Розвиток підприємства - важливий фактор підвищення продуктивності

    Міністерство  освіти і науки України

    Національний  університет кораблебудування

    імені адмірала Макарова 
 
 
 

    Кафедра економіки та

    організації виробництва 
 
 

    КУРСОВА РОБОТА

    На  тему: Розвиток підприємства - важливий фактор підвищення продуктивності 
 
 

    Науковий керівник:

    _______ викладач Гусаріна Наталія Вікторівна 

    (підпис) 

    Студент гр. 1417 _______ Кобзаренко Юлія Юріївна

                                 (підпис)  
 
 
 
 

    Миколаїв - 2009

    НАЦІОНАЛЬНІЙ  УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ

    ІМЕНІ АДНІРАЛА МАКАРОВА 

    ЗАВДАННЯ  НА КУРСОВУ РОБОТУ 

Студент_____гр.______________________________________________________

Тема___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Вихідні данні_________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Перелік питань, що належать до розробки ________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дата  видачі завдання

«______» ________________ 200__р. 
 
 
 

    Графік  виконання роботи 

 

    Керівник________________________________/________________________/

                      (прізвище, ім’я та по батькові)                                       (підпис) 

    Студент_________________________________/________________________/

                      (прізвище, ім’я та по батькові)                                       (підпис) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП............................................................................................................................

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПРОДУКТИВНОСТІ І ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ.........

      1.1 Зміст і характер праці.

      1.2 Значення продуктивності.

РОЗДІЛ 2. ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ. РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ...........................................................

          2.1 Основні фактори які впливають на планування продуктивності праці................................................................................................................................

      2.2 Резерви підвищення продуктивності праці............................................

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ...........................................................................................................

      3.1 Фактори які гальмують розвиток підприємництва.

      3.2 Перспективи розвитку підприємництва.

ВИСНОВКИ....................................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................................  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

     В умовах ринкових відносин висока продуктивність праці в кінцевому рахунку  забезпечує ріст обсягу виробництва. Продуктивність праці відображає плодотворність, ефективність людської праці в сфері матеріального виробництва. Розрізняють індивідуальну, локальну і суспільну продуктивність праці. Індивідуальна продуктивність живої праці відображає продуктивність праці окремого робітника. Загальна продуктивність — це усереднена індивідуальна продуктивність, розрахована на ділянці, у цеху, на підприємстві, у галузі. Незважаючи на велике значення індивідуальної і локальної продуктивності в господарській діяльності підприємства, ці показники не відображають сукупних витрат праці, зв'язаних з виробництвом і реалізацією продукції. Трудові витрати й економія, досягнуті на всіх етапах виробництва, включаючи задоволення споживача, можуть бути враховані тільки в продуктивності суспільної праці, що характеризується економією праці, розрахованої в цілому по народному господарству. 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПРОДУКТИВНОСТІ І ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

      1.1 Зміст і характер праці.

      Продуктивність  — це ефективність використання ресурсів — праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації — під час  виробництва різних товарів і  надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їхньої оцінки необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо. Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві. Зауважимо, що на зарубіжних підприємствах оцінюється тільки та продукція, яка куплена, а не просто вироблена. Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визначити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності виробництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу раці. У її визначенні вихідною категорією є праця. Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця — це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної споживної вартості. Абстрактна праця — це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється. Подвійність поняття “праця” зумовлює і подвійність її змісту. Змістом конкретної праці е кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівні кваліфікації працівників тощо), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці. Отже, конкретна праця виражає й техніко-технологічний аспект. Техніко-технологічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці і перебуває під впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо. Абстрактна праця характеризується соціально-економічним змістом, тобто ступенем і способом затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо). Розглядають ще поняття “змістовність” праці, що характеризує рівень складності, різноманітності виконуваних трудових функцій, самостійності працівника в трудовому процесі. Система виробничих відносин визначає характер праці. Розрізняють загальні й часткові ознаки праці. Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. Вони виявляються також у суспільній природі праці, у ступені примушування до праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробництва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспільною, вільною і вимушеною. Часткові ознаки характеризують специфічні особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють види праці залежно від:

      •  способу здійснення — розумова й фізична;

      •  кінцевого результату праці — продуктивна й непродуктивна;

      •  рівня складності праці — складна й проста;

      •  рівня творчості — творча й нетворча.

      Зміст і характер праці тісно взаємозв'язані. Вони взаємообумовлюють один одного і змінюються під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві. З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої редукції, складається з:

      • живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;

      • минулої праці, уречевленої у  раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія — повністю, машини, споруди тощо).

      Продуктивність  праці — це ефективність затрат конкретної Брані, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості Продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

      У процесі виробництва функцією живої  конкретної праці є створення  нової вартості, а також перенесення  робочого часу, матеріалізованого в  речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) й суспільної (живої та уречевленої) праці.

      Продуктивність  праці тісно пов'язана з її інтенсивністю. Остання характеризує ступінь напруженості праці за одиницю  часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі, тобто не може бути необмеженою. У зв'язку з цим виникає поняття нормальної інтенсивності. Воно означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Таким чином, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії.

      1.2 Значення продуктивності

      Розвиток  економіки, підвищення національного  добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності.

      Національний  дохід, або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники  витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. Така ситуація нині характерна для України. Рівень продуктивності праці у народному господарстві та промисловості країни досить низький. Останнім часом спостерігається тенденція до його зниження, і згідно з розрахунками він становить у промисловості приблизно 10% від рівня продуктивності праці в США. Схематично залежність результатів виробництва і ситуації в країні від низької продуктивності представлена моделлю “пастки” низької продуктивності. 

      Модель  відображає причинний зв'язок між  багатьма змінними і чинниками, які впливають на продуктивність. Як свідчить зарубіжний досвід, змінити таке становище можливо лише підвищенням продуктивності не тільки за рахунок оптимального використання ресурсів, а й створенням рівноваги між економічною, соціальною та політичною структурами суспільства. Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства і має такі цілі:

      • стратегічну — підвищення життєвого  рівня населення. За рахунок зростання  продуктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, досягалося від 40 до 90% життєвого рівня;

      • найближчу — підвищення ефективності діяльності галузей і підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників.

      В умовах посиленої конкуренції на ринках товару, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється  передусім у збільшенні маси продукції, що виробляється в одиницю часу за незмінної її якості, або в Підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється в одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Це призводить до зміни співвідношення затрат живої уречевленої праці. Підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. При цьому загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту зменшується. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку.