Роль, сутність та значення розвитку і розміщення продуктивних сил Японії

Літо визначається гарячими повітряними масами північної тропічної  частини Тихого океану, і в Японії стає так само пекуче і волого, як у тропіках. Найвища температура відзначена і Токіо, - + 38,7ºС, максимальна температура для Японії зареєстрована в м. Амагата, дорівнювала + 40,8ºС. Літня погода багато чому залежить від зони високого тиску в північній частині Тихого океану, тому незважаючи на те, що влітку в Японії дуже волого, сонце – постійний гість, а дощі йдуть відносно рідко.

Моря навколо Японії служать джерелом водяних парів, що потім випадають у виді дощу чи снігу, тим самим ставлячи Японію на одне з перших місць у світі  по кількості опадів. Приблизно 600 мільярдів тонн дощу і снігу випадає тут щороку. Біля однієї третини опадів випаровується, але частина, що залишилася поглинається землею, річками й озерами. Підземні води, що містять мало мінеральних солей, можуть використовуватися як питна вода без особливості обробки.

Ріки Японії відносно короткі сама протяжна з них Сінано, має довжину усього лише 367 км. Однак  ухил рік крутий, багато потоків  скидаються униз водоспадами, поки не досягаються моря. Це призводить до великих перепадів рівня води: так під час розливів ріка Тоне може суперечити з Нілом.

Озера в Японії двох типів: мілководні лагунові озера на прибережних  низинах і озера тектонічного походження, що утворилися в результаті розламів (озеро Біва) чи на місці кратерів вулканів (озеро Товада).

Через те, що Японія знаходиться  одночасно в субтропічній, помірній і холодній зонах, різноманітна рослинність  покриває землю. Мангрові зарості можна  зустріти на узбережжях самих південних островів, що лежать у субтропічній зоні. На Кюсю, Сікоку й у південній частині Хонсю переважають листяні ліси з майже вічнозеленими дубами і карликовими каштанами, а в північній частині Хонсю – лісу помірної зони, у яких у достатку бука і клена. А ще далі на півночі в лісах холодної зони Хоккайдо переважають різноманітні хвойні дерева, а також білий бук, береза.

Рослинність не тільки створює  прекрасний ландшафт, але і має  велику комерційну цінність. Бамбук  міцний, гнучкий, швидко росте і тому часто використовується у виготовленні меблів, кошиків, музичних інструментів і інших предметів. Кедр використовується в деревообробній промисловості, будівництві житлових будинків.

Тваринний світ Японії теж  різноманітний, хоча і бідніше рослинного. Для нього характерні деякі особливості викликані насамперед острівною ізоляцією. На островах архіпелагу зимують багато перелітних птахів, що прилітають із Сибіру, Китаю й інших сусідніх з Японією територій. Серед них – журавлі, чаплі, тусаки.

На центральних островах живуть вовки, лисиці, олені, зайці, білки. До південних островів Рюкю характерна тропічна фауна, багато мавп – макак і гібонів, білок і кажанів.

 Японія є однім з основних імпортерів сировини, хоча  має і власні викопні мінеральні ресурси. Запаси корисних копалин у Японії дуже обмежені. Навіть наявні родовища, по їхніх обсягах не підлягають промисловій розробці. Такі види сировини як соксити чи калійна сіль, узагалі відсутні.

 Відносно багата Японія кам’яним  вугіллям, однак велика його частина  досить поганої якості. Видобуток  кам’яного вугілля дорожче, ніж його імпорт. Дуже обмежені запаси нафти і газу. Визначене практичне значення мають запаси деяких видів неметалічних корисних копалин: вапняку, сірки, доломіту, глини, гіпсу, усі вони значною мірою чи цілком задовольняють  внутрішній попит. По чисельності населення (140 млн.чол) Японія займає 8 місце у світі після КНРЮ Індії, США, Індонезії, Бразилії, Росії, пакистану. За 100 років її населення збільшилося з 35,3 млн.чол. у 1875 р до 11,9 млн.чол. у 1975 р.

