Роль держави в ринковій економіці

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Центр післядипломної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

“Роль держави в ринковій економіці”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Виконала

Студентка 1-ї групи

                  Кир’як А.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

Зміст

 

Вступ. 3

1. Теоретичні аспекти державного регулювання ринкової економіки. 3

1.1. Еволюція наукових поглядів на роль держави в економіці. 3

1.2. Причини виникнення ринкової економіки. 3

1.3 Місце держави в ринковій економіці 3

2. Економічні риси та аналіз розвитку економіки України на сучасному етапі. 3

2.1 Проблеми ринкової економіки України на сучасному етапі 3

2.2 Державне регулювання ринкової економіки – досвід розвинутих країн 3

3. Шляхи вдосконалення державного регулювання ринкових відносин 3

3.1. Суть державного регулювання. 3

3.2 Необхідність державного регулювання ринкових відносин 3

3.3 Держава та ринок: шляхи партнерства 3

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Держава — передусім політична регуляторна інституція, що має публічну владу та спеціалізований апарат регулювання суспільних відносин.

Упродовж XX ст. відбувалося посилення  ролі держави в економіці. Особливо ці процеси прискорилися у другій половині минулого століття, що виявлено у розширенні функцій держави, розвиткові нових форм і методів економічної  політики, що не лише зменшують негативний вплив на ринок, а й сприяють нормальному  відтворенню засобів виробництва, соціальній стабільності та підтримці  макроекономічної рівноваги.

В останні десятиліття в розвинених країнах під впливом інформаційно-технологічної  революції та розвитку багатоукладності економіки й глобалізації економічних  зв'язків відбувається розширення й  ускладнення регуляторних функцій  держави. Особливою проблемою залишається  перехід до суто економічних відносин платників податків і держави  з подоланням економічно не обґрунтованого втручання державних відомств у  діяльність підприємств та організацій.

Держава протягом усієї історії  свого існування поряд із завданнями підтримки порядку, законності, організації  національної оборони та іншими функціями  здійснює певні заходи в організації  й управлінні економікою, плануванні та регулюванні відповідних процесів.

Необхідність виконання державою цих функцій у сфері економіки  не заперечна. Саме тому питання щодо функцій і ролі держави у формуванні ринкової економіки були та залишаються  актуальними.

Представники  всіх напрямів шкіл сучасної економічної  теорії дійшли висновку, що сучасна  економічна система без господарської  діяльності держави існувати не може, а якщо й існує, то з великими перебоями. Предметом дискусії є лише масштаби, форми та способи втручання держави  в економіку. Про те ця думка утвердилася  не відразу.

Необхідність  державного втручання зумовлюють:

1. Неспроможність приватної та колективної капіталістичної власності забезпечити подальший прогрес сучасних продуктивних сил (розвиток освіти, фундаментальних наукових досліджень, освоєння космосу та ін.), що призвело до певного одержавлення економічної системи, дії закону одержавлення економіки;
2. Поступове наростання протиріч у взаємодії людини з природою, виникнення екологічної кризи. Ринкова система позбавлена внутрішніх факторів, які б стимулювали підприємців до зберігання природи;
3. Неспроможність механізму ринкового саморегулювання рівномірно розвивати регіони країни;
4. Неспроможність забезпечити пропорційний розвиток галузей, чисельність яких в наслідок поглиблення суспільного поділу праці постійно зростає;
5. Неспроможність забезпечити відносно справедливий розподіл багатства і соціальний захист людей;
6. Поява монополій;
7. Неспроможність подолати економічні кризи, глибина яких поступово наростала;
8. Неспроможність забезпечити планомірний розвиток народного господарства, зумовлений досягнутим рівнем розвитку продуктивних сил, суспільним характером виробництва;
9. Неспроможність забезпечити розвиток економічної та соціальної інфраструктур;
10. Неспроможність забезпечити виробництво специфічних суспільних товарів – оборонного значення, утримання правоохоронних органів, страхування на випадок безробіття, по старості та ін.;
11. Неспроможність забезпечити розвиток міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міграції робочої сили та ін.).

