Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Октября 2011 в 20:36, курсовая работа
Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з формами організації міжнародної торгівлі, зокрема з такою формою як міжнародна аукціонна торгівля. Виходячи з поставленої мети автором були поставлені такі завдання:
розкрити сутність та організацію міжнародних товарних аукціонів та торгів;
дослідити практику організації міжнародних аукціонних торів у світі;
дослідити розвиток аукціонної торгівлі в Україні.
ВСТУП………………………………………………………………………...3
Розділ 1. Організація міжнародних товарних
аукціонів та торгів …………………………………………………………....5
Розділ 2. Практика організації міжнародних аукціонних торгів у світі…………………………………………………………………………… ..18
Розділ 3. Розвиток аукціонної торгівлі на Україні ………………………..26
Висновки……………………………………………………………………....30
Список використаних джерел……………………………………………….32
Додатки……………………………………………………………………......34
Покупці
ж розміщуються за окремими столами.
Кожний покупець має номер, під яким він
був зареєстрований організаторами аукціону,
при цьому пред'явники квитків першої
категорії (потенційні покупці) отримують
при вході в аукціонний зал сигнальні
таблички, які дозволяють їм брати участь
у процесі торгів. Власники цієї категорії
квитків розміщуються на місцях, максимально
наближених до аукціоніста. Власники квитків
другої категорії (глядачі, які не беруть
участі в торгах) розміщуються на місцях,
які знаходяться дещо далі від аукціоніста.
Особи, товари яких представлені на аукціоні,
мають право бути присутніми на торгах.
Вони отримують спеціальні (безкоштовні)
запрошення після підписання аукціонної
домовленості.
Техніка проведення аукціону
є певною мірою стандартизованою. Акціонер
виголошує номер чергової партії–лоту,
що пропонується на продаж, і одночасно
на спеціальному табло загорається відповідний
номер. Аукціонер називає початкову продажну
ціну, що, як правило, є приблизною ринковою
ціною, котра існувала в до аукціонний
період. Якщо ніхто з покупців не подає
йому знак шляхом підняття руки, кивком
голови або викриком «так», який свідчить
про згоду купити товар, аукціонер знижує
ціну до тих пір, доки один з покупців не
виявить свого бажання купити його. Якщо
один з покупців або кілька покупців подають
знак про своє бажання купити даний лот,
аукціонер підвищує ціну.
Надбавка
до ціни («крок» аукціону) є стандартною
і становить, наприклад, при ціні
до 10 дол. — 10 центів, при ціні понад
10 дол. — 25 центів. Якщо після трикратного
запитання аукціонера «Хто більше?» ніхто
не виявить свого бажання підвищити ціну,
аукціонер ударяє молотком на знак того,
що торг за даною партією є завершеним
і вона вважається придбаною тим покупцем,
який запропонував найвищу ціну. Покупцеві,
який придбав перший лот у стринзі, надається
перевага перед іншими, тобто можливість
купити весь стринг за ціною першого лоту.
Адміністрація
аукціону має право зняти з аукціону будь–який
лот, доки він не є проданим, без пояснення
причин таких дій. Після продажу всіх лотів
непродані лоти можуть бути знов виставленими
на продаж.
Темп аукціонних торгів є дуже високим
і на продаж однієї партії–лоту в середньому
припадає менше 3 секунд. Таким чином, за
годину іноді продають 300 лотів.
У
практиці сучасної міжнародної торгівлі
торги займають особливе місце. Це змагальний
спосіб купівлі та продажу товарів чи
здавання підрядів на виконання окремих
робіт на певних умовах.
Торги дозволяють зосереджувати в одному місці велику кількість постачальників чи підрядчиків. До торгів звичайно звертаються державні установи, муніципальні органи та приватні фірми при будівництві залізниць, портових, іригаційних, комунальних споруд, промислових підприємств, при закупівлі приладів, матеріалів, обладнання, сировини, продуктів харчування.
Державні та муніципальні органи звичайно не займаються регулярними комерційними операціями, не мають комерційного апарату. Тому вони стимулюють торги шляхом зосередження великої кількості конкуруючих фірм в одному місці.
Оголошення про торги публікуються попередньо у пресі.
Фірми, які виявили бажання брати участь у торгах, звичайно спочатку дають заставу в 1—3% від вартості очікуваної угоди. Держава звільняється від застави.
Для широкого маневрування організатори торгів встановлюють складну процедуру, пов'язану з різними формальностями. Це робиться для того, щоб заздалегідь відхилити невигідні пропозиції.
