Розвиток споживчого ринку в Україні

3.2. Проблеми розвитку споживчого ринку та напрями їх вирішення 
 

    Аналізуючи  структуру імпорту споживчих  товарів і оцінюючи можливості вітчизняної  економіки, можна визначити пріоритети розвитку виробництва споживчих  товарів в цілому в нашій країні. Тобто означити коло товарів, для  яких, з метою забезпечення їх конкурентоспроможності, необхідне подальше прискорення розвитку вітчизняного виробництва, і коло товарів, які у сучасних умовах доцільніше ввозити через кордон. До першої категорії часто зараховують більшість продовольчих товарів, тканин, у тому числі лляні, вовняні, хутряні вироби, товари господарського призначення та інші, до другої – теле- та відеоапаратуру, окремі види взуття, одяг, побутові прилади тощо.

  Пріоритетним напрямком на сучасному етапі розвитку країни є насичення внутрішнього і споживчого ринку вітчизняними конкурентоспроможними товарами і поступове витиснення імпортних товарів вітчизняними з доведенням частки імпорту в загальному обсязі товарної пропозиції до 10-15 %. Це необхідно для того, щоб не тільки забезпечити економічну безпеку країни, але й зменшити безробіття, сприяти зростанню доходів як споживачів, так і виробників, розвитку інвестицій в економіку України.

    Для досягнення цієї мети найперше необхідно  створення конкурентоспроможного  вітчизняного споживчого ринку. Причому  формування і розвиток цього ринку повинні йти у двох напрямках:

• розвиток вітчизняного виробництва товарів народного споживання;
• розвиток торгівлі споживчими товарами вітчизняного виробництва.[10]

    У першому напрямку найбільш слабким  є стимулювання підприємств харчової і легкої промисловості. Багато підприємств не мають фінансових ресурсів для придбання і впровадження сучасних технологій і поточних ліній по виробництву й пакуванню товарів, а високі відсотки по кредитах погіршують фінансове становище підприємств. Тому з метою стимулювання технічного озброєння підприємств для створення конкурентоспроможної продукції необхідна допомога держави і зокрема місцевих органів влади. Допомога підприємствам може бути надана у формі пільгових довгострокових кредитів на технічне переозброєння і реконструкцію під мінімальні відсотки, у формі пільг з місцевих податків, повного чи часткового звільнення від оподаткування прибутку на період строку окупності вкладених коштів. Ці заходи дозволять підприємствам харчової і легкої промисловості здійснити накопичення і вкладення коштів у подальший розвиток і розширення виробництва високоякісних товарів народного споживання.

    Суттєву роль у розвитку вітчизняного споживчого комплексу, повинна відіграти і  торгівля, яка покликана впливати на виробництво через вивчення споживчого попиту. Разом з тим проведені дослідження показали, що тільки 37,5% опитаних торговельних працівників у тій чи іншій мірі вивчають споживчий попит на товари, використовуючи такі методи, як опитування (6,3 %), облік та аналіз продажів і товарних запасів (18,7%) тощо. Переважна частина торговельних працівників (62,5 %) взагалі не вивчає споживчий попит населення, пояснюючи це великими витратами, браком часу, відсутністю кваліфікованих фахівців. Внаслідок цього торгівля не виконує повною мірою одну зі своїх головних функцій – виявлення вподобань споживачів, вивчення споживчого попиту і формування на цій основі замовлень товаровиробникам. Крім того, торгівля повинна не тільки вивчати, але і формувати споживчий попит на нові споживчі товари, що з’являються на ринку.[12]

    Важливу роль у розвитку споживчого комплексу  можуть відігравати так звані  фірмові магазини, що представляють  продукцію вітчизняного товаровиробника. Завдяки прямим поставкам продукції  від товаровиробників вони можуть встановлювати відносно низькі ціни на товари, забезпечувати різноманітний асортимент при високій якості товарів. Крім того, фірмові магазини повинні забезпечувати реальне вивчення споживчого попиту і формування виробничої програми у відповідності зі зростаючими потребами споживачів.

    Для стимулювання розвитку мережі фірмових магазинів місцеві органи влади  можуть надати цим підприємствам  ряд пільг. Наприклад, знизити вартість орендної плати чи надати муніципальні приміщення магазинам без стягнення  оренди на певний строк. Крім того, місцевими органами влади можливе зниження ставок місцевих податків для стимулювання діяльності підприємств роздрібної торгівлі, що реалізують вітчизняні споживчі товари. Ці заходи будуть сприяти розвитку ринку вітчизняних споживчих товарів і поступовому скороченню частки імпортних товарів на внутрішньому ринку країни.

