Розвиток споживчого ринку в Україні

   Психологічні  фактори враховують те, що людина — не машина, і від неї неможливо чекати однозначного реагування. Тому треба враховувати її мотивацію, сприйняття, засвоєння інформації, вироблення певних переконань та ставлення до покупки.

   Мотив—  безпосередня причина, яка спонукає покупця до дії.Мотиви бувають двох типів:раціональні та емоційні.

   До  раціональних мотивів належать:

• мотив економії (прагнення заощадити гроші при купівлі);
• мотив якості товару;
• мотив здоров’я , безпеки та захищеності тощо.

До емоційнх мотивів належать такі:

• мотив радості , фантазії , чуттєвості;
• мотив переваги над іншими;
• прагнення до індивідуальності та самореалізації тощо.[5]

  Доволі  часто однаково мотивовані покупці  у схожій ситуації діють по-різному, оскільки по-різному відбувається сприйняття та засвоєння ними інформації. Також індивідуальними є переконання та ставлення покупця до тих чи інших товарів. Вони ґрунтуються на отриманих раніше знаннях та попередньому досвіді покупця.

  Суттєво впливають на поведінку покупця особистісні фактори. Протягом життя смаки людини можуть змінюватися. Тому важливо врахувати середній вік цільової групи споживачів та їхній сімейний статус. Сім'я на кожному етапі життя має певні потреби. Так, новостворена сім'я є основним покупцем пральних машин, телевізорів, продуктів дитячого харчування, іграшок тощо.

  Роль  окремих членів сім'ї, їх вплив на рішення щодо купівлі товарів  можуть змінюватися на різних етапах життєвого досвіду. Впливають на потреби споживача і професія та рівень освіти. Рівень доходів визначає можливість придбати товар.

  Спосіб  життя людини певною мірою зумовлений її приналежністю до певного типу особистості. Широко відомий поділ людей за типами особистості на холериків, сангвініків, флегматиків та меланхоліків. 
Поведінку споживача при покупці товару переважно визначають і фактори соціокультурного впливу. Зокрема, суттєвий вплив мають референтні групи. 
Референтні групи — це групи людей, які безпосередньо або опосередковано впливають на поведінку споживача. Так звані членські або первинні колективи, до яких належать друзі, сусіди, колеги на роботі, здійснюють на людину вплив при особистому контакті, або безпосередній вплив. Різного роду суспільні організації належать до вторинних колективів та опосередковано впливають на поведінку споживача. Референтні групи впливають на ставлення людини до того чи іншого товару, на її уявлення про саму себе, оскільки вона намагається відповідати вимогам цієї групи. Чим згуртованіший колектив, чим ефективніше налагоджений у ньому

процес  комунікації, чим краще ставлення індивіда до колективу, тим сильнішим буде вплив останнього на уявлення покупця щодо переваг товару. 
Купівельну поведінку покупця визначає і рівень розвитку культури в суспільстві. Культура — першопричина, яка зумовлює потреби й поведінку людини. Поведінка індивіда є надбанням і результатом виховання.

     Загалом фактори, які впливають на купівельну поведінку покупця, можна поділити на дві групи: контрольовані та неконтрольовані  з боку підприємства 
Як бачимо, психологічні, особистісні, соціокультурні фактори та фактори ситуаційного впливу не піддаються контролю з боку підприємства, їх треба постійно досліджувати.. Саме те підприємство має успіх на ринку, котре розуміє, як реагують споживачі на різноманітні ринкові стимули: характеристики товару, ціни на нього, рекламні звернення тощо.[6] 
 

2.2.Ціни  споживчого ринку 
 

      Функцію кількісного вираження вартості виробленої продукції виконують ціни споживчого ринку.

 В країнах з ринковою економікою діють такі види цін:

• ціна виробника;
• оптова;
• роздрібна;
• базисна;
• ціна купівлі-продажу;
• монопольна;
• номінальна;
• ринкова;
• рухома ціна;
• ціна попиту;
• тверда ціна.

  Ціна виробника продукції – це сума виробничих, маркетингових витрат та тунгових витрат і очікуваного прибутку.

 За  цією ціною виробник проводить  поставку продукції оптовим фірмам.

      Оптова  ціна складається з ціни виробника  та всіх виробничих і маркентових витрат оптової фірми плюс її прибуток.

      Роздрібна ціна – це оптова ціна плюс всі витрати  роздрібних фірм та

їх прибуток.

      Базисна ціна використовується для визначення вартості (якості) продукції. Вона є вихідною для встановлення ціни фактично поставленої продукції, коли її властивості відрізняються від контракту

 Базисна  ціна- узгоджується на переговорах між продавцем і покупцем, де враховуються також знижки і надбавки в залежності від конюктури ринку.

Ціни  купівлі-продажу визначається умовами  контракту.

      Монопольна  ціна встановлюється монополіями вище або нижче ціни виробника продукції (вищі ціни на збут своїх товарів і нижчі – на придбання продукції інших фірм.)

      Номінальна  ціна – це ціна опублікована у прейскурантах  і довідниках

фірм, інформація бірж тощо.

      Ринкова ціни – ціна купівлі-продажу на даному ринку. Рухома ціна встановлюється договорм у залежності від умов , які склалися на біржах , інфляціїних процесів на визначену дату.[8]

      Ціна  попиту складається на ринку покупця.

      Тверда  ціна встановлюється у договорі купівлі-продажу  і не підлягає

зміні.

Ціна  є одним із визначальних чинників економічного стимулювання

виробництва промислової та сільськогосподарської продукції.

      Проте існуючі споживчі ціни на продукцію  промисловості і сільського господарства не забезпечують їх паритету, а так звані “ножиці цін” дають розходження в цінах між цими галузями економіки в десятки разів.Останнє має дуже важливе значення у забезпеченні успішного розвитку сільського господарства - галузі яка забезпечує рослинницькою та тваринницькою продукцією населення та переробну промисловість. Для забезпечення нуково-обгрунтованих вартісних співвідношень між промисловістю та сільськм господарством потрібно вивчати структуру споживчих цін і за її даними оцінювати вплив на роздрібну ціну окремих її елементів.

      В умовах значної диференціації цін  споживчого ринку вивчення структури роздрібних цін потрібно доповнювати аналізом сезонних цін, та оцінкою впровадження різних знижок до цін поза сезоном закупок, чи надбавок за додаткові послуги.[9] 
 

2.3.Аналіз споживчого ринку в 2010 році 
 

     За  даними Державного комітету статистики, індекси споживчих цін (ІСЦ) і цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у січні 2010 року склали 101,8% і 101,9%, відповідно. На споживчому ринку в січні 2010 р. ціни на продукти харчування і безалкогольні напої зросли на 3,2%. Найзначніше, на 14,7% і 14,3% здорожчали цукор та овочі. На 9,8%-6,2% зросли ціни на сири, молоко, кисломолочну продукцію та масло. На 3,6%-2,0% стали дорожчими яйця, фрукти, маргарин і масло. Водночас було зафіксовано зниження, на 1,1%, цін на тваринні жири. Ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,4% Зростання цін у сфері охорони здоров'я склало 0,5% і сталося за рахунок подорожчання санаторно-курортних і амбулаторних послуг .  
Зростання цін на транспортні послуги в цілому склало 1,7% і в основному було спричинено подорожчанням пального і мастил, а також підвищенням плати за пасажирські перевезення автомобільним транспортом. Водночас індекс цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у січні 2010 р. склав 101,9%.  
Зокрема, продукція видобувної промисловості в січні 2010 р. подорожчала на 1,2%. У видобутку корисних копалин, крім паливно-енергетичних, ціни зросли на 1,9%, видобутку паливно-енергетичних корисних копалини - на 0,5%.  
У переробній промисловості ціни зросли на 1,3%. Найбільше (2,9%) подорожчала продукція на підприємствах з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів. На 2,2-1,0% зросли ціни у виробництві коксу, продуктів нафтопереробки, транспортних засобів і обладнання, целюлозно-паперовому виробництві та видавничій діяльності, електричного, електронного та оптичного обладнання. У виробництві та розподілі електроенергії, газу і води зафіксовано підвищення тарифів на 4,4%, при цьому тарифи на електроенергію підвищилися на 5,0%, теплоенергію - на 0,1%. [4]

