політики у становленні ринкової економіки в Україні (90-ті рр. ХХ – поч. ХХІ ст.).

Важливим етапом у розв'язанні головних завдань перехідного періоду були «Основні напрями економічної політики в умовах 
незалежності», розглянуті наприкінці жовтня 1991 р. Верховною Радою України, які передбачали структурну перебудову господарства України, конверсію оборонної промисловості, перероз поділ матеріальних і трудових ресурсів на користь виробництв, що виробляють споживчі товари для населення, а також переорієнтацію машинобудування на першочергове задоволення потреб агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості тощо, здійснення яких мало відбуватися в процесі переходу від 
командно-адміністративної системи до ринкової.

Ще у 1990—1991 роках Верховною Радою було затверджене Концепцію переходу України до ринкової економіки (грудень 1990), в якій визначалася етапність переходу, підготовка законо- 
відавчого поля, для чого було прийнято цілу низку законів, а саме: «Про власність», «Про бюджетну систему», «Про підприємництво», «Про банки і банківську діяльність» тощо, які певною мірою 
створювали передумови ринкової трансформації української економіки.

Від початку 1992 р. був запроваджений в обіг ку 
пон-карбованець як розрахунковий знак і попередник повноцінної національної валюти — гривні. Україна виходить на шлях «шокової терапії», проголосивши лібералізацію торгівлі та повну свободу ринкових цін, за винятком цін на окремі товари, що призвело до посилення інфляційних процесів і зниження рівня життя 
основної маси населення.

У березні 1992 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи національної економічної політики України», що було наступним 
кроком на шляху розбудови національної економіки. «Основи» передбачали низку заходів, зокрема роздержавлення, приватиза- 
цію, структурну перебудову й модернізацію промисловості, від- 
мову від деяких принципових положень, прийнятих під час ство- 
рення СНД (Україна залишається у складі СНД, але остаточно виходить з рублевого простору, що стало можливим завдяки запровадженню купоно-карбованця), перехід до взаєморозрахунків 
із країнами Співдружності на основі світових цін, переорієнтацію зовнішньої торгівлі на західні ринки тощо. Певною мірою прий- 
няття цієї програми було умовою вступу України до Міжнародного валютного фонду (МВФ) у квітні 1992 р.

Серед керівництва країни така точка зору мала певну підтримку й на практиці воно пішло шляхом поступових економічних змін зі збереженням значних регулюючих функцій держави. Де- 
кларуючи прихильність до ринкових регуляторів, уряд намагався зберегти попередню вертикальну систему управління народним господарством, систему держзамовлень, централізований розпо- 
діл найважливіших ресурсів.

Економіка України переживала глибоку системну кризу, про що переконливо свідчили панівні в цей період в економічній 
сфері тенденції. Передусім це катастрофічне падіння основних економічних показників. Лише за три роки (1991—1993 рр.) національний дохід України скоротився на 39 %.

Ще на початку 1993 р. уряд подав до Верховної Ради України «Основи національної політики на 1993 рік», в яких передбачалися заходи, спрямовані на фінансову стабілізацію, проте вимога 
уряду щодо здійснення жорсткої грошово-кредитної політики недістала належної підтримки парламенту.

Кінець 1991 — перша половина 1994 рр. — це період поглиблення структурного розбалансування економіки України

На цьому тлі суттєво посилився податковий тягар на товаровиробників. Зростає заборгованість з виплати заробітної плати та інших виплат (пенсій, стипендій тощо). Усе це було 
результатом непродуманої дефляційної політики монетаристськими методами без обмежень видатків державного бюджету, якій надалі зростали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

140 Інтернаціоналізація та глобалізація світового гос-ва останньої третини ХХ-почат.ХХІст. та її відображення в економічній думці.

Класична і неокласична  економічні теорії спиралися на раціональну  основу пізнання, на досконалість знань. Але вже Хайєк стверджує, що абсолютне  знання на основі сучасної інформації не існує і неможливе, а отже, рівноважного стану не можна досягти і в  умовах централізованої економічної системи, і тому тільки ринок може з найменшими витратами уникнути втрат від асиметрій, що виникають. Хоча Пригожий (брюссельська школа) стверджує, що саме хаос породжує порядок. Але це означає, що теорія «економіки раціональних очікувань» повинна стати надбанням історії економічних ученьГі