В останні роки чисельність населення змінюється незначно. У 1998 р. у порівнянні з 1997 р., приріст склав усього лише 0,2%, що є одним з найнижчих показників з 1968 р., коли в країні почали нести регулярні демографічні спостереження. Населення 10 найбільших міст Японії представлено в Додатку № 2.

Щільність населення  Японії складає 331 чол. на 1 кв.км. Населення Японії відрізняється винятковою національною однорідністю, у країні проживає менш 1% осіб неяпонської національності. Серед національних меншостей найбільш численні корейці – близько 700 тис.чол.

Переважна більшість  японців (78%) живуть сьогодні у великих  містах і ця тенденція продовжує  посилюватися. При  цьому основна  частина міського населення як і  раніше сконцентрована в трьох величезних мегаполісах – Токіо, Нагое й  Осаці, що впливають один за іншим на вузькій рінистій смузі уздовж узбережжя Тихого океану.

Співвідношення чоловіків  і жінок у населенні Японії майже дорівнює одиниці: у 1996 р. жінки  складали в ньому 50,99%, а чоловіки – 49,01%. Продовжується старіння японського суспільства. Число людей старше 65 років досягло у 1998 р. 16,5% усього населення, збільшившись на 0,5% у порівнянні з 1997 р. У той час як кількість дітей до 15 років скоротилося на 0,3% і складає зараз уже менш 15%. Населення 10 найбільших міст Японії представлено в Додатку № 2.

Графік динаміки безробіття у Японії виглядає наступним чином  (у % від загальної кількості населення)  показано у Додатку № 3.

Хоча розмови про  «японське чудо» вже припинилися, «феномен» Японії продовжує хвилювати  роздуми фахівців і спеціалістів. Незважаючи на ряд складних внутрішніх проблем, а також погіршення із середини 70-х років зовнішніх умов. Японія як раніше розвивається більш динамічно, чим інші капіталістичні країни. З усіх безладах вона виходить більш сильною й упевненою у собі, неухильно зміцнюючи свої економічні (разом з ними і політичні) позиції на світовій арені.

Сукупність економічних  умов та відношень, що впливають на особливості розміщення продуктивних сил, називається економічними передумовами розміщення. Вони великою мірою визначають територіально-галузеву структуру виробництва, ефективність розміщення об'єктів народного господарства, напрям міжреґіональних зв'язків. З економічними передумовами тісно пов'язані такі поняття, як економічний потенціал країни, структуранародного господарства, територіальний поділ праці.

У країнах Європи раніше, ніж в інших реґіонах, склались капіталістичні відношення, відбувся перехід від ремесла до мануфактури, здійснився промисловий переворот і почалась індустріалізація економіки. Це зумовило випереджаючий розвиток країн Європи, а потім США та Японії у царині технології, підвищило конкурентоспроможність продукції за рахунок її здешевлення при одночасному поліпшенні якості. Розпочалась торгово-економічна експансія Японії, що сприяло зміцненню її власного економічного потенціалу й давало імпульс для подальшого економічного випередження. Зараз розрив у продукуванні національного доходу між економічно розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, становить 12-кратну величину і вже протягом кількох десятиріч не знижується. 
Сприятливі економічні передумови у розвинутих країнах сприяли ефективному розміщенню продуктивних сил. Насамперед в економіці Японії склалась галузева структура, адекватна науково-технічному прогресові на кожній стадії його розвитку. Якщо на початковій стадії індустріалізації тут панувала легка промисловість (особливо текстильна), а згодом - ще й металургія, загальне машинобудування, основна хімія, то сьогодні науково-технічний прогрес втілюють енергетика, верстатобудування, електроніка, хімія органічного синтезу. За рівнем розвитку цих галузей можна робити висновки про загальний економічний потенціал країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сучасна галузева  структура і рівень розвитку продуктивних сил      