     Базовий індекс споживчих цін в Україні у грудні 2009 р. щодо попереднього місяця склав 0,7%. У грудні 2009 р. відносно грудня 2008 р. цей показник склав 14,9%. Інфляція у грудні 2009 р. до попереднього місяця склала 0,9%, до грудня 2008 р. - 12,3%, а за січень-грудень 2009 р. по відношенню до аналогічного періоду 2008 р. - 15,9%. Зокрема, ціни на продукти харчування зросли на 1,7%, на алкогольні напої та тютюнові вироби - на 0,8%, на фармацевтичну продукцію і медичні товари - на 0,4%, тарифи на житлово-комунальні послуги – на 0,2 %

     Окрім того, цей показник 2010 року в 1,6 раза або на 1,1 % менший ,ніж показники 2008 і 2009 років (по 2,9 %) 
 
 
 
 
 
 

    

Рис. 3.1. Динаміка споживчих цін (плинної та середньої) у 2008 - січні 2010 року (у % до відповідного місяця попереднього року, до відповідного періоду попереднього року)

    Джерело: Держкомстат[11] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  III ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СПОЖИВЧОГО РИНКУ 
 

3.1.Особливсті  ринку в Україні 
 

   Ринок - досягнення людства на всіх етапах його розвитку донайвищих форм суспільного  прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм - це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

   Сьогодні  Україна має статус „країни з  ринковою економікою”. Проте, питання переходу до ринкової економіки й по цей день гостро стоїть перед нашою державою, оскільки Україна в повній мірі ще не відповідає всім тим „європейським стандартам”, які мають бути наявні у країни з таким статусом.Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що виникла на розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України.

   Україна не повинна нікого копіювати, повторювати, а має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу. Найбільш прийнятною є модель соціально-орієнтованого ринку, який у кінцевому

підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

   До  особливостей ринку в Україні  належать:

• значна частка бартерних операцій, внаслідок яких звужується сфера ринкових відносин;
• засилля імпортних дешевих товарів (нерідко сумнівної якості), надмірна питома вага яких не дозволяє вітчизняному ринку виконувати стимулюючу, регулюючу, інтегруючу роль, низку конструктивних функцій;
• наявність низки монополістичних підприємств і компаній, що деформують ринок, відсутність дієвого державного регулювання цін на товари цих структур, внаслідок чого звужується платоспроможний попит населення, місткість внутрішнього ринку.
• мізерна частка заощаджень населення (частина з яких знаходиться, до того ж, на руках), що звужує джерела кредитних ресурсів,
• доступ до інформації мають представники кланово-номенклатур-ної еліти, наближені до влади;
• наявність незначної кількості малих підприємств, а отже, відсутність вільної конкуренції ринкового середовища та існування немонополістичного сектора економіки;
• надмірний податковий прес, який значною мірою унеможливлює господарювання на основі принципів самоокупності, самофінансування, рентабельності, а тому формує потужну тіньову економіку, в межах якої цивілізований ринок неможливий;
• брак сучасної інфраструктури ринку, зокрема ефективно діючих бірж, комерційних банків тощо;
• наявність неефективної системи економічного, правового та адміністративного регулювання, зокрема відсутність надійної та стабільної правової бази ринкових реформ, виваженої економічної політики, що робить ринок стихійним, руйнівним щодо народного господарства;
• майже повна відсутність інтегрованості у міжнародний поділ праці;
• незначна розвиненість ринку робочої сили, свідченням чого є надзвичайно низька ціна на цей специфічний товар, що за умови значного відриву цін на товари широкого вжитку стимулює значний відтік кваліфікованої робочої сили за кордон і робить неповноцінним даний вид ринку (який є одним із найважливіших), що негативно впливає на роз-виток ринку товарів широкого вжитку і послуг та інших ринків;
• формуванню цивілізованого ринку в Україні перешкоджає несприятливий інвестиційний клімат (за цим показником наша держава по-сідала у 1997 р. 135 місце у світі), на низьку якість якого впливає, передусім, висока корумпованість (за цим показником Україна займа-ла у 2000 р. третє місце у світі).