Розвиток аукціонної торгівлі на Україн

Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Октября 2011 в 20:36, курсовая работа

Описание работы

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з формами організації міжнародної торгівлі, зокрема з такою формою як міжнародна аукціонна торгівля. Виходячи з поставленої мети автором були поставлені такі завдання:
розкрити сутність та організацію міжнародних товарних аукціонів та торгів;
дослідити практику організації міжнародних аукціонних торів у світі;
дослідити розвиток аукціонної торгівлі в Україні.

Содержание

ВСТУП………………………………………………………………………...3
Розділ 1. Організація міжнародних товарних
аукціонів та торгів …………………………………………………………....5
Розділ 2. Практика організації міжнародних аукціонних торгів у світі…………………………………………………………………………… ..18
Розділ 3. Розвиток аукціонної торгівлі на Україні ………………………..26
Висновки……………………………………………………………………....30
Список використаних джерел……………………………………………….32
Додатки……………………………………………………………………......34

Работа содержит 1 файл

Міжнародна аукціонна торгівля Камчатна.doc

— 196.50 Кб (Скачать)

     Всесвітню відомість дістав чайний аукціон  у Сінгапурі, в якому беруть участь фірми із США, Японії, Австралії, КНДР, тютюном є Нью–Йорк, Амстердам, Бремен, Лусака (Замбія), Лімба (Малаві), квітами —      Амстердам, овочами і фруктами — Антверпен, Амстердам, рибою — США і порти західноєвропейських країн (крім Ісландії і Норвегії), кіньми — Довіль (Франція), Лондон, Москва. 
          Всесвітньо визнаними, беззаперечно, є такі аукціонні фірми, як «СОТБІС» (Нью–Йорк, США) та «Крістіс» (Лондон, Великобританія), які спеціалізуються на продажу антикваріату, художніх цінностей і виробів дорогоцінних металів. Авторитет цих фірм завойовувався десятиріччями через уважне ставлення до клієнтів і високі професійні навички організаторів аукціону.

       «СОТБІС» заснований в 1844 р. торговцем Самуелем Бейкером, який вирішив зробити ставку на продаж з аукціону бібліотек після смерті їх власників. Майже 200 років фірмі не було рівних у цьому бізнесі. Через «СОТБІС» пройшли найвідоміші книжкові зібрання, в т. ч. бібліотеки Наполеона і Тайлерана. У наш час не лише в Нью–Йорку, а й у Лондоні є штаб–квартира «СОТБІС», а в 30 країнах п'яти континентів знаходяться понад 60 офісів та аукціонних залів фірми.

     Щорічно фірма організовує до 500 аукціонів  за 70 напрямами і продає понад 250 тис. предметів. Тут і вироби образотворчого мистецтва, книги, рукописи, музичні  інструменти, поштові марки, ювелірні вироби, старовинні монети, ковдри, фарфор, антикварні меблі, медалі, годинники та автомобілі, колекційні вина, арабські скакуни, зброя, земельна і нерухома власність.

       На сьогодні «СОТБІС» освоює нові території: розширює операції в Німеччині, Ізраїлі, Австрії, відкрито представництва в Сеулі і на Тайвані. Першою серед західних аукціонних фірм «СОТБІС» влаштувала продаж товарів мистецтва в Китаї, має плани проникнення на ринки Східної Європи. Проведено перший міжнародний аукціон у Москві.

     «КРІСТІС» є головним конкурентом «СОТБІС». Він контролює майже 41 % цього ринку («СОТБІС» — 50 %). Дві третини угод конкуренти укладають щорічно протягом двох тижнів навесні і восени, коли провадяться аукціони з продажу полотен імпресіоністів, творів авангарду і сучасного мистецтва. 
             В останні роки на цьому ринку активізувалась діяльність японських бізнесменів, які дебютували в 1990 р. на художньому) аукціоні фірми «Сінва», а через рік з'явився щомісячний комп'ютеризований аукціон «Амонте». 
            Як вже ми зазначили, організація аукціонної торгівлі має визначені особливості в залежності від характеру товару і практики, що склався в торгівлі конкретними аукціонними товарами. У залежності від характеру товару і товарами. У залежності від характеру діяльності фірми, що здійснюють аукціонну торгівлю, можна розбити умовно на три групи:

    • спеціалізовані фірми,
    • брокерсько-комісійні фірми;
    • аукціонні фірми, що належать кооперативам чи союзам фермерів.

     Спеціалізовані  фірми займаються як організацією аукціонів  і продажем на них аукціонних товарів як за свій рахунок, так і на комісійних початках і беруть на себе виконання усіх функцій з підготовки і проведення аукціонів. Найчастіше вони видають продавцям позички під їхні товари, передані аукціонній фірмі для продажу з аукціону.

     Спеціалізовані пушно-хутряні фірми являють собою торгові монополії, що продають на аукціонах придбане, як правило, за свій рахунок хутро.

     Разом з тим вони реалізують на комісійних основах також хутро, що належить фірмам-виробникам, асоціаціям фермерів, кооперативам фермерів. Найбільш великою спеціалізованою пушно-хутряною фірмою на світовому ринку є англійська компанія "Гудзон бий", що перетворилася фактично в міжнародну монополію, що має свої філії в Нью-Йорку, Монреалі, у Лондоні.

     Іншою великою спеціалізованою компанією з продажу хутра є американська фірма "Нью-Йорк окшн До інк.". Вона організує аукціони з продажу норки в Нью-Йорку. Крім того, компанія має свою філію в Мінесоті - "Нью-Йорк окшн До(Мінесота), інк., що проводить аукціони з продажу норки в Мінесоті (США), і відділення в Канаді - "Канедіен фер окшн сейлз К' (Квебек), лтд., що організує аукціони норки в Монреалі. Ця компанія спеціалізується на продажу головним чином продукції звірівництва, а також хутра, добутим полюванням у США і Канаді.

     Монополістом  в аукціонній торгівлі шкурками котика є американська компанія "Фоук фер До", що зосередила у своїх руках торгівлю й обробку (вироблення, фарбування) понад 90 % шкурок, що добуваються в капіталістичних країнах.

     Спеціалізовані  аукціонні брокерсько-комісійні  фірми відіграють провідну роль у торгівлі чаєм, вовною, тютюном, пушно-хутряними виробами й іншими товарами.

     Звичайно  вони організують аукціони і продають на них товари з доручення своїх  клієнтів за комісійну винагороду. Наприклад аукціонна торгівля немитою  вовною в Австралії і Новій Зеландії більш ніж на 90% здійснюється брокерськими фірмами. Угоди на цих аукціонах здійснюється через брокерів покупця і брокерів продавця. Усі брокери, що здійснюють аукціонну торгівлю вовною в Австралії і Новій Зеландії, об'єднані в асоціації брокерів продавця і брокерів покупця.

     Аукціонна торгівля чаєм як у країнах де вирощують  чай, так і в Лондоні, зосереджена  в руках англійських брокерських  фірм їхніх філій і дочірніх компаній. Іноді вони самі скуповують товар  і виступають на аукціоні власниками товару, але частіше продають чай на комісійних основах. Фермери-виробники чаю, до участі в аукціонах не допускається

     Аукціонні фірми, що належать кооперативам чи союзам (асоціаціям) фермерів-звірівників, одержали поширення в Скандинавських країнах.

     У кожній країні - Данії, Норвегії, Швеції - мається - по одній фірмі, що займає монопольне положення в аукціонній торгівлі хутром своєї країни.

     Датська фірма "Деніш фер сейлз" є  торговою організацією датської асоціації  звірівників. Для проведення аукціонів датська фірма "Деніш фер сейлз" об'єдналася з фінською фірмою "Фінніш фер сейлз". Спільна фірма "Деніш, фінніш фер сейлз" організує продаж як датської, так і фінської норки на аукціоні в Копенгагені. У Норвегії хутрові аукціони організує фірма "Осло афер окшнз", що продає норку, що надходить більш ніж від 6,5 тис. фермерів, більшість яких об'єднане а асоціацію "Норуіджіен фер брідерз ассосіейшн". 

 

      РОЗДІЛ 3

     РОЗВИТОК  АУКЦІОННОЇ ТОРГІВЛІ В  УКРАЇНІ 

      

        Радянська економіка протягом багатьох десятиліть була економікою дефіциту, тобто грошовий попит постійно перевищував товарну пропозицію як засобів виробництва, так і предметів споживання. Надлишок грошових доходів через фінансово-кредитну систему перетворювався в нагромадження великих фінансових засобів у формі не використовуваних фондів розвитку виробництва. Підприємства, одержавши свободу у використанні цих засобів, шукали можливість їх застосування. Поява біржових структур обумовлена можливістю вкладення надлишкових ресурсів. Виникли великі біржові структури, сформувалися регіональні, обласні, міські, районні біржові комплекси.

     В наш час аукціонна торгівля в  Україні не досить розвинена, але  передбачається купівля – продаж  валюти  та об’єктів малої приватизації та аукціони з продажу кредитів Національного банку України. Регулюється така діяльність положеннями зазначеними у Конституції України.

      Третього  березня 1994 року Національний банк України затвердив Тимчасові Правила проведення валютних аукціонів Національного банку України № 7 – 94. Згідно з цими правилами купівля – продаж валютних коштів на Аукціоні здійснюється через банки – члени Української Міжбанківської Валютної біржі. Право на купівлю іноземної валюти на Аукціоні мають резиденти України (клієнти). Нерезиденти України можуть придбати валюту на Аукціоні з метою репатріації прибутку від іноземних інвестицій згідно з діючим законодавством. Для купівлі іноземної валюти на Аукціоні клієнт надає банку – учаснику аукціону заяву та доручає йому перерахувати визначену заявою суму гривневих коштів, необхідну для купівлі валюти на аукціоні, на кореспондентські рахунки банки – членів Української Міжбанківської Валютної біржі в Українській Міжбанківській Валютній біржі. Дані заяви розглядаються Аукціонним Комітетом. В ході аукціону банки – учасники через своїх брокерів можуть подавати заявки на зміни обсягів купівлі. Всі ці заявки направляються брокерами курсовому маклеру в письмовій формі. Всі заявки, що були подані банками – учасниками, зараховуються в операційному листку.

            На початку аукціону курсовий маклер оголошує суми заявок на купівлю та продаж іноземної валюти, що відповідають курсу (за початковий курс іноземної валюти до грошової одиниці, що діє в Україні, приймається курс, зафіксований на попередньому аукціоні). В залежності від розмірів пропозиції курсовий маклер може знижувати або підвищувати курс іноземної валюти до грошової одиниці, що діє в Україні. Після завершення аукціону укладені на ньому угоди оформляються операційними листами та аукціонними свідоцтвами у 2 примірниках і підписуються Головою Аукціонного Комітету та брокером. Розрахунки учасників аукціону за укладеними угодами здійснюються на підставі аукціонних свідоцтв.

      Банкам  дозволяється стягати комісійну  винагороду у розмірі не більше 1 % від суми операції купівлі –  продажу валюти з продавця та 1 % з покупця.

      Вся інформація про валютні операції учасників аукціону є банківською  таємницею.

      Законом України “Про приватизацію невеликих  державних підприємств (малу приватизацію)”  № 2171 – XII від 6 березня 1992 року передбачається можливість продажу об’єктів малої приватизації на аукціоні. Він, тобто продаж, полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

      Продаж  об’єктів приватизації на аукціоні здійснюється за наявності не менш як двох покупців. Фонд державного майна України, Верховна рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради мають право встановлювати додаткові умови участі покупців в аукціоні, що не суперечать цілям і змісту вищевказаного Закону. Покупці, для того щоб зареєструватися як учасники аукціону, повинні сплатити встановлений органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Також покупці повинні внести грошові кошти в розмірі 10 % початкової ціни продажу об’єкта (безготівкою).

      Фізична або юридична особа, яка має бажання  бути зареєстрованою як учасник аукціону повинна мати при собі:

    • квитанцію про сплату реєстраційного внеску;
    • документ, що посвідчує фізичну особу або представника юридичної особи, їх повноваження;
    • документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 % початкової ціни продажу об’єкта;
    • декларацію про доходи, у разі придбання об’єкта приватизації за рахунок грошових коштів – для покупців – фізичних осіб;
    • нотаріально посвідчені копії установчих документів – для покупців – юридичних осіб.

    Відомості про учасників аукціону заносяться до книги

реєстрації  окремо щодо кожного об’єкта реєстрації, який підлягає приватизації. Відомості  про учасників аукціону не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця.

      Кінцевий  термін прийняття заяв на участь в  аукціоні – три дні до початку  аукціону. Інформація про остаточну  ціну та переможця аукціону публікується у інформаційних бюлетенях органів  приватизації, місцевій пресі та інших  друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі – продажу.

      Аукціон проводиться відповідним органом  приватизації або уповноваженою  ним особою (діє на підставі угоди  з органом приватизації). Угода повинна передбачати:

    • строки проведення аукціону;
    • початкову ціну продажу об’єкта приватизації і порядок її зниження;
    • розмір і порядок виплати винагороди;
    • взаємні зобов’язання, умови розірвання угоди та майнову відповідальність сторін;
    • інші умови на розсуд сторін.

    Для участі в аукціоні покупці мають  одержати квитки

учасників аукціону. Аукціон проводиться безпосередньо  ведучим (ліцитатором). Під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова ціна продажу об’єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об’єкта). Цей протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником), який одержав право на придбання об’єкту і у триденний термін надсилається відповідному органу приватизації та затверджується ним.

      Продаж  на аукціоні із застосуванням приватизаційних  паперів здійснюється у порядку, передбаченому вищезгаданим Законом, з урахуванням таких особливостей:

    • право участі мають тільки громадяни України, створені ними господарські товариства у порядку, передбаченому Фондом державного майна України, а так само фінансові посередники, що одержали відповідну ліцензію згідно з чинним законодавством;
    • платіжними засобами є приватизаційні папери та грошові кошти;
    • продажу підлягають тільки об’єкти, включені до відповідного переліку (ст. 7 Закону).

Информация о работе Розвиток аукціонної торгівлі на Україн