                                                    Японії

В останні десятиліття  Японія виступає як одна з ведучих  економічних держав, будучи другий по величині національною економічною силою у світі. Населення Японії складає приблизно 2,3% загальносвітової чисельності, але створює воно близько 16% ВМП, обчисленого по поточним валютним курсам, і 7,7% - по купівельній спроможності: ієни. Її економічний потенціал дорівнює 61% американською, але по показнику виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію приходиться 70% сукупного продукту Східної Азії. Її ВВП, підрахований на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високого рівня технічної досконалості, особливо в окремих напрямках передових технологій. Нинішні позиції Японії у Світовому господарстві – результат її економічного розвитку в другій половині поточного сторіччя. У 1938 р. на її частку приходилося всього 3% ВМП.

По закінченні війни  японська економіка виявилася в  стані розрухи. У той же час  імпорт сировини, палива і продовольства  був практично припинений. Більшість  підприємств були закрито. Рівень промислової  продукції на початку 1946 р. складає 14% від довоєнного. Заводи і фабрики закривалися через нерентабельність, відсутність сировини, нестатки коштів.

Протягом 1946 – 1949 рр. була проведена земельна реформа , що майже  цілком ліквідувала поміщицьку власність  на оброблювану землю. Розмір земельної  власності обмежувався площею 3 га, на острові Хоккайдо – 12 га. Поміщицька земля, що залишилася, підлягала викупу державою з подальшим продажем її колишнім орендарям. Натуральна оплата, що доходила до 50%  врожаю замінялася більш низькою  грошовою оплатою. У результаті реформи система селянської земельної власності власне кажучи стала вирішальною, підвищилася товарність сільського господарства, почав відроджуватися внутрішній ринок.

Серйозні зміни потерпіла  і промисловість. Так були розпущені  монополістичні концерни «Мнцуі», «Міцубісі», «Сумітомо», «Ясуда». У 1947 р. набрав сили закон про заборону надмірної концентрації економічної міці, по якому заборонялося утворення картелів і інших монополістичних об’єднань, а також володіння більш ніж 25% акцій інших компаній.

Аграрна реформа, почата в жовтні 1946 р. привела до ліквідації великих землеволодінь. Це дозволило  широко застосовувати методи інтенсивного землеробства і гарантувати вже  в 1947 самозабезпечення країни продуктами харчування.

У 1949 р. була проведена  реформа податкової системи. У цілому податки значно підвищилися. Однак одночасно відбувся їхній перерозподіл – знижені податки на корпорації шляхом переоцінки вартості основного капіталу скасовані податки на надприбуток за рахунок збільшення оподаткування трудящих. Це створювало сприятливі умови до прискореного нагромадження капіталу і підвищення темпів економічного росту, що однак обмежувався низьким купівельним попитом, тому що заробітна плата японського робітника в перші післявоєнні роки була в 5-8 разів менше заробітної плати західноєвропейського й американського робітника. Без усіх цих реформ «економічне чудо» Японії не могло б відбутися.

В період високих темпів росту економіки в 60-х роках  японська енергетика орієнтувалась  на споживання імпортного палива, в основному нафти і нафтопродуктів. Паливна криза середини 70-х призвела до необхідності змінити енергобаланс країни в напрямку збільшення інших енергоносіїв. Проте нафта і нафтопродукти й досі дають більш ніж половину надходжень енергії, до того ж, майже все рідке паливо імпортується. Поступово зменшується доля вугілля в енергобалансі, яка на даний момент складає 19%, також переважно імпортного (імпорт — 115 млн. т, власний видобуток — 7 млн. т). Близько 10% енергії приходиться на долю природного газу, який також імпортується, близько 9,5% дає гідроенергія, більше 9% — атомна енергія; доля останніх 3-х видів, а також інших джерел енергії постійно збільшується. Вироблена електроенергія в 1999 році складала 964 млрд. квт/г, з яких більш ніж 60% дали ТЕС, в основному розміщені у великих промислових районах. Станом на 1999 рік в Японії діяло 43 атомних енергоблоки потужністю 35 тис. квт/г. АЭС зазвичай розміщуються у віддалених периферійних районах великих промислових. На них доводиться близько 27% всієї виробленої електроенергії. ГЭС, що розміщуються на гірських річках, мають маленьку одиничну потужність, тому розміщуються каскадами. Основним районом зосередження стали гори Центрального Хонсю, звідки енергія надходить у великі міста узбережжя. Перспективу розвитку галузі японське керівництво бачить в подальшій диверсифікації джерел енергії, розвитку нових галузей електроенергетики, найважливіше місце відводиться програмам енергозбереження.