Торги поділяються на публічні та негласні. У публічних торгах можуть брати участь усі фірми, у т.ч. й іноземні. До участі у негласних торгах залучається обмежена кількість найсолідніших фірм. Через їх посередництво закуповуються складні машини, обладнання, будуються різноманітні об'єкти.
Є ще й одиничні торги, коли до угоди залучається тільки одна фірма.
Організація торгів. Оголошення у пресі публікуються за 1-2 місяці до їх початку. Торгові палати, консули, торгові радники, торгові центри інформують свої країни про наступні торги.
Умови проведення торгів містяться у тендері. Якщо йдеться про торги на виконання конкретних робіт, то до тендерів додаються списки, креслення, плани.
Якщо торги потребують певних послуг, то звичайно пропозиції подаються у письмовому вигляді й оголошуються у день торгу запізнілі пропозиції не приймаються. Всі пропозиції друкуються у пресі. Оференти є присутніми при оголошенні їхніх пропозицій. Якщо кілька пропозицій однакові, то може бути влаштований аукціон. Якщо і це не дає результату, то питання вирішує жереб.
Організатори
торгів не зобов'язані вказувати
причини відхилення пропозицій.
РОЗДІЛ 2
ПРАКТИКА
ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ АУКЦІОННИХ ТОРГІВ
У СВІТІ
Згадуючи попередній розділ роботи, можна сказати що, міжнародні товарні аукціони являють собою спеціально організовані, періодично діючі у визначених місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідь обумовлений час і в спеціально призначеному місці здійснюється продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, що переходять у власність покупця, який запропонував найбільш високу ціну.
На
аукціонах здійснюється продаж товарів,
що володіють індивідуальними
Види аукціонів
• з вигляду ініціативи: примусові (реалізація конфіскованого за тим чи іншим правовим підставах майно) і добровільні аукціони (проводяться за ініціативою самого продавця).
• за складом учасників: відкриті (можуть приймати участь всі бажаючі) і закриті (приймають участь тільки спеціально запрошені організатором аукціону особи).
Типи аукціонів
• Відкритий аукціон - аукціон, під час проходження якого учасники бачать ставки всіх своїх опонентів. Класичний приклад - англійська відкритий аукціон.
• Закритий аукціон - аукціон, під час проходження якого учасники не бачать ставки своїх опонентів і не можуть змінювати свої ставки. Заявки подаються в закритому вигляді (у конвертах) - кожен учасник напряму, не розголошуючи публічно, повідомляє аукціоністові розмір своєї ставки. Прикладом можуть служити приватизаційні аукціони в Росії.
o Аукціон першої ціни - закритий аукціон, при якому переможцем є учасник з найвищою ціною і саме ця ціна підлягає сплаті. Зазвичай закриті аукціони є аукціонами першої ціни.
o Аукціон другої ціни - закритий аукціон, при якому переможцем є учасник з найвищою ціною, але сплатити він повинен ціну «другу ціну», тобто ціну свого найближчого конкурента. На сьогодні широко не застосовується.
• Подвійний аукціон - узагальнена форма аукціону, що позначає ситуацію, коли в ньому бере участь більше одного продавця і більше одного покупця, одночасно повідомляють свої ставки аукціоністові, який потім визначає рівноважну ціну, за якою відбуваються угоди між продавцями і покупцями,ставки яких були не гірше цієї ціни.
На
деяких аукціонах використовується метод
підвищення ціни, за умовами якого аукціонер
поступово збільшує ціну, названу спочатку,
доки не буде досягнутий найвищий рівень
ціни, за якою і здійснюється операція
купівлі–продажу. Аукціонні торги : підвищенням
ціни називають «американськими».
У деяких країнах на аукціонах використовується
метод зниження цін, який дістав назви
«голландських». Суть даного способу полягає
у такому: аукціонер призначає максимальну
ціну, яка загорається на циферблаті, встановленому
в аукціонному залі, знижуючи її до тих
пір, доки один з учасників торгу не виявить
свого бажання здійснити операцію купівлі
шляхом натиснення кнопки, що знаходиться
на закріпленому за ним місці. Натисненням
кнопки він зупиняє стрілку, що рухається,
і на циферблаті з'являється номер, під
яким даний покупець зареєстрований організаторами
аукціону.
Покупець, який натиснув кнопку
другий не має права на товар
за ціною, рівень якої
Вона поширена в Данії, Німеччині, Бельгії іменитою мірою — у Франції, Італії, Канаді. Вказана система, хоча й набула поширення, має й певні недоліки, головним з яких є недотримання основного принципу аукціонної торгівлі, а саме передачі товарів у розпорядження покупця, що запропонував у результаті торгів найвищу ціну. За умовами цієї системи не відбувається майже жодного торгу між покупцями.
Саме тому в Голландії при продажу швидкопсувних товарів почала використовуватися нова, вдосконаленіша система, яка застосовує електронно–допоміжні засоби. Вона так само, як і попередня, використовує циферблат з рухомою стрілкою, яка встановлюється оператором на самій низькій позначці. Кожний покупець має на закріпленому за ним місці кнопку, яку натискає, коли бажає здійснити купівлю за запропонованою ціною. Якщо одночасно кілька покупців натискають кнопки, стрілка просувається до вищого рівня ціни і на спеціальному табло поряд із циферблатом загораються їх номери. Стрілка рухатиметься до більш високого рівня ціни, доки не залишиться один покупець. У цей момент вона зупиниться, а на табло з'явиться номер покупця–переможця.
Угода
вважається завершеною і не може бути
анульованою іншим покупцем.
Регулювання цін на аукціонах проводиться
двома способами:
Основними предметами торгу на міжнародних аукціонах хутряні товари (у вигляді сировини та вже перероблених товарів), немита вовна, щетина, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, худоба, прянощі, антикваріат, витвори мистецтва та інші. Для таких товарів, як хутро, немита вовна, чай, тютюн, аукціон є найважливішою формою реалізації на міжнародному ринку.
Наприклад, через міжнародні аукціони в США і Канаді реалізується понад 70 % усього хутра, що продається цими країнами, в Данії — 90 %, у Швеції і Норвегії — приблизно 95 %. Через міжнародні аукціони реалізується близько 70 % чаю, що продається на світовому ринку, 90—95 % немитої вовни, що реалізується Австралією та Новою Зеландією.
Для кожного аукціонного товару склалися свої центри аукціонної торгівлі. З продажу хутра в усьому світі щорічно проводиться майже 150 міжнародних аукціонів.
Головними центрами аукціонної торгівлі хутром норки є Нью–Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт–Петербург. Для останніх років характерно значне збільшення обсягів продажу хутра норки на аукціонах у Скандинавських країнах при одночасному зменшенні значення Нью–Йорка і Лондона. Основні аукціонні центри з продажу каракулю — це Лондон і Санкт–Петербург. Переважне значення на лондонських аукціонах має південно–африканський каракуль.
Найважливішими центрами з продажу інших видів хутра є Санкт–Петербург і Лейпциг. На санкт–петербурзьких аукціонах реалізується в значних кількостях шкурки лисиці, соболя, білки, ондатри, сурка, горностая, нерпи та ін. Аукціони з продажу шкірок блакитного песця провадяться в Копенгагені, Осло, Лондоні, з продажу кролика в Лондоні. Хутрові аукціони організовуються також у Німеччині, Італії, Франції, Гонконзі, Південній Кореї, Японії, але їх роль у світовій торгівлі хутром незначна.
Важливими центрами аукціонної торгівлі немитою вовною є Лондон, Ліверпуль, Кейптаун, Мельбурн, Сідней, Веллінгтон (Нова Зеландія). Через аукціони в цих центрах реалізується 75— 80 % продажів немитої вовни на світовому ринку. Основними центрами аукціонної торгівлі ковдровою вовною є Ліверпуль, де реалізується в основному індійська і пакистанська ковдрова вовна. На аукціоні в Ліверпулі продається також вовна кіз.
Для аукціонної торгівлі чаєм характерне її переміщення в міста виробництва цього товару. Індія через аукціони в Калькутті і Кочіне продає близько 70 % усього чаю, що експортується, а через аукціони в Лондоні — 30 %. Шрі–Ланка приблизно 70 % чаю, Що вивозиться, продає через аукціони в Коломбо і 30% — через Лондонський аукціон. Індонезія реалізує чай через аукціони в Лондоні, Гамбурзі та Антверпені. Африканські країни більшу частину чаю, що експортується, реалізують через аукціони в Найробі (Кенія) і Малаві. Так, через аукціони в Найробі продається 85—90 % кенійського чаю. На цих аукціонах продається також чай з Танзанії, Уганди, а інколи з Конго, Маврикії, Родезії і Мозамбіку.