    Об’єктивна  необхідність пошуку напрямків розвитку споживчого комплексу України вимагає  ґрунтовного науково-методичного  опрацювання питання формування стратегічних, тактичних і локальних цілей. Вивчення, узагальнення і висвітлення досвіду у вирішенні надзвичайно складної проблеми реформування економіки і застосування надбань цього досвіду в Україні – головне завдання сучасної вітчизняної економічної науки.[10]

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 
 

   Проведені дослідження дозволили виділити серед загальних проблем трансформування  економіки України проблему дії  механізму споживчого ринку країни, який забезпечує задоволення потреб населення шляхом ефективної дії  роздрібної та оптової ланок, а також системи сервісу. Основним науковим результатом дослідження є обґрунтування і розв’язання важливої теоретико-прикладної проблеми формування цілісного організаційно-економічного механізму регулювання споживчого ринку. Обґрунтовано теоретичне положення, згідно з яким виникнення споживчого стимулу пов’язано з неузгодженістю й дисбалансом попиту і пропозиції. В обраному ракурсі обґрунтовано принципові відмінності в категоріях “споживчий ринок”, “споживання”, “споживчі стимули”. Виходячи з основних етапів та закономірностей становлення товарно-грошових відносин, було запропоновано авторське трактування категорії “споживчий ринок”: споживчий ринок являє собою систему економічних взаємовідносин, які реалізуються через економічні потреби і відображаються через попит, пропозицію і ціну та які розвиваються убік їх інтенсифікації. Запропоновано структуризацію процесів глобалізації, що відбуваються на трьох рівнях: мікрорівні (окремі підприємства, фірми чи їх об’єднання), мезорівні (окремі ринки – праці, грошей, технологій), мегарівні (окремі регіони, країни) на основі розгляду основних передумов глобалізації ринкових відносин і їх впливу на функціонування споживчого ринку. Особливості ринкових перетворень в Україні показано через призму досвіду функціонування ринку як економічної системи з домінантою приватної власності. Обґрунтовано, що платоспроможність населення є вирішальним чинником, який справляє вплив на розвиток споживчого ринку. Здійснення перетворень у господарському комплексі України, зокрема на споживчому ринку, як основний пріоритет окреслило еволюцію сфери особистого споживання, яка у вирішальному ступені впливає на рівень життя населення.

сучасних  соціально-економічних умовах України  суттєво зростає роль інституту  формування та управління ринковим механізмом і його впливу на економічне зростання. Тобто необхідна нова політика сприяння розвитку та оптимізації формування ринків і ринкових структур. Формування політики регулювання та оптимізації дії ринкового механізму представлено як концепцію, що розглядає ринок у послідовності взаємовідносин його структурних одиниць і має основною метою стійку узгодженість сформованих потреб і потреб, що формуються, з можливостями виробництва, що в свою чергу дозволить реалізувати основні цілі ефективного трансформування споживчого ринку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

1. Базилевич  В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002. - 368с.

2. Башнянін  Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична  економія. Навчальний посібник. - К.: Видавництво „Ніка-Центр Ельга”, 2000. - 527с.

3. Бутук  О.І. Мiкроекономіка: Навч.посіб. - К.: Знання, 2004. - 514с. - (вища освіта ХХст.)

4. Господарський  кодекс України. - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2005. - 240с.

5. Економічна  енциклопедія: У трьох томах. Т.1/Редкол.:…С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. - 864с.

6. Економічна енциклопедія: У чотирьох томах. Т.2/Редкол.:…С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. - 848с.

7. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/Г.Н.Климко, В.П.Нестеренко, Л.О.Каніщенко та інші.; За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. - 2-ге вид., перероб. І допов. - К.: Вища шк.. - Знання. 1997. - 734.

8. Основи економічної теорії: Підручник/О.О.Мамалуй, О.А.Гриценко, Л.В.Гриценко, Г.Ю.Дарнопих та ін.; За заг.ред. О.О.Мамалуя. - К.6 Юрінком інтер, 2003. - 480с. - Бібліогр.:с.468-470.

9. Політична  економія. Навчальний посібник для  студентів вищих навчальних закладів/За  ре. В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова. - К.6 Академвидав, 2004. - 627с. (Альма-матер).

10.Іщук  С.І. Розміщення продуктивних  сил і територіальна організація  виробництва. Київ: Паливода А.В.,  2002, 260 с.

11. www.ukrstat.gov.ua.

12. http://revolution.allbest.ru/economy/d00015915.html

13. http://books.efaculty.kiev.ua/mrk/3/t3/3.htm