П. Самуельсон зазначає, що Америка ХХ ст. підійшла ближче, ніж будь-яка інша країна до такого стану, коли швидкий економічний  прогрес та індивідуальна свобода  протягом століття спричинили водночас циклічність економічного розвитку, розкрадання і виснаження природних  ресурсів, які не поповнюються.

Наведені  основні прояви неспроможності механізму  ринкового саморегулювання економіки  зумовили процес виконання державою багатьох найважливіших економічних  функцій, але це не означає, що вона повністю вирішує названі проблеми.

По-перше, держава  намагається при цьому максимально  використати ринковий механізм.

По-друге, державне регулювання економіки дедалі більше доповнюється наддержавним регулюванням, а економічні функції окремих держав – економічними функціями наднаціональних органів, що найповніше втілюється у діяльності ЄС.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні аспекти державного регулювання ринкової економіки.

1.1. Еволюція наукових поглядів на роль держави в економіці.

Практика  господарювання сучасних розвинених країн  переконливо доводить необхідність поєднання стихійно-ринкового, корпоративного і державного регулювання з метою  забезпечення найефективнішого функціонування економіки. Дискусія про соціально-економічну роль держави лежить не у площині  запитання: «Чи важлива держава?», а полягає у вирішенні проблеми: «Наскільки важлива держава?».

Розглянемо  стисло історичну еволюцію теоретичних  поглядів на економічну роль держави  і практичних рекомендацій щодо конкретних механізмів державного втручання. Починаючи  від перших цивілізацій держава  відігравала провідну роль у суспільно-політичному  й економічному житті — від  побудови потужного бюрократичного апарату управління (у давньосхідних  деспотіях) до законодавчого закріплення  права приватної власності та заснування демократичних засад  державного управління (в античному  світі). За часів середньовіччя набуває  поширення теза про «божественний» характер державної влади, відбувається зрощування верхівки державного апарату  і релігійно-церковної знаті. Епоха  первісного нагромадження капіталу, сколихнувши Європу від «феодального сну» і спричинивши зміну трактування  суспільного та індивідуального  багатства, привела до значного посилення  ролі держави в економіці. Утвердження  абсолютизму сприяло формуванню системи поглядів щодо державного регулювання  в економічному вченні меркантилізму.

Економічна  роль держави, згідно з теорією меркантилізму, така:

-     державне регулювання сфери зовнішньоекономічних відносин, що засноване на протекціоністських засадах і передбачає застосування низьких митних тарифів на імпорт сировини й експорт готових виробів та високих — на імпорт промислової продукції та експорт сировинних ресурсів;

-     державна регламентація внутрішнього промислового виробництва через запровадження державного контролю за якістю продукції, чисельністю і кваліфікацією працівників, надання привілеїв і монопольних прав новоствореним мануфактурам;

-     активна монополізація зовнішньої торгівлі приватним і державним капіталом за обов'язкової державної підтримки і стимулювання;

-     контроль грошового обігу і грошової системи, карбування монет з попереднім їх «псуванням» для поліпшення сальдо торговельного та платіжного балансу.

Класична  школа економічної науки, прийшовши  на зміну меркантилізму, запропонувала  нове, обмежене трактування економічної  ролі і завдань держави в ринковій економіці. Це було зумовлено успішним розвитком капіталізму вільної  конкуренції, зародженням машинної індустрії на тлі переміщення  сфери функціонування капіталу із зовнішньої торгівлі у промислове виробництво. Аналізуючи внесок економістів-класиків у скарбницю економічної думки, зазначимо, що більшість з них  дотримувалася концепції «мінімальної держави», запропонованої А. Смітом у  праці «Дослідження про природу  і причини багатства народів».

До  основних завдань держави (за А. Смітом) належать: охорона від зовнішнього  насильства (підтримання обороноздатності); охорона від внутрішнього насильства і несправедливості (забезпечення правопорядку), забезпечення правосуддя; надання всім членам суспільства так званих суспільних благ; збирання податків для виконання  перших трьох функцій.

Останній  з представників класичної школи  Дж. Мілль доповнив розгляд економічних  функцій держави, запропонувавши подолати індивідуалізм і зловживання, що випливають з права приватної  власності, та вдосконалювати розподіл суспільного багатства. Разом з  доведенням ефективності вільної конкуренції  Дж. Мілль вважав доцільним здійснення інституціональних реформ, активізацію  участі держави у вирішенні проблем  соціально-економічного розвитку суспільства (розвиток науки, створення виробничої та соціальної інфраструктури, стимулювання профспілкового і кооперативного руху, обмеження права успадкування тощо).

Німецька  історична школа інакше реагувала  на економічний лібералізм класичної  школи, надаючи принципово нового звучання проблемам економічної політики в концепції «виховного протекціонізму»  і довівши необхідність формування «національного характеру» економічної  теорії і державного регулювання. Потужна  в політичному й економічному відношенні (монархічна) держава, економічний  устрій якої враховував би особливості  розвитку національної економіки, менталітет, традиції, звичаї, природні й географічні  умови, — ідеал німецької історичної школи.

Марксистська  економічна теорія в питанні про  економічну роль держави була непослідовною. З одного боку, держава визнавалася  апаратом насильства, засобом експлуатації найманих працівників, з іншого —  надкласовою інституцією, яка в  умовах переходу до справедливого економічного устрою здійснить тотальне одержавлення, націоналізацію землі та майна, ліквідує право приватної власності (диктатура  пролетаріату), а згодом налагодить всеохоплююче управління економікою і  забезпечить реалізацію економічних  інтересів трудящих. Марксизм протиставив  розгляду окремих питань державного регулювання теоретичний аналіз розгорнутої системи централізованого державного управління економікою. Останнє, за К. Марксом, необхідне через експлуататорську сутність існуючого ладу і держави  зокрема, дію закону капіталістичного нагромадження, суперечності відтворювального процесу і неможливість уникнути кризових явищ у капіталістичній  економіці.

Кінець  ХІХ — початок ХХ ст. ознаменувався  переходом до нової стадії розвитку економічної системи, пов'язаної з  виникненням і бурхливим розвитком  монопольних утворень, концентрацією  і централізацією всіх видів капіталу в усіх сферах господарства. З кінця  ХІХ ст. майже в усіх країнах  відбувалося неухильне розширення економічних функцій держави. Це призвело до посилення економічної  ролі держави і спонукало економістів  до пошуків теоретичного обґрунтування  цієї тенденції за двома основними  напрямами:

-     ідея «соціального контролю» інституціоналізму (Т. Веблен), що передбачала втручання держави в економічні процеси з метою прискорення встановлення індустріальної епохи; в межах економічної науки інституціональна теорія почала вивчати формальні і неформальні «інститути» та їх еволюції, до яких належала й держава;

-     повномасштабна система державного регулювання економіки, побудована на нових макроекономічних засадах, запропонована Дж. Кейнсом.

1.2. Причини виникнення ринкової  економіки.

З моменту  свого народження капіталістичний  спосіб виробництва ґрунтувався  на ручній праці й найбільш адекватною суспільною формою  його розвитку була індивідуальна (приватна) власність. Ринкова форма зв’язку між дрібними підприємствами абсолютно переважала, і виробництво, і привласнення мали у той час переважно приватний характер.

Але вже у  цей період поряд з ринковими формами зв’язку як всеохоплюючим, абсолютно переважаючим, що здійснювалися стихійно (проявляючись з початку ХІХ ст. періодично через кризи), зароджуються поза ринкові, набираючи форми організованих, планомірних, свідомо регульованих. Вони обмежувались окремим підприємством і ґрунтувалися на одиночному поділі праці у формі по детальної та поопераційної спеціалізації окремих трудівників. Кожен окремий продукт їх праці набував форми товару. Так у „Капіталі” К. Маркса наводиться приклад того, як у виготовленні голок беруть участь 92 робітників зі специфічним навиками.