Японська оброблювальна  промисловість після війни перетерпіла  ряд змін. По-перше, виріс об’єм виробництва. Відбулась перебудова структури промисловості — переважний розвиток легкої, особливо текстильної, промисловості після війни в першу чергу, машинобудуванням та галузями, що його супроводжують . Продукція японського машинобудування високо цінується в світі. Хоча по ряду найбільш складних видів продукції вона поступається іншим високорозвиненим країнам, в першу чергу США (авіакосмічна техніка, складна електроніка, устаткування ядерної енергетики).

В галузях машинобудування на даній час випускається 44% всієї промислової продукції , в тому числі 17% —в радіоелектронній і радіотехнічній промисловості, 14,5% — в транспортному машинобудуванні, 10,5% — в громадському машинобудуванні. Із інших галузей найбільш виділяється металургійна промисловість (чорних і кольорових) — 7%, хімічна і харчова — по 7,1% кожна. По деяким підрахункам в межах Тихоокеанського промислового пояса на 13% території країни випускається трохи менше, ніж 80% промислової продукції. В останні десятиліття держава намагається перерозподілити виробництво і в інші регіони, але ці намагання досить малоефективні. Чорна металургія є однією з найбільш розвинених галузей японської промисловості. Екологічно шкідливі частини металургійного виробництва були винесені за кордон, в Японії зосереджені найбільш чисті і економічно рентабельні. На сьогоднішній день об’єм виплавки сталі складає 100 млн. т. на рік, чавуна — 75 млн. т. на рік (2003 р.) Доля Японії на світовому ринку чорних металів — приблизно 23%. Найбільші заводи галузі зосереджені біля Осаки і Токіо, вони орієнтуються на великі центри споживання металу. Чорна металургія практично повністю працює на привізній сировині і паливі, тому більшість великих заводів розмішена поблизу великих портів. Останнім часом дуже скоротилися об’єми виплавки кольорових металів. Заводи по їх виплавці залишаються майже в усіх центрах промислового поясу, деякі великі підприємства знаходяться в історичних центрах кольорової металургії, що виникли на основі переробки місцевих руд – Нііхама на Сікоку, Хітаті і Асіо в північній частині ХонсюЯмагаті.

                                                                                                                    Таблиця 2       

          Найбільші корпорації виплавки кольорових металів  (2002 р.)

Назва корпорацій	Число корпорацій, що входять  в 500 світових	Річна сума продажу	Активи млрд. дол.	Число працівників, тис.	Штаб-квартира
Міцубісі	7	105,1	124,6	272,2	Токіо
Тойота	2	84,0	77,6	116,2	Нагоя
Мацусіті	2	66,0	84,3	280,0	Осака
Хітачі	2	65,1	81,3	341,0	Токіо
Ніппон	5	59,1	78,2	99,8	Токіо
Ніссан	3	57,0	67,9	155,1	Токіо
Фудзі	4	52,9	62,1	226,3	Токіо
Суміто	6	43,8	56,0	120,5	Осака
Тосіба	1	37,5	49,3	175,0	Токіо
Хонда	1	33,4	26,4	90,9	Токіо
Соні	1	31,5	39,7	126,0	Токіо