Розвиток споживчого ринку в Україні

   Споживчий ринок – обслуговує в основному  сферу особистісного споживання населення. Він являє собою складну  систему. Склад і структуру споживчого ринку можна класифікувати за різним ознаками :

• за регіональною ознакою;
• за призначенням (ринок продовольчих і непродовольчих товарів , товарів культурно-побутового призначення і господарського побуту);
• за каналами реалізації товарів.

   Це  дозволяє в складі всього споживчого ринку виділити ринки регіонів окремих товарів для аналізу їхнього розвитку та досягнення пропорційності попиту і пропозиції як в цілому по країні , так і в регіонах, по окремих товарах , а також цілеспрямовано формувати структуру споживанням товарів населення країни.

   Споживчий ринок характеризується ,насамперед , часткою у його складі продовольчих і непродовольчих товарів .У свою чергу кожна з цих складових  товарообігу підрозділяється на окремі товарні групи. Наприклад  у складі продовольчих товарів виділяють хліб і хлібобулочні вироби, м'ясо і м’ясопродукти , кондитерські вироби і т. д. Подальша структура кожної групи представляє асортимент товарі (наприклад, хліб український , хліб бородінський , батон і т. д.)

   Для ринку продовольчих товарів характерні наступні специфічні риси:

• широка взаємозамінність товарів по своєму функціональному призначенню , що обумовлює присутність налагодженого попиту;
• сезонність виробництва ряду продовольчих товарів , що викликає істотні коливання реалізованого попиту;
• більш широкі зв’язки між торгівлею і виробництвом;
• збіг в основному терміну виробництва товарів  з їхнім споживанням ;
• обмеженість терміну збереження ряду продуктів харчування.

   Ринок непродовольчих товарів відрізняється  більш різноманітним асортиментом , високим ступенем відновлення істотною зміною попиту під впливом моди, відсутністю природних обмежень розмірів споживання товарів , вираженою індивідуальністю в попиті населення , більш чітким розмежуванням товарів по функціональному призначенню ,більш високими вимогами населення до асортименту і якості товарів.

   Для ринку товарів культурно-побутового призначення і господарського побуту характерні:

• більш тривалі терміни споживання;
• відкладений попит населення на окремі вироби;
• яскраво виражений вплив НТП і житлових умов населення;
• суспільний характер використання багатьох предметів;
• організація додаткових послуг по експлуатації багатьох виробів, торгівля запасним частинами.[9]

   Ці  особливості обумовлюються своєрідність підходів до прогнозування попиту і формування структури товарообігу. Наприклад , не можна визначити перспективи розвитку попиту , не володіючи даним про наявність товарів тривалого користування населення .

   У перехідний період споживчий ринок  здобуває різні форми , з’являються нові канали реалізації товарів населенню. По каналах реалізації товарів споживчий ринок можна підрозділити на організований і неорганізований.

   Організований ринок – охоплює реалізацію товарі через офіційно зареєстровану торговельну  мережу магазинів , наметів , кіосків, підприємств суспільного харчування усіх форм власності. До цієї категорії відносяться також реалізація товарів населенню безпосередньо виробляючими підприємствам і організаціями , також здійснюючими реалізацію товарів , отриманих по обмінних операціях і торгівельних угодах, колгоспами і радгоспами безпосередньо з власних господарств.

   Неорганізований ринок - охоплює реалізацію приватними особами ,що займаються підприємницькою  діяльністю , товарів як вироблених у республіці, так і привезених із країн ближнього і далекого зарубіжжя в порядку вільної торгівлі в спеціально відведених місцях (стадіонах , речових і змішаних ринків і т.д. ) або на вулицях , площах і інших місцях.

      Споживчий ринок поділяється на безліч галузей, що реалізують продовольчі і непродовольчі товари, ринок житла тощо. На ньому здійснюється рух товарів широкого вжитку, незначна частина яких надходить до споживачів безпосередньо від виробників, а решта — через посередників.

     Формування  споживчого ринку в Україні відбувається шляхом здійснення таких заходів:

• розвитку підприємництва в сфері виробництва  і збуту продовольчих і непродовольчих товарів;

• підтримки  малих і середніх підприємств;

• податкового  і кредитного  стимулювання виробництва товарів широкого вжитку;

• захисту  споживчого ринку.

     Споживчий ринок повинен формувати попит на інших ринках і, в першу чергу, на ринку засобів виробництва.[13] 
 

1.3.Взаємодія  попиту і пропозиції. Ринкова рівновага 
 

     Попит і пропозиція— економічні категорії товарного виробництва, що виникають і функціонують на ринку, у сфері товарного обміну. У ринковій економіці ці категорії належать до фундаментальних. При цьому попит— представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція— товар, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Одним з економічних законів товарного виробництва є закон попиту і пропозиції, який полягає в єдності попиту і пропозиції і їх об'єктивному прагненні до відповідності.

     Найпоширеніші і узагальнені терміни настільки об'ємні і багатогранні, що не піддаються точним визначенням, це повною мірою відноситься і до термінів «попит» та «пропозиція».

     Вперше  фразу «попит та пропозиція» використав Джеймс Денхем Стюарт у своїй праці «Принципи політичної економії», що була опублікована у 1767. Цей термін також був застосований такими видатними економістами-класиками як Адам Сміт та Давид Рікардо відповідно у своїх працях «Причини багатства народів» та «Принципи політичної економії та оподаткування».

     Попит— це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого

боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

     Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об'єм або величину попиту. З позицій кількісного виміру попит на товар, розуміється

як об'єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними  цінами. Іншими словами— попит як об'ємний  показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть, купувати по різних можливих цінах.

      Графік попиту (Крива попиту)— відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї.

     Рис.1.1 Крива попиту

     Крива попиту показує вірогідну кількість  товару, який вдається продати за певний час по цінах даного рівня. Що еластичніший попит, то вища ціна може бути встановлена на товар. Еластичність попиту— це реакція ринку на відсутність товару, можливість його заміни, ціну конкурентів, пониження цін, небажання покупців міняти свої споживчі звички і шукати дешевші товари, підвищення якості товарів, природне зростання інфляції і на інші чинники

     Пропозиція  характеризує можливість і бажання  продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом.

     Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

     Графік пропозиції (крива пропозиції) показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.

     Рис.1.2.Крива  пропозиції

     Основний  чинник, що впливає на рух кривої пропозиції— це витрати виробництва. Як відомо товари, виготовляються фірмами заради прибутку. Наприклад, фірми вирощують пшеницю. Вони вирощують пшениці більше, тому що на даний момент пшеницю вигідно продати, ніж іншу культуру,і навпаки.[9]

   Ринкова рівновага (market equilibrium) - це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку співпадають і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величені попиту.

   Аналіз  взаємодії попиту і пропозиції (мал.) показує, що:  
• надлишок товару знижує ціну;  
• дефіцит товару підвищує ціну;  
• за ціни рівноваги не існує причин для її зміни.    

    Рис.1.3.Ринкова рівновага

     У будь-якому акту купівлі-продажу передують два феномени - "попит" і "пропозиція", величини яких визначають обсяг угод і рівень цін на ринку. Це об'єктивні економічні закони які діють у конкурентному середовищі і не залежать від волі людей. Ціна ринкової рівноваги встановлюється під впливом попиту та пропозиції на певному проміжку часу. Також слід зазначити що наслідки її порушення адміністративними методами, в обхід природних законів

ринкової  економіки ведуть до негативних наслідків. Серед них можна назвати: дефіцит товарів (оскільки виробникам невигідно їх виробляти), ровиток тіньового сектору економіки, криміналізація суспільства. А оскільки ринкова економіка є динаміка цін і обсягу угод, то домагатися їхньої бажаної зміни можна, регулюючи величину попиту (доходу споживачів) і величину пропозиції (прибуток виробників).[1] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ II ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ СПОЖИВЧОГО РИНКУ В УКРАЇНІ 
 

   2.1.Дослідження поведінки покупців на споживчому ринку 
 

   Споживчий ринок — це окремі особи та домашні господарства, які купують товари та користуються послугами для особистого або сімейного споживання чи використання.

   Індивідуальні споживачі переважно відрізняються  один від одного смаками, рівнем освіти та доходів, віком, статтю. Звичайно, неможливо  проаналізувати поведінку всіх покупців споживчого ринку окремо. На поведінку споживача впливають психологічні, особистісні, соціокультурні фактори, фактори ситуаційного впливу, а ткож фірми-виробника